Реформи Л. Ерхарда. Німецьке „економічне диво”.
Плани Л. Ерхарда спиралися на грошову реформу, вільні ціни та підприємництво. Реформування економіки Західної Німеччини він розпочав із грошової реформи, щоб позбавитися знецінених грошей і запровадити тверду валюту. Уранці 21 червня 1948 р. рейхсмарку визнали недійсною і замість старої ввели нову валюту — німецьку марку.На думку Л. Ерхарда, у нових умовах побудови соціального ринкового господарства важливе значення має держава. Йдучи шляхом вільного економічного розвитку, держава міцно тримала основні важелі управління економікою. Вважали, що відповідає за стан економіки держава, саме вона має забезпечити рівновагу між ефективністю господарства і потребами соціальної політики. Керуючись цим, західнонімецький уряд активно підтримував діяльність галузей промисловості, в яких виникали труднощі, а інвесторам і підприємцям надавав пільги. Саме на такі заходи спрямовувалися законодавчі акти про кредитну та податкову політику, анти монопольні й антикартельні укази тощо. Особливу роль відігравав невеликий і середній бізнес. Уже до початку 50-х років у цьому секторі працювала понад половина зайнятого населення. У країнах Європейського Союзу на малих підприємствах працює, наприклад, 63 % усього населення і створюється 67 % ВВП. У 1954 р. рівень виробництва був удвічі вищий, ніж у 1936 р. На середину 50-х років ФРН посідала друге місце після США за величиною золотих запасів. З 1952 р. експорт перевищував обсяг імпорту, і сальдо торговельного та платіжного балансу Німеччини стало додатним. На кінець 60-х років Німеччина ввійшла до складу передових країн Західної Європи і посіла друге місце після США за рівнем промислового виробництва.Отже, грошова, податкова реформи, децентралізація та деадміністрування у сфері регулювання економіки сприяли становленню соціального ринкового господарства, зокрема: стимулювали підприємництво, стабілізували купівельну силу національної валюти. Проте всередині країни посилювалися суперечки стосовно неоліберального варіанта розвитку. У1960 р. федеральний уряд контролював 40 % усього добування вугілля і руди, 62 — виробництва електроенергії, 72 % — виробництва алюмінію. До процесів планування приєдналися хімічна і електронна промисловості. Л. Ерхарда у 1963 р. обрали канцлером ФРН, він вніс корективи в економічну політику. Країна відходить від неоліберальної орієнтації, що сприяє її зближенню з іншими західними цивілізаціями. Діяльність Л. Ерхарда була перевіркою на практиці ідей ордолібералізму, тобто господарського порядку в країні.
|
|
|
План Доджа-Макартура та його вплив на розвиток японської економіки після Другої світової війни.
|
|
|
Програма, аналогічна планом Маршалла для Західної Європи, була розроблена для Японії радником генерала Дугласа Макартура Дж. Доджем - великим банкіром і підприємцем. На відміну від плану Маршалла програма Доджа не передбачала надання Японії потужної фінансової допомоги, а робила ставку на повернення від мілітаризму до ліберальних цінностей і запуск механізму вільної конкуренції, за що і отримала назву "зворотний курс".
Відповідно до плану Доджа-Макартура були розпущені дзайбацу - феодально-мілітаристські клани-корпорації, проведена демонополізація, оголошена свобода торгівлі, здійснена земельна реформа, введено ліберальне трудове законодавство, проведена податкова реформа.Довоєнний рівень був досягнутий тільки в 1954 році, зате протягом наступних 15 років економіка Японії зростала в середньому на 11% на рік, що є абсолютним рекордом в історії світової економіки.
Дата добавления: 2015-12-17; просмотров: 16; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!