Культура споживання та його вплив на розвиток соціальної відповідальності
У сучасного споживача потрібно формувати культуру споживання, яка відповідає вимогам сучасності.
Споживання людиною всього, що дає наша планета, наша цивілізація повинно бути соціально відповідальним. Не можна бездумно витрачати електроенергію, не можна перерозходувати воду, необхідно щоденно сортувати сміття для його правильної переробки; виключити із свого життя товари, при виробництві яких використовувався дитячий труд та ін. На Заході набирає сили етичне споживання. Його формують активні учасники різних суспільних рухів. Вони займаються розповсюдженням і надають гласності різні темні і закриті сторони діяльності корпорацій. Рух за етичне споживання – реальна сила, з якою приходиться рахуватися компаніям. Соціальна відповідальність – це новий рівень розвитку суспільства, нова стратегія та концепція, яка інтегрує у собі національну стратегію, загальні людські цінності та етичну поведінку бізнес організацій, споживачів, працівників, органів влади, інститутів громадського суспільства, науково-дослідницьких установ та вищих навчальних закладів. Сьогодні більшість країн світу залучаються до концепції соціальної відповідальності як на місцевому, регіональному, так і на державному рівнях. На міжнародному рівні здійснюється робота Міжнародної організації з стандартизації щодо створення міжнародного керівництва з соціальної відповідальності ISO-26000 та розши-
|
|
|
рення мережі.
Соціальна відповідальність освіти та науки.
Проблема соціальної відповідальності вищої освіти, на жаль, не стала предметом сучасних досліджень у галузі філософії і соціології освіти, а також історії та теорії педагогіки вищої школи. Ми не знайшли чітких монографічних визначень цієї категорії.
Під соціальною відповідальністю вищої освіти у цій роботі розуміємо відповідальність вищих навчальних закладів, зокрема, університетів як соціального інституту перед суспільством за результати і якість своєї професійної діяльності. Соціальна відповідальність вищих навчальних закладів пов’язана з тим, що саме у системі вищої освіти формується інтелектуальна еліта нації. Фахівці з вищою освітою є показником освіченості, цивілізованості країни, її професійного, наукового потенціалу і конкурентоспроможності. До сих пір невирішеною залишилась проблема, про яку ще 10 років тому писала Ліна Костенко: «Коли з гуркотом упала залізна завіса, виявилось, що по ту сторону завіси нас немає. Україну небагато знають, її все ще плутають з Росією, її проблеми для світу не актуальні, за нею тягнеться шлейф історичних упереджень, не спростованих нами й до сих пір» [1, 21 - 22]. На жаль, стрімкий процес девальвації значущості і якості вищої освіти в Україні привів до того, що випускники університетів не відповідають багатьом вимогам до фахівців з університетською освітою, сформованим ще за радянських часів. Соціально відповідальна вища освіта має забезпечити високий рівень реалізації не тільки традиційних – навчальної і дослідницької функцій, але і нових – інноваційної і підприємницької. В умовах аномічності українського суспільства особливу увагу треба надати виконанню культурологічної функції вищої освіти. Від соціально відповідального ВНЗ (університету) очікують насамперед
|
|
|
досягнення високих кінцевих результатів діяльності. В. Тамбовцев розрізняє
безпосередні (outputs) і кінцеві (outcomes) результати діяльності ВНЗ.
Безпосередні результати — це зміни, що відбулися всередині організації
і матеріально-речової складової її зовнішнього середовища, які збігаються
або не збігаються з початковими намірами (планами) організації (керівництва
організації) за величиною, але відповідають їм за предметною галуззю. Кінцеві
результати діяльності — це зміни, які мали місце у станах інших індивідів
або організацій (stakeholders), що прямо чи непрямо спричинені діями
|
|
|
працівників даної організації. Кінцеві результати діяльності ВНЗ пропонується відображати у трьох вимірах:1) когнітивні кінцеві результати — переданий-здобутий рівень знань, умінь
і навичок як основи правильної професійної діяльності і орієнтації студентів
у світі (пізнавальний компонент освітньої діяльності); 2) економічні кінцеві результати — відповідність структури, обсягів знань
та здобутих під час навчання навичок попиту на ринку праці. Йдеться про
людський капітал студента (майбутнього працівника) у вузькому значенні,
який дорівнює його капіталізованому доходу або тій сумі коштів, дохід від
яких рівняється одержуваній цим індивідом заробітній платі;
3) соціальні кінцеві результати — набутий у ВНЗ соціальний капітал, тоб
то різноманітні зв'язки індивіда з іншими індивідами, групами та організаціями,
якими він може скористатися для розв'язання власних проблем (реалізації
власних інтересів). Чим ширші й різноманітніші такі зв'язки, тим легше
реалізовувати людський капітал, і тим менше витрати на подолання конфліктів
у суспільстві [4, с. 17].
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 375; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!