Шляхи виходу з кризи Великобританії, Німеччини і Франції ц 1930-х рр..
Велика депресія — загальносвітова потужна економічна криза, яка настала восени 1929 року та тривала до кінця 1930-х років. У різних країнах Велика депресія мала різні хронологічні межі, проте найбільш помітною була в країнах Західної Європи та США.
Криза шаленіла до 1933 року, а її наслідки відчувалися до кінця 1930-х років.
Промислове виробництво під час цієї кризи скоротилося в США на 46%, у Великобританії на 24%, у Німеччині на 41%, у Франції на 32%. Курси акцій промислових компаній впали в США на 87%, у Великобританії на 48%, у Німеччині на 64%, у Франції на 60%. Колосальних розмірів досягло безробіття. За офіційними даними, в 1933 році в 32 розвинених країнах налічувалося 30 млн безробітних, у тому числі в США 14 млн.
Велика Британія зміцнила свої позиції у межах Британської імперії, встановивши сприятливі тарифи на експорт своїх товарів у колонії та домініони й дозволивши безмитне ввезення з цих країн продукції сільського господарства та добувної галузі. Фактично було створено митний союз, частка країн-учасниць в англійському експорті становила 50 %, в імпорті - до 40 %.
Загалом державна політика мала стабілізуючий ефект. Частка державних витрат у валовому національному продукті збільшилася з 24 % у 1929 р. до 29 % у 1931 р., до 1934 р. знизилася майже до рівня 1929 р. Ціни зросли в середньому лише на 10 %. У 1932 р. імпорт зменшився на 100 млн ф. ст., що сприяло зниженню дефіциту платіжного балансу. Фінансова стабільність повернула довіру до уряду та фунта стерлінгів. До квітня 1932 р. він стабілізувався, бюджет став збалансованим (за винятком невеликого дефіциту 1932- 1933 р.). Банківський процент постійно знижувався і досяг 2 %. Вклади почали повертатися в англійські банки. Вже в 1934 р. відновлено допомогу у зв'язку з безробіттям, почалося підвищення заробітної плати, знижено прибутковий податок. Обсяг промислового виробництва досяг рівня 1929 р. Держава встановила гарантовані ціни на основні продукти сільського господарства. Власне виробництво лише на 35 % задовольняло потреби населення, імпортувалося 84 % жирів, 88 - борошна і пшениці, 91 % - масла. За імпорт сільськогосподарської продукції країна розплачувалася золотом або дефіцитними товарами.
|
|
|
Програму виходу з кризи французький уряд будував на основі дирижизму - політики державного регулювання економіки. З цією метою використали Державний бюджет: збільшили держзамовлення для підприємств, що виробляли військову продукцію; надали державні кредити, податкові та митні пільги; виплатили премії за зменшення виробництва сільськогосподарської продукції; впровадили соціальну програму допомоги безробітним і проведення громадських робіт; скоротили заробітну плату державних службовців, пенсії інвалідів і вдів учасників Першої світової війни. Загалом господарство передвоєнної Франції характеризувалося: 1) збереженням дрібного виробництва, де працювало 40 % працівників, переважно висококваліфікованих фахівців; 2)концентрацією фінансово-кредитних установ. У1939 р. 6 банків контролювали 86 % усіх капіталів країни; 3) участю французьких компаній у міжнародних монополіях. До початку Другої світової війни успішно діяли 40 франко-німецьких картелів; 4) скороченням обсягів зовнішньої торгівлі, що на кінець 1930-х років становили 70-80 % від рівня 1912 р. Частка Франції у світовій торгівлі зменшилася до 5 % (у 1913 р. - 7,7 %);
|
|
|
Німеччина. Поглиблення економічної кризи, орієнтація державних і монополістичних кіл на економічну програму Націонал-соціалістичної партії спричинили встановлення 30 січня 1933 р. фашистської диктатури. Економічну політику фашистської Німеччини характеризували яскраво виражений етатизм, спрямованість на розв'язання завдань економічного зростання, повернення втрачених територій і ринків, розширення кордонів держави, прагнення завоювати світ.
Дата добавления: 2015-12-17; просмотров: 12; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!