Припинення права на землю: достатність та доцільність підстав, умов та правових форм.
Підставам припинення прав на землю притаманні специфічні ознаки, які обумовлені видами суб'єктивних прав, що підлягають припиненню. Відрізняються, наприклад, підстави припинення права власності на землю від підстав припинення права користування земельними ділянками. Проте загальним критерієм, що поєднує їх у єдиний правовий інститут є те, що усі вони спрямовані на припинення прав на землю.
Засадний характер права земельної власності вимагає законодавчого визначення підстав його припинення. Ст. 140 ЗК закріплює перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку. Такий перелік є загальним для усіх власників землі. Найбільш суттєвим у законодавчому визначенні підстав припинення права власності на землю є їх вичерпне закріплення, яке не підлягає розширенню. Це означає, що іншими законодавчими актами та підзаконними нормами права не можуть бути передбачені інші підстави припинення права власності на земельні ділянки.
Теоретично можна припустити настання й інших підстав припинення права власності на землю. Це може мати місце, наприклад, при "зникненні" земельної ділянки в результаті дії стихійних сил природи або ліквідації юридичної особи приватної форми власності без звертання стягнення на земельну ділянку кредиторами. Але ймовірність настання таких підстав настільки невелика, що законодавець не надає їм юридичного значення.
|
|
|
Підстави припинення права власності на земельну ділянку можна згрупувати за різними критеріями. Вдалою слід визнати класифікацію Гетьмана. Він виділяє добровільне припинення права власності на земельну ділянку (наприклад, при відчуженні земельної ділянки за рішенням власника); вилучення земельної ділянки без згоди власника за наявності його провини (при зверненні стягнення на ділянку землі за вимогою кредитора або її конфіскації за рішенням суду); вилучення земельної ділянки без згоди її власника за відсутності його провини, (при відчуженні ділянки землі з мотивів суспільної необхідності або для суспільних потреб). Безумовно, підстави припинення права власності на земельну ділянку можуть бути згруповані і за іншими критеріями, наприклад, за способами припинення права державної, комунальної та приватної власності на землю; за вимогами до припинення права власності на земельну ділянку фізичних та юридичних осіб тощо.
Дещо інші підстави передбачені для припинення права користування земельною ділянкою. (перелік закріплено у ст. 141 ЗК). Неважко виявити, що деякі підстави припинення права користування земельною ділянкою схожі із підставами припинення права власності на землю. До них відносяться, наприклад, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та вилучення її у випадках, передбачених ЗК. Проте умови і порядок їх застосування для припинення права земельної власності та припинення права землекористування все ж є різними. Крім того, незважаючи на імперативний зміст та вичерпну структуру наведеної норми, у земельному законодавстві можна знайти й інші підстави припинення права землекористування. Такі підстави, наприклад, передбачені у ст. 31 Закону "Про оренду землі". Серед них можна виділити поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерть фізичної особи-орендаря або засудження його до позбавлення волі та відмова інших осіб від виконання укладеного договору оренди; ліквідація юридичної особи-орендаря земельної ділянки тощо.
|
|
|
Реалізація підстав припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою відбувається з настанням певних умов. При цьому припинення, як і набуття одних прав може здійснюватися в добровільному порядку, а для інших - необхідно настання спеціальних умов, вони реалізуються лише у судовому порядку.
Добровільний порядок. Добровільна відмова від права власності на землю або права користування земельною ділянкою становить вільне волевиявлення власника чи землекористувача, спрямованого на припинення належного йому суб'єктивного права щодо подальшого використання земельної ділянки на правових підставах, передбачених земельним законодавством. Для її реалізації передбачені відповідні правові вимоги, недодержання яких може кваліфікуватися як правопорушення. Крім цього, добровільна відмова від права власності на землю або права землекористування повинна бути прийнята відмовоодержувачем та дістати відповідне правове оформлення.Незважаючи на спільність добровільної відмови від права власності на земельну ділянку та права землекористування, їх необхідно розрізняти. Виходячи зі змісту ст. 142 ЗК, добровільна відмова від права власності на земельну ділянку може здійснюватися тільки на користь держави або територіальної громади. Отже, в ній йдеться про відмову від права приватної власності на земельну ділянку, яка передається в державну або комунальну власність.Припинення права земельної власності на підставі добровільної відмови здійснюється за заявою власника землі, що подається у відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.!!!Норми ЗК не передбачають можливих наслідків відхилення добровільної відмови від права власності на землю, а саме відмови від прийняття земельної ділянки зазначеними органами. Думається, що у таких випадках діє положення ч. 2 ст. 13 Конституції про те, що "власність зобов'язує" і має наслідком збереження права власності за попереднім власником земельної ділянки. Примусовий порядок припинення прав на землю закріплений у єдиній нормі ЗК, що охоплює як припинення права власності на землю, так і права користування земельною ділянкою. В інших нормах детально регламентуються особливості умов їх реалізації для кожного способу припинення права земельної власності та права землекористування. Але оскільки примусове припинення суб'єктивних прав на землю здійснюються не з волі її власника або землекористувача, загальним для примусових підстав, що припиняють право власності на землю та право землекористування, є судовий порядок їх застосування.
|
|
|
|
|
|
До ст. 143 ЗК треба підходити критично, адже зазначені підставі не є загальними для примусового припинення права власності і права користування, їх треба диференційвувати. Зокрема, підстава «використання земельної діялнки не за цільовим призначенням» не можу бути підставою для примусового припипення парва власності, адже у відповідності до ст 41 КУ право власності є непорушним.
Дата добавления: 2016-01-03; просмотров: 13; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!