Соціальні наслідки інноваційного розвитку підприємств
Упорядкування зазначених аспектів діяльності відповідно до отримуваних основних (інноваційних) і попутних (соціальних) результатів вимагає чіткого визначення не тільки соціальної складової місії та відповідних їй завдань, але й функцій, виконуваних у процесі інноваційного розвитку, при впровадженні окремих інновацій у соціальному сенсі. Інша справа, що функції, виконувані процесами, тобто притаманні цим процесам незалежно від спрямованості людської діяльності дещо відрізняються від тих функцій, з якими звичайно маємо справу у менеджменті, в управлінні. Управлінські функції заздалегідь визначені і їх необхідно лишень наповнити відповідним змістом, якого вимагає той чи інший процес. Функції менеджменту становлять певний послідовний ряд управлінських дій, виконання яких дозволяє виконати визначені завдання і досягнути певної мети, реалізувати місію організації. Функції процесу виконуються радше самі по собі, можливо навіть незалежно від волі людей, а на певних етапах розвитку суспільства чи виробництва виконавці й не здогадуються про наявність таких функцій у тому або іншому процесі. Тільки глибокі дослідження дозволяють визначити такі функції процесу як певні абстракції і надати зацікавленим особам більш повного розуміння процесу. Тоді явище стає об’ємнішим, його починають використовувати у багатьох площинах, шукають можливості управління цим процесом. Дослідження дозволили зробити припущення щодо соціального впливу з боку процесу інноваційного розвитку і відзначити відповідні соціальні наслідки впровадження інновацій, на підставі чого було сформульовано зміст соціальної складової місії інновацій, інноваційного розвитку в цілому. Тепер постає завдання визначити соціальні функції інновацій, інноваційного розвитку, після чого можна буде говорити про цілеспрямовані засоби реалізації соціального розвитку як попутного інноваційному процесові.
|
|
|
Визначимо соціальні функції інновацій на базі сформованої системи соціальних наслідків нововведень та соціальних завдань інноваційного розвитку. Буде логічним вести пошук соціальних функцій інновацій відповідно до зазначених наслідків та завдань. В цьому випадку будемо виходити із взаємопов’язаності усіх категорій управління, коли наслідки можуть утворитися лише в результаті реалізації певних об’єктивних функцій процесу інноваційного розвитку. Щодо завдань, то вони можуть поставати лише за свідомою волею людей, які прагнуть скористатися з об’єктивного ходу подій. От чому варто говорити про об’єктивний взаємозв’язок функцій і наслідків. Тому виявивши наслідки будемо шукати відповідні їм функції, а за допомогою визначених вище завдань будемо перевіряти повноту складу таких функцій. Скористаємося табличним методом для визначення складу соціальних функцій інноваційного розвитку (табл. 11.1). За цим методом сформулюємо спочатку соціальні наслідки інноваційного розвитку, а тоді поставимо їм у відповідність шукані соціальні функції інноваційного розвитку.
|
|
|
Таблиця 11.1
Соціальні наслідки і відповідні функції інноваційного розвитку підприємства
| № з/п | Соціальні наслідки інноваційного розвитку | Соціальні функції інноваційного розвитку |
| 1. | Покращання надання соціальних послуг |
Споживча |
| 2. | Покращання соціального забезпечення | |
| 3. | Задоволення нових соціальних потреб | |
| 4. | Покращання умов життя | |
| 5. | Покращання умов праці | Виробнича |
| 6. | Покращання екологічного стану довкілля | Екологічна |
Запропонована споживча функція інноваційного розвитку безпосередньо випливає із призначення нововведень, які у формі товарів або послуг є корисними для споживачів. При цьому мова йде лише про різні форми прояву споживчої функції: в одному випадку про покращання надання тих або інших соціальних послуг, а в іншому – про нову якість, про новий вид послуг як таких. Наслідки нововведень мають різний ступінь задоволення споживача і водночас різну змістову наповненість. Відносно найпростішим з наведених наслідків є покращання надання соціальних послуг. Тобто в результаті реалізації інноваційного розвитку зміни відбуваються лише у процедурах надання соціальних послуг, в тих умовах, які супроводжують отримання споживачами цих послуг. Самі ж послуги не набувають нового змісту. Часом і такі зміни є важливими, оскільки забезпечують покращання бодай інфраструктури цих послуг. Як перший крок до переосмислення важливості перемін у соціальній сфері таке покращання є цілком задовільним. Названий крок є в декілька разів важливішим у контексті інноваційного розвитку і включення до нього соціальної складової. Набуття окремими виконавцями, а можливо й цілим колективом розуміння соціального змісту інноваційних заходів дозволяє перейти до другого кроку (а можливо й етапу) – покращання соціального забезпечення. Тут вже можна говорити не тільки про зміни в інфраструктурі соціальних послуг, але й про зміну самих цих послуг. Соціальне забезпечення має глибинний зміст як соціальна послуга, коли мова йде вже про певний комплекс соціальних заходів, безпосередньо пов’язаних з конкретними прошарками населення, зокрема непрацездатними громадянами, які вимагають підтримки матеріальної, фінансової. В цьому випадку інновації можуть торкатися різних аспектів: по-перше, бути корисними для соціального забезпечення через уречевлений характер деяких нових товарів чи видів допомоги (наприклад, милиці, інвалідні візки тощо); по-друге, новинки товарного асортименту можуть приносити додаткові прибутки, а відтак слугувати потужнішим джерелом для відповідних соціальних відрахувань. Третім кроком (етапом) у розвитку соціальних аспектів інновацій є задоволення нових соціальних потреб. Соціальні потреби є значно ширшим поняттям у порівнянні із соціальним забезпеченням. Такі потреби можуть охоплювати соціальне забезпечення, проте вони повинні розглядатися ширше, як потреби не лише непрацездатних, але й працездатних громадян. Можна навести безліч прикладів того, що певні соціальні послуги з’явилися під впливом інновацій різного роду (насамперед технічних) і без яких сьогодні важко уявити життя суспільства, навіть усього людства. Прикладом можуть бути послуги стільникового зв’язку та Internet, через які хворі та немічні люди мають змогу активно спілкуватися, робити замовлення товарів та послуг, а в критичних випадках викликати медичну та соціальну допомогу, охоронні підрозділи. Вищим щаблем соціальних наслідків є зростання рівня життя, який охоплює широкий спектр показників людського існування. Про якість життя варто говорити від самого початку дослідження можливих соціальних наслідків інноваційного розвитку. Проте досягнути перемін у якості життя можливо не за будь-яких інновацій. Іноді потрібна низка інноваційних змін, цілий комплекс заходів протягом тривалого часу для досягнення навіть незначного зрушення у цьому показникові. Тут слід нагадати, що саме поняття якості життя є досить динамічним і може оцінюватися лише приблизно і у порівнянні із такими ж показниками в інших країнах. З огляду на таке зауваження інноваційні заходи слід формувати у такі комплекси, які надають помітних зрушень у соціальному плані і за рахунок наступності можуть забезпечувати з плином часу покращання саме рівня життя, а не лише окремих аспектів соціальної сфери.
|
|
|
|
|
|
Виробнича функція інноваційного розвитку безпосередньо пов’язана із самими нововведеннями. Адже інновації призначені від самого початку для вдосконалення виробничої системи. Вони можуть починатися з продукту, який має вироблятися для задоволення потреб споживачів, але мають обов’язково торкатися устаткування, оснащення, комплектуючих і матеріалів та іншого. Тобто виробнича функція, що полягає в реалізації низки змін у складі та побудові виробничої системи, є цілком обов’язковою для інноваційного процесу. Інакше навіть важко уявити сам такий процес розвитку підприємства. З позицій нашого дослідження споживча функція, як і екологічна, є результатом інноваційної діяльності, а от виробнича – є процесом реалізації інновацій, що безпосередньо залежить від умов праці.
Екологічна функція інноваційного розвитку може проявлятися не завжди, принаймні без свідомого втручання людини. Така функція безперечно є обов’язковою в сучасних умовах для людської діяльності. Інакше людство через свою виробничу діяльність просто приведе себе до загибелі. Свідчень цьому достатньо і вони загальновідомі (ядерні та хімічні технології, відсутність очищення на найбільш шкідливих підприємствах тощо). Необхідно виконувати цю функцію в процесі інновацій, покращувати не лише продуктивність виробничої системи, а й її екологічність.
Склад соціальних функцій інноваційного розвитку виведено виходячи із соціальних наслідків. Тепер, з огляду на визначені потреби програмування соціального розвитку, необхідно зіставити соціальні завдання і соціальні функції інноваційного процесу (табл. 11.2).
Таблиця 11.2
Відповідність соціальних функцій соціальним завданням інноваційного розвитку
| № з/п | Соціальні завдання інноваційного розвитку підприємства | Соціальні функції інноваційного розвитку підприємства |
| 1. | Передбачити і спланувати покращання надання соціальних послуг |
Споживча |
| 2. | Передбачити і спланувати покращання соціального забезпечення | |
| 3. | Передбачити і спланувати задоволення нових соціальних потреб | |
| 4. | Передбачити і спланувати покращання умов життя | |
| 5. | Передбачити і спланувати покращання умов праці | Виробнича |
| 6. | Передбачити і спланувати покращання екологічного стану довкілля | Екологічна |
Зіставлення дозволяє поставити у чітку відповідність соціальним завданням конкретних соціальних функцій інноваційного розвитку підприємства. Передбачення і планування конкретних інноваційних заходів (проектів чи програм) з урахуванням соціальних наслідків може дозволити отримати не лише позитивні виробничі, а й соціальні результати на підприємстві та в суспільстві.
Актуальними для подальших досліджень є проблеми деталізації соціальних завдань та функцій інноваційного розвитку, розроблення методів оцінювання соціальних наслідків впровадження інновацій. При цьому необхідно наголосити на двох напрямах впливу інновацій на соціальні проблеми: по-перше, вплив на внутрішнє середовище організації, де запроваджені інновації, а по-друге, вплив на зовнішнє середовище, опосередковано через працівників підприємства, а також на довкілля, середовище, в якому функціонує підприємство, а відповідно і на його учасників і природні та інфраструктурні складові.
Список використаних джерел: 1. Словарь иностранных слов. – 17-е изд., испр. – М.: Рус. яз., 1988. – 608 с. 2. Управление научно-техническими программами / Под. Ред. Д.Н. Бобрышева. – М.: Экономика, 1983. – 344 с. 3. Гастев А.К. Плановые предпосылки НК РКИ СССР. М., 1926, с. 107-109. 4. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Теоретичні та прикладні засади менеджменту: Навчальний посібник. – Львів: Національний університет “Львівська політехніка” (Інформаційно-видавничий центр “ІНТЕЛЕКТ +” Інституту післядипломної освіти), “Інтелект-Захід”, 2002. – 228 с. 5. Алексєєв І.В. Соціально – економічні аспекти оцінки стратегій розвитку підприємства // Вісник УАДУ при Президентові України. – 1999. – № 3. – С. 54 – 64. 6. Стратегія екологічної безпеки: Регіональний контекст // НАН України: Ін-т регіональних досліджень / Долішній М.І. та ін.; Ред. Долішній М.І., Кравців В.С. – Львів: 1999. – 244 с.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 259; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!