Конституція України 2 страница
Посадовий оклад Президента України – п'ятнадцять мінімальних заробітних плат.
2. Окрім посадового окладу депутат має право отримувати додатково таку ж саму суму грошей на облаштування місця роботи, технічні засоби, утримування Помічника депутата та іншого персоналу, окрім витрат на заробітну плату депутату.
3. Депутати можуть перерозподіляти між собою додаткові кошти на підставі законних договорів, окрім перерозподілу на заробітну плату депутату.
Стаття 1.8.10.
1. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України та інших бюджетів.
2. Органи місцевого самоврядування з урахуванням місцевих умов і особливостей можуть перерозподіляти між собою на підставі законних договорів окремі повноваження та власні бюджетні кошти.
Стаття 1.8.11.
1. Виконавчі органи місцевого самоврядування подають у грудні до Ради територіальної громади Програму, План і Звіт соціально-економічного і культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля території громади на двадцять п’ять років.
Кожного року додають до Програми, Плану продовження ще на один рік.
2. Місцевий бюджет на наступний рік у вигляді проекту готує територіальна Виконавча влада і подає до Представницької територіальної влади у жовтні.
3. Місцевий бюджет на наступні десять років у вигляді проекту готує територіальна Виконавча влада і подає до Представницької територіальної влади у листопаді.
|
|
|
4. Бюджет непідписаний виконавцями вважається неприйнятим.
5. Виконавчі органи місцевого самоврядування подають до Ради територіальної громади звіт (аналіз з пропозиціями) про виконання бюджету громади за три місяці року (у квітні), шість місяців року (у липні), девять місяців року (у жовтні), рік (у січні), десять років (у лютому).
Стаття 1.8.12.
1. Державний бюджет України на наступний рік у вигляді проекту закону готує Кабінет Міністрів України і подає до Палати Депутатів Верховної Ради України у жовтні.
2. Кабінет Міністрів України відповідно до закону подає до Верховної Ради України звіти про виконання Державного бюджету України за три місяці року (у квітні), шість місяців року (у липні), дев’ять місяців року (у жовтні), рік (у січні), десять років (у лютому).
3. Аналіз виконання Державного бюджету за останні десять років, у вигляді проекту закону Кабінет Міністрів України подає до Верховної Ради України у березні.
4. Програму, План і Звіт соціально-економічного і культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля на двадцять п’ять років Кабінет Міністрів України у вигляді проекту закону подає до Верховної Ради України у грудні (кожного року, додаючи ще один рік).
|
|
|
Кабінет Міністрів України, разом з Національним Банком України подають Верховній Раді України у вигляді проекту закону у лютому План стимулювання економіки.
5. Бюджет непідписаний виконавцями вважається неприйнятим.
6. Контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата.
7. Кожний поданий звіт має бути оприлюднений.
Стаття 1.8.13.
1. Бюджет на десять років і на наступний рік готує Виконавча влада України та кожна територіальна громада за участю Національного банку України та з врахуванням Програми, Плану і Звіту соціально-економічного і культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля на двадцять п’ять років, нагальних потреб.
2. Бюджет повинен враховувати Концепцію суспільної безпеки та мати Концепцію самого бюджету.
Стаття 1.8.14.
Використання недостовірної інформації може бути підставою для звільнення з роботи винного працівника.
Стаття 1.8.15.
1. Невиконання бюджету більше ніж на 1% є підставою для дострокової відставки винного депутата, групи депутатів, або всього Виконавчого органу влади.
|
|
|
2. Невиконання бюджету більше ніж на 5% є підставою для втручання Прокуратури.
3. Використання Виконавчою владою коштів на витрати поза бюджетом забороняється.
4. Виконавці несуть юридичну відповідальність за несвоєчасне, неповноцінне, нецільове, недоцільне використання бюджетних коштів.
Стаття 1.8.16.
1. Державні податки і збори встановлюються Законом України.
2. Державні кошти не можуть витрачатися інакше, ніж за бюджетом України.
Витрачання державних коштів на інші потреби Верховна Рада України визначає шляхом бюджетного регулювання.
3. Верховна Рада України здійснює бюджетне регулювання на найближчий бюджетний рік або у зв'язку з особливими причинами на інший бюджетний період.
4. Без уповноваження Верховної Ради України Кабінет Міністрів України не має права укладати угоди про позики або іншим чином покладати на державу економічні зобов'язання.
Стаття 1.8.17.
1. Пе́нсія — регулярна грошова виплата (у розрахунку на місяць), яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення за принципами загальнолюдської солідарності та субсидування.
|
|
|
1.1. Право на пенсію може виникнути протягом всього життя людини, починаючи з народження.
1.2. В Україні розрізняють такі види державних пенсійних виплат: пенсія солідарна, пенсія у зв'язку з втратою годувальника, довічна обумовлена пенсія, довічна пенсія подружжя, одноразова пенсійна виплата, додаткові пенсії.
1.3. Словом «пенсія» називають також період часу в житті людини, протягом якого вона ніде не працює й отримує пенсійні виплати.
1.4. «Піти на пенсію» означає покинути роботу, маючи право на пенсійні виплати.
1.5. Забезпечення прийнятного рівня доходів є обов"язком держави й громадянина.
1.6. Заощадження на пенсію відбуваються в основному через інститут недержавних пенсійних фондів (НПФ).
1.7. Недержавну пенсію виплачують додатково до державної.
1.8. Розмір недержавної пенсії, на яку можуть сподіватися вкладники й учасники, залежить від розміру пенсійних внесків, періоду накопичення та суми отриманого інвестиційного прибутку (другий рівень - обов’язкова накопичувальна складова частина пенсії та третій рівень - необов’язкова недержавна накопичувальна складова частина пенсії).
1.9. З моменту зарахування коштів на індивідуальний пенсійний рахунок накопичувальні складові частини пенсії стають приватною власністю громадянина, на них поширюється право успадкування, їх не можна відчужити на користь третіх осіб.
1.10. При призначенні пенсії ніякі пільги не враховуються.
2. Страховий стаж - період (термін), впродовж якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і за який щомісячно сплачені страхові внески в сумі, не менше мінімального страхового внеску.
3. Перший рівень пенсійного забезпечення (обов’язкова солідарна складова частина пенсії) обчислюється непрацюючим громадянам України (Пенсійний фонд України):
1) громадянин України на свій розсуд обирає шістдесят місяців (підряд, або вибірково) свого трудового стажу, за період яких були сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України (не менше ніж мінімально можливі);
2) дохід (заробітну плату) громадянина по кожному з обраних 60 місяців окремо ділять на середню заробітну плату тих же самих місяців по Україні - отримають 60 коефіцієнтів;
3) всі шістдесят коефіцієнтів складають і ділять на 60 – отримують середньомісячний коефіцієнт доходів громадянина;
2) кількість повних місяців роботи в Україні (за все життя громадянина), за які сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України у розмірах не менше мінімально можливого внеску, складають і ділять на триста шістдесят - отримують коефіцієнт трудового страхового стажу;
3) середньомісячний коефіцієнт доходів громадянина складають з коефіцієнтом трудового страхового стажу і ділять на два, отримують пенсійний коефіцієнт;
4) пенсійний коефіцієнт помножується на середньомісячну заробітну плату по Україні за попередній рік (від року розрахунку пенсії) і ділять на два (50%) - отримують розмір пенсіі у гривні (солідарну частину пенсії), яка підлягає подальшій щоквартальній індексації і щомісячній виплаті громадянину.
Пенсійний фонд України перший рівень пенсійного забезпечення (обов’язкова солідарна складова частина пенсії) може щомісячно переводити на вказаний пенсіонером рахунок у будь-якому банку, навіть якщо цей банк знаходиться в іншій країні, або пересилати поштовим переказом на вказану пенсіонером адресу.
4. Якщо солідарна частина пенсії громадянина України менша за прожитковий мінімум, держава компенсує різницю у вигляді допомоги по старості до розміру діючого на цей час прожиткового мінімуму.
Допомогу по старості пенсіонер може отримувати тільки в Україні. Якщо пенсіонер виїхав з України на термін більший ніж три місяці, то він втрачає можливість отримувати допомогу по старості.
5. Солідарна частина пенсії (перший рівень пенсійного забезпечення) не може бути більше десяти прожиткових мінімумів.
6. Якщо громадянин України, виходячи на пенсію по старості, відмовляється від солідарної частини пенсії (перший рівень пенсійного забезпечення), то йому начисляється довічна щомісячна державна допомога по старості у розмірі прожиткового мінімуму.
Одночасно та одноразово видається пенсійна державна допомога у розмірі його середньомісячного коефіцієнту доходів (пункт 3 цієї статті), помноженого на середньомісячну заробітну плату по Україні за минулий рік (відносно року проведення розрахунку) та помножену на кількість повних років трудового страхового стажу.
7. Другий рівень пенсійного забезпечення (обов’язкова накопичувальна складова частина пенсії) і третій рівень пенсійного забезпечення (необов’язкова недержавна накопичувальна складова частина пенсії) розмірами не обмежуються.
8. Другий рівень пенсійного забезпечення (обов’язкова накопичувальна складова частина пенсії) є обов’язковим для працедавців та найманих працівників.
На рахунки накопичувальних пенсійних програм найманого працівника працедавець повинен щомісячно перераховувати не менше 10% щомісячного заробітку працівника, з суми якого 3% перераховує сам найманий працівник.
9. Третій рівень пенсійного забезпечення - необов’язкова недержавна накопичувальна складова частина пенсії залежить від умов домовленостей пенсіонера з банком, або страховою компанією чи фондом.
10. Усі види пенсії та допомоги щоквартально індексуються.
11. Перерахунок пенсії може бути проведений щорічно, за бажанням пенсіонера.
12. Призначена після проведеного перерахунку пенсія за розміром не може бути менше призначеної раніше.
13. Пенсійне забезпечення здійснюється згідно Конституції України і Законів України.
Стаття 1.8.18.
1. Державна допомога надається громадянину України, який отримає дохід (заробітна плата, пенсія, або інше) у розмірі не вище прожиткового мінімуму.
2. Державна допомога на комунальні витрати (субсидія) надається громадянину України, у якого комунальні витрати складають більше ніж 10% його особистого доходу.
3. Державна допомога на комунальні витрати розраховується до 100 м2 загальної площі житла (на одну зареєстровану особу за цією адресою).
4. Державна допомога на комунальні витрати розраховується терміном на один рік.
5. Державна допомога розраховується на кожну особу окремо (без врахування віку, сумарного доходу сім’ї, родини, тощо).
Стаття 1.8.19.
Основний еталон ціни гривні це відносність (коефіцієнт) до прожиткового мінімуму (а не відносність до цін за долар, євро, золото, нафту, тощо).
Розділ 1.9. Власність.
Стаття 1.9.1.
1. Власність — володіння речами (речі, рухомі й нерухомі, що комусь належать).
2. Розрізняють власність особисту (приватну), колективну і державну.
Стаття 1.9.2.
Не може бути у власності природа (земля, її надра, води, ліси, повітряний простір, космос, космічний простір, космічні тіла, інший простір, час, тощо).
Стаття 1.9.3.
1. Територіальна власність – це державна власність України.
2. Територіальна державна власність може бути передана у користування територіальним органам виконавчої влади (комунальна територіальна власність).
3. Комунальна територіальна власність може бути передана в оренду колективам чи приватним особам.
Стаття 1.9.4.
1. Оренда комунальної територіальної власності приватними особами може бути платна обо безоплатна; на певний час, або пожиттєва.
2. Пожиттєва оренда комунальної територіальної власності приватними особами може не мати права передачі спадкоємцям, чи з правом передачи у спадок.
Розділ 1.10. Громадянство України.
Стаття 1.10.1.
1. В Україні існує єдине громадянство.
2. Громадянами України стають народжені в Україні.
3. Громадянами України стають особи, які отримали паспорт громадянина України.
Стаття 1.10.2.
1. Документ, який підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
2. Паспорт громадянина України є пожиттєвим документом і не може бути вилучений.
3. Паспорт громадянина України може бути виданий особі, яка постійно проживає на території України, володіє державною мовою, не порушує Конституцію України та Закони України.
Стаття 1.10.3.
1. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.
2. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі.
3. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Стаття 1.10.4.
Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються Законом України.
Розділ 1.11. Державні символи України.
Стаття 1.11.1.
1. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.
2. Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів (зверху – синій колір).
3. Державний Герб України - Тризуб золотої барви на синьому щиті.
4. Державний Гімн України - національний гімн на музику Михайла Вербицького.
5. Порядок використання державних символів України встановлюється законом.
ГЛАВА 2. Права, обов’язки, заборони, заповіді та моральні устої громадян України.
Розділ 2.1. Права громадян.
Стаття 2.1.1.
1. Права громадян України гарантуються.
2. Права політичних меншин України гарантуються.
Стаття 2.1.2.
1. Рішення, прийняті консенсусом, не можуть бути скасовані волею політичної більшості.
2. Політичні вирішення більшості є імперативними лише протягом терміну своєї легітимності.
Стаття 2.1.3.
1. При заміщенні політичних посад принцип професійних вимог не застосовується.
2. Право громадян на політичну індиферентність підтверджується.
Стаття 2.1.4.
1. Пріоритетами особистої свободи визнаються:
а) свобода вибору місця проживання;
б) свобода вибору громадянства;
в) свобода вибору освіти;
г) свобода вибору релігії або відмови від неї;
д) свобода пересування у середині країни і за її межами;
е) свобода вибору сексуального партнера;
ж) право на захист себе, своєї сім'ї і власності;
з) право на здобуття інформації про себе;
і) право судового оскарження порушень власних прав;
й) право вибору національної приналежності;
о) право на вільне спілкування з іншими на власний вибір при невтручанні в нього держави і приватних осіб.
Стаття 2.1.5.
Свобода слова і іншого інтелектуального самовираження не може бути обмежена ні Законом, ні персоніфікованою владою.
Стаття 2.1.6.
1. Громадяни рівні в своїй гідності і конституційних правах, за винятком права на придбання і носіння зброї.
2. Спроба відміни будь-якого з конституційних прав є недійсною із самого початку.
3. Судовий позов з метою захисту конституційних прав і свобод безпосередньо на основі Конституції гарантується.
Стаття 2.1.7.
Оскільки признається можливість видатних здібностей людей, право індивіда на неконформну поведінку гарантується.
Стаття 2.1.8.
1. Ніхто не може бути змушений до участі в страйку або до неучасті в ньому.
2. Страйк в умовах, коли працедавцем є держава, може бути заборонений лише посадовим особам, але не більш, ніж під загрозою локауту.
3. Страйк в умовах, коли працедавцем виступає не держава, а хто-небудь інший, гарантується в будь-яких обставинах, окрім умов надзвичайного або військового положення.
4. На Прокуратуру, Службу безпеки, Збройні Сили і Міліцію (Поліцію) дія цієї статті не поширюється.
Стаття 2.1.9.
1. Ніхто не може бути змушений вступати до професійного союзу, творчого союзу, партії, руху, союзу підприємців або іншої асоціації, заснованої на колективному інтересі.
2. Засновниками та членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються Конституцією України та законами.
3. Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших установах і організаціях.
4. Усі об'єднання є рівними перед законом.
5. Заборона діяльності об'єднань здійснюється лише в судовому порядку.
6. Об'єднання не можуть мати воєнізованих формувань.
Стаття 2.1.10.
Право на альтернативну по відношенню до військової службу або роботу гарантується.
Стаття 2.1.11.
1. Закони і Укази завжди публікуються і мають бути загальнодоступними.
2. Акти самоврядності завжди публікуються і мають бути загальнодоступними.
3. Ніхто не може бути притягнений до відповідальності на підставі акту, який не був відкрито опублікований.
Стаття 2.1.12.
Закони і інші нормативні акти держави, які погіршують положення громадянина або юридичної особи, зворотної сили не мають.
Стаття 2.1.13.
Презумпція невиновності гарантується аж до вступу вироку до законної сили.
Стаття 2.1.14.
Ніхто не може бути змушений свідчити проти себе або своєї сім'ї.
Стаття 2.1.15.
Виправдувальний вирок суду, якщо він задовольняє підсудного, не може бути скасований у будь-якому випадку.
Стаття 2.1.16.
Кожен, хто підозрюється в скоєнні злочину або правопорушенні, має право на юридичну допомогу з моменту, коли таке підозріння висловлене йому посадовою особою.
Стаття 2.1.17.
Арешт і обшук в нічний час у громадян, що знаходяться в своєму житлі, заборонені.
Стаття 2.1.18.
Арешт без санкції судді є підставою повної реабілітації заарештованого незалежно від доказів його провини.
Стаття 2.1.19.
Будь-яке необгрунтоване притягнення до кримінальної відповідальності є злочином, збиток від якого підлягає обов'язковому відшкодуванню.
Стаття 2.1.20.
Кожен, кого позбавили свободи, має право на невідкладну зустріч з суддею для оскарження вирішення про позбавлення свободи.
Стаття 2.1.21.
1. Кожен затриманий має право сприяти найскорішому установленні своєї
особистості. Затримані, які не скористались цим правом, лишають себе інших прав затриманого.
2. Кожен, кого позбавили свободи, має право на невідкладне сповіщення родичів або близьких йому людей про своє положення.
Стаття 2.1.22.
1. Кожен, чия свобода обмежується на законній підставі посадовою особою, зобов'язаний отримати безпосередньо у момент обмеження свободи "Картку гарантій прав особи, чия свобода обмежується".
2. Зневага цим правилом з боку посадової особи є правопорушенням, яке веде до реабілітації особи, чия свобода була обмежена, незалежно від доказів його провини.
Стаття 2.1.23.
1. Ніхто не може піддаватися тортурам або жорстокому поводженню з боку посадових осіб в умовах обмеженої свободи.
2. Режим перебування громадян і інших осіб в місцях позбавлення волі не може мати на меті приниження їх гідності. Стан несвободи є достатнім покаранням.
Стаття 2.1.24.
Громадяни, що знаходяться в соціально ослабленому стані, мають право на соціальний захист і матеріальну допомогу коштом держави.
Стаття 2.1.25.
Громадянам і іншим особам гарантується право бути суб'єктами і об'єктами добродійної діяльності.
Стаття 2.1.26.
Обов'язок спілкуватися на певній мові може покладатися виключно на посадових осіб.
Стаття 2.1.27.
Оскільки національна приналежність громадян є питанням особистого вибору, розвиток національної культури гарантується режимом невтручання.
Стаття 2.1.28.
Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам чи експериментам.
Стаття 2.1.29.
1. Кожен має право на сім'ю та повагу до сімейного життя.
2. Шлюб грунтується на вільній згоді. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
3. Батьки зобов'язані утримувати і виховувати дітей до їх повноліття (до 18 років).
Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
4. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 2.1.30.
1. Діти рівні у своїх правах і свободах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
2. Насильство над дитиною та її експлуатація, втягування у діяльність, шкідливу для моральності та нормального розвитку дитини, забороняються.
3. Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.
4. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.
Стаття 2.1.31.
Гарантується право виховувати у дітей необхідний етичний код:
- гордість за себе, свою сім'ю, свій рід ("до сьомого коліна"), близьких, свій народ;
- почуття індивідуальної відповідальності, дотримання законів своєї країни;
- етичні принципи, терпимість до інакомислення, довіру до оточення;
- здатність радіти успіхам іншого і засмучуватися його невдачами;
- повагу до свободи слова, честі і гідності, моральних цінностей і культури, правдивої інформації;
- повагу до авторських прав, недопущення плагіату;
- прагнення до чистоти рідного язика;
- вміння жити в співтоваристві різних людей («у єдності сила і здатність до дії»);
- вміння йти на компроміс при прийнятті рішень;
- відношення до багатства, як до величини що постійно приростає, напрацьовується;
- визнання помилок і вміння швидко їх виправляти.
Стаття 2.1.32.
Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності організацій споживачів.
Стаття 2.1.33.
1. Держава створює умови, за яких кожен громадянин України має змогу отримати ділянку землі і побудувати на ній екологічно чисте житло (садибу). Питання вирішується позитивно на протязі не більше одного року місцевим органом четвертого рівня виконавчої територіальної влади.
2. Кожна сім’я чи одинокий дорослий громадянин України має право на безоплатне отримання однієї ділянки землі, площею не менш ніж 2 гектари, у пожиттєве користування для облаштування на ній екологічно чистого родового маєтку. Питання вирішується позитивно на протязі не більше одного року місцевим органом четвертого рівня виконавчої територіальної влади.
3. Умови виділення землі під екологічно чистий родовий маєток:
· Екологічно чистий родовий маєток оформляється тільки на дієздатну фізичну особу, з правом передачі його у спадок.
· Екологічно чистий родовий маєток є екологічно чистою територією.
· Екологічно чистий родовий маєток неподільний (не може бути поділений на частини).
· Земельна ділянка, споруди, врожай, продукція і засоби реалізації екологічно чистого родового маєтку не оподатковуються.
· Плата за користування землею екологічно чистого родового маєтку не стягується.
· Вступ у спадок екологічно чистим родовим маєтком не оподатковується.
· Територія екологічно чистого родового маєтку недоторканна (ніхто не має права проникнути на територію екологічно чистого родового маєтку проти волі тих, хто там мешкає, інакше ніж у випадках прямо установлених законом чи по рішенню суду, яке прийняло законну силу).
· Земельна ділянка, надана для створення екологічно чистого родового маєтку і використана за призначенням, не може бути вилучена у її користувача (виключення – за рішенням суду, коли земельна ділянка не використовувалась за призначенням більш ніж п’ять років без поважних причин, або коли користувач від неї відмовився).
· Екологічно чистий родовий маєток не підлягає куплі-продажу, не може бути предметом фінансових, юридичних чи політичних дій.
· Земельна ділянка, надана для утворення екологічно чистого родового маєтку, не може бути використана як засіб платежу, застави, дарування, обміну. Допускається лише обмін одного екологічно чистого родового маєтку на інший екологічно чистий родовий маєток в установленому за законом порядку.
· На земельній ділянці екологічно чистого родового маєтку користувач має право будувати садибу (будинок) по індивідуальному плану, паркан, висаджувати сад, ліс, город, клумби, рити ставок, тощо.
· Не може бути дозволено більше одного екологічно чистого родового маєтку на одну сім’ю чи одинокого громадянина України.
Допускається наявність у фізичних осіб інших земельних ділянок (не мають відношення до екологічно чистого родового маєтку), які використовуються для ведення господарської або іншої діяльності.
· Сім’я чи одинокий громадянин України, які вже мають земельну ділянку площою не менше ніж 2 гектари, обладнану згідно положення про екологічно чистий родовий маєток, має право звернутись у земельні органи для отримання статусу «екологічно чистого родового маєтку» та прав на податкові і інші пільги, які надаються користувачам екологічно чистих родових маєтків. Пільги надаються з моменту реєстрації, компенсації не виплачуються.
· У екологічно чистому родовому маєтку можуть одночасно проживати декілька поколінь роду (батьки, діти, онуки, правнуки, тощо).
· Кожна з сімей роду має право на отримання окремої земельної ділянки площею не менше ніж 2 гектари для облаштування самостійного екологічно чистого родового маєтку.
Дата добавления: 2015-12-21; просмотров: 15; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!