Конституція України 1 страница
Преамбула.
Ми, Український народ — громадяни України всіх національностей,
спираючись на багатовікову історію українського державотворення,
дбаючи про здійснення своїх прав і основоположних свобод,
прагнучи підпорядкувати державну владу інтересам особи,
а державу в цілому — інтересам суспільного загалу,
піклуючись про життя, свободу та процвітання
нинішніх та прийдешніх поколінь,
виражаючи свою суверенну волю,
приймаємо цю Конституцію — Основний Закон України.
ГЛАВА 1. Україна.
Розділ 1.1. Держава Україна.
Стаття 1.1.1.
1. Україна — держава в Східній Європі.
2. Столиця — місто Київ.
3. Державний лад — президентсько-парламентська республіка.
4. Координаторний орган – Президент України і координаторна вертикаль (піраміда) влади.
5. Законодавчий орган — парламент (Верховна Рада України). Представницькі органи – Ради територіальних громад.
6. Виконавчий орган – Кабінет Міністрів України та виконавча вертикаль (піраміда) територіальних громад.
7. Судовий орган – Верховний Суд України та система судової влади.
8. Територія — 603 628 км2.
Україна є найбільшою по території державою, цілком розташованою в Європі.
Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
9. Україна це єдина цілісна держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень і не володіють суверенними правами.
|
|
|
10. На півдні омивається Чорним і Азовським морями.
11. Граничить:
на сході і північному сході — з Росією,
на півночі — з Білорусією,
на заході — з Польщею, Словаччиною і Угорщиною,
на південному заході — з Румунією, Молдавією і невизнаною Придністровською Молдавською Республікою.
12. Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, відкритою до миру, екологічно сприятливою державою.
Суверенітет України поширюється на всю її територію.
13. Україна — унітарна республіка.
14. В Україні визнається єдине громадянство.
Стаття 1.1.2.
1. Держава Україна — це:
· сукупність людей, території, на якій вони проживають, та суверенної у межах даної території влади;
· організація влади, яка спрямовує і організовує за допомогою правових норм спільну діяльність людей і соціальних груп, захищає права та інтереси громадян.
2. Сутність держави України — соціально правова держава, держава соціальної демократії, громадянського суспільства, де громадянин — суб'єкт права — є вільною, автономною особою.
3. Зміст діяльності держави України:
· подолання суспільних суперечностей за допомогою досягнення громадського компромісу, толерантності, створення умов для розвитку громадянського суспільства;
|
|
|
· поділ влади, плюралізм думок, висока роль суду, гласність та ін.;
· застосування засобів захисту людини праці, соціальної захищеності всіх громадян;
· на міжнародній арені держава проводить політику, що потребує взаємних поступок, компромісів, домовленостей з іншими державами.
Стаття 1.1.3.
Функції держави України:
1. Основні функції:
· оборона,
· підтримання зовнішніх відносин,
· охорона правопорядку,
· регулювання економіки,
· забезпечення екологічної безпеки,
· підтримання і розвиток культури,
· забезпечення освіти населення та ін.
Неосновні функції:
· управління персоналом,
· матеріально-технічне забезпечення та управління державним майном,
· правосуддя і юридичні функції,
· збирання і розповсюдження необхідної для управління інформації, тощо.
2. Залежно від територіальної спрямованості — внутрішні та зовнішні функції.
Внутрішні функції:
· регулювання економіки,
· підтримання та розвиток культури,
· охорона та захист усіх форм власності,
· соціальний захист населення,
· забезпечення екологічної безпеки,
|
|
|
· охорона правопорядку та ін.
Зовнішні функції:
· організація співробітництва з іншими суб'єктами міжнародних відносин,
· захист державного суверенітету,
· підтримка миру,
· культурний та освітній обмін тощо.
3. За часом здійснення — постійні та тимчасові функції.
Постійні функції — напрямки діяльності держави, що здійснюються на всіх етапах її розвитку. Більшість здійснюваних державою функцій є постійними.
Тимчасові функції — напрямки діяльності держави, що обумовлені конкретним етапом історичного розвитку суспільства.
4. За сферами суспільного життя — гуманітарні, економічні та політичні.
Гуманітарні функції:
· забезпечення, охорона та захист основних прав людини;
· охорона природного середовища;
· охорона і відновлення здоров'я;
· соціальне забезпечення;
· освіта, виховання, розвиток культури тощо.
Функції у міжнародній сфері:
· участь у міжнародному забезпеченні та захисті прав людини;
· допомога населенню інших країн (у разі стихійного лиха, кризових ситуацій, тощо);
· участь у захисті природного середовища (екологічна функція);
· участь у міжнародному культурному співробітництві.
Економічні функції:
|
|
|
· створення умов для розвитку виробництва на основі рівноправного визнання і захисту різних форм власності на засоби виробництва;
· програмування та організація виробництва на державних підприємствах, розпорядження об'єктами державної власності;
· організація та стимулювання наукових досліджень.
У міжнародній сфері —
· участь у створенні світової економічної системи на основі міжнародного розподілу та інтеграції виробництва і праці;
· участь у розв'язанні господарських та наукових проблем (енергетичної, використання Світового Океану, досліджень й освоєння космосу, тощо).
Політичні функції:
· створення демократичних умов, інститутів для вільного виявлення і врахування інтересів різних соціальних груп суспільства, зокрема для діяльності різноманітних політичних партій та інших громадських об'єднань («демократизаторська» функція);
· забезпечення умов для збереження і розвитку національної самобутності корінної та всіх інших націй, що проживають на території держави;
· охорона і захист державно-конституційного ладу, законності та правопорядку.
У міжнародній сфері до політичних функцій належить:
· організація, підтримка і розвиток міждержавних договірних відносин на основі загальновизнаних принципів міжнародного права;
· оборона своєї країни від зовнішнього нападу, анексії;
· участь у забезпеченні ненасильницького миру в усіх регіонах планети;
· участь у боротьбі з порушеннями міжнародного правопорядку (у тому числі з використанням військових засобів).
Стаття 1.1.4.
1. Воля народу визначає волю Української держави і є найвищим владним політичним авторитетом.
2. Конституція України є найвищим владним правовим авторитетом.
3. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ.
4. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
5. Влада обирається народом, контролюється, відзивається та відповідальна перед народом.
6. Ніхто не може узурпувати державну владу.
Стаття 1.1.5.
1. Свобода народу, громадянський мир, безпека, захищеність та стабільність є головними цілями Української держави.
2. Цілі Української держави підпорядковані головній меті Конституції України.
3. Вільно чинити власною долею є головним наслідком свободи народу для кожного українського громадянина.
5. Діяти в межах окреслених Конституцією України і Законами України є головним наслідком свободи народу, для кожної посадової та службової особи.
6. Економічна, політична та особиста свободи не можуть бути ніким скасовані. Їх здійснення може бути обмежене лише у випадках, передбачених цією Конституцією.
Стаття 1.1.6.
1. Держава створена людьми, які в ній проживають. Тому – держава для людей, а не навпаки.
2. Держава відповідає перед громадянами за свою діяльність.
3. Гарантування прав людини і основоположних свобод є головним обов’язком держави.
4. Кожен має право судового позову як до Української держави в цілому, так і до її органів та посадових осіб.
5. Всі без винятку державні посадові особи повинні служити на користь інтересів Українського народу. Їх повноваження мають визначатися саме в цій якості.
Стаття 1.1.7.
1. Право визначати і змінювати основи конституційного ладу в Україні належить народу, воно не може бути відібрано державою, її органами чи посадовими особами.
2. Якщо свободі Українського народу виникає загроза, народний спротив цьому є легітимним.
Стаття 1.1.8.
1. В Україні визнається верховенство права. Судові рішення ухвалюються іменем Закону.
2. Конституція України має найвищу юридичну силу.
3. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
4. Звернення до суду для захисту прав людини і основоположних свобод безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Стаття 1.1.9.
1. Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
2. Забороняється укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України.
Стаття 1.1.10.
1. Державною мовою в Україні є українська мова.
2. Держава забезпечує розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
3. Українська мова має багато діалектів, серед яких основними є:
Галицький діалект української мови;
Полтавський діалект української мови;
Український діалект «Руська мова»;
Одеський діалект української мови;
Лемківський діалект української мови та інші.
4. Держава поважає культурну і мовну різноманітність України.
5. Держава гарантує вільний розвиток, використання і захист мовної, етнічної, культурної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.
6. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Стаття 1.1.11.
1. Демократія є уособленням засад політичної свободи.
2. Недоторканність приватного життя є уособленням засад особистої свободи.
Стаття 1.1.12.
1. Законна підприємницька ініціатива не обмежується.
2. Держава гарантує вільний рух осіб, товарів, послуг та капіталу.
3. Розмір державних і місцевих податків і зборів не повинен становити загрозу економічній свободі.
4. Торгівля є вільною.
5. Внутрішні та іноземні інвестиції заохочуються.
Стаття 1.1.13.
1. Свобода вираження поглядів (свобода слова) є передумовою будь-якої політики і права. Вона не підлягає скасуванню або обмеженню референдумом чи Верховною Радою України.
2. Будь-яка цензура заборонена.
Стаття 1.1.14.
1. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
2. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Стаття 1.1.15.
Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.
Стаття 1.1.16.
Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави.
Розділ 1.2. Основи громадянського розвитку.
Стаття 1.2.1.
1. Свобода народу -- головний пріоритет Конституції України.
2. Мир, стабільність, безпека і захищеність є головними пріоритетами держави.
3. Пріоритети держави підпорядковані пріоритетам Конституції України.
Стаття 1.2.3
1. Приватна власність визнається економічною основою свободи народу.
2. Приватна власність недоторканна і може міняти свою форму виключно з відома власника.
3. Підприємницька ініціатива не обмежується.
4. Принцип свободи законного договору гарантується.
Стаття 1.2.4
1. Законодавчі і виконавчі власті автономні по відношенню один до одного.
2. Судова влада незалежна від законодавчих і виконавчих властей.
3. Судова влада виконує волю народу, виражену виключно у формі Закону.
4. Президентська влада координує дії влад.
Стаття 1.2.5.
Всі без виключення агенти держави, починаючи від Президента і закінчуючи найдрібнішою посадовою особою, зобов'язалися служити виключно інтересам народу.
Стаття 1.2.6.
Кожен має право на судовий позов як до держави в цілому, так і до будь-якої посадової особи.
Стаття 1.2.7.
1. Вільне розпорядження своєю долею є головним наслідком свободи народу для кожної людини.
2. Обов'язок діяти виключно в рамках обкреслених повноважень і компетенції є головним наслідком свободи народу для всіх посадових осіб і державних органів.
Стаття 1.2.8.
Цивільне суспільство не є асоціацією, заснованою на колективному інтересі. Його члени вільні в життєвому виборі, що передбачає пошану кожним свободи інших і рівний доступ кожного до інститутів політичної влади.
Стаття 1.2.9.
Інтелектуальна творчість не регламентується за допомогою обмежень, проте можливий збиток підлягає компенсації.
Стаття 1.2.10.
1. Національні інтереси є пріоритетом зовнішньої політики держави, проте дотримання вимог міжнародного права гарантується.
2. Належним чином підписані і ратифіковані міжнародні договори мають пріоритет перед нормами українського законодавства, за винятком Конституції.
Стаття 1.2.11.
Державотворення відбувається за принципом: «Знизу – вверх та зверху - вниз», або «Що вверху – то й внизу, та навпаки», тобто в кожній малій чи великій частині суспільства відображаються особливості всього суспільства України.
Розділ 1.3. Гарантії свободи.
Стаття 1.3.1.
Життя є попередньою умовою свободи, отже, страта вилучається з судової компетенції.
Стаття 1.3.2.
Кожна людина повинна народжуватися і жити в стані свободи.
Для забезпечення цього стану будь-які витрати держави не можуть вважатися дуже високими.
Стаття 1.3.3.
1. Ринкова економіка є втіленням економічної свободи.
Планова економіка має гарантії.
Соціальна економіка є захистом людей.
Економіка України соціально – планово – ринкова.
2. Демократія є втіленням політичної свободи.
3. Недоторканість особистого життя є втіленням особистої свободи.
4. Економічна, політична і особиста свободи не можуть бути скасовані.
Вони можуть обмежуватися виключно в умовах надзвичайного або військового положення і лише на основі Закону.
Стаття 1.3.4.
1. Приватні банківські рахунки і об'єм приватної власності не обмежуються.
2. Розміри державних податків не повинні загрожувати економічній свободі.
3. Торгівля вільна.
4. Іноземні інвестиції заохочуються.
Стаття 1.3.5.
1. Політичний вибір демократії є обов’язковим. Він не може бути скасований або обмежений доктриною, вибором церкви або окремих поколінь.
2. Основні політичні рішення повинні прийматися тільки на основі демократичних процедур. Порушення демократичних процедур є достатньою підставою для визнання рішення що не має сили.
Стаття 1.3.6.
Диктатура нелегітимна.
Стаття 1.3.7.
Власність сприяє незалежному самовираженню особи і сприяє моральній позиції.
Добродійні дії власника передбачають підтримку з боку держави.
Розділ 1.4. Україна - мирна держава.
Стаття 1.4.1.
1. Україна бажає мирного життя, вільного від страху, злиднів і лиха.
2. Україна - нейтральна держава, активно прагнуча до миру, додержується політики неприєднання і відмови входити в які-небудь військові союзи, об’єднання, блоки, тощо.
3. Україна, український народ на вічні часи відмовляється від війни як суверенного права нації, а також від погроз чи застосування збройних сил як можливість рішення міжнародних спорів. Право на ведення державою війни не признається.
Стаття 1.4.2.
1. Оборона України, захист її суверенітету, цілісності і недоторканності території держави покладаються на Збройні Сили України.
2. Збройні Сили України та інші створені відповідно до закону військові формування не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою захоплення влади і повалення конституційного ладу.
3. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Стаття 1.4.3.
На території України не допускається постійне розташування іноземних військових баз і іноземних військ.
Стаття 1.4.4.
Україна, як член Організації Об’єднаних Націй (ООН), виконує рішення ООН, у тому числі і військові.
Розділ 1.5. Надзвичайний стан.
Стаття 1.5.1.
1. Надзвичайний стан може бути введений на термін, що не перевищує трьох місяців, і може бути продовжений ще на один місяць.
2. Надзвичайний стан оголошується Президентом України, проте без затвердження його Верховною Радою України він зберігається протягом двох діб.
Стаття 1.5.2.
Надзвичайний стан не припиняє діяльність Верховної Ради України, проте під час його дії внесення змін і доповнень до Конституції, а також в Закон про режим надзвичайного стану, не допускається.
Стаття 1.5.3.
1. Повноваження посадових осіб в умовах надзвичайного стану визначаються Законом, а у виняткових випадках -- Указом.
2. Режим надзвичайного стану не служить підставою для обмеження свободи слова і інформації.
Стаття 1.5.4.
Оголошення надзвичайного стану зобов'язує негайно сповістити населення про вимоги режиму, який при цьому вводиться.
Стаття 1.5.6.
Режим надзвичайного стану не поширюється на громадян України, які перебувають за кордоном.
Розділ 1.6. Воєнний стан.
Стаття 1.6.1.
Воєнний стан оголошується Президентом України в разі реальної загрози війни або воєнного нападу на Україну.
Воєнний стан підлягає затвердженню Верховною Радою України впродовж двох діб з моменту його оголошення, а в разі воєнного нападу на Україну - протягом одного місяця з моменту його оголошення.
Стаття 1.6.2.
1. В разі несподіваного воєнного нападу на Україну Президент протягом доби може використовувати будь-які заходи як Головнокомандуючий Озброєних Сил без оголошення воєнного стану.
2. Вживання таких заходів поза обставинами воєнного нападу на Україну є підставою для імпічменту.
Стаття 1.6.3.
Не затвердження воєнного стану Верховною Радою України означає його автоматичне припинення.
Стаття 1.6.4.
В разі неможливості для Президента України виконувати обов'язки Головнокомандуючого Озброєними Силами під час воєнного стану, і якщо інша особа не була заздалегідь призначена Верховною Радою України на цей пост, його обов'язки тимчасово виконує Міністр оборони.
Розділ 1.7. Екологічна безпека.
Стаття 1.7.1.
1. Екологічні стандарти затверджуються Законом.
2. Жодна великомасштабна господарська ініціатива не повинна втілюватися в життя без попереднього позитивного висновку екологічної експертизи.
Стаття 1.7.2.
У екологічній експертизі не може бути відмовлено, якщо сторона, яка наполягає на її проведенні, має власні джерела її фінансування.
Стаття 1.7.3.
Будь-яка інформація про стан екологічної загрози населенню не може бути предметом державної або іншої таємниці, що охороняється Законом.
Стаття 1.7.4.
1. Екологічна експертиза державних об'єктів у разі, коли вона засвідчила стан недопустимого забруднення, оплачується державою.
2. Екологічна експертиза недержавних об'єктів в аналогічному випадку оплачується власником цих об'єктів.
Стаття 1.7.5.
Право на судовий позов з метою відшкодування екологічних збитків гарантується.
Розділ 1.8. Економіка.
Стаття 1.8.1.
Економіка України за формою є соціально-планово-ринкова.
Стаття 1.8.2.
Грошовою одиницею України є гривня.
Стаття 1.8.3.
1. Національний банк України – головний, центральний банк України.
2. Національний банк України несе відповідальність за грошову політику. Жоден орган не може вказувати, як він повинен вирішувати питання грошової політики.
3. Верховна Рада України здійснює перевірку Національного банку України відносно того, наскільки відповідально використовуються фонди.
4. Рішення про керівництво Національним банком України і його діяльність встановлюються Законами України.
5. Лише Національний банк України має право друкувати банкноти і випускати монети.
Постанови про грошову і платіжну систему в інших випадках встановлюються законом.
6. Забезпечення стабільності гривні є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України.
7. Емісія гривні здійснюється виключно Національним банком України.
8. Визначення засад грошово-кредитної політики та контроль за її проведенням здійснює Рада Національного банку України.
9. Національний банк України приймає участь у розробці Виконавчою владою бюджету України (громад), надаючи основи грошово-кредитної політики на наступний рік та наступні десять років.
Стаття 1.8.4.
1. Податки з фізичних осіб Громадян України не повинні перевищувати 10% їх доходу.
2. Комунальні платежі фізичної особи Громадянина України, адресно компенсуються (субсидії) державою і місцевим самоврядуванням, згідно закону України.
Стаття 1.8.5.
1. Заробiтна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразi, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працiвниковi за виконану ним роботу.
2. Розмiр заробiтної плати залежить вiд складностi та умов виконуваної роботи, професiйно-дiлових якостей працiвника, результатiв його працi та господарської дiяльностi пiдприємства, установи, органiзацiї i максимальним розмiром не обмежується (за винятком депутатів).
3. Питання державного i договiрного регулювання оплати працi, прав працiвникiв на оплату працi та їх захисту визначається Конституцією України, Законами України та iншими нормативно-правовими актами.
4. Розмір мінімальної заробітної плати, отриманої працівником, не може бути меншим прожиткового мінімуму.
Стаття 1.8.6.
Прожитковий мінімум – це вартісна величина набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, які необхідні для нормального функціонування організму людини для задоволення основних соціальних та культурних потреб особистості.
1. Прожитковий мінімум не може бути вищий за мінімальну заробітну плату.
2. Прожитковий мінімум як державний соціальний стандарт застосовується для:
· загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм;
· встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України;
· визначення права на призначення соціальної допомоги;
· визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших;
· встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
· формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Для оцінки рівня життя в регіоні, розроблення та реалізації регіональних соціальних програм, визначення права на призначення соціальної допомоги, що фінансується за рахунок місцевих бюджетів, органами місцевого самоврядування може затверджуватися регіональний прожитковий мінімум, не нижчий від установленого відповідно до Закону України.
Стаття 1.8.7.
1. Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
2. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.
3. Заробітна плата підлягає щоквартальній індексації у встановленому законодавством порядку.
Стаття 1.8.8.
1. Посадовий оклад - щомісячний розмір погодинної оплати праці, установлюваний, як правило, для керівників, фахівців і службовців.
2. Максимальний посадовий оклад – п'ятнадцять мінімальних заробітних плат (посада – Президент України).
3. Оплата праці за законним контрактом відповідає тексту документа.
Стаття 1.8.9.
1. Посадові оклади депутатів:
§ перший територіальний рівень влади – дві мінімальні заробітні плати;
§ другий територіальний рівень влади – чотири мінімальні заробітні плати;
§ третій територіальний рівень влади – шість мінімальних заробітних плат;
§ четвертий територіальний рівень влади – вісім мінімальних заробітних плат;
§ п’ятий територіальний рівень влади – десять мінімальних заробітних плат;
§ шостий територіальний рівень влади – дванадцять мінімальних заробітних плат;
§ сьомий територіальний рівень влади – чотирнадцять мінімальних заробітних плат.
Дата добавления: 2015-12-21; просмотров: 17; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!