Посткейнсіанство та сучасне кейнсіанство.

Посткейнсіанство виникло як результат історичного процесу розвитку основних систем економічних поглядів вчених XX ст. Структурні й економічні кризи 1970-х років, особливо криза 1974- 1975 року, інфляція, що стала хронічною, призвели до кризи економічної політики й, звичайно, до розгляду питань теорії, як вирішувати економічні труднощі. Зламалися стандартні кейнсіанські схеми - схеми антициклічної політики, коли інфляцію, що зазвичай збігається з фазою підйому, намагалися стримувати, обмежуючи попит, а кризу, навпаки, прагнули переборювати шляхом розширення попиту. Розвиток інфляції ускладнив політику уряду й у фазі підйому; спроби стимулювати підйом традиційними методами щораз ще більше загострювали інфляційні процеси й вимагали вкрай обережного застосування стимулюючих засобів. Новий етап у розвитку посткейнсіанства характеризується подальшим розвитком теорії Кейнса, пристосуванням її до вимог ма-кроекономічної політики в сучасних ринкових умовах, коли величезну роль відіграють процеси інфляції й глобалізації економіки. Нове кейнсіанство виникло як безпосередня реакція на очевидну неспроможність ортодоксального кейнсіанства і кейнсі-ансько-неокласичного синтезу запропонувати теоретичні та практичні засоби для пояснення і вирішення специфічних проблем розвинутої ринкової економіки 70-х років минулого століття. Прийшло також усвідомлення того, що нова класична макроекономіка становила сильніший і потенційно небезпечніший для неокейнсіанства виклик, ніж запропонований ортодоксальним монетаризмом.До нових кейнсіанців належать: провідні американські та європейські вчені: Г. Манків (Менк'ю), Л. Саммерс (Гарвард), О. Бланчард, С. Фішер (Массачусетс), Б. Грінвальд, Е. Фелпс (Колумбія), Дж. Акерлоф, Дж. Йєллен, Д. Ромер (Берклі), Дж. Стігліц, Р. Холл, Дж. Тейлор (Стенфорд), Д. Снауер (Лондон), А. Ліндбек (Стокгольм) та ін. Основне завдання, яке поставили перед собою представники нового кейнсіанства, полягав у виправленні теоретичних недоліків та неузгоджень у "старій" кейнсіанській моделі, а це пов'язувалось із розробкою теорії пропозиції, у межах якої можна було б раціоналізувати жорсткість заробітних плат і цін. Тим самим долався б значний недолік кейнсіанства - нерозробленість його мікроекономічних основ. Нові кейнсіанці стверджують, що теорія кон'юнктурного циклу, основою якої е положення про неспроможність ринків до очищення, реалістичніша порівняно з альтернативними неокласичною версією та теорією реального ділового циклу.

Мы поможем в написании ваших работ!