Правове становище латинів та перегринів
Латини - це громадяни союзних з Римом міст центральної Італії. У ІV ст. до н.е. були укладені договори про висновок союзу між римською республікою та містами, що входили до Латинської фед
Латин даної категорії мав право на отримання римського громадянства у випадку переселення до Риму на постійне проживання за умови, що він залишив чоловіче потомство у місці попереднього проживання.
2. Колоніальні латини (latini coloniarii) – громадяни міст-колоній, заснованих Римом для поселення в них римлян та старих латинів. Переселенці утворювали самостійну общину і наділялися правом самоврядування на території заснованого міста-колонії. У той час в римській державі діяло правило за яким дозволялося бути громадянином лише однієї общини, тому колоністи позбавлялися громадянства у тих містах, які вони покинули, а набували його за новим місцем постійного проживання.
За політичними правами та правом комерційної діяльності були рівними старим латинам, але права на законний римський шлюб, як правило, не мали. Згодом колоністи, котрих обрали на керівні посади в містах-колоніях автоматично отримували римське громадянство.
3. Латини Юніана (latini Iuniani) – відпущені латинами на свободу раби. За римським правом відпущений на волю раб набував статусу свого господаря і відповідно до цього правила звільнені латинами з рабства отримували подібний до нього статус. Крім цього, звільнені римськими громадянами раби без дотримання відповідних правових вимог також отримували статус латина Юніана. Це правило утвердилося в часи правління імператора Октавіана Августа на підставі закону Юнія Нарбона (19 р. н.е.). Відповідно до назви закону, на основі якого раби отримували свободу, дана категорія осіб отримала назву “латинів Юніана”.
|
|
|
Ця категорія латинів мала істотно менший обсяг правосуб‘єктності ніж дві попередні. Справа в тому, що вони не мали права як на законний римський шлюб, так і на спадкування майна, тому все належне їм майно спадкував патрон – особа, яка відпустила їх на волю. Правовий статус латинів Юніана влучно визначив юрист Сальвіан, вони живуть як вільні, а помирають як раби. Згодом за даною категорією латинів було визнано спадкові права, що суттєво покращило їх правове становище.
Найбільшою категорією вільних осіб докласичного періоду в Римській державі були перегрини. Даним терміном позначали вільне населення, яке не мало ні римського, ні латинського громадянства.
В архаїчний період всі іноземці називалися ворогами (hostis) і не мали жодних прав, в тому числі, ні громадянських, ні політичних. Для проживання в Римі і забезпечення правового захисту вони вимушені були укладати угоди про заступництво з римськими громадянами, які ставали їх патронами. Відповідно, іноземці ставали клієнтами римських громадян.
|
|
|
Завоювання провінцій та розвиток торгівлі змінило ставлення римлян до підкореного населення, яке отримало певний правовий статус. Так, в республіканський період перегринами почали називати підкорене населення, а також громадян тих держав, котрі підписали з Римом відповідні договори про мир і торгівлю. Представники інших – ворожих Риму держав, а також варвари – народи, які перебували поза античним світом, залишалися в Римській державі абсолютно безправними і могли бути перетворенні на рабів.
Існувало дві категорії перегринів.
1. Перегрини – громадяни певного міста (peregrini alicuius civitatis). Міста, які не чинили опору римській армії і добровільно визнавали себе підвладними Риму, зберігали внутрішній устрій та власне самоуправління. На території міста діяло власне приватне право і звичаї, а під контролем римської адміністрації перебували публічні правовідносини (покарання за зраду, заколот та інші).
2. Підкорені (завойовані) перегрини (peregrini deditio) – це жителі завойованих Римом земель, які чинили збройний опір за що позбавлені общинного самоуправління і власного права. До цієї категорії відносили також населення, яке не мало власного міста-держави та общинної організації. Правове становище підкорених перегринів обтяжувалося не тільки відсутністю захисту за допомогою власного права, а ще й додатковим оподаткуванням.
|
|
|
За перегринами, які приїхали в Рим, визнавалося право торгівлі, а деяким общинам перегринів надавали право заключати римський законний шлюб. Правовий захист у приватних відносинах даної правової категорії осіб забезпечувався претором для перегринів за допомогою норм права народів (juis gentium).
Статус перегрина отримували народжені в сім‘ї перегринів, від матері-перегринки, а також особи, які були позбавлені римського громадянства (застосовувалося як покарання за певні види злочинів). Перегрин особисто або вся община могли отримати правовий статус латина або римського громадянина.
У 212 р. н.е. на основі конституції імператора Антоніна все вільне населення імперії отримало статус римських громадян. Категорії латинів Юніана і підкорених перегринів продовжували існувати і остаточно були ліквідовані тільки імператором Юстиніаном.
Дата добавления: 2016-01-06; просмотров: 20; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!