розподіляють господарі жеребкуванням. 2 страница
Стаття 3.22.5.
Конституційна Асамблея України вважається повністю сформованою, повноважною за умови обрання не менш як чотирьох п’ятих від її конституційного складу (вісімдесят депутатів від потрібних ста).
Стаття 3.22.6.
Депутатом Конституційної Асамблеї України може бути дієздатний громадянин України, з вищою освітою, який вільно володіє Українською мовою та має досвід у написанні законів і підзаконних актів.
Стаття 3.22.7.
1. Депутату Конституційної Асамблеї України, після завершення роботи у складі Конституційної Асамблеї і звільнення, забороняється на протязі п’яти років претендувати на обрання його депутатом.
2. Заборонено балотування у депутати Конституційної Асамблеї України діючим депутатам.
Стаття 3.22.8.
1. Повноваження Конституційної Асамблеї України обмежуються лише питаннями, для вирішення яких її було обрано.
Програма і План роботи депутата Конституційної Асамблеї України мають ціль, заради якої обрано його до Конституційної Асамблеї України.
2. Термін роботи Конституційної Асамблеї України по підготовці тексту Конституції України – один рік з моменту прийняття присяги Депутатами.
3. Термін роботи Конституційної Асамблеї України по підготовці і проведенню Всеукраїнського Референдуму проектів законів, змін законів, пов’язаних з новим текстом Конституції України, внесення цих проектів до розгляду у Верховну Раду України, прийняття необхідних законів та змін Верховною Радою України, підготовка і проведення, прийняття і публікацію нової Конституції України, чи змін до неї – три роки з моменту прийняття присяги депутатами Конституційної Асамблеї України.
|
|
|
Стаття 3.22.9.
1. Якщо Конституційна Асамблея підготувала за два роки необхідні тексти, затвердила Конституцію України або зміни до неї рішенням Всеукраїнського Референдуму і подала на рішення Верховної Ради України, а Верховна Рада України на протязі року (третього року від початку роботи Конституційної Асамблеї України) не була спроможна їх затвердити, підписати у Президента України і опублікувати (ввести в дію), то Палата Депутатів Верховної Ради України складає свої повноваження достроково, а текст Конституції України, прийнятий референдумом і закони з необхідними змінами підписує і опубліковує Президент України.
2. Тільки після опублікування Конституції України і законів України Конституційна Асамблея складає свої повноваження Президенту України і припиняє роботу.
Розділ 3.23. Громадська (народна) ініціатива.
Стаття 3.23.1.
1. Грома́дські (народні) ініціати́ви — форма локальної, обмеженої в цілях і часі діяльності, спонтанної колективної самоорганізації громадян для взаємодопомоги або захисту своїх інтересів від ущемлюючих рішень властей і адміністрації в політичній і економічній галузях.
|
|
|
2. Грома́дські (народні) ініціати́ви представлені ініціативними групами, робочими гуртками, цивільними комітетами, «цивільними акціями» тощо, проблемами житла, освіти і виховання, транспорту, розвитку, культури, молоді, марґінальних груп, екології, тощо.
Стаття 3.23.2.
1. Громадська (народна) ініціатива дозволяє населенню вносити проекти законів до Верховної Ради України.
2. Громадська (народна) ініціатива проявляється в призначенні референдуму.
3. Громадська (народна) ініціатива проявляє себе в вирішенні проблем на місцях.
Стаття 3.23.3.
1. За громадською (народною) ініціативою двісті тисяч громадян (не менше ніж по десять тисяч з кожної з 80% громад п’ятого територіального рівня) України може бути проведений Всеукраїнський Референдум, за рішенням якого:
· відміняється, або затверджується Конституція України, Закон України, вносяться зміни до них;
· розпускається частково або повністю склад депутатів органу чи гілки влади.
|
|
|
2. Всеукраїнський Референдум за громадською (народною) ініціативою не може одночасно, або на протязі одного року розпустити склад депутатів декількох органів чи гілок влади.
Стаття 3.23.4.
1. Обов'язковому розгляду в Верховній Раді України підлягають громадські ініціативи, які зберуть 100 000 і більше підписів «ЗА» громадян України в Інтернеті, згідно з Конституцією України та Законами України.
2. Через Інтернет громадяни можуть давати оцінку тим або іншим керівникам, депутатам.
Громадяни на місцевому рівні можуть голосувати, виносити на місцеві референдуми або інтернет-опитування свої гострі проблеми, виявляти вузькі місця і способи їх вирішення, згідно Конституції України, Законам України, Статутам територіальних рівнів влади.
Розділ 3.24. Боротьба з корупцією.
Стаття 3.24.1.
1. Комітет боротьби з корупцією в Україні організує Президент України.
2. Комітет боротьби з корупцією в Україні робить при Президентові України і підпорядкований Президенту України.
Стаття 3.24.2.
1. Координаторна, законодавча, виконавча і судова влади направляють до Комітету боротьби з корупцією в Україні по три представника (депутатів), які утворюють раду Комітету боротьби з корупцією в Україні і обирають Голову Комітету боротьби з корупцією в Україні.
|
|
|
2. Комітет боротьби з корупцією в Україні взаємодіє з аналогічними органами (Бюро боротьби з корупцією) гілок влади.
Стаття 3.24.3.
1. Комітет боротьби з корупцією в Україні робить згідно Конституції України і Законів України.
2. Президент України, керівники гілок влади не можуть давати вказівки Комітету і Бюро боротьби з корупцією в Україні.
Стаття 3.24.4.
1. Громадяни України цілодобово можуть направляти свої заяви (особисто, поштою, телефоном, факсом, електронною поштою, на сайті, тощо) щодо корупції до Комітету боротьби з корупцією в Україні (безпосередньо, або через його представників).
2. Отримавши заяву, Комітет боротьби з корупцією в Україні, на протязі 30 діб перевіряє
її відповідність дійсності.
3. Якщо факти дійсно мають місце, то матеріали передають в ті органи, які контролюють дану сферу діяльності.
Отримавши матеріали, органи ведуть розслідування і приймають відповідні заходи, про що повідомляють Комітет боротьби з корупцією в Україні. На це їм відводиться не більше 60 діб.
Після цього Комітет боротьби з корупцією в Україні повідомляє заявника про результат або робить повторний запит.
4. Комітет боротьби з корупцією в Україні може перевірену інформацію направити прокурору, а при потребі – безпосередньо до Верховного Суду України.
Стаття 3.24.5.
1. Розмір винагороди заявникові визначений в розмірі від 2 до 20% тієї суми, яка визначає розмір даного корупційного інциденту, але не більше суми, яка відповідає тисячі мінімальних зарплат на момент виплати.
2. Таку саме суму грошей отримує і Комітет боротьби з корупцією в Україні для використання їх на утримання і винагороди штатних і позаштатних працівників, приміщень, устаткування, транспорту, тощо.
Стаття 3.24.6.
У випадку, якщо заявник навмисно подав заяву яка не відповідає дійсності (недостовірна інформація), то йому може загрожувати юридична відповідальність, згідно Конституції України та Законів України.
Стаття 3.24.7.
Контроль за діяльністю Бюро і Комітету боротьби з корупцією в Україні покладається на Комісію Громадського Контролю Виборців.
3.25. Боротьба громадськості зі злочинністю.
Стаття 3.25.1.
1. Одна з форм боротьби громадськості зі злочинностю та правопорушеннями є утворення при органах Виконавчої влади Штабів добровільних народних дружин (ДНД).
2. Основні цілі роботи штабів ДНД – профілактика, запобігання та протидія злочинності; виховання законослухняних громадян; навчання засобам самооборони та затримання; затримання осіб скоївших правопорушення чи злочин.
Стаття 3.25.2.
1. Дружинник – це дієздатний громадянин України, не молодше вісімнадцяти років, з освітою не нижче середньої, врівноважений, який пройшов первинне навчання дружинників та випробувальний термін (не коротший ніж три місяці), не має пагубних звичок, є взірцем культурної поведінки, прийнятий на зборах дружинників штабу ДНД.
2. Дружинник повинен виконувати Конституцію України та Закони України, Устав Штабу ДНД, Правила поведінки дружинника.
3. Дружинник повинен мати при собі і пред’являти при потребі у розгорнутому вигляді діюче посвідчення Штабу ДНД з фотографією дружинника (можливі додаткові атрибути: червона пов’язка з написом «ДРУЖИННИК», нагрудний знак дружинника, форма одежі).
Стаття 3.25.3.
1. Адміністрація Штабу ДНД може бути зарахована на штатні посади, активісти Штабу ДНД можуть заохочуватись винагородами та зарахуванням на позаштатні посади Виконавчого органу влади, органу міліції, Штабу ДНД, тощо.
2. Керівник Штабу ДНД має виняткове право - виключити дружинника зі складу Штабу ДНД без пояснення причин.
Стаття 3.25.4.
1. Штаб ДНД складається з адміністрації, загонів дружинників, груп дружинників та ланок дружинників. Загін дружинників не може перевищувати 105 членів, група дружинників не може перевищувати 35 членів, ланка дружинників складається з п’яти членів.
2. У складі штабу ДНД (на всіх рівнях) необхідно доручати дружинникам виконання обов’язків керівника (начальник, командир), вихователя (комісар, психолог), штабіста (планування роботи, навчання дружинників, облік, аналіз та архівація документів), профільних спеціалістів (фотограф, криміналіст, розвідник, хозробітник, водій, тощо).
Стаття 3.25.5.
Контроль за роботою Штабу ДНД покладається на виконавчий орган влади.
Стаття 3.25.6.
Судом визначається сума штрафу, який накладається на скоївшего правопорушення чи злочин, та його частина (від 5 до 20%), яка направляється на утримання штабу ДНД, причетного до справи, розглядаємої судом.
ГЛАВА 4. Автономна Республіка Крим (АРК).
Розділ 4.1. АРК.
Стаття 4.1.1.
1. Республіка Крим має статус Автономної Республіки Крим (АРК).
2. Автономна Республіка Крим самостійно вирішує всі питання свого життя, окрім тих, які віднесені до компетенції державних органів України.
Стаття 4.1.2.
Стосунки України з Автономною Республікою Крим будуються на наступних принципах:
а) зовнішній кордон Автономної Республіки Крим знаходиться в режимі зовнішнього кордону України;
б) у України існують єдині Озброєні Сили і Служба безпеки;
в) громадянство Автономної Республіки Крим невіддільно від громадянства України;
г) рівень конституційних гарантій свободи народу в Республіці Крим може бути вище, але не нижче за рівень конституційних стандартів України;
д) в Україні і Автономній Республіці Крим єдина національна грошова одиниця - гривня.
Стаття 4.1.3.
1. Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
2. Автономна Республіка Крим має Конституцію Автономної Республіки Крим, яку приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим та затверджує Верховна Рада України.
3. Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і Законам України та приймаються відповідно до Конституції України, Законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.
4. Представницьким органом Автономної Республіки Крим є Верховна Рада Автономної Республіки Крим.
5. Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах своїх повноважень приймає рішення та постанови, які є обов'язковими до виконання в Автономній Республіці Крим.
6. Урядом Автономної Республіки Крим є Рада міністрів Автономної Республіки Крим.
Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою Автономної Республіки Крим за погодженням із Президентом України.
7. Повноваження, порядок формування і діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим визначаються Конституцією України та законами України, нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань, віднесених до її компетенції.
8. Правосуддя в Автономній Республіці Крим здійснюється судами, що належать до єдиної системи судів України.
9. Громада Автономної Республіки Крим відноситься до п’ятого територіального рівня.
Стаття 4.1.4.
1. Автономна Республіка Крим здійснює нормативне регулювання з питань:
1) сільського господарства і лісів;
2) меліорації і кар'єрів;
3) громадських робіт, ремесел та промислів;
4) благодійництва;
5) містобудування і житлового господарства;
6) туризму, готельної справи, ярмарків;
7) музеїв, бібліотек, театрів, інших закладів культури, історико-культурних заповідників;
8) транспорту загального користування, автошляхів, водопроводів;
9) мисливства, рибальства;
10) санітарної і лікарняної служб.
Стаття 4.1.5.
З мотивів невідповідності нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим Конституції України та законам України Президент України може зупинити дію цих нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності.
Стаття 4.1.6.
1. До відання Автономної Республіки Крим належить:
1) призначення виборів депутатів на вакантні посади територіальних рівнів гілок влади, затвердження складу Місцевих Виборчих Комісій Автономної Республіки Крим;
2) організація та проведення місцевих референдумів;
3) управління майном, що належить Автономній Республіці Крим;
4) розроблення, затвердження та виконання бюджету Автономної Республіки Крим на основі єдиної податкової і бюджетної політики України;
5) розроблення, затвердження та реалізація програм Автономної Республіки Крим з питань соціально-економічного і культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля - відповідно до загальнодержавних програм;
6) визнання статусу місцевостей як курортів; встановлення зон санітарної охорони курортів;
7) участь у забезпеченні прав і свобод громадян, національної злагоди, сприяння охороні правопорядку та громадської безпеки;
8) забезпечення функціонування і розвитку державної та національних мов і культур в Автономній Республіці Крим;
9) охорона і використання пам'яток історії;
10) участь у розробленні та реалізації державних програм повернення депортованих народів;
11) ініціювання введення надзвичайного стану та встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації в Автономній Республіці Крим або в окремих її місцевостях.
2. Законами України Автономній Республіці Крим можуть бути делеговані також інші повноваження.
Стаття 4.1.7.
В Автономній Республіці Крим діють всі гілки влади України, згідно Конституції України і Законів України.
ГЛАВА 5. Міста Київ та Севастополь.
Розділ 5.1. Місто Київ.
Стаття 5.1.1.
1. Місто Київ є столицею України.
2. Місто Київ – місто-герой.
3. Місто Київ відноситься до п’ятого територіального рівня влади.
Стаття 5.1.2.
1. Місто Київ як столиця України є:
1) політичним та адміністративним центром держави;
2) місцем розташування резиденції глави держави - Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, центральних органів державної влади;
3) духовним, культурним, історичним, науково-освітнім центром України;
4) місцем розташування дипломатичних представництв іноземних держав та міжнародних організацій в Україні.
2. Місто Київ є обласним центром.
Розділ 5.2. Місто Севастополь.
Стаття 5.2.1.
1. Севастополь в перекладі з грецького означає "знамените місто".
2. Місто Севастополь - місто-герой.
3. Місто Севастополь - самостійний адміністративно-господарський центр (місто республіканського підпорядкування).
4. Місто Севастополь, як місто-герой та самостійний адміністративно-господарчий центр (як виключення), відноситься до п’ятого територіального рівня.
ГЛАВА 6. Координаторна влада України.
Розділ 6.1. Президент України.
Стаття 6.1.1.
1. Президент України є главою держави, вищою посадовою особою, що координує всі гілки влади.
2. Президент України є Головнокомандуючим Озброєних Сил України.
3. Президент України є Головою координаторної влади України.
Стаття 6.1.2.
Президент України здійснює свої Конституційні повноваження через вертикаль координаторної влади (Секретаріат Президента, Консультативна рада, Рада національної безпеки і оборони, представники координаторної влади 1-6 територіальних рівнів).
Стаття 6.1.3.
1. Депутат на вакантну посаду (пост) Президента України обирається виборцями України, на основі рівного, прямого, загального виборчого права таємним голосуванням строком на п’ять років.
2. Одна особа не може бути вибрана Президентом України більш ніж на тричі підряд.
3. Вибори Президента України на безальтернативній основі неспроможні.
Стаття 6.1.4.
Пост Президента України несумісний з будь-яким іншим.
Стаття 6.1.5.
Якщо Президент України не був усунений з посади в порядку імпічменту, його звання зберігається за ним довічно.
Стаття 6.1.6.
Президент України має повноваження:
а) гаранта державного суверенітету України;
б) гаранта дотримання Конституції;
у) представляти Українську державу в зовнішніх стосунках;
г) представляти для затвердження Верховною Радою України висунутих ним кандидатів у депутати на вакантні посади:
Президента України;
Голови Верховної Ради України;
Прем'єр-міністра України,
Генерального прокурора,
Голови Верховного Суду,
Голови і членів Конституційного Суду,
е) призначати на посади і звільняти в запас вище командування Збройних Сил;
ж) надавати вищі військові звання, дипломатичні ранги, інші спеціальні звання;
з) вести переговори з іноземними державами, підписувати міжнародні договори від імені України, приймати вірчі і відзивні грамоти акредитованих при ньому дипломатичних представників іноземних держав;
і) оголошувати надзвичайний або воєнний стан;
й) вводити часткову військову мобілізацію;
д) вирішувати питання прийому в громадянство і надання притулку;
л) нагороджувати державними винагородами, надавати почесні звання;
м) відміняти у разі потреби акти безпосередньо підпорядкованих йому осіб;
н) розпускати Палату Депутатів Верховної Ради України;
о) здійснювати помилування засуджених.
Стаття 6.1.7.
1. Президент України видає Укази і Розпорядження, які мають силу на всій території України і для всіх її громадян.
2. Укази і Міжнародні акти, підписані Президентом України повинні на протязі 12 місяців бути ратифіковані Верховною Радою України.
Стаття 6.1.8.
1. Президент України підписує і опубліковує для впровадження Закони України, підготовлені Верховною Радою України.
2. Президент України має право обґрунтованого відкладального «ВЕТО» на Закони, прийняті Верховною Радою України.
2. «ВЕТО» Президента України може бути здолане повторним голосуванням 2/3 голосів "за" Палати Сенату Верховної Ради України.
Стаття 6.1.9.
1. Президент України може бути усунений зі своєї посади (зміщений з поста) в порядку імпічменту, або всеукраїнським референдумом за народною ініціативою.
2. Імпічмент може мати місце, якщо за уявленням Генерального прокурора Верховний Суд збудить кримінальну справу проти Президента України.
Стаття 6.1.10.
Відставка Президента України у наслідок імпічменту не звільняє його від кримінальної відповідальності.
Стаття 6.1.11.
1. Президент України може призначити референдум для прийняття або відміни, зміни Закону України.
2. З мотивів невідповідності нормативно-правових актів Конституції України та Законам України Президент України може зупинити дію цих нормативно-правових актів з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності.
Стаття 6.1.12.
У період тимчасової відсутності Президента України, з різних причин, його обов’язки виконує Помічник депутата (Президента України).
Стаття 6.1.13.
В разі постійної відсутності Президента України, або неможливості виконувати ним обов’язки Президента України (відмова виконувати обов’язки, імпічмент, довготривала важка хвороба, зміни дієздатності, смерть), або інших обставин президентські повноваження тимчасово заміщає Голова Верховної Ради України, а якщо подібні обставини настануть і відносно нього, тоді повноваження Президента тимчасово переходять до Голови Палати Депутатів або до Голови Палати Сенату Верховної Ради України, на період до обрання нового Президента України.
Стаття 6.1.14.
Дострокові вибори Президента України проводяться не пізніше чим через шість місяців після виникнення такої необхідності.
Стаття 6.1.15.
Президент України, як Голова координаторної влади України, має своїх представників на інших рівнях територіальної влади.
Стаття 6.1.16.
1. Президент України, після складання своїх повноважень (за винятком імпічменту чи рішенням всеукраїнського референдуму), має право довічно входити до складу Палати Сенату Верховної Ради України.
2. Президент України зберігає довічне право на персональну охорону і деякі інші спеціальні повноваження.
Розділ 6.2. Імпічмент Президенту України.
Стаття 6.2.1.
1. СЕНАТ за письмовою пропозицією сенаторів, які становлять не менш як половину від загального складу Палати СЕНАТУ, розглядає питання про відповідальність Президента України.
2. Сенат створює тимчасову спеціальну слідчу комісію, у склад якої запрошує депутатів з Палати ДЕПУТАТІВ Верховної Ради України, депутатів інших гілок влади, включає спеціального прокурора і спеціальних слідчих.
3. Висновки і пропозиції слідчої комісії розглядаються на засіданні Сенату у двомісячний термін від дня створення спеціальної тимчасової слідчої комісії.
4. При наявності підстав Сенат, не менше як двома третинами від загального складу, ухвалює рішення про звинувачення Президента України.
5. Голова Верховної Ради України, у десятиденний термін з моменту отримання рішення Сенату, відказує Сенату чи підписує і направляє документи до Конституційного Суду України.
6. Якщо Голова Верховної Ради України відказує Сенату, Сенат може повторно прийняти рішення 2/3 від загального складу і направити документи до Конституційного Суду України.
7. У місячний термін від дня отримання висновку Конституційного Суду України щодо додержання встановленої цією статтею процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту, Верховна Рада України приймає остаточне рішення.
Стаття 6.2.2.
Рішення про відзив, Імпічмент депутату на посаді Президента України може прийняти Всеукраїнський Референдум, проведений за ініціативи Верховної Ради України, або народної (громадської) ініціативи.
ГЛАВА 7. Законодавча влада України.
Розділ 7.1. Верховна Рада України.
Стаття 7.1.1.
1. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
2. Верховна Рада України є органом народного представництва, що втілює законодавчу владу в Україні.
3. Верховна Рада України діє в рамках компетенції, обкресленої в Конституції України.
Стаття 7.1.2.
1. Депутат на вакантну посаду до Верховної Ради України обирається виборцями України, на основі рівного, прямого, загального виборчого права таємним голосуванням.
2. Депутат до Верховної Ради України обирається терміном на п’ять років і не більше ніж тричі підряд.
3. Депутат сьомого рівня територіальної влади (Україна) контролюється Головою Верховної Ради України, разом з Комісією Громадського Контролю Виборців.
Стаття 7.1.3.
Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти передбачені цією Конституцією.
Стаття 7.1.4.
1. Виключно законами України визначаються:
1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;
2) громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства;
3) права корінних народів і національних меншин;
4) порядок застосування мов;
5) засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку;
6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення;
засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства;
виховання, освіти, культури і охорони здоров'я;
екологічної безпеки;
7) правовий режим власності;
8) правові засади і гарантії підприємництва;
правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання;
9) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;
10) засади регулювання демографічних та міграційних процесів;
11) засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації;
12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики;
13) територіальний устрій України;
14) судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань;
основи організації та діяльності адвокатури;
15) засади місцевого самоврядування;
16) статус столиці України;
спеціальний статус інших міст;
17) основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку;
18) правовий режим державного кордону;
19) правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації;
Дата добавления: 2015-12-21; просмотров: 14; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!