Розділ 11. Оновлення техніко-економічної бази підприємства
Техніка та технологія як складові техніко-технологічної бази підприємства
Здатність підприємства випускати продукцію, яка користується попитом у споживачів залежить від його техніко-технологічного стану та характеристики технології.
Можливості розвитку техніко-технологічної бази підприємства через впровадження новітніх технологій визначає НТП.
Розрізняють еволюційні та революційні шляхи розвитку техніко-технологічної бази.
Техніко-технологічна база підприємства виробничої сфери – це сукупність найбільш активних елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції (виконання робіт) здійснюваний за допомогою машинної техніки, різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємств вцілому.
Технологія (грец. techne — мистецтво, майстерність) — спосіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, сировини, інформації тощо) на вихідні (продукти, послуги).
Вибір типу технології залежить від сфери, у якій організація здійснює свою діяльність. Існують суттєві відмінності між виробничими технологіями і технологіями обслуговування. Виробничі технології є фондомісткими, включають складні технічні системи спеціального призначення, а в основі технологій обслуговування — різноманітні засоби комунікації, які є універсальними і переважно не вимагають спеціального технічного оснащення.
|
|
|
Виділяють 3 типи технологій за рівнем їх мінливості:
1. Стабільна – практично залишається незмінною протягом усього ЖЦП.
2. Плодотворча – дає змогу модифікувати продукти, що випускаються, з її допомогою постійно вдосконалюються їх здатність задовольняти потреби споживачів.
3. Мінлива – протягом ЖЦП для його виготовлення використовують нові технології.
Використовувати певну технологію доцільно доти, доки вона придатна для випуску конкурентоспроможної продукції. У багатьох випадках базовий зразок продукції може бути модифікований, таке вдосконалення сприяє продовженню ЖЦТ, а отже і терміну використання відповідних технологій. Сигналом до здійснення технологічних змін є зменшення обсягу продажу продукції і відповідно погіршення фінансових показників підприємства та показників ефективності виробництва. Тобто, впровадження технології, як правило, зумовлене відставанням фірми у певних аспектах її діяльності, що знижує її конкурентоздатність.
При розгляді сутності процесів технологічних змін слід оперувати поняттям технологічний розрив. Він характеризує розбіжності у потенціалах нової і старої технології, а також обсяг коштів необхідних для вкладення у нову технологію для досягнення нею результатів, яку на момент зміни має стара технологія. Невід’ємною частиною багатьох технологій особливо виробничих є обладнання, тобто технічні засоби за допомогою яких виконуються технологічні операції.
|
|
|
Систематичне і цілеспрямоване вдосконалення існуючих технологій та технологічного устаткування характеризує технічний розвиток підприємства і обумовлює стан його техніко-технологічної бази від якого залежать результати господарської діяльності.
Техніко-технологічний розвиток підприємства і його стратегічні напрямки
Використання сучасних технічних та технологічних досягнень дає змогу підприємству забезпечити розвиток його виробничого потенціалу, який може здійснюватись у різноманітних формах.
Технічний розвиток підприємства здійснюється за двома напрямками:
1. Підтримання техніко-технологічної бази включає:
· капітальний ремонт устаткування;
· заміна відпрацьованого устаткування новим;
· технічне доозброєння підприємства.
2. Розвиток техніко-технологічної бази реалізується через:
· модернізацію;
· технічне переозброєння;
|
|
|
· реконструкцію;
· розширення;
· нове будівництво.
Цілі та пріоритети технічного розвитку визначаються відповідно до загальної стратегії підприємства на певному етапі його функціонування.
Стратегічні напрямки техніко-технологічного розвитку підприємства:
· кардинальне поліпшення якості продукції (забезпечення її конкурентоздатності на світовому та національному ринках, зменшення витрат на її виготовлення);
· розробка і широке впровадження ресурсо- чи енергозберігаючих технологій;
· скорочення до максимально можливого рівня витрат ручної праці, покращення її умов та безпеки;
· здійснення всебічної екологізації виробництва (підвищення екологічної безпеки виробництва).
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 255; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!