Визначення масової частки редукуючих речовин
Редукуючі речовини визначають йодометричним методом. У мірну колбу місткістю 100 см3 за допомогою лійки вносять 20 г подрібненого цукру, доповнюють дистильованою водою до позначки, перемішують; 25 см3 одержаного розчину вносять у конічну колбу з притертою пробкою, а в іншу колбу - 25 см3 дистильованої води. В кожну колбу із бюретки додають послідовно по 25 см3 розчину йоду концентрації 0,1 моль/дм3 і 37,5 см3 розчину гідроокису натрію концентрації 0,1 моль/дм3. Колби закривають пробками і ставлять у темному місці на 20 хв, потім вміст колби підкислюють. Для цього підливають по 8 см3 розчину сірчаної кислоти концентрації 0,5 моль/дм3. Зайвий йод, який не вступив у реакцію, відтитровують розчином гіпосульфіту натрію концентрації 0,1 моль/дм3 у присутності 1 см3 1-процентного розчину крохмалю до знебарвлення. Масову частку редукуючих речовин (X) у цукрі розраховують за формулою, %:
(2.2)
де 0,1 - - коефіцієнт нормальності розчину гіпосульфіту;
Vk - об'єм розчину гіпосульфіту, який витрачено на титрування йоду у контрольній колбі, см3:
Vo - об'єм розчину гіпосульфіту, який витрачено на титрування йоду у досліджуваній колбі, см3;
9,005 - 1 см розчину йоду концентрації 0,1 моль/дм3 окислюють 9,005 мг глюкози;
100 - розведення наважки цукру у мірній колбі, см;
100 - перерахунок на відсотковий вміст;
1000 - перерахунок міліграмів у грами;
20- маса наважки цукру, г;
25 - об'єм витяжки розчину, який витрачено на дослідження, см3.
|
|
|
Масова частка редукуючих речовин у цукрі, більша за установлену стандартом норму, призводить до грудкування цукру піску, зниження міцності цукру-рафінаду та до зниження споживчих властивостей.
Визначення масової частки вологи
Масову частку вологи у цукрі визначають арбітражним методом - висушуванням наважки у сушильній шафі при температурі 100..105°С. Цукор масою 5-10 г уміщують у чистий висушений і зважений на аналітичних вагах з точністю до 0,00 1 г бюкс. Наважку з відкритою кришкою висушують протягом 3 год, після чого охолоджують в ексикаторі 15-20 хв і зважують. Подальше зважування здійснюють після кожної години висушування. Висушування цукру здійснюють до постійної ваги, поки різниця між двома зважуваннями не буде перевищувати 0,001 г.
Масову частку вологи (W) визначають за формулою
(2.3)
де m – маса бюкса з цукром до висушування, г;
m1- маса бюкса з цукром після висушування, г;
q - наважка цукру, г;
Визначення масової частки золи
Масову частку золи в цукрі визначають на абсолютно суху речовину. У попередньо розжарений, охолоджений і зважений фарфоровий тигель вносять частинами 20-35 г цукру. Кожну частину цукру зволожують сірчаною кислотою густиною 1,84 г/см3 по 0,5-1 см3, повільно підігрівають і обвуглюють. Усього для дослідження потрібно 4-5 см3 сірчаної кислоти. Після обвуглення наважки цукру, тигель уміщують у муфельну піч при температурі 550°С і розжарюють, додають декілька краплин сірчаної кислоти і знову розжарюють при температурі 800°С до постійної маси. Потім тигель охолоджують в ексикаторі і зважують. Масову частку золи (M) визначають за формулою, %:
|
|
|
(2.4)
де m - маса золи, г;
m1 - маса наважки цукру, г;
W - масова частка вологи у цукрі, %.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 1623; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!