Особливості та проблеми застосування земельного законодавства України. Видова різноманіть. Історичні джерела.
В широкому розумінні зем. законодавство – сукупність нпа, що містять земельно-правові норми У вузькому- сукупність нпа що призначені спеціально для регулювання виключно земельних відносин, спеціально для цього прийняті Особливості: наявність кодифікованого акта ЗК, велика кількість нпа, наявність колізій між нпа, багато підзаконних актів, наявність банкетних норм, можуть застовосуватись акти, що втратили чинність (щодо відносин які виникли коли ці акти ще були чинними) це пов’язано з тим, що земельні відносини як правило існують протягом дуже довгого часу. Законодавство колишніх СРСР та УРСР застосовується для регулювання відносин, що не врегульовані законодавством України (ЗУ «Про правонаступництво України» та Постанова ВРУ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991).
Класифікація:
За юрид силою: закони/підзаконні акти За характером правового регулювання: матеріальні/ процесуальні За об. регулювання: диференційні (об. є лише землі, права на них)/інтеграційні (поряд із земельними регулюють й інші відносини)/комплексні (об. регулювання є земля разом з іншими природними ресурсами).
Види нпа:
• КУ - найвища юридична сила містить: норми що встановлюють засади правовго режису землі ст. 13 14; норми, які закріплюють права громадян на знмлю ст.. 24 26 41; норми що встановлюють компетнцію одв та омс відносно орони та використання земель; природоохоронні положення ст. 18, 41, 50, 66) • кодифіковані закони – кодекси, • прирівняні за юридичною силою до законів України декрети КМУ (видавалися у 1992-1993 рр. на підставі ст.97-1 Конституції УРСР)., закони України, якими висловлюється згода на обов’язковість для України міжнародних угод. Слід враховувати, що ратифіковані такими законами міжнародні угоди (договори) є частиною національного законодавства України (ст.9 КУ), причому такі угоди мають перевагу над положеннями національного законодавства (див. ст.19 ЗУ «Про міжнародні договори України»; аналогічне застереження міститься в багатьох інших нормативно-правових актах);
|
|
|
У правовій доктрині переважає думка, що будь-які закони (окрім Основного – Конституції), у тому числі кодифіковані, мають однакову юридичну силу. Проте у законодавчій та правозастосовчій діяльності зустрічаються спроби надати вищої юридичної сили кодексам або рамковим законам, що є некоректним
Підзаконні правові акти: • постанови Верховної Ради України; укази Президента України;
Виходячи із принципу розподілу влад і конституційного розподілу повноважень Верховної Ради України (далі – ВРУ) та Президента України, постанови Верховної Ради України та укази Президента України мають різні предмети регулювання, сфера їх дії різна, у зв’язку із чим за юридичною силою ці акти не співвідносні: постанови Кабінету Міністрів України; підпорядкований характер ПКМ по відношенню до указів Президента України та постанов ВРУ закріплений конституційно у ч.2 ст.113 КУ. Водночас, можливості Президента та парламенту «керувати» урядом мають межі, встановлені, насамперед, КУ; акти (накази) центральних органів виконавчої влади; • Мірошниченко ще відносить до земельних нпат.з. «нормативні документи» (застаріла назва – «нормативно-технічні документи»), які затверджуються відомчими актами, а отже, мають вважатися їх складовими частинами, хоча деякі науковці вважають, що нормативні документи терміном «законодавство» взагалі не охоплюються.
|
|
|
НД є різновидом відомчин нпа, основним змістом якого є формальне закріплення різного роду якісних і кількісних показників, визначених, як правило, за допомогою застосування спеціальних знань у галузі природничих наук за спеціальними процедурами.. Види НД: 1) НД із стандартизації (стандарти, класифікатори, каталоги, технічні умови) – визначають нормативи земельно-правової термінології+ формалізують діяльність у сфері використання охорони та відтворення земель; 2) НД в галузі будівництва (держ. буд. норми ДБН, відомчі буд. норми ВБН, регіональні РБ, буд. норими СРСР) в сфері земельного прва це норми відведення зем. ділянок НД, що регламентують планування територій тощо. 3) НД в галузі забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення «санітарні норми» 4) нормат. акти в сфері заб. пожежної безпеки НАПБ 5) НД із забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя
|
|
|
• акти місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Видова різноманітність джерел ЗП. Сучасні та історичні джерела
Класифікація джерел земельного права:
1. за юридичною силою: конституційні, законодавчі, підзаконні та локальні джерела. 2. за предметом регулювання: загальні (Конституція, ЗУ «Про ох нпс») та спеціальні (ЗУ «Про охорону землі») 3. за характером правового регулювання: матеріальні та процесуальні. 4.за формою законодавчого акта: кодифіковані й некодифіковані. 5. за часом дії: чинні й нечинні (історичні).
Історичними джерелами земельного права є ті нормативно-правові акти, які свого часу були чинними, але у зв'язку з розвитком земельного права втратили свою чинність. До них слід віднести, зокрема, Земельні кодекси 1970 р., 1990 р., 1992 р. Проте норми вже нечинних актів, будуть застосовуватися для регулювання тих відносин, що виникли в період їх дії.
|
|
|
Видова різноманітність джерел земельного права виявляється в наступному: для земельного права характерним є поєднання уніфікованих (ЗК) та диференційованих джерел з метою забезпечення комплексного правового регулювання.
Поряд із нормативно-правовими актами, які містять виключно земельно-правові норми (ЗУ «Про охорону земель», ЗУ «Про оренду землі»), до джерел земельного права належать нормативно-правові акти, які містять норми не лише земельного, а й інших галузей права (ЗУ «Про фермерське господарство», ЗУ «Про іпотеку»). Провідним видом джерел земельного права є нормативно-правові акти, проте вони не вичерпують всю їх різноманітність, до них також відносять:
1) правовий прецедент(судовий чи адміністративний) та судова практика– джерелом права в Україні прецедент в континентальному розумінні (усталену судову практику – т.зв. «jurisprudence constante»). Як вказує С. Шевчук (до якого ми приєднуємося), в Україні існує судова правотворчість як джерело права: рішення Європейського суду з прав людини, акти КСУ, акти-узагальнення судової практики3.
1) Рішення Конституційного Суду Мірошниченко називає специфічними нормативно-правовими актами.
2) Акти-узагальнення судової практики в частині опису практики є формою вираження прецеденту в континентальному розумінні, а в частині рекомендацій щодо вирішення тих чи інших спорів – нормативно-правовим актом (причому непоодинокими є випадки, коли вони сприймаються судом як обов’язкові4, що звичайно, не відповідає закону).
3) Рішення ЄСПЛ є також прецедентом в континентальному розумінні
2) правові принципи;
3) правові звичаї – (Коваленко Т.) Теорія ЗП не визнає його джерелом, проте Коваленко обстоює позицію за якою звичай слід вважати джерелом, незаважаючи на те, що в ст. 3 ЗК (чим регул зем відносини) немає вказівки на звичай, проте автор пропонує застосовувати норми ст. 9 ЦК (положення ЦК застос до зем відн не верг земельним зак). Приклад, чому необхідно застос звичай: для тлумачення оціночних понять (ст. 171 ЗК малопродуктивні землі — це с/г угіддя, ґрунти яких характер негативними природними властивостями). Визначення «негативних природних властивостей» у законодавстві не розкрито
4. нормативно-правові акти (офіційні документи, прийняті уповноваженими органами держави, що містять правила загального характеру) є основним, а на думку багатьох вчених навіть єдиним джерелом права в Україні, і вони також поділяються на певні види
5. На території України також застос законодавство колишніх СРСР та УРСР для регулювання відносин, що не врегульовані законод України (ЗУ «Про правонаступництво України» та Постанова ВРУ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу») до прийняття відповідних актів законодавства України, а також за умови, що вони не суперечать чинному законодавству України (КУпАП, Про рекультивацію земель, збереження і раціональне використання родючого шару ґрунту при розробці корисних копалин і торфу, проведенні геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт Постанова РМ УРСР від 14.07.1976 № 327)
Дата добавления: 2016-01-03; просмотров: 12; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!