Інновації і конкуренція в активізації регіонального розвитку
Науково-технічний прогрес неможливий без активізації інноваційних процесів, прискореного впровадження у виробництво передових технологій і новітніх розробок. Сучасними провідними інноваційними тенденціями є такі:
а) супроводження розробки нових методів виробництва великомасштабними інвестиціями у створення нових виробів із селективних базових критичних напрямів;
б) постійне ускладнення механізму здійснення нововведень;
в) оптимізація різних інноваційних господарських систем за стадіями інноваційного циклу;
г) прогресуюча інтернаціоналізація реалізації інноваційних прогресів.
Основні напрями економічних змін під дією тих чи інших тенденцій є такими.
1. Оптимізація малих і великих підприємств за техніко-економічними критеріями спонукає до постійного удосконалення організаційної структури фірм та зміцнення їх корпоративних зв’язків.
2. Зростаючий взаємозв’язок інноваційних процесів підвищує значимість великих господарських утворень, які формують “інноваційний каркас“ економіки та ініціюють поетапне створення міжрегіональних господарських утворень.
3. Інноваційні процеси істотно змінюють світовий ринок. По-перше, він насичується різними інноваціями, в тому числі нематеріального характеру (ідеї, ноу-хау, кваліфікація, патенти, проекти, інформація). По-друге, якісно змінюється характер конкуренції. Змінюється співробітництво, змінюється розподіл ролей конкурентів у здійсненні інноваційних проектів і організації інноваційних процесів. По-третє, ринок нововведень стає все більш прогнозованим, передбачуваним, регульованим.
|
|
|
4. Прогресивні інноваційні процеси змінюють технологічну базу, посилюючи взаємозалежність національних економік, галузевих і міжгалузевих господарських систем.
Глобальна конкуренція і обмеженість ресурсів, зростаюча складність і системність інновацій спонукає підприємства до застосування нової стратегії наукових досліджень. Будь-яке велике підприємство, що займається інтенсивною розробкою технологій, самотужки не впорається з внутрішньою реалізацією та фінансуванням інноваційних проектів, пов’язаних із системними дослідженнями і винахідництвом. Виникають нові форми кооперації у сфері НДДКР і винахідницької діяльності, особливого значення набуває розвиток технічної бази для поліпшення продуктивності праці та удосконалення міжнародної конкуренції.
Рівень економічного розвитку країн у ХХІ ст. будуть визначати науково-технічний прогрес та інтелектуалізація основних чинників виробництва: в глобальній економічній конкуренції виграють країни, які забезпечать сприятливі умови для наукових досліджень і науково-технічних розробок.
|
|
|
Політика соціально-економічного розвитку має органічно поєднувати науково-технічну і промислову політику, забезпечувати підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, виховання національних лідерів економічного зростання, передусім у галузях, які ґрунтуються на високих технологіях і виробляють наукоємну продукцію.
Головне завдання науково-технічної політики – розгортання національної інноваційної системи, тобто створення і вдосконалення всіх ланок механізму забезпечення національної економіки і соціальної сфери науковими розробками і новими технологіями. Система має охоплювати правове регулювання інноваційної діяльності, заходи з підвищення інноваційної активності й розвитку інноваційної інфраструктури, розробку економічних і фінансових інструментів державної підтримки інновацій, формування мережі інноваційних центрів центрального, галузевого і регіонального значення.
Окремі елементи національної інноваційної системи в країні існують: функціонує мережа державних наукових центрів; в регіонах з розвиненим науково-технічним потенціалом з’явились інноваційно-технологічні центри і розпочата робота з організації інноваційно-промислових комплексів, формуються центри науки і високих технологій за стратегічними науково-технічними напрямами, організована система підготовки менеджерів, розгортаються інформаційні мережі і бази даних.
|
|
|
Необхідність державного стимулювання науково-технічного прогресу визначається об’єктивними властивостями інноваційних процесів, що пов’язані з високою капіталомісткістю наукових досліджень і ризиками. Інноваційний шлях розвитку буде забезпечувати також впровадження нових технологій і передової техніки на діючих виробничих потужностях реального сектору економіки через техніко-технологічне переоснащення, особливо в таких стратегічних галузях, як паливно-енергетичний комплекс, чорна і кольорова металургія, машинобудування, транспорт.
Важливою складовою політики активізації науково-промислового потенціалу має стати стимулювання розвитку підприємств воєнно-промислового комплексу і науково-дослідних інституцій, що займаються створенням технологій і процесів, конкурентоспроможних у світогосподарському масштабі.
Слід також приділити увагу розвитку інфраструктури підтримки інноваційного бізнесу, зокрема, у формі бізнес центрів. Наукові агентства, технопарки, центри, сприяння підприємству тощо мають сформувати сприятливі умови для підприємницької діяльності у сфері наукомістких технологій і виробництва високотехнологічної продукції
|
|
|
Одним з найсприятливіших для інновацій секторів економіки є малий бізнес, що представлений конкретними підприємствами, кожен з яких є певною мікросистемою: тут з’явились сильні менеджери, управлінці, що зацікавлені у формуванні правового стабільно суспільства. Економічне значення малих підприємств об’єктивно зростає у зв’язку з тим, що вони повинні: значно і без істотних капіталовкладень розширили виробництво багатьох споживчих товарів і послуг з використанням місцевих джерел сировини; брали активну участь у конверсії через підключення до мережі та вивільнення ресурсів; прискорити демонополізацію виробництва, розвиток конкуренції; бути джерелом значних бюджетних надходжень.
Заслуговує на підтримку розвиток малих підприємств у науково-технічний сфері, інформаційній і рекламно-виставковій діяльності. Треба враховувати, що малий інноваційний бізнес особливо ефективний при налагодженні його інтеграційної взаємодії з великими корпоративними структурами.
Визначити пріоритети техніко-економічного розвитку за основними напрямами науково-технічного прогресу слід, виходячи із: закономірностей довгострокового економічного зростання; глобальних напрямів техніко-економічного розвитку; національних конкурентних переваг; ринкових запитів. Ці пріоритети можуть бути реалізовані через фінансування і державну підтримку цільових науково-виробничих програм, пільгові кредити, державні закупівлі, надання державних гарантій під інвестиції в закупівлі капіталомісткого устаткування вітчизняного виробництва. Цільові програми можна інвестувати за високого рівня готовності й наявності доказів ефективності кожної з них.
Реалізація інноваційної політики потребує активізації діяльності держави на фондовому ринку, який має стати важливим джерелом для розвитку виробництва і залучення інвестицій в реальний сектор економіки. При цьому важливо максимально використовувати уже сформовану інфраструктуру фондового ринку України, повною мірою враховувати накопичений досвід функціонування ринку цінних паперів.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 285; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!