Принцип активності і самостійності

По своїй природі кожна дитина прагне до активної самостійної дії. „Я сам!” – характерна фраза для малюків.

       Процес оволодіння знаннями – це результат активної самостійної пізнавальної діяльності. Учитель не має змоги „передавати” знання. Він може лише спонукати учня до навчальної праці.

Принцип наочності

На початковому етапі навчання мислення дітей характеризується конкретно-образними проявами.

Основні види наочності:

- натуральні об’єкти (рослини, знаряддя праці...)

- зображальні (картини, макети...)

- схематичні (схеми, рисунки)

„Краще раз побачити, ніж сто разів почути”.

Принцип ґрунтовності

       Ґрунтовні знання – добре усвідомлені, систематизовані, пов’язані з практикою, стають надбанням довготривалої пам’яті.

Принцип зв’язку навчання з життям

1. Переконуйте учнів у життєвій важливості знань.
2. Спирайтесь на попередній життєвий досвід.
3. поєднуйте розумову діяльність з практикою.

Принцип доступності

       Врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів. При цьому вчитель не повинен йти за наявним рівнем розвитку учнів, а вести за собою, розраховувати на близьку зону розвитку.

       Знання повинні бути такими, аби учні певної вікової групи справлялися з ними при достатньому напруженні фізичних і психічних сил.

1. Вивчайте вікові і індивідуальні особливості учнів.
2. Диференційовані і індивідуальні знання.
3. Постійно схвалюйте і заохочуйте навчальну працю учнів;

особливу увагу приділяйте тим, хто відчуває труднощі у навчання.

Принцип емоційності

       Успішність навчання великою мірою зумовлюється почуттям впевненості учнів у своїх силах, прагненні подолати певні труднощі у навчанні.

1. Позитивні емоції на уроці.
2. використовуйте гумор.
3. Не дорікайте за помилки, вчинки. Оцінюйте дії, вчинки, а не особистість.

Форми організації навчання на уроках праці.

Як ми вже говорили, що основною формою організації навчального процесу є урок. При урочній формі навчання на уроках праці можна забезпечити всі основні форми проведення занять:

- фронтальну

- ланкову

- індивідуальну.

Фронтальна - найкраще забезпечує формування в учнів знань і умінь з технології обробки різних матеріалів і загальної культури праці.

Особливість: всі учні одночасно виконують одну і ту ж роботу. Увага вчителя не розсіюється, йому легше організувати клас до роботи і тримати його під неослабною увагою протягом уроку.

       На початку уроку вчитель ставить перед усім класом конкретне завдання, демонструє прийоми його виконання, а потім контролює діє окремих учнів і всього класу.

       Фронтальну форму доцільно застосовувати при виготовленні простих виробів, які учні можуть виготовити за 1 урок.

Ланкова застосовується тоді, коли фронтальна неможлива або недоцільна:

- при виготовленні складних виробів;

- при обмеженій кількості обладнання, матеріалів.

Число ланок залежить від навчальної мети і матеріального забезпечення уроку. При комплектуванні ланок слід враховувати побажання учнів.

Сприяє вихованню:

- уміння працювати в колективі;

- почуття відповідальності за доручену справу;

- прагнення виконати роботу якісно.

Індивідуальна – кожен учень виконує окреме завдання, підпорядковане єдиній навчально-виховній меті. Цю форму можна застосовувати при перевірці засвоєння учнями вмінь і навичок.

Оцінювання знань та вмінь учнів з трудового навчання ведеться постійно на всіх етапах навчання.

При оцінюванні враховуються критерії:

- точність обробки;

- норма часу;

- знання учнів;

- правильність виконання трудових прийомів;

- раціональна організація робочого місця;

- дотримання правил безпечної праці.

Оцінювання може проводитись за виконання виробу в цілому або за виконання окремих технологічних операцій.

       Якість кожного уроку з трудового навчання і досягнення поставленої мети залежить від підготовки учителя до уроку: продумування його структури, змісту, методики проведення, підготовки інструментів і матеріалів...

Підготовка вчителя

- попередня (розпочинається задовго до проведення уроків, іноді в кінці навчального року або під час літніх канікул);

- безпосередня

Умовно попередню підготовку (перспективне планування) можна розділити на декілька етапів:

а) вивчення навчальної програми і пояснювальної записки до неї, визначення об’єму і змісту занять, практичних умінь і навичок по кожній темі. У випадку необхідності в програму вносяться зміни та доповнення.

б) вивчення навчальної літератури та нових методичних матеріалів, статей в журналах і збірниках, які висвітлюють досвід і теоретичні питання змісту, організації і методики проведення занять з предмету.

       Вивчення навчальної літератури необхідно для того, щоб врахувати цей матеріал при викладі нових відомостей. В методичній літературі дають рекомендації з побудови навчального процесу, вибору об’єктів праці...

в) підготовка обладнання до занять. Вчитель готує необхідні матеріали, інструменти, пристрої. Матеріали повинні бути придбані завчасно в тій кількості, щоб вистачило на всіх учнів.

г) підготовка наочних посібників і технологічної документації. До початку навчального року вчитель перевіряє, ремонтує наочні посібники, якщо в цьому є потреба, чого не вистачає – виготовляє.

д) складання переліку виробів, що будуть виготовлятися учнями з урахуванням вимог:

- виготовлення виробів повинно складатись з операцій передбачених програмою;

- робота повинна бути посильною;

- за призначенням і конструкцією виріб повинен бути доступний розумінню учнів.

е) продумування технології виготовлення виробу. Деякі з виробів вчитель повинен виготовляти сам, щоб перевірити послідовність технології і витрату часу, передбачити можливі помилки учнів і їх виправлення.

Завершальним етапом попередньої підготовки до занять з праці є продумування системи уроків по кожній темі і складання календарно-тематичного плану.

Календарний етап складається до навчального року на півріччя і затверджується заступником директора школи з навчальної роботи.

● Розгляд форми календарного плану.

       Безпосередня підготовка вчителя до уроку вимагає:

- визначення конкретного змісту, форм організації і методів проведення кожного заняття, підготовки інструментів, наочних посібників.

Початком цієї підготовки є аналіз попереднього уроку в процесі якого вчитель визначає як була досягнута його мета і виконаний план, що проведено вдало і які залишились прогалини в знаннях та вміннях учнів.

       В формуванні мети необхідно дати відповідь на питання: чому навчити учнів, які нові знання та вміння повинні засвоїти учні. Далі вчитель вивчає матеріал, який необхідно повідомити учням на уроці, визначає нові поняття, які необхідно роз’яснити учням, виділяє нові операції і прийоми.

       Наступний етап визначення структури уроку і продумування методики його проведення. Структура залежить від змісту і дидактичної мети уроку: визначення змісту, послідовності і методів викладу нового матеріалу, підготувати наочні посібники.

       Відповідальним етапом є розробка методики інструктування. Учитель повинен точно визначити, який вид інструктажу він застосовуватиме, що і як буде показувати учням.

       Одним з головних завдань трудового навчання є формування в учнів правильних робочих умінь і навичок.

       До уроку вчитель повинен виготовити виріб, який будуть виготовляти учні. В результаті цієї роботи вчитель складає план уроку.

Питання для самоконтролю:

Ø Визначте специфіку уроку трудового навчання і перерахуйте дидактичні вимоги до уроку.

Ø Перерахуйте типи уроків трудового навчання і дайте характеристику структури комбінованого уроку.

Ø Вкажіть, що входить до перспективного і поточного планування.

Ø Визначіть основні форми організації роботи на уроці, дайте їх характеристику.

 

Лекція № 6.«Розмічання і вимірювання паперу і картону.»

План заняття

1. Елементи графічної грамоти.
2. Розмічання і вимірювання як виробничі операції.

Зміст заняття

Елементи графічної грамоти.

Планування роботи по виготовленню виробу проводиться на основі ана­лізу зразка виробу, малюнку, фотографії, словесного опису предмета або графічних зображень. Графічними називаються всі зображення, виконані олівцем, чорнилом, тушшю або фарбами за допомогою ліній, штрихів і то­чок. Не уроках трудового навчання, під час виготовлення виробів, учні зу­стрічаються з графічними зображеннями: технічним рисунком, ескізом, кре­сленням. Наочне зображення предмета, виконане від руки, з показом розмі­рів називається технічним рисунком.

На практиці використовують конструкторський документ разового ко­ристування побудований від руки, без дотримання масштабу, але який міс­тить дані про форму деталі, її розміри. Такий документ називають ескізом. Як правило, ескізи виконують на міліметровому папері. Креслення - це графічне зображення предмета або його складових частин, виконане за допомогою креслярських інструментів з показом розмірів виробу, з дотри­манням масштабу та інших даних; необхідних для його виготовлення і конт­ролю. На уроках трудового навчання учні зустрічаються ще з од­ним зображенням - розгорткою. Розгортка поверхні предмету - це суміщення точок, його поверхні з площиною, при якому довжина всіх відрізків, ре­бер, твірних залишаються незмінними. Правила виконання креслень усіх видів установлено єдиною системою конструкторської документації.

Для роботи з учнями початкових класів досить використовувати п'ять ліній: основну суцільну (робочу лінію), тонку суцільну, штрихову, штрихпу-нктирну з двома точками, а також цифрові, буквенні та деякі інші умовні позначення.

---

Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 387; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!