Методологія структурного аналізу та проектування в організації обліку і контролю
Практика господарювання виробила ряд підходів к проведенню організаційного аналізу, хоча найбільше розповсюдження отримав інжиніринговий підхід [17, 18, 69]. Організація обліку за умови використання такого підходу проводиться за певною схемою, що заснована на побудові повної бізнес-моделі підприємства. Наявність такої моделі дозволяє визначити фукнціонал системи управління – перелік основних й забезпечуючих функцій, необхідних для підтримки функціонування та розвитку. Подальша деталізація бізнес-моделі призводить до динамічного опису підприємства на рівні процесних потокових моделей. За допомогою цих моделей можна описати також й процес організації обліку і контролю.
Моделі організації обліку (відповідно до рис. 2.7) утворюються у двох видах: модель " як є " ("as-is") – відображає наявні на підприємстві бізнес процеси (у разі організації обліку на новому підприємстві не утворюється) та модель " як повинно бути " ("to-be") – відображає необхідні зміни бізнес-процесів за умови виконання процедур організації обліку і контролю.
Також з точки зору організації облікового процесу принципово розрізняти об’єктні та функціональні (структурні) методики організації. Об'єктні методики розглядають організацію як набір взаємодіючих об'єктів. Об'єкт визначається як предмет або явище, яке має чітко визначену поведінку. Метою застосування такої методики є виділення об'єктів організації й розподіл між ними відповідальності за виконувані дії. Функціональні методики розглядають організацію як набір функцій, що перетворюють вхідний потік інформації у вихідний потік. При цьому процес перетворення споживає певні ресурси. Основна відмінність від об'єктної методики полягає в чіткому відділенні функцій (методів обробки даних) від самих даних.
|
|
|
Загальний підхід до моделювання бізнес-процесів полягає в послідовній декомпозиції процесів від загального до окремого. Спочатку всю діяльність щодо організації облікового процесу представляють у вигляді 5-7 мегапроцесів, кожен з яких потім піддається детальному аналізу, моделюванню й декомпозиції на окремі роботи. У випадку продовження деталізації кожна робота може бути описана у вигляді регламенту виконання операцій, порядку заповнення документу, правил прийняття рішень тощо.
У теперішній час існує й активно використовується в практиці організаційного моделювання велика кількість різноманітних методологічних підходів. Найбільш поширеним з ниє є методологія структурного аналізу й проектування систем SADT (Structured Analysis and Design Technique). За допомогою SADT можна створювати функціональні й інформаційні моделі. Кожна діаграма в SADT є моделлю певного рівня. В моделях діяльність відображається за допомогою поіменованих блоків й діаграм, що входять та виходять з блоків. Дана методологія постала основою не менш відомих стандартів IDEF [70].
|
|
|
За допомогою стандартів IDEF можна ефективно відображати й аналізувати моделі діяльності широкого спектра складних систем у різних розрізах. При цьому широта й глибина обстеження процесів у системі визначається безпосередньо суб’єктом організації облікового процесу, що дозволяє не перевантажувати створювану модель зайвими даними.
З точки зору організації облікового процесу найбільш застосовуваними є наступні стандарти сімейства IDEF: IDEF0 (методологія функціонального моделювання у якій досліджувана система відображається у вигляді набору взаємозалежних функцій (функціональних блоків). Як правило, моделювання засобами IDEF0 є першим етапом вивчення будь-якої системи); IDEF1 (методологія моделювання інформаційних потоків системи, яка дозволяє відображати й аналізувати їхню структуру й взаємозв'язки); IDEF1X (методологія побудови реляційних структур та баз даних); IDEF3 ( методологія документування процесів, що відбуваються в системі. За її допомогою описуються сценарій й послідовність операцій для кожного процесу. IDEF3 має прямий взаємозв'язок з методологією IDEF0 - кожна функція якої може бути представлена у вигляді окремого процесу засобами IDEF3).
|
|
|
Основу структурного проектування складає методика IDEF0. Її метою є побудова функціональної схеми досліджуваної системи, що описує всі необхідні процеси з точністю, достатньої для однозначного моделювання діяльності системи. В основі методики лежать чотири основних поняття: функціональний блок, інтерфейсна дуга, декомпозиція, глосарій.
Функціональний блок (Activity Box) являє собою деяку конкретну функцію, що виконується в рамках системи, яка організується. Відповідно до вимог стандарту назва кожного функціонального блоку повинна бути сформульована як дієслівний оборот. На діаграмі функціональний блок зображується прямокутником (рис. 3.6). Кожна із чотирьох сторін функціонального блоку має свої значення та роль.
Рис. 3.6. Функціональний блок в нотації IDEF0
Інтерфейсна дуга (Arrow) відображає елемент системи, що обробляється функціональним блоком або робить інший вплив на функцію, яка представлена даним функціональним блоком. Інтерфейсні дуги часто називають потоками або стрілками. Можливі варіанти дуг подано в табл. 3.1
Декомпозиція (Decomposition) є основним поняттям стандарту IDEF0. Принцип декомпозиції застосовується при виділенні складових та функцій складного процесу. Декомпозиція дозволяє поступово представляти модель системи у вигляді структурованої ієрархічної структури окремих діаграм. Це робить модель менш перевантаженої й легко засвоюваною.
Таблиця 3.1
Дата добавления: 2015-12-17; просмотров: 15; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!