Тема 30 Архітектура е-комерції
У сфері електронної комерції склалося кілька систем. За об'єктами і суб'єктами, які є їх складовими елементами, такі системи можна поділити так:
• Система В2В (бізнес-бізнес) включає всі рівні і види взаємодії між суб'єктами — юридичними особами (виробниками і споживачами, продавцями і покупцями) з приводу розподілу, обміну, купівлі-продажу, споживання. Ця система значною мірою характерна для оптової електронної торгівлі.
• Система В2С (бізнес-споживач) характеризується тим, що учасниками комерційного процесу є фізичні особи та юридичні особи (торговельні компанії). Взаємодія між ними, що базується на електронних технологіях, спрямована на забезпечення купівлі товару в Інтернет-магазині або інших формах електронної комерції. Ядром системи В2С, безперечно, є електронна роздрібна торгівля.
• Система G2B (адміністрація-бізнес) — це обслуговування державного замовлення. Система охоплює всі види угод, які здійснюються між компаніями й урядовими організаціями. Ідеться про торговельні угоди по закупівлі товарів, продукції, надання послуг для державних потреб і за державні гроші.
• Система С2С — (споживач-споживач) відрізняється тим, що в ній взаємодіють споживачі — фізичні і юридичні особи — для обміну комерційною інформацією і здійснення обміну товарами, досвідом, послугами. До цієї системи примикає аукціонна торгівля між фізичними особами, комісійна торгівля, бартерні угоди.
|
|
|
Формуються також інші системи, але вони менше розповсюджені і не такі масштабні, як перелічені вище.
Отже, система В2С передбачає використання Інтернет-технологій для взаємодії торговельних компаній з роздрібними покупцями, забезпечення повного циклу роздрібного продажу товарів та послуг. Слід зауважити, що в системі В2С склад учасників набагато складніше і крім продавців і покупців включає низку фінансових установ, комп'ютерних центрів та ін.
Покупцями, безпосередніми споживачами виступають переважно громадяни (фізичні особи) України, інших держав, особи без громадянства, а також установи, соціальні заклади, інші види споживачів (юридичні особи).
Продавцями в системі В2С можуть бути різні організаційні форми електронної торгівлі: Інтернет-магазини, торговельні ряди, Web-вітрини, торговельні автомати, електронні аукціони тощо.
Фінансові установи — банк продавця, банк покупця, банк-емітент, банк-екваєр.
Комунікаційну мережу формують провайдери, сервери, процесінгові центри та ін.
Систему доставки в В2С становлять кур'єрські служби, транспортні агентства, служби доставки, пошта, власні служби доставки.
 |
Схематично структуру системи В2С можна подати так (рис. 1):
|
|
|
Рис. 1. Основні структурні елементи системи В2С
Усі складові елементи В2С взаємодіють у системі взаємозв'язків, причому як прямих, так і зворотних. У цьому гарантія стійкості й надійності системи В2С.
Важливими елементами системи В 1С є організаційні форми електронної торгівлі. Вони мають єдину цільову спрямованість – забезпечення процесу роздрібної купівлі-продажу, але відрізняються складом, структурою, роллю в системі В2С. Підприємства, які пропонують специфічні чи нетрадиційні для Web товари або торгівельні послуги називають ще e-teiler.
Тема 31 Служби забезпечення бізнесу та е-комерції
При вивченні даної теми слід звернути увагу на те, що служби забезпечення е-комерції формують верхній рівень її архітектури.
На цьому рівні використовуються служби двох нижчих рівнів для відображення бізнес-логіки і для автоматизації комерційних процесів. Автоматизація бізнес- процесів розширює можливості підрозділів і операцій підприємства. На цьому рівні служби забезпечення бізнесу (рівень 2) взаємодіють з основними службами Інтернету (рівень 1) для забезпечення підтримки Інтернет - сервісу служб е-комерції. Бізнес -функції управляють операціями з нижчими рівнями, а не навпаки. На реалізацію цього рівня потрібно багато часу, оскільки проектувальники
|
|
|
повинні повністю розібратися в бізнесі, встановити паргнерські взаємовідносини і з'ясувати поведінку клієнтів.
Після розробки і реалізації інтерфейсного Web-застосування приймається рішення про служби, які потрібно забезпечити і встановлюються завдання як забезпечити. Для сайтів, які підтримують стиль В2В е-комерції, застосування інтерфейсу може бути відносно простим, як онлайновий каталог товарів, або складним, яке надає можливість користувачам замовляти окремі товарні позиції в процесі перегляду каталогу (наприклад, орієнтована на базу даних віртуальна вітрина з трьохвимірним представленням доступних товарів і підтримкою електронної корзини).
Загальні служби, що надаються Web-сайтам для цілей В2В включають автоматизацію процесу руху товарів від виробника до споживача і реакцію на запити споживачів (клієнтів). Така автоматизація пдтримує онлайнову доставку, оперативний склад, онлайнове замовлення, відслідковування замовлень, доставку товарів, товарний попит і т. ін.
Одним із найважливіших сервісів, обов'язкових для всіх сайтів е-комерціїє можливість обробки платежів. Можливість обробки онлайнових платежів при купівлі товарів або послуг являється ключовою функцією Web-сайту е-комерції. На Web самою розповсюдженою формою оплати є кредитна картка (хоча є інші, менш популярні форми). Нижче розглядаються три основні технології, які використовуються для обробки електронних платежів:
|
|
|
- електронні гроші (digital cash);
- онлайнова обробка кредитних карт;
- електронний гаманець (electronic wallet).
Електронні гроші (І) виступають в ролі еквіваленту звичайних грошей (купюр і монет). Для ідентифікації учасників трансакції електронні гроші використовують цифрові сертифікати (digital certificates). При цьому обов'язково потрібні гарантії банку або фінансової установи від якої користувач отримав електронні гроші. Коли користувач лридбає електронні гроші, він отримує набір електронних купюр (абс монет), забезпечених фінансовою установою і представлених війковим ідентифікатором (ID). Користувач (клієнт) може передавати електронні гроші комерційним підприємствам для оплати товарів або послуг. Комерційні підприємства потім передають електронні гроші в банк для внесення їх на свій рахунок. Технологія використання електронних грошей
знаходиться в стадії розвитку і підтримується декількома конкуруючими компаніями, а також декількома стандартами. Вартість трансакцій, які виконуються за допомогою електронних грошей, набагато менша в порівнянні з банківськими чеками або кредитними картками. Але підприємства торгівлі і клієнти рідко користуються електронними грошима. Це відбувається по наступних основних причинах:
> підприємства торгівлі, банки і клієнти дуже рідко змінюють форми своєї діяльності;
> існують різні організаційні бар 'єри;
> клієнти частіше всього використовують кредитні картки як найбільш зручний спосіб оплати онлайнових покупок.
Більшість онлайнових платежів виконується за допомогою кредитних карт. Не дивлячись на те, що багато Web - магазинів приймають кредитні карти, не всюди використовуються одні і ті ж методи їх обробки. Найпростіший метод обробки - ручний. При цьому методі продавець збирає інформацію про кредитну картку клієнта через Web-сайт за допомогою традиційного підключення (в деяких випадках покупець повинен зробити попередньо замовлення товару по телефону). Продавець зв'язується з установою, яка видала кредитну картку по телефону або за допомогою пристрою перевірки кредитних карт для авторизації клієнта. Якщо виникають якісь проблеми, наприклад, недостаток грошей на рахунку, невірний номер картки або картка з'ясувалася вкраденою, торговельне підприємство повідомляє клієнту по електронній пошті про виниклу проблему. Хоча такий багатоступеневий процес все ще має місце в реальній практиці, в деяких Web-компаніях, його неефективність викликає необхідність його модифікування або взагалі відмови від його.
Більш ефективним варіантом ручного способу є метод, при якому торговельне підприємство користується програмним забезпеченням обробки кредитних карт сторонніх організацій, таких, наприклад, як 1С Verity (www.icverity.com), або використовує служби сторонніх компаній, таких, наприклад, як Intern Secure Inc (www.internetsecure.com). В цьому випадку Web-сервер торговельного підприємства, сервер компанії обробки платежів, клієнт і банк підприємства торгівлі при обробці платежу працюють сумісно. Типовий технологічний процес такої роботи виглядає наступним чином:
• Клієнт посилає інформацію про свою кредитну картку по Web на сервер продавця;
• Web - сервер продавця провіряє замовлення і посилає інформацію про кредитну картку в компанію, яка займається обробкою кредитних карт;
• Компанія обробки кредитних карт перевіряє кредитку в банку клієнта і одержує необхідну авторизацію;
• Web - сервер продавця одержує підтвердження трансакції;
• Web - сервер продавця Відсилає клієнту електронну пошту з підтвердженням замовлення на доставку товару;
• Коли товар доставляється, продавець і компанія по обробці кредитних карт завершують розрахунки.
Існує одна важлива особливість обробки кредитних карт, яка полягає в тому, що повна оплата здійснюється після поставки товару або надання послуги клієнту.
Дві основні компанії, які видають кредитні картки, Visa і Master Card, в 2002 році розробили систему Secure Electronic Transaction (SET) (захист електронних платежів).Протокол захисту електронних платежів ставить за мету забезпечення стандартного способу здійснення трансакцій кредитних карт через Інтернет. Безпека автоматично забезпечується для всіх комунікацій між клієнтом, продавцем і фінансовими установами. Одна із основних переваг системи SET полягає в тому, що вона надає покупцю спосіб передачі інформації про його кредитну картку підприємству, яке видало кредитну картку таким чином, щоби продавець не міг бачити цю інформацію, одночасно вимагаючи від підприємства торгівлі шифрування всієї інформації про кредитну картку. Протокол SET отримав широке розповсюдження серед більшості значних Інтернет -компаній і постачальників. Даний протокол також визначає мінімальні вимоги до мережної інфраструктури і структури безпеки компанії, які виконують перевірку електронних платежів через Web.
Якщо часто користуватися послугами Інтернет - магазинів, то потрібно постійно вводити одну і ту ж саму інформацію про кредитну картку (при кожній покупці). При вводі цих даних завжди є ймовірність помилки. Для вирішення цієї проблеми використовується електронний гаманець. Електронний гаманець (electronic wallet) це еквівалент фізичного гаманця - в ньому містяться кредитні картки кінцевого користувача, електронні гроші і інша персональна інформація, наприклад, адреса доставки, телефонні номери і адреси електронної пошти. Електронний гаманець - це невелика програма, яка використовується сумісно з Web-оглядачем і Web-сайтом торговельної організації для автоматичного введення інформації про оплату онлайнових покупок.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 283; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!