Виникнення історичного мовознавства і порівняльно-історичного методу дослідження мов.
Поступове накопичення протягом XVI—XVIII ст. багатого фактичного матеріалу різноманітних мов створило передумови для пошуків нових методів лінгвістичних досліджень. У мовознавстві утверджуються принципи порівняння мов й історичного під ходу до їх вивчення, що зумовило виникнення нової наукової парадигми — порівняльно-історичного мовознавства.
Порівняльно-історичне мовознавство — один з основних напрямів лінгвістики, головною метою якого є вивчення споріднених мов з допомогою порівняльно-історичного методу.
Новий напрям у мовознавстві не виник спонтанно. Ще на початку XIV ст. італійський письменник Данте Аліг'єрі у трактаті «Про народне красномовство» писав про спільне походження італійської, провансальської та французької мов. Наступні праці науковців також були присвячені вивченню спорідненості і подібності мов.
Особливе значення для порівняльного вивчення мов мали праці Пилипа Юхана фон Страленбергом порівняльні таблиці мов Північної Європи і Північного Кавказу, завдяки чому було створено класифікацію уральських та алтайських мов, що також сприяло формуванню порівняльного мовознавства.
Ідея історичного вивчення мов виразно проступає у праці німецького мовознавця Гердера «Дослідження про походження мови», де висловлено думку, що мова пов'язана з культурою народу, постійно розвивається і в процесі свого розвитку вдосконалюється. Вважають, що ця думка є підступом до майбутнього історичного мовознавства.
|
|
|
Однак справжнім поштовхом для зародження порівняльно-історичного мовознавства, яке передбачає синтез порівняльного та історичного дослідження мов, стало ознайомлення із санскритом. Перші відомості про санскрит у Європу стали надходити вже в XVI ст. (листи з Індії Філіппо Сассеті). Однак детальне ознайомлення із санскритом почалось наприкінці XVIII ст. завдяки працям англійця Ульяма Джонса, який багато років прожив у Індії і вивчав індійську культуру, він виступив у Королівському азіатському товаристві з доповіддю, в якій звернув увагу на регулярний збіг між формами санскриту і латинської, грецької та англійської мов. На його думку, така велика кількість подібних збігів не може бути випадковістю, а, навпаки, є свідченням походження цих мов від одного спільного предка (прамови). Оскільки санскрит серед названих мов — найстаріша мова, то, за твердженням Джонса, він і є цією прамовою.
Це відоме відкриття Джонса в 1808 р. підтвердив німецький учений Шлегель у розвідці «Про мову і мудрість індійців». Він довів близькість санскриту до латинської, грецької, німецької та перської мов як за лексичним складом, так і за граматичною структурою. Важливим є те, що Шлегель уперше не тільки наголошував на ролі граматичних елементів для встановлення мовної спорідненості, а й вказував на методологічну важливість порівняння форм дієвідмінювання. Як і Джонс, він уважав санскрит найдавнішою мовою, що нібито є прамовою розглянутих у його праці мов. Основною ідеєю цієї праці є думка про необхідність порівняльного дослідження мов. Уперше в мовознавстві тут вжито термін порівняльна граматика.
|
|
|
Основи цього МЗ було закладено в 1 пол 19ст. основоположниками вважають Ф. Боппа, Я. Грімма, Р. Раска і О. Востокова.
Ф. Бопп доводить спорідненість грец, лат, перської та герман мов, вважав, що на сонові порівнянна фактів живих і мертвих мов можна встановити їх первісний стан, пояснював явища однієї мови за доп фактів іншої.
Р. Раск доводить наявність споріднених зв’язків між ісландською, грец, лат і балто-словян мовами, усі індоєвропейські мови походять від мертвої і незафіксованої фракійської мови, яліди якої зберегла грец мова. Якоб Грімм - перша порівняльно-істор граматика германських мов, акцентує на істор підході до вивчення споріднених мов і ретельно описує грам форми германських мов та діалектів у їх ітор розвитку, починаючи з найдавніших писемних пам’яток.
|
|
|
Олександр Востоков виявляє й доводить споріднені зв’язки між слов мовами, розкрил таємницю юсів (ці букви позначали носові [ę] [ọ]).
Відкриття порівняльно-істор методу в МЗ було могутнім поштовхом для лінгвістичної думки і відкрило широкі перспективи перед мовознавством. Першим теоретиком у галузі МЗ, який глибоко, осмислив багатий мовний матеріал і результати зроблених до нього наук досліджень, був Вільгельм фон Гумбольдт. Він прагне виявити заг закономірності істор розвитку мов світу.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 273; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!