Заходи техніко-технологічного розвитку

⇐ ПредыдущаяСтр 18 из 27Следующая ⇒

1. Науково-дослідні і проектно-конструкторські роботи;

2. Створення, освоєння нових і підвищення якості тих видів продукції, що виготовляються;

3. Створення та освоєння випуску нових видів продукції;

4. Організація виробництва за ліцензіями або продукції, створеної іншими фірмами;

5. Розробка нових стандартів або технічних умов;

6. Сертифікація продукції (обов’язкова, добровільна);

7. Зняття з виробництва застарілих видів продукції;

8. Запровадження прогресивної технології;

9. Модернізація та атоматизація виробничих процесів;

10. Розробка та застосування нових технологій;

11. Технічне переоснащення і модернізація устаткувань;

12. Автоматизація виробництва і процесів управління.

Здатність підприємства до технологічних змін залежить від прибутковості (наявності фінансових ресурсів),здатності управлінського апарату до інноваційних процесів та передбаченості розвитку технологій.

Критерії технологічності і показники технічного рівня підприємства

Світова практика показує, що технологічності підприємства притаманні такі риси:

1. Багатофункціональність машин, їх “гнучкість” і здатність до переналагодження на випуск продукції різних модифікацій;

2. Багаторазовий ріст виробничої потужності;

3. Оснащеність електронікою;

4. Зміни характеру дій на предмет праці;

5. Більш висока економічність.

Найбільш важливі типові для всіх підприємств показники техніко-технологічного рівня підприємства

Ознака групування показників	Назва показника
Ступінь технічної оснащеності праці	- фондоозброєність праці; - енергоозброєність праці.
Рівень прогресивності технології	- структура технологічних процесів за трудомісткістю; - частка нових технологій за обсягом або трудомісткістю продукції; - середній вік застосовуваних технологічних процесів; - коефіцієнт використання сировини і матеріалів.
Рівень механізації та автоматизації виробництва	- ступінь охоплення робітників механізованою працею; - частка обсягу продукції, виготовленої за допомогою автоматизованих засобів праці.
Технічний рівень устаткування	- продуктивність; - надійність і довговічність; - питома металомісткість; - середній строк експлуатації; - частка прогресивних видів у загальній кількості; - частка технічно та економічно застарілого обладнання у загальній кількості.

Для поглибленої оцінки рівня технічного розвитку підприємства використовують додаткові показники:

· Механоозброєність праці;

· Коефіцієнт фізичного спрацювання устаткування;

· Коефіцієнт технологічної оснащеності виробництва;

· Рівень утилізації відходів виробництва;

· Рівень забруднення навколишнього середовища;

· Частка екологічно чистої продукції.

До критеріїв технологічності можна віднести такі показники:

Ø Рівень технологічних дій (автоматизації, механізації);

Ø Рівень технологічної інтенсивності (ступінь використання матеріально-технологічних параметрів технологічного процесу);

Ø Рівень технологічної керованості;

Ø Ступінь досягнення оптимальних структурних зв’язків (число технологічних стадій обробки);

Ø Рівень технологічної адаптації процесу (можливість функціонування даної технології в даному типі виробництва і навколишньому природному середовищі).

Розрахунок і аналіз динаміки показників технічного рівня підприємства дає змогу визначити відповідність його стану сьогоднішнім вимогам і оцінити можливості його вдосконалення.

Відтворення і вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства

Технічний розвиток підприємства великою мірою залежить від маркетингової і виробничої стратегії, які визначають планові заходи щодо устаткування і технології, необхідні для випуску певного продукту. Наприклад, за умов концентрованого зростання важливо забезпечити збільшення виробничої потужності шляхом придбання нових одиниць обладнання або підвищення продуктивності наявного обладнання через капітальний ремонт чи модернізацію. У цьому разі виробнича стратегія орієнтується на мінімізацію витрат і технологію масового чи серійного виробництва. Якщо ж передбачається реалізація стратегії диверсифікації, то склад технологічного обладнання, що встановлюється для випуску нової продукції, може радикально відрізнятися від наявного, оскільки впроваджуються нові технологічні процеси.

Отже, вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства слід планувати та орієнтувати передусім на ті заходи, які забезпечать реалізацію обраної ним стратегії діяльності. Для вітчизняних підприємств, що мають обмежені фінансові можливості, такі заходи переважно орієнтовані на підтримання існуючого технічного рівня шляхом його капітального ремонту та модернізації.

Важливим завданням планування технічного розвитку підприємства є визначення межі експлуатації виробничого устаткування. Технічні засоби виробництва слід підтримувати у стані, який забезпечує дотримання всіх параметрів технологічного процесу і виготовлення продукції високої якості. Цього можливо досягти профілактичними заходами і своєчасним ремонтом і модернізацією обладнання. В умовах фінансової скрути деякі підприємства намагаються продовжити термін експлуатації технічних засобів виробництва. Однак настає момент, коли витрати на ремонт стають настільки великими, що навіть істотна модернізація не виправдовує вкладених коштів.

Альтернативою капітальному ремонту та модернізації виробничого об'єкта є його заміна новим. Важливо порівняти результати обох варіантів відтворення з погляду економічної віддачі. Для цього необхідно врахувати, що:

1) у процесі заміни застарілого обладнання новим виникатимуть додаткові одноразові капітальні витрати і втрати від недоамортизації старої машини;

2) здійснення капітального ремонту і продовження таким чином терміну служби машини ще на один ремонтний цикл зумовлює збільшення собівартості виготовлення продукції відремонтованим обладнанням порівняно з її величиною при використанні нових машин.

Щоб визначити, що економічно вигідніше необхідно порівняти загальну величину витрат і втрат у першому і другому випадках:

- у першому – це вартість капітального ремонту і втрати на експлуатацію;

- у другому – це витрати пов’язані з придбанням нової техніки і недоамортизації старої техніки.

Крім цього необхідно враховувати різницю в продуктивності, а також тривалості ремонтних циклів нової та відремонтованої машини. Умову економічно ефективних витрат на капітальний ремонт можна записати так:

R_і + S_е < K_h*α*β +S_a, (1)

де, R_i – витрати на капітальний ремонт машини,

S_e – сума перевищення експлуатаційних витрат,

K_h – балансова вартість нової машини,

α, β – коефіцієнти,

S_a – втрати від недоамортизації старої машини.

Якщо розрахунок покаже, що ліва частина нерівності менша ніж права, то капітальний ремонт доцільно здійснювати.

Коефіцієнт економічного ефективного капітального ремонту об’єкта, який виражається відносним показником:

(2)

Витрати на капітальний ремонт будуть економічно виправданими за будь-якого додатного значення меншого за 1.

Коефіцієнт економічного ефективного капітального ремонту і модернізації має вигляд:

(3)

де, М – витрати на модернізацію.

Конкретні завдання технологічної підготовки виробництва (ТПВ) полягають у створенні оптимальних матеріально-технічних передумов для випуску, в найкоротший термін з мінімальними витратами, спроектованих нових виробів заданого рівня якості .

Весь комплекс робіт з ТПВ поділяють на кілька взаємозалежних етапів:

1. Відпрацювання конструкції виробу на технологічність – здійснюється на стадії конструктивної підготовки виробництва;

2. Проектування технології виготовлення нових виробів – охоплює розробку міжцехових технологічних маршрутів;

3. Конструювання і виготовлення спеціального технологічного оснащення - є найбільш трудомістким оскільки на частку такого оснащення припадає до 70-80% загального обсягу робіт;

4. Остаточне відпрацювання технології – за результатами випробовування нової серії виробу і перевірки ефективності виготовлення оснащення вносять необхідні зміни і уточнення.

Типізація технологічного процесу - полягає в розробці типових процесів виготовлення технологічно подібних деталей і складальних одиниць, що забезпечує скорочення різноманітних технологічних операцій і відповідне зниження трудомісткості.

Для визначення ефективності варіанту технологічного процесу достатньо розрахувати технологічну собівартість виробу, тобто суму витрат , яка змінюється при переході від одного технологічного процесу до іншого.

Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 428; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 13 14 15 16 171819 20 21 22 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!