І контрольного процесів
Склад методів, які використовуються при організації облікового і контрольного процесів повинен відображати структуру потреб підприємства та людей, що на ньому працюють. Разом з тим, у кожному методі необхідно розрізняти: зміст (вимоги яких законів він реалізує), спрямованість (на які мотиви людей або цільові установи підприємства його зорієнтовано) й організаційну форму (тип, характер й спосіб виробітки впливу на господарські процеси).
Моделювання має велику сферу застосування в процесах управління, коли вирішуються складні проблеми, що потребують системного та комплексного підходів. Стосовно організації обліку й контролю моделювання припускає побудову таких моделей, що відображають реально існуючі облікові, контрольні й аналітичні процеси, відповідають обсягам і характеру робіт, структурній організації апарата, який здійснює облік і контроль та створює інформаційне, організаційне, технічне, правове і математичне забезпечення. При цьому використовуються найрізноманітніші моделі: економіко-математичні (побудовані з використанням методів лінійного-програмування), економіко-організаційні (відображають методологічні основи ведення обліку, часто пов’язані з обліковою політикою підприємства), обліково-економічні (побудовані за принципом подвійного запису, що відображає економічну сутність об’єкта чи процесу), функціональні (відображають функціональні характеристики об’єкта або процесу), структурні (основані на структурній подібності об’єкта і моделі, що точно описують стан і поведінку об’єкта), імітаційні, статистичні, динамічні тощо. Моделювання є одним із головних прийомів організації обліку і контролю, а його конкретним вираженням є проект організації обліку. Докладніше особливості застосування методу моделювання буде подано в параграфі 3.3, а проектного методу – в параграфі 3.4
|
|
|
Експериментування як метод, за допомогою якого можна відносно швидко вирішувати безліч проблем, отримає все більше уваги при організації обліку і контролю. Багато нових форм і методів ведення обліку і контролю потребують проведення експериментальних перевірок. За допомогою експериментів проводиться пошук науково обґрунтованих нововведень, використання яких корисно для вирішення цілей і задач організації.
Досить широке застосування в різних областях діяльності має метод експертних оцінок. Він полягає у виборі оптимального варіанта управлінського рішення здійсненням експертних досліджень. За його допомогою можна вибрати найоптимальніший із усіх можливих варіантів організації облікових і контрольних робіт. До цього прийому вдаються, формуючи, наприклад, структуру бухгалтерської служби, визначаючи основні напрямки організації обліку певної установи, а також потреби працівників бухгалтерської служби в технічних засобах чи програмному забезпеченні. При цьому використовують як індивідуальні, так і групові експертні оцінки. Недоліком цього методу є високий рівень суб’єктивізму. Однак використання групових оцінок дає можливість більш вірогідного їх здійснення.
|
|
|
Для вивчення стану обліку й контролю, перспектив їх подальшого розвитку використовують анкетний метод. Його суть щодо організації обліку і контролю полягає в тому, що спочатку складається опитувальний лист (анкета), котрий містить список питань, відповіді на які є вихідним емпіричним матеріалом для узагальнення. Цей прийом має активу форму, оскільки передбачає участь двох сторін: опитувачів, які складають анкети, і опитуваних, які на них відповідають. Анкетування застосовують, вивчаючи стан організації бухгалтерського обліку з метою вироблення узагальнених управлінських пропозицій.
Розрахунковий прийом, застосовуваний у обліковому процесі, як і в багатьох інших науках, полягає в обробці кількісних даних за допомогою математичних операцій, у результаті виконання яких знаходять числове значення шуканого показника. В організації обліку цим прийомом користуються, розраховуючи, норми часу, чисельності чи виробітку працівників тощо.
|
|
|
Для наочного відображення кількісної залежності різних явищ і пов'язаних з ними процесів використовується один із найважливіших елементів організації обліку і контролю – графічний метод. Сутність його полягає в поданні залежностей між досліджуваними явищами та процесами у вигляді унаочнювального рисунка, наприклад оперограми чи документограми, що є основою організації руху документів. У виробничих умовах графік являє собою докладний розклад за днями, годинами і хвилинами відповідного плану роботи. З його допомогою унаочнюють взаємозв'язок елементів і об'єктів організації. Графічний метод організації облікових і контрольних робіт значно полегшує процес проектування, скорочує обсяги технічних робіт і проектної документації, скорочує терміни виконання робіт і подачі підсумкової інформації – звітності. Він використовується під час організації роботи виконавців при побудові структури апарата. За допомогою графіків встановлюють і підтримують технологічні зв'язки, що виникають на різних етапах роботи, визначають терміни виконання робіт та оцінюють загальний стан організації роботи.
|
|
|
Найбільш дієвим варіантом застосування графічного методу в організації облікового процесу є використання графіку Гантта, приклад якого подано на рис. 3.2
Рис. 3.2. Приклад застосування графіку Гантта
Для опису, аналізу й оптимізації робіт з організації обліку і контролю найбільш придатними виявилися сітьові моделі, що представляють із себе різновид орієнтованих графів. У такій моделі роль вершин графа можуть грати події, що визначають початок і закінчення окремих робіт, а дуги в цьому випадку будуть відповідати роботам. Таку мережну модель прийнято називати мережною моделлю з роботами на дугах. У той же час, можливо, що в мережній моделі роль вершин графа грають роботи, а дуги відображають відповідність між закінченням однієї роботи й початком іншої. Таку мережну модель прийнято називати мережною моделлю з роботами у вузлах.
Сітьова модель може бути представлена: сітковим графіком, у табличній або у матричній формі, у формі діаграми на шкалі часу. В структуру моделі будуть входити три типи елементів: події (момент часу, коли відбувається початок або закінчення виконання якої-небудь роботи); роботи (неподільні частини комплексу дій, необхідних для рішення деякого завдання) фіктивні роботи (умовних елементів структури сіткового графіка, використовуваних винятково для вказівки логічного зв'язку окремих подій).
Також можливо використання теорії множин, коли множина
A={a1, a2,... an} визначатиме комплекс робіт, виконання яких потрібно для організації облікового процесу. Тоді множина V={v1, v2,...vm} представлятиме комплекс подій, що виникають у процесі організації. У такому випадку сітьова модель буде задаватися орієнтованим графом G=(V, A), у якому елементи множини V відіграють роль вершин, а елементи множини A – роль дуг, що з'єднують вершини. У разі графічного представлення події зображуються кружками, роботи зображуються суцільними лініями зі стрілками на кінці, орієнтованими ліворуч праворуч; фіктивні роботи зображуються пунктирними лініями. Приклад сіткового графіка представлено на рис. 3.3.
 |
Рис. 3.3. Приклад сіткового графіку
Перевага сітьового графіка над іншими полягає в тому, що кожну роботу можна оцінити з позиції кінцевої мети. Крім того введення поняття "критичний шлях" дозволяє виділити керівнику робіт головні та другорядні з усього комплексу робіт і в зв'язку з цим зосередить увагу контролю й аналізу на ході головних робіт. Приклад застосування сітьового графіку стосовно організації обліку і контролю, подано на рис. 3.4
Рис. 3.4. Розробка проекту положення про бухгалтерію
Методи соціологічних досліджень широко використовуються у справі вирішення проблем, пов’язаних з робітниками підприємства. За допомогою збору та обробки інформації про потреби та інтереси персоналу організації, про його ставленні до розвитку підприємства та вдосконалення облікового й контрольного процесів прогнозують шляхи підвищення ефективності господарчої діяльності підприємства.
Загалом, оскільки одним із основних об’єктів організації обліку і контролю є робота виконавців цих процесів та побудова організаційних регламентів, особливої актуальності набувають методи організації спільної діяльності людей. Їх можна поділити на три групи: організаційно-розпорядчі, економічні та соціально-психологічні.
Організаційно-розпорядчі методи являють собою сукупність засобів, що ґрунтуються на використанні об’єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління. Їхня основна мета – максимальне використання можливостей підвищення ефективності обліку й контролю шляхом аналізу, вибору, формування і регулювання устрою та взаємовідносин. Вони поділяються на три основні види: регламентуючі, розпорядчі та дисциплінарні.
Зміст регламентуючих методів полягає у встановленні стійких зв’язків між елементами системи за допомогою закріплення певних обов’язків (як за системою в цілому, так й за окремими її частинами), тобто за допомогою загальної регламентації. Розпорядчі методи відображають поточне використання організаційних зв’язків, їх часткове коректування при зміні умов роботи. В їх основу покладено розподіл повноважень та обов’язків. Дисциплінарні методи призначено для підтримки стабільності зв’язків шляхом дисциплінарних вимог та систем відповідальності.
Соціально-психологічні методи також являють собою сукупність прийомів впливу на процеси формування і розвитку облікового та контрольного персоналу, на мотивацію робітників, їх взаємини в колективі та індивідуальні потреби кожного робітника.
Важливе значення для організації облікового процесу має застосування методу класифікації. Побудова класифікаторів – це шлях до систематизованого опису будь-якої предметної області та вирішення задачі первинної систематизації об’єкту дослідження. Головною перевагою класифікаторів є простота, логічність й практичність. Найбільш застосованим видом класифікаторів є лінійний класифікатор, який являє собою просте перерахування складових компонентів або етапів.
Лінійний класифікатор задає похідну сітку координат. При необхідності ця сітка може бути деталізована. Деталізація відбувається за допомогою такого нескладного перетворення, як "ієрархічно упорядкована декомпозиція". На рис. 3.5 подано приклад ієрархічно упорядкованого класифікатора, у якому кожен компонент позицінується по відношенню до інших компонентів декілька разів всередині одного рівня, а також між рівнями.
Рис. 3.5 Класифікатори компонентів організації обліку
Лінійні класифікатори допускають різні корисні об’єднання й перетворення. На рис. 3.5 представлено матричний класифікатор, який отримано об’єднанням двох первинних класифікаторів. Головна перевага матричних класифікаторів полягає в тому, що вони дозволяють позиціонувати об’єкт за двома ознаками одночасно. Аналогічне об’єднання трьох одномірних класифікаторів дозволяє конструювати трьохвимірні класифікатори.
Таким чином, методи, що застосовуються при організації обліку та контролю, мають бути такими, які б забезпечили раціоналізацію технологічних процесів, мінімальні шляхи збирання й обробки інформації, підвищення її якості й більш дієве використання результатів інформації та максимальну ефективність праці виконавців.
Дата добавления: 2015-12-17; просмотров: 17; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!