Представник у цивільному процесі.
Законодавство України покладає на адвоката виконання в цивільному процесі подвійних функцій.
Відповідно до ст.6 Закону про адвокатуру і глави XII Цивільно-процесуального кодексу адвокати у цивільному процесі виконують одночасно функції правозаступництва та представництва.
Участь адвоката в цивільному процесі України полягає у здійсненні ним представництва і захисті суб’єктивних майнових і особистих немайнових прав та охоронюваних законом інтересів громадян і юридичних осіб та в сприянні суду у всебічному, повному і об’єктивному з’ясуванні обставин справи, прав і обов’язків сторін.
У процесуальному представництві адвоката поєднуються два види правовідносин:
1. Між адвокатом і особою, інтереси якої він представляє.
2. Між адвокатом і судом в цивільному процесі.
Правовідносини між адвокатом і довірителем мають матеріально-правовий і процесуально-правовий характер.
Матеріально-правові грунтуються на договорі доручення.
Процесуально-правові зв’язки виникають з приводу оформлення і визначення обсягу повноважень представника в цивільному процесі і регулюються статтями 112-115 ЦПК України.
Правові відносини між адвокатом і судом у цивільному судочинстві врегульовано нормами процесуального права.
Процесуальне представництво є найбільш поширеним в судочинстві України.
При здійсненні професійної діяльності адвокату надано право представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням в усіх судових органах та на стадіях цивільного судочинства.
|
|
|
Для ведення справи в суді адвокат повинен мати повноваження, підтверджене ордером юридичної консультації, це відображено у п.4 ст.113 ЦПК.
Повноваження дають адвокату право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, крім:
* передачі справи до товариського чи третейського суду,
* повну або часткову відмову від позовних вимог,
* погодження з позовом,
* зміну предмета позову,
* укладання мирової угоди,
* передачу повноважень (передоручення),
* оскарження рішення суду,
* подачу виконавчого листа до стягнення, на одержання присудженого майна або грошей.
Повноваження адвоката на вчинення кожної із зазначених дій мають бути спеціально обумовлені у виданому йому дорученні.
Про це говориться у ст.115 ЦПК.
Адвокат, що займається адвокатською діяльністю індивідуально, набуває повноважень після подачі судові доручення, виданого довірителем, а також свідоцтва атестаційної комісії про право на зайняття адвокатською діяльністю.
На підставі наданих повноважень адвокати допомагають зацікавленим особам звернутися до суду за захистом їх цивільних прав.
|
|
|
Для цього використовуються цивільно-процесуальні засоби:
- позовна заява у справах адміністративно-правових відносин;
- скарга і заява при окремому провадженні.
До моменту подачі позову, адвокат виконує значну і складну допроцесуальну роботу по вивченню матеріалів справи і написання заяви.
Матеріали справи складаються з усних пояснень зацікавлених осіб і поданих ними документів: договорів, посвідчень, постанов, довідок, квитанцій, актів, ордерів, листів службового і особистого характеру, що містять відомості, які мають значення для справи.
Згідно зі ст.6 Закону про адвокатуру адвокат має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних справах.
Вивчення матеріалів справи дає можливість адвокату:
- визначитися у правовій природі позову;
- визначити позовні елементи і наявність необхідних підстав для реалізації права на пред’явлення позову;
- намітити склад сторін та інших осіб, які будуть брати участь у справі;
- визначити предмет доказування і докази для їх підтвердження, зібрати їх і подати до суду з позовною заявою.
Позовна заява складається адвокатом обов’язково у письмовій формі і за визначеним статтею 137 ЦПК змістом.
|
|
|
Суддя, до якого надійшла позовна заява, повинен вимагати, щоб у ній були вказані точні відомості про позивача, відповідача та їх представниках. Це має велике значення для сповіщення осіб, які мають брати участь у справі, для забезпечення їх присутності у судовому засіданні.
Зміст позовних вимог та підстав, що їх обгрунтовують також має велике значення для рішення питання про підвідомчість спору суду взагалі, підсудності його даному суду, дій, які необхідно провести для підготовки справи до слухання.
Ці відомості набагато полегшують діяльність суду по виклику сторін, свідків та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.
Суддя може відмовити у прийнятті заяви, наприклад, якщо справа не підсудна данному судові.
Відмова у прийнятті оформлюється мотивованою ухвалою, яка може бути оскаржена адвокатом за наявності у нього відповідного повноваження.
Випадки, коли суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, перераховані у статті 136 ЦПК.
З моменту прийняття позовної заяви виникають цивільно-процесуальні правовідносини, у яких бере участь адвокат, і з цього моменту він набуває правосуб’єктність процесуального представника.
Дата добавления: 2015-12-17; просмотров: 14; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!