Конституція України 4 страница

3. Розміри державних винагород не обмежуються, але вони не можуть бути формою довічного утримування.

Стаття 3.1.8.

1. Збереження державної таємниці є прерогативою посадових осіб.

Приватні особи не можуть нести відповідальність за розголошування державної таємниці.

2. Здобуття і поширення інформації є вільним, отже, цензура забороняється.

3. Обнародування достовірної інформації, яка компрометує державу, її посадових облич в очах громадськості, не є підставою для притягнення до відповідальності.

Стаття 3.1.9.

Державна монополія на засіб масової інформації недопустима.

Стаття 3.1.10.

Режим інформації, яка складає таємницю, але не охоплюється поняттям державної таємниці, визначається Законом.

Вміст цього Закону не може бути предметом таємниці.

Стаття 3.1.11.

Інформація про особу громадянина, що претендує на виборну посаду, не може бути предметом таємниці. Вона завжди може бути віддана розголосу.

Стаття 3.1.12.

Режим секретності на будь-який вигляд інформації не може поширюватися на термін, що перевищує 30 (тридцять) років.

Стаття 3.1.13.

Право петицій, зборів, мітингів і демонстрацій у спеціально відведених і пристосованих для цього місцях гарантується.

Встановлювані по відношенню до них обмеження можуть мати виключно процедурний характер.

Стаття 3.1.14.

1. Релігійні переваги не можуть бути предметом заохочень або обмежень з боку держави.

2. Всі віросповідання і конфесії рівні перед Законом.

3. Релігія відокремлена від держави, а державні навчальні заклади відокремлені від релігії.

Розділ 3.2. Державний устрій.

Стаття 3.2.1.

Систему державного устрою України складають територіальні громади Регіонів, Автономної Республіка Крим (АРК), областей, міст, містечок, районів, селищ і сіл, а також їх частин (мікрорайон, житловий масив, поселення, хутір, проспект, вулиця, бульвар, площа, квартал, провулок, багатоповерховий будинок, або його частина і т.п.).

Стаття 3.2.2.

Окремі інтереси територіальних громад можуть бути гарантовані на основі двосторонніх угод між територіальними громадами і Урядом України.

Стаття 3.2.3.

Адміністративно-територіальний устрій територіальних громад визначається Законом.

Стаття 3.2.4.

Самоврядність покладається на обраних територіальною громадою:

- в Україні на Президента України;

- в Регіонах на Президента Регіону;

- в АРК на Президента Автономної Республіки Крим;

- в областях на Губернатора;

- в містах на Мера;

- в районах, містечках, селах, селищах та інших територіальних громадах – на голову територіальної громади.

Розділ 3.3. Територіальні рівні громад і органів влади.

Стаття 3.3.1.

Регіони – об’єднання межуючих між собою АРК і кількох областей (до п’яти) або кількох областей (не більше п’яти).

Регіони -- адміністративні автономні одиниці, їх права і інтереси визнаються і гарантуються.

Регіони мають власні органи самоврядності і виконавчої влади.

Регіон утворюється (розпускається) згідно бажання межуючих між собою територіальних громад п’ятого рівня та рішенням Референдуму України.

Стаття 3.3.2.

Самоврядність здійснюється на основі Закону у формах, які територіальні громади визнають доцільними, у межах витрат бюджетів територіальних громад.

Стаття 3.3.3.

В разі колізії між актом самоврядності територіальних громад і Законом або Указом, останні мають юридичний пріоритет.

В разі колізії між актом самоврядності територіальних громад і іншими нормативними актами України, питання про пріоритет вирішує Верховний Суд.

Стаття 3.3.4.

Громади розподіляються за рівнем територіальних органів влади на сім рівнів:

· перший рівень – громада, на території якої мешкає не менше ніж 150 виборців (багатоповерховий будинок або його частина, квартал, вулиця, хутір, тощо);

· другий рівень – громада, яка має назву і складає частину населеного пункту або району (мікрорайон, житловий масив, поселення, тощо);

· третій рівень – громада населеного пункту районного підпорядкування (селище, село, містечко, місто, район у місті);

· четвертий рівень – громада обласного підпорядкування (сільський район, місто обласного підпорядкування);

· п’ятий рівень – громада АРК, області, міста республіканського підпорядкування;

· шостий рівень – громада Регіону;

· сьомий рівень – громада України.

Стаття 3.3.5.

1. Юриди́чна осо́ба — суб'єкт права, здатний від власного імені набувати права і обов'язки, за умови реєстрації у встановленому законом порядку.

Юриди́чна осо́ба — організація (організаційна форма), що має відокремлене майно, здатна від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в суді, арбітражному (господарському) або третейському суді.

2. Громада першого територіального рівня влади є юридичною особою, має всі права і обов’язки юридичної особи.

Декілька громад першого територіального рівня влади, які межують між собою, об’єднуються (зберігаючи особистість) і складають громаду другого територіального рівня влади, яка керує своїми частинами – громадами першого територіального рівня влади і є юридичною особою.

І так всі територіальні рівні влади утворюють територіальну владну вертикаль (піраміду).

3. Територіальна громада сьомого рівня влади (Держава Україна) надає статус громад шостому (Регіонам) територіальному рівню громад, там де їх не утворено – п’ятому територіальному рівню громад (АРК, області, міста республіканського підпорядкування), які стають юридичними особами, і утворює керівну вертикаль влади.

Шостий, або п’ятий територіальний рівень влади надає статус громад четвертому територіальному рівню влади (сільським районам і містам обласного підпорядкування),

які стають юридичними особами, і утворює керівну вертикаль влади.

І так всі територіальні рівні влади утворюють територіальну владну вертикаль (піраміду), окрім першого.

4. Територіальні рівні влади утворюються зверху вниз та знизу вверх.

Кожна з громад (окрім громад першого територіального рівня) має можливість підпорядкування (керування) громадами нижчого територіального рівня і сама підпорядкована територіальній громаді, до якої вона увійшла (окрім громади сьомого територіального рівня).

Стаття 3.3.6.

1. З метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування, представницький орган місцевого самоврядування, на основі Конституції України та в межах Закону, може прийняти статут територіальної громади.

2. Кожна з громад є юридичною особою в межах, обумовлених статутом громади, який підписує керівник громади та керівники громад вищого та нижчого територіальних рівнів.

3. У статуті територіальної громади відображаються не тільки вертикальні взаємозв’язки (взаємопідпорядкованість), а і зв’язки територіальної громади по горизонталі, особливо з територіальними громадами які мають з нею спільні кордони і знаходяться на одному з нею територіальному рівні влади.

4. Статут територіальної громади повинен бути взаємоузгоджений в межах територіальної піраміди влади, схвалений виборцями, не порушувати Конституцію України і Закони України, зареєстрований в органах Міністерства Юстиції України.

5. Підставою для відмови в державній реєстрації статуту територіальної громади може бути його невідповідність Конституцією України і Законами України.

Відмова в реєстрації статуту територіальної громади може бути оскаржена в судовому порядку.

Стаття 3.3.7.

1. Територіальні громади можуть мати власну символіку (герб, прапор, тощо), яка відображає їх історичні, культурні, соціально-економічні та інші місцеві особливості і традиції.

2. Зміст, опис та порядок використання символіки територіальних громад сіл, селищ, міст, районів і областей, АРК, регіонів визначаються відповідною Радою згідно з законом.

3. На будинках, де працюють органи влади, піднімається Державний Прапор України.

Розділ 3.4. Самоврядування.

Стаття 3.4.1.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Стаття 3.4.2.

1. Місцеве самоврядування є правом і спроможністю жителів громад здійснювати в інтересах місцевого населення регулювання і управління суспільними справами місцевого значення в межах, визначених Конституцією України і Законами України.

2. Громадою є територія та сукупність громадян України, які на ній проживають.

3. Представницьким органом місцевого самоврядування громади є Рада територіальної громади.

4. Голова громади є представником Координаторної влади України.

5. В невеликій за чисельністю жителів територіальній громаді (перший, другий, іноді - третій територіальний рівень влади), за згодою виборців, Голова громади може об’єднати координаторну, представницьку і виконавчу гілки влади і головувати на засіданнях Ради територіальної громади, очолювати виконавчий орган територіальної громади.

Стаття 3.4.3.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад, а також об'єкти спільної власності територіальних громад одного чи різних рівнів територіальної влади.

Стаття 3.4.4.

1. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

2. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Стаття 3.4.5.

1. Територіальна громада села, селища, містечка, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування відповідно до закону:

· затверджує статут громади, управляє майном, що є в комунальній власності;

· затверджує програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролює їх виконання;

· затверджує місцевий бюджет і контролює його виконання;

· встановлює місцеві податки, збори, обов'язкові платежі;

· забезпечує проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів;

· утворює, реорганізовує та ліквідовує комунальні підприємства, організації та установи, а також здійснює контроль за їх діяльністю;

· вирішує у межах закону інші питання, які не вилучені зі сфери її компетенції і вирішення яких не покладено на інший орган.

2. Громада безпосередньо або через утворену ними Раду територіальної громади може ухвалювати в межах своєї компетенції для більш ефективної реалізації спільні рішення.

3. Рада територіальної громади міста вирішує питання організації управління районами у місті.

4. Рада територіальної громади має право в порядку, передбаченому законом, передавати за договором окремі свої повноваження іншим Радам.

Стаття 3.4.6.

1. Територіальна громада Регіону, АРК, області та сільського району (шостий, п’ятий, четвертий територіальний рівень влади) безпосередньо або через орган місцевого самоврядування відповідно до закону:

· затверджує статут громади (Регіональні територіальні громади і АРК – Конституцію, прийняту як закон Верховною Радою України);

· утворює, реорганізує та ліквідовує комунальні підприємства, організації та установи, а також здійснює контроль за їх діяльністю;

· здійснює відповідно до закону управління об'єктами спільної власності громад;

· вирішує відповідно до закону питання щодо використання природних ресурсів місцевого значення;

· ухвалює рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні;

· вирішує питання розвитку закладів освіти, культури, охорони здоров'я;

· ухвалює рішення щодо забезпечення охорони правопорядку та громадської безпеки;

· ініціює введення надзвичайного стану та встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації у відповідних місцевостях;

· затверджує Програму і План соціально-економічного і культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля території громади на 25 років та контролює їх виконання; кожен рік продовжує і уточнює ці Програму і План;

· затверджує місцевий бюджет на рік і на десять років, та контролює його виконання;

· встановлює місцеві податки, збори, обов'язкові платежі;

· забезпечує проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів;

2. Територіальні громади Регіональні, АРК, обласні та районні взаємодіють з іншими місцевими громадами, ухвалюють в межах своєї компетенції для більш ефективної реалізації спільні рішення.

3. Територіальні громади Регіональні, АРК, обласні, міські та районні мають право в порядку, передбаченому законом, передавати за договором окремі свої повноваження іншим Радам.

Стаття 3.4.7.

1. Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади.

Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.

2. Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

Стаття 3.4.8.

1. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

2. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції України чи Законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

3. Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

4. Інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом.

Стаття 3.4.9.

1. Органи місцевого самоврядування з метою більш ефективного здійснення своїх повноважень, захисту прав та інтересів територіальних громад можуть об'єднуватися в асоціації органів місцевого самоврядування та їх добровільні об'єднання, які підлягають реєстрації відповідно до законодавства в органах Міністерства юстиції України.

2. Органи місцевого самоврядування та їх асоціації можуть входити до відповідних міжнародних асоціацій, інших добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування.

3. Асоціаціям та іншим добровільним об'єднанням органів місцевого самоврядування не можуть передаватися владні повноваження органів місцевого самоврядування.

Стаття 3.4.10.

Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Стаття 3.4.11.

1. Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

2. Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у

межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

3. З питань, віднесених до відання органів місцевого самоврядування, на їх вимогу підприємства, установи та організації, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, надають відповідну інформацію.

4. Органи місцевого самоврядування можуть виступати з ініціативою щодо перевірок, а також організовувати проведення перевірок на підприємствах, в установах та організаціях, що не перебувають у комунальній власності, з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади.

Стаття 3.4.12.

Органи місцевого самоврядування приймають акти (протоколи, рішення, розпорядження), які є обов'язковими до виконання в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Стаття 3.4.13.

Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Стаття 3.4.14.

Правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, Законами України.

Стаття 3.4.15.

1. В регіонах, Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві, містах, що прирівняні за статусом до області, діють Глави державних адміністрацій - координатори гілок влади (Президент Регіону, Президент АРК, Губернатор області, Мер міста) – депутати, представники Координаторної влади, які висуваються Кандидатами в депутати на вакантну посаду і звільняються з посади Президентом України.

2. В містах і сільських районах діють Глави державних адміністрацій - координатори гілок влади (Мери - у містах) – депутати, представники Координаторної влади, які висуваються Кандидатами в депутати на вакантну посаду і звільняються з посади Губернатором.

3. Глава державної адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці:

1) здійснює контроль за додержанням Конституції України, законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України територіальними підрозділами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами;

2) забезпечує взаємодію територіальних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування;

3) забезпечує взаємодію гілок влади на місцях;

4) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України та законами.

4. Глава державної адміністрації в Автономній Республіці Крим здійснює повноваження також стосовно Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та їх актів.

5. Глави державних адміністрацій для забезпечення здійснення своїх повноважень можуть утворювати представництва в районах та містах.

6. Порядок діяльності глав державних адміністрацій визначається Конституцією України та Законами України.

Стаття 3.4.16.

В умовах військового або надзвичайного положення народне волевиявлення не здійснюється.

Розділ 3.5. Територіальна громада шостого рівня влади.

Стаття 3.5.1.

1. Територіальні громади п’ятого рівня територіальної влади можуть добровільно об’єднатись частково (на основі законного договору), або повністю, утворивши громаду Регіону (від двох до п’яти громад п’ятого територіального рівня влади, при умові, що території цих громад мають спільні кордони між собою).

2. Територіальна громада Регіону утворює територіальну громаду шостого рівня територіальної влади.

3. Створення територіальної громади Регіону повинно бути підтверджене рішенням Всеукраїнського Референдуму.

Розділ 3.6. Волевиявлення громадян.

Стаття 3.6.1.

1. Волевиявлення громадян України може бути виявлено публічно на зборах, сходах, громадських слуханнях, мітингах, демонстраціях, ходах, пікетуваннях, конференціях, конгресах, соборах, симпозіумах, асамблеях, самітах, консиліумах, з'їздах, зустрічах, виборах, референдумах, всенародних обговореннях законопроектів та у інших формах.

2. Прийняте народом рішення є остаточним, обов'язковим і ніякому затвердженню державними органами або органами місцевого самоврядування не підлягає, а тільки може офіційно ними проголошуватися як таке, що відбулося, як прийняте.

Стаття 3.6.2.

1. Імперативними формами безпосередньої демократії України є імперативний референдум та вибори депутатів і виборних посадових осіб.

2. Найважливішим з форм волевиявлення громадян України є вибори до керівних органів влади, Президента України.

Стаття 3.6.3.

1. Специфіка консультативних форм безпосередньої демократії полягає в тому, що за їх допомогою воля українського народу (населення адміністративно-територіальної одиниці) відображається в рішенні відповідного державного органу або органу державного самоврядування, стає основою такого рішення, хоча орган самостійно формулює остаточний текст свого акта.

Державний орган або орган державного самоврядування не може при цьому змінити, спростувати, перекрутити волю народу (населення).

2. Консультативними формами волевиявлення є консультативні референдуми, народні обговорення, ініціативи, в тому числі правотворчі обговорення, петиції.

Розділ 3.7. Збори.

Стаття 3.7.1.

1. Збори — спільна присутність громадян в спеціально відведеному або пристосованому для цього місці для колективного обговорення яких-небудь суспільно значимих питань.

2. Збори виборців – збори дорослої, дієздатної частини громади.

3. Збори виборців проводять в громадах з невеликою кількістю людей (залежить від наявної кількості місць в приміщенні проведення зборів і необхідної апаратури).

Стаття 3.7.2.

1. Збори виборців:

· обговорюють становище громади;

· обирають представників від громади на конференції та інші форуми, згідно квоти (від якої кількості виборців обирається представник на конференцію);

· висувають кандидатів у депутати;

· надають завдання, накази кандидатам у депутати;

· заслуховують депутатів та інших представників;

· вирішують питання подальшого розвитку громади та участі її в житті інших громад, України;

· затверджують Програми і Плани розвитку громади;

· затверджують Програми і Плани кандидатів у депутати.

2. Збори виборців свої рішення оформляють письмово у вигляді протоколу з підписами головуючого і секретаря.

У протоколі також, крім рішення, відображаються особисті думки виборців, пропозиції, які не увійшли в прийняте рішення.

Розділ 3.8. Конференції.

Стаття 3.8.1.

1. Конференції – це збори представників від народу.

2. Конференції виборців проводяться при умові, що за кількістю місць у приміщенні не можливо зібрати всіх виборців.

3. Конференції виборців за організацією та проведенням подібні зборам виборців.

Стаття 3.8.2.

1. Учасники конференції забов’язані представляти не себе особисто, а виборців від яких їх обрали.

2. Учасники конференції забов’язані довести до відома обиравших їх виборців хід проведення конференції та прийняті рішення.

Стаття 3.8.3.

Конференції виборців свої рішення оформляють письмово у вигляді протоколу з підписами головуючого і секретаря.

Розділ 3.9. Круглий стіл.

Стаття 3.9.1.

«Кру́глий стіл» — форма публічного обговорення чи висвітлення якихось питань, коли учасники висловлюються у визначеному порядку; нарада, обговорення проблем з рівними правами учасників.

Стаття 3.9.2.

1. На засідання за «Круглим столом» збираються всі учасники.

2. Умови збору «Круглого столу» повинні бути однакові для всіх учасників.

3. Умови обговорення і прийняття рішень однакові для всіх учасників.

Стаття 3.9.3.

1. На «Круглому столі» головуючий і секретар не обираються, або вони знаходяться поза «Круглим столом» і участі в обговоренні і прийнятті рішень не приймають.

2. Рішення засідання «Круглого столу» може бути оформлене протоколом, який підписують всі учасники.

Розділ 3.10. Жеребкування.

Стаття 3.10.1.

1. Жеребкування проводять тоді, коли необхідно обрати щось серед декількох претендентів маючих однакові права.

2. Жеребкування застосовується у тому разі, коли голосування, вибори не призводять до згоди серед учасників.

3. Жеребкування проводять тоді, коли інші способи прийти до згоди не дають гідного результату.

Стаття 3.10.2.

1. Результат жеребкування може бути оформлений протоколом, який підписують всі учасники.

2. Жеребкування по одному й тому же питанню двічі не проводиться.

Розділ 3.11. Референдум.

Стаття 3.11.1.

Всеукраїнським Референдумом може бути прийнятий або скасований будь-який Закон, зміни до Закону, інші питання і теми.

Стаття 3.11.2.

1. Референдум проводиться за ініціативою громадян (народу) України, або Верховної Ради України, або Президента України.

2. Референдум за ініціативою громадян відбувається за рахунок одноразового добровільного самооподаткування громадян.

3. Референдум за ініціативою громадян організовується і проводиться виключно представниками громадськості.

4. Референдум за ініціативою Верховної Ради України або Президента проводиться за рахунок державного бюджету.

Стаття 3.11.3.

1. Процедура референдуму регламентується Законом.

2. Проведенню Всеукраїнського Референдуму передує широке, довгострокове обговорення проблем і шляхів їх вирішення, розробка питань, які виносяться на референдум.

3. Закони, прийняті референдумом, не можуть бути скасовані Верховною Радою України на протязі не менше 4 років після їх прийняття референдумом.

Стаття 3.11.4.

Признаються місцеві референдуми.

Розділ 3.12. Вибори.

Стаття 3.12.1.

1. Вибори організовуються і проводяться безпосередньо представниками громадськості.

2. Втручання Президента України або посадових осіб виконавчої державної влади у виборчі процедури забороняється.

Стаття 3.12.2.

1. Виборче право - право громадянина обирати і обиратися.

2. Пасивне виборче право - право бути вибраним в органи державної влади і органи місцевої самоврядності.

3. Активне виборче право - право громадян обирати у виборні державні органи, а також брати участь в референдумах.

Стаття 3.12.3.

1. Вибори — процедура, за допомогою якої визначаються виконавці на деякі ключові позиції в різних суспільних структурах (держави, організації).

2. Вибори здійснюються шляхом голосування (таємного, відкритого), що проводиться відповідно до регламенту виборів.

Дата добавления: 2015-12-21; просмотров: 14; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 345 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!