Міжнародний досвід державного регулювання соціальної відповідальності.
На початку 1970-х рр., коли світова економіка вступила в смугу кризи,
можливості державного фінансування соціальної сфери знизилися, що призвело
до кризи держави загального добробуту. Державні соціальні програми почали
згортатися. Наприклад, у США федеральний уряд суттєво зменшив субсидії
місцевим органам влади, було скасовано або скорочено багато дотаційних
програм. Ще більш радикальний варіант реформування соціальної політики був
запропонований у Великобританії в рамках твердої соціально-економічної
стратегії “нових правих”. Був проголошений курс на різке скорочення
централізованого фінансування регіональної політики та відмова від її соціальних
цілей. Принцип соціальної справедливості був замінений. пріоритетом
господарської ефективності. Уряд М. Тетчер зменшив витрати на соціальну
політику на 40 %, скоротив кількість районів, що одержують допомогу від держави,
послабив обмеження на розміщення підприємств у густонаселених районах [8].
Тим часом соціальні очікування, пов’язані з ідеєю держави добробуту,
збереглися у значної частини населення розвинених капіталістичних країн. У
результаті відбувся своєрідний зсув відповідальності з держави, яка дотепер
сприймалася як останній і безумовний гарант соціального благополуччя, на
бізнес. Зазначені передумови призвели до концептуального оформлення ідеї
соціально-відповідального бізнесу, або корпоративної соціальної відповідальності
|
|
|
(далі – КСВ) в економічно розвинених країнах – США, Великобританії, Японії,
Німеччині тощо. В основу даної концепції лягло переконання в тому, що
підприємці повинні не тільки піклуватися про прибуток, але й розділити із
суспільством і державою відповідальність за існуючі соціальні та екологічні
проблеми. В англосаксонській моделі СВБ розглядається як моральний обов’язок
власників і керівництва корпорації, а держава фактично виконує класичну
ліберальну роль “нічного сторожа”. Взаємодія у сфері СВБ здійснюється по лінії
“корпорації – суспільство” на добровільній з боку бізнесу основі.
У континентальній традиції вважається, що менеджмент корпорації повинен
ураховувати інтереси тих груп, на які компанія впливає в рамках своєї діяльності.
Соціальна відповідальність у цьому випадку покликана врівноважувати внутрішні
суто економічні цілі керівництва із соціальними, політичними та економічними
інтересами стейкхолдеров. Таким чином, крім виконання вимог законодавства
компанія повинна прагнути внести певний внесок у життя соціуму.
Отже, однією з головних відмінностей даних моделей соціальної
|
|
|
відповідальності є різниця у ступені добровільності у справі проведення
корпораціями соціальних програм або мірі громадянської активності бізнесу.
Так, у США, які є “батьківщиною” ліберальної англосаксонської моделі СВБ,
тиск уряду в цій сфері дуже низький, при цьому рівень добровільної соціальної
активності корпорацій досить високий.
На відміну від американської моделі, континентальна модель СВБ
характеризується більш активною участю держави та міжурядових структур –
тут більш тісні соціально-політичні зв’язки між державою і бізнесом.
Континентальна модель якнайкраще представлена в Північній та Центральній
Європі, де просуванням корпоративної соціальної відповідальності займаються
державні органи. Уряди різних країн зростаючими темпами впроваджують стратегії СВБ, які
або намагаються стимулювати, або навіть регулювати заходи з СВБ. Уряди
санкціонують соціальну відповідальність, наприклад, коли застосовують до
компаній вимогу обов’язкового звітування, коли зобов’язують застосовувати
природоохоронні системи менеджменту тощо. Як тільки ці зобов’язання, норми
та правила, що лежать в їх основі стають формально закріпленими, вони
перетворюються на “регульовану СВБ”. Така тенденція стала домінуючою в
багатьох європейських країнах протягом останніх років.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 293; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!