Види ліцензій та їх характеристика. Методи оцінки інтелектуальної власності



Розрізняють декілька видів ліцензій:

1. Залежно від підстави, на якій видається дозвіл використовувати об’єкти ліцензій:

 - добровільна;

- примусова – це дозвіл на використання винаходу, що видається уповноваженою на це урядовою установою за встановленою нею винагородою проти волі патентовласника.

2. Залежно від характеру об’єкта, що передається за ліцензійним договором:

- патентна ліцензія – передбачає передавання захищеного патентом технічного досягнення;

- безпатентна – сутність її полягає в тому, що власник технічного рішення дає дозвіл або фактично розкриває перед партнером по договору знання, які з певних причин не були запатентовані або ж не піддаються патентуванню. У цьому випадку є ризик для власника технології, для зменшення якого практикується укладання опціонної угоди про нерозголошення таємниць технології.

3. Залежно від обсягу прав на використання ліцензії:

- звичайна ліцензія – надає ліцензіату право використання об’єкта ліцензії, право на розпоряджання зберігається за ліцензіаром;

- виключна ліцензія – цей вид ліцензії надає ліцензіату право виключного користування об’єктом ліцензії за умови збереження ліцензіаром права користування технічним рішенням у частині, що не передається ліцензіату;

- повна – ліцензіат одержує всі права на використання та розпорядження технологією.

Згідно законодавства України вартість об’єктів інтелектуальної власності враховує в якості нематеріальних активів і амортизується, що приводить до зниження оподаткування.

В Україні офіційна методика вартості оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності відсутня.

Згідно з міжнародними стандартами при оцінці ринкової вартості різних об’єктів інтелектуальної власності рекомендується використовувати 3 основні підходи:

1. Витратний (інвестиційний) включає 5 методів:

- метод фактичних витрат;

- метод планових витрат;

- метод вартості заміщення;

- метод відновної вартості;

- метод коефіцієнтів.

2. Ринковий (аналоговий) включає 3 методи:

- метод порівняльного продажу;

- метод ринку інтелектуальної власності;

- метод експертних оцінок.

3. Дохідний (фінансовий) включає 6 методів:

- метод комерційної значимості;

- метод прибутку;

- метод економічного ефекту;

- метод капіталізації доходу;

- метод дисконтування;

- метод роялті.

Витратний метод оснований на розрахунку витрат, необхідних для повного відтворення об’єкта власності.

Ринковий метод оснований на знанні ринкової інформації про угоди з аналогічною інтелектуальною власністю.

Дохідний підхід оснований на оцінюванні здатності інтелектуальної власності приносити дохід, що вимагає досить точного знання ринкових перспектив товару, в якому використовується об’єкт оцінки.

Крім трьох основних методів, достатньо точних, часто застосовуються прості і приблизні методи для швидкого розрахунку початкової оцінки інтелектуальної власності. Це:

·  метод 25% від валового прибутку;

·  метод 5% від продажу;

·  метод повернення інвестицій, дослідження і розробки;

·  метод повернених коштів від продажу.

 

Розділ 14. Комплексне оцінювання ефективності інноваційної діяльності фірми

Принципи оцінювання і показники ефективності інноваційної діяльності

Результати інноваційної діяльності. Позитивно випливають на стан і функціонування як окремого суб’єкта ринку так і держави загалом, що свідчить про ефективність інновацій.

Ефективність інновацій- це величина, що визначається конкретною здатністю інновацій зберігати певну кількість трудових, матеріальних і фінансових ресурсів з розрахунку на одиницю створюваної новинки.

Ефективність інноваційної діяльності виявляється на мікро- та макрорівнях. Інновації можуть змінювати умови праці, зменшувати потребу у ресурсах, створювати можливість виконання раніше недоступних робіт.

Основними критеріями оцінки результатів інновацій є:

1.Актуальність - відповідність інноваційного проекту цілям науково-технічного і соціально-економічного розвитку країни, регіону, підприємства.

2.Значущість - державна, регіональна, галузева для суб’єкта підприємництва.

3.Багатоаспектність - враховує вплив інновацій на різні сторони діяльності суб’єкта господарювання, його оточення і отримання різних видів ефекту.

Розрізняють такі види ефекту від реалізації інновацій: науково-технологічний, економічний, ресурсний, соціальний, екологічний.

З метою врахування цих ефектів проводять такі види оцінювання:

1) науково-технічне оцінювання- при цьому розглядаються на скільки прийнятні технічні рішення відповідають сучасним технологічним вимогам. Оцінюють рівень і масштаб новизни інноваційного проекту, визначають перспективність закладених технологій і технічних засобів, визначають на який ринок розрахована продукція;

2) економічне оцінювання – охоплює систему показників, які відображають відношення результатів і витрат кожного учасника інновації.

Вихідними даними для їх визначення є ринкова потреба в інновації і величина реальних грошових потоків, що визначаються сумою поточних витрат, інвестицій і виручкою від продажу.

Загальним принципом оцінювання економічної ефективності інноваційної діяльності є порівняння ефекту (результату) від застосування нововведень і витрат на їх розроблення виробництво та споживання.

Розмір ефекту від реалізації інновацій визначається їх очікуваною ефективністю, яка виявляється:

· у продуктовому сенсі – через поліпшення якості продукції і розширення її асортименту;

· у технологічному сенсі – через підвищення продуктивності і поліпшення умов праці;

· у функціональному сенсі – через підвищення ефективності управління;

· у соціальному сенсі – підвищення якості життя.

Ефект від застосування нововведень може проявлятись: збільшенням прибутку, отриманого шляхом економії від зниження собівартості і збільшення виручки від зростання обсягів реалізації інноваційної продукції завдяки її новій якості.

В економічних розрахунках використовуються різні показники економічної ефективності інноваційної діяльності. Їх поділяють за:

· місцем одержання: локальні показники; регіональні; галузеві; загальнодержавні;

· метою визначення: абсолютні; порівняльні;

· ступенем збільшення: одноразові; мультиплікаційні;

· часом урахування результатів і витрат: за розрахунковий період; за рік.

Вибір методу оцінювання ефективності інновацій залежить від об’єктів, якими можуть виступати різні типи інновацій, тобто засоби і знаряддя праці, предмети праці, технологічні процеси, предмети кінцевого споживання, методи організації виробництва, праці та управління, інноваційний проект.

3) ресурсне оцінювання – здійснюють з метою визначення впливу інновацій на обсяги споживання певного виду ресурсу і подолання проблеми його обмеженості. Визначають показниками підвищення ефективності їх використання. НП: підвищення використання технологічних ресурсів зростанням фондовіддачі, ТР – зростанням ПП.

4) соціальне оцінювання полягає у визначенні внеску інновації у поліпшення якості життя працівників (населення).

5) екологічне оцінювання – цей вид оцінювання враховує вплив інновації на розв’язання проблем охорони довкілля, що важливо при реалізації інноваційних проектів, які можуть змінювати рівень екологічної безпеки території. Здійснюється за такими показниками:

· зниження викидів в навколишнє середовище;

· забезпечення безвідходності виробництва шляхом замкненого технологічного циклу перероблення ресурсів;

· наближення до біосферо-сумісного типу технологій.

 

 


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 235; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!