Перерахуйте основні переваги та недоліки радіо як виду ЗМК

· З’ясовано, що у порівнянні з іншими засобами масової комунікації радіо має свої переваги і недоліки. Перевагами можна вважати наступні фактори:

- цільові аудиторії (охоплення певних сегментів аудиторії за допомогою спеціалізованих програм);

- швидкість і гнучкість (радіо може використовуватися в різних частинах країни і звертатися до людей у ​​будь-який час доби);

- уявні образи (радіо використовує слова, звукові ефекти, музику і тональність для того, щоб слухачі створили власну картину того, що відбувається.)

Однак у радіо є і недоліки:

- скороминущість (радіо несе тільки звук, радіозвернення є швидкоплинними; багато хто сприймає радіо лише як приємний звуковий фон і не слухають його уважно);

- відсутність зорових образів (обмеженість можливостей радіо стримує творчий процес);

- рекламна перевантаженість радіомовлення (швидке збільшення числа конкуруючих радіостанцій разом з можливостями частого повторення рекламних оголошень призвело до перевантаженості радіомовлення рекламою);

- радіо тісно пов’язане з людським голосом (дуже важливим є привабливість голосу ведучого).

Перерахуйте основні переваги та недоліки телебачення як виду ЗМК

Телебачення – одно з впливовіших складових нашого життя.
Телевізор є майже в кожний родині. З роками час, витрачаємий на
телебачення, зростає. Які ж можливості має телебачення для
реклами?
Переваги телеефіру:
1. Масове охоплення та низька вартість. Телебачення
використовується для охоплення дуже широкої аудиторії,
2. Вибірковість. Не дивлячись на масовіть телеаудиторій вони
можуть мати великі відмінності в залежності від часу доби, дня
тижня, характеру телепрограми.

3. Вплив. Телебачення робить подання інформації негайною і товар
демонструється для споживача в усіх кольорах. “Відмічено, що
багато телеглядачів, побачивши на ТБ рекламу апетитного
гамбургеру, вибігали з дому, щоб купити в найближчому місці щось
подібне”.1
4. Творчий потенціал, який обмежується лише талановитістю того,
хто створює рекламу. (крім законодавства)
5. Престиж. Через надання спонсорської допомоги певним
громадським заходам (виставкам, операм тощо) компанія підвищує
свій престиж в очах споживачів.
6. Домінуюча роль в комплексі ЗМІ. Дуже багато людей не можуть
себе уявити без телебачення.
Недоліки телебачення:
1. Висока вартість виготовлення реклами та покупки ефірного часу.
Часто це можуть собі дозволити лише великі підприємства.
2. Недостатня вибірковість. Якщо рекламодавець хоче охопити дуже
вузьку специфічну аудиторію, то телебачення буде для нього не дуже
ефективним.
3. Недовготривалість. За звичай реклама на телебаченні триває
всього 30 секунд. Більшість телеглядачів не запам`ятовує марки
рекламуємих товарів. Рівень запам`ятовуваємості підвищується з
ondnbfemml реклами до 60 секунд.
4. Рекламне оточення. Дуже багато реклами викликає у глядача
почуття втоми.
5. Перемотка та переключення. Власники відеомагнітофонів просто
перематують місце реклами в записаних програмах; а пульти
дистанційного управління дозволяють глядачу легко переключитися на
інший канал під час рекламної паузи.

Перерахуйте правила наближення інтересів

1.Правило географічного наближення (вбивчих кілометрів)

-варто робити наголос на наслідках цієї події для читача

-підкреслити участь людей у події з його міста або країни

-надати слово комусь з місцевих авторитетних діячів для коментарю

-порівняти подію, що описується з тією, що колись сталася в рідних для читача краях

2. Правило хронологічного наближення

- заголовок або вріз краще орієнтувати на найближче майбутне акцентувати увагу на наслідках

-у заголовку краще вживати дієслова в майбутньому аніж в мин. Часі

-прямий хронолог. Виклад події не бажаний

3. Правило емоційного наближення

4. За специфічними інтересами

5. За популярністю

6. Рідкість факту

Поетика журналістського твору: авторське «я» і автобіографізм в журналістиці.

АВТОРСЬКЕ "Я" І АВТОБІОГРАФІЗМ В ЖУРНАЛІСТИЦІ Авторське "я" - це вияв ставлення автора до відтворюваних ним фактів, явищ, подій, журналістська позиція, що випливає з авторсь­ких відчуттів і роздумів. Яскравість, переконливість журналістського виступу залежить від змістовності й виразності життєвого матеріалу, актуальності теми й журналістської майстерності. Ця майстерність включає також в себе прийоми мовностилістичного оформлення ма­теріалу, серед яких чимала роль належить авторському "я" - спосо­бу виявлення журналістом своєї причетності до відтворюваних подій. Така манера надає викладові оригінальної тональності, більшої переконливості, щирості й теплоти. Уміле використання ав­торського "я" - показник журналістської майстерності, глибокого ос­мислення життєвого матеріалу.

Нерідко в журналістській творчості ліричні забарвлення думки і почуття автора ніби передаються ліричному герою. Оскільки ліричні твори пишуться від першої особи, часто ототожнюють поняття "ліричний герой" і "автор", хоча відомо: у формі суб'єктивних відчуттів автор прагне правдиво передати думки й почуття свого су­часника, типові переживання людини певної соціальної групи.

Вивчення ролі і функцій автобіографізму як стилеутворюючого засобу - нагальне теоретико-прикладне завдання. В інструментарії поетики журналістики він займає особливе місце, проявляє свою творчу силу і в змісті, і в формі, і в стилістиці тексту, що дає підста­ви говорити про автобіографічну публіцистику як про ідейно-стильо­вий напрям. "Сплеск" автобіографічної публіцистики зумовлений і мотивований тим всеохоплюючим успіхом мемуарно-автобіог­рафічної літератури, що порушив колись відчутну грань між белет­ристикою і публіцистикою, документалістикою і тією ж публіцисти­кою. Ми стали свідками взаємопроникнення елементів і прийомів ху­дожнього, мемуарно-автобіографічного і публіцистичного стилів.

Творча практика засвідчує, що інколи, публіцист не може втри­матись в межах одного часового виміру. Явище, факт "обростає" асоціаціями автобіографічного плану. В результаті - з'являється відчутна інтимізація викладу за рахунок введення в текст автобіог­рафічних мотивів, ретроспекцій, асоціацій; інтимізація підкреслює індивідуальність сприйняття дійсності автором і його точку зору.

Автобіографізм в журналістиці, публіцистиці - поняття бінарне. Воно включає:

Автобіографізм героя, тобто спогади про власне життя самого автора твору (в практиці зустрічаються твори, написані від особи са­мого героя, або "автобіографічне" героя інтенсивно використо­вується в композиції і стилістиці твору);

Автобіографізм автора, тобто самого журналіста-публіциста як автора твору з різними комбінаціями та дозами.

У бінарній значимості автобіографізму - героя і автора - питома вага останнього помітно збільшується. Використання його значно підсилює достовірність, точність, емоційність виступів. У такому ви­гляді читач беззастережно вірить прочитаному, бо розуміє: перед ним не плід художнього вимислу, а реальний "відтінок життя", людська доля. "Ефект достовірності" значно посилюється. Зро­зуміло, говорячи про себе, автор насправді говорить про загальне, про людство і його епоху як їхній представник і сучасник, що свідчить про конструктивну функцію автобіографізму.

У творчій практиці сучасної публіцистики автобіографізм автора реалізується в двох планах: автобіографізм особистісний (роз­повідь, відомості про життєвий шлях публіциста) і автобіографізм творчий (розповідь, відомості про творчий шлях публіциста, його оцінка власної діяльності і діяльності колег, "секрети" творчої лабо­раторії тощо). Нерідко автобіографізм творчий носить проблемний характер, торкається суттєвих питань ефективності публіцистичного слова, чутливості соціального слуху. В разі потреби журналіст-публіцист вдається до авторецензії, яка має пояснення й уточнення до задуму, розкриває окремі етапи роботи над твором, принципи йо­го творчої манери.

Автобіографізм особистісний і творчий інколи гармонійно синте­зуються та спрямовуються у творі як одне ціле.

Природа автобіографізму в журналістиці подвійна: з одного боку, він конкретний (об'єктивний), з іншого - не позбавлений чуттєво-оціночного "нарощення" (суб'єктивний) в процесі осмислення дійсності автором. Виходячи з цієї особливості, можна помітити ще одну властивість, точніше, функцію автобіографізму: він виконує асоціативно-естетичну функцію, яка базується або використовує особливості інших функцій - інформаційно-пізнавальної, комунікативно-естетичної (гедоністичної).

У зв'язку з цим зауважимо: автобіографізм визначає і читацькуорієнтацію, а відтак здатний викликати підвищений інтерес і до мого процесу об'єктивізації інформації. В свою чергу використання автобіографізму дається взнаки на пошуках індивідуалізації власного стилю. Тому, все ж не забуваймо: захоплення автобіографічною інформацією не бажане. Рецепт повсякчасного автобіографізму журналістських, публіцистичних творів знаходиться у відомому протиріччі з теорією та практикою цього виду творчості. З іншого боку використання не заперечується. Головне - відчувати межу. Лі ІИ не було "самозакоханості", щоб суспільний інтерес був вищим за власний, не було різних тлумачень і викривлень.

Своєрідність автора в публіцистиці проявляється рельєфніше, навіть ніж у художній літературі. Роль автора - визначальна в ній. Авторське "я" визначає "температуру", тональність, стиль твору Публіцист насичує його своїми почуттями і переживаннями з тією єдиною метою, щоб не тільки підвищити емоційну силу виступу, але й зробити читача однодумцем. Звичайно, авторські почуття і медитації повинні мати гостроактуальне громадське звучання.

Поєднувати особисте і суспільне - справа не з легких. Важливо, щоб минуле або майбутнє, пропущене через призму індивідуального, особистого, переростало в історію становлення особистості і суспільства. Зведення часів, особистого і суспільного буття не є наслідком внутрішнього пошуку і саморуху форми, а наслідком по­глибленого пізнання дійсності і людини як особистості.

---

Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 242; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!