Родовий та жанрово-видовий поділ літератури.
У найзагальнішому сенсі література поділяється на поезію та прозу. Трьома традиційними родами літе-и є: Епос - масштабність худ відтворення, тлумачення дійсності, сюжетність (переказ дій), наявність хар-ів персонажів через вичнки яких розкрив динамика, Вкл в себе віршовану, прозову розповіді. Лірика: вираж внутр життя людини (переживання, роздуми), не має сюжетності, розповідності, ліричне «я» безпосередньо виражена худ свідомість автора. Лірика співпадає в поняттям «поезія». Драма – заснована на імітації, моделюванні дії, признач для відстворення на сцені.
Предметом ретельної уваги дослідників є проблема літ родів і жанрів.
Рід — це спосіб вираження художнього змісту або, сукупність «принципів формальної організації творів, що визначаються властивостями як предмета зображення, так і художнього мовлення».
Жанр — це історично сформований тип художнього твору, який синтезує характерні особливості змісту та форми певного виду творів, має відносно сталу композиційну будову, яка постійно розвивається та збагачується. Частина жанрів поділяється на жанрові різновиди. За змістовим принципом, наприклад, роман ділиться на такі жанрові різновиди: історичний, філософський, політичний, родинно-побутовий і т. д.
Трьома традиційними родами літе-и є: епос, лірика та драма.
Епос (грец. εποζ — слово, мова, розповідь) — один із трьох родів літератури, відмінний за своїми ознаками, від лірики та драми.
|
|
|
Основні особливості епосу:
- розповідь про події як такі, що вже відбулися;
- зображення людини через її вчинки, поведінку, особливості мови тощо;
- описи різних видів;
- рівний («епічний») тон викладу;
- менш інтенсивне, ніж у ліриці використання образотворчих засобів;
- прозова форма (крім байки).
Залежно від масштабів зображення подій і доль розрізняють три групи епічних жанрів. До великих жанрів належить епопоея і роман, до середніх-повість, малі жанри репрезентують новела, оповідання, есе, нарис, фейлетон, памфлет, міф, легенда, притча, казка.
Епопея-значний за обсягом монументальний твір епічного змісту, в якому широко і всебічно відтворено епохальний перелом у житті цілого народу (часом багатьох народів), відображені події, що мають вирішальне значення для багатьох поколінь.
Роман— великий епічний жанр, в основі якого лежить зображення приватного життя людини в нерозривному зв'язку із суспільним розвитком. За змістом — це може бути історичний роман («Роксолана» П. Загребельного), соціально-психологічний роман («Собор» О. Гончара), воєнно-патріотичний роман («Прапороносці» О. Гончара), мемуарний роман («Третя Рота» В. Сосюри) тощо.
|
|
|
Повість — епічний твір середньої жанрової форми. Частіше за все говорять про її проміжне становище між романом і оповіданням, нечіткість і розмитість жанрових меж. У ній розкривається людська доля, взаємини героя з навколишньою дійсністю.
Нове́ла— невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.
Оповідання — невеликий прозовий твір, сюжет якого заснований на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажа.
Нарис — малий художньо-публіцистичний жанр, у якому автор зображує дійсні події та факти.
Фейлетон (франц. feuilleton, від feuil- лист, аркуш) — невеликий за обсягом твір художньо-публіцистичного характеру, написаний на злободенну тему, що розкривається в гумористичному плані.
Памфлет — художньо-публіцистичний твір, що в гостросатиричній формі викриває злободенні явища суспільного життя.
В українській літературі відомі памфлети Лесі Українки («Голос однієї російської ув'язненої»), І. Франка («Воскресіння чи по-гребіння»), памфлети Я. Галана.
Притча— короткий фольклорний або літературний розповідний твір повчального характеру, орієнтований переважно на алегоричну форму доведення змісту етичних цінностей буття.
|
|
|
Міф — невеликий твір розповідного характеру, в якому віддзеркалилися уявлення колективної (переважно первісної) свідомості про навколишній світ, його походження та систему взаємозв'язків значущих елементів світобудови.
Легенда фольклорний або літературний твір, що містить розповідь на фантастичну тему. Окремі мотиви релігійних легенд і переказів містяться в «Енеїді» І. Котляревського,
Казка — малий епічний жанр, корені якого сягають в усну народну творчість. В основу казки покладено вигадані, фантастичні чи авантюрні події. Кінцівка є переважно оптимістичною: добро перемагає зло.
Долучилися до цього жанру й українські письменники, передусім Марко Вовчок («Кармелюк»,
Лірика – один із трьох основних літературних родів, у якому навколишня дійсність зображується шляхом передачі почуттів,. настроїв, переживань, емоцій ліричного героя чи автора.
Основні особливості лірики:
- вираження почуттів і роздумів, викликаних зовнішніми обставинами;
- елементи розповіді, описи;
- висока образність і емоційність;
- інтенсивне використання образотворчих засобів;
- стислість викладу;
|
|
|
- віршова форма;
- малий обсяг.
Важливим компонентом ліричного твору є ліричний герой.
Ліричний герой – один із засобів вираження ліричного. Це умовна дійова особа, яка виражає настрої та думки, втілені в художньому творі. Часто це – сам поет.
Тематичний поділ ліричних творів:
- філософська (роздуми про сенс людського життя);
- громадянська (суспільно-політична) (розуміння поетом сучасного йому життя і ставлення до нього);
- пейзажна (ставлення до природи, описи природи допомагають у розкритті думок і почуттів, психологічного стану героя);
- інтимна (любовна) (почуття і переживання, пов,язані з особистим життям людини).
Епіталама— весільна пісня на честь молодого подружжя, що була поширена в античності. Виконувалася хором хлопців та дівчат перед шлюбними покоями молодих.
Дифірамб— урочиста хорова пісня, присвячена богові Діонісу, пізніше — іншим богам та героям. За своїм піднесеним характером наближається до жанрів оди й гімну.
Ода (гр. “пісня”) – урочистий твір уславлення, писаний на честь якоїсь видатної особи чи події, виражаються почуття поваги, захоплення.
Еле́гія— один із жанрів лірики медитативного, меланхолійного, почасти журливого змісту.
Думка —жанр короткого ліричного вірша елегійного (іноді баладного) змісту.
Гімн - урочистий музичний твір програмного звучання.
П. Куліша («Гімн єдиному цареві», «Гімн єдиній цариці»).
Послання — епістолярно-публіцистичний вірш, написаний у формі звернення до певної реально існуючої особи. вірші Т. Шевченка «Гоголю», «Марку Вовчку», «До Основ'яненка»,
Пісня— вірш ліричного або ліро-епічного характеру, мелодичний за своїм інтонаційним малюнком і призначений для співу.
Медитація (лат. meditatio — роздум) — вірш філософського змісту, в якому автор передає свої глибокі роздуми про деякі важливі проблеми, інколи глобального значення (життя і смерть, дружба і кохання, людина і природа).
Драма (від грец. δρδμα — дія) — літературний рід, що зображує дійсність безпосередньо через висловлювання та дію самих персонажів. Генетично драма пов'язана із народними обрядовими дійствами.
Особливості драматичних творів:
- зображення людини через її вчинки, поведінку, висловлювання;
- рушій дії – гострий конфлікт;
- відтворення подій як живого процесу, що протікає в даний момент;
- діалогічний виклад художнього матеріалу;
- поділ тексту на дії, картини, яви;
- наявність ремарок;
- призначення твору для вистави на сцені;
- прозова форма (зрідка – віршова).
Трагедія— це драматичний твір, що ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, яка прагне максимально втілити свої творчі потенції, і об'єктивною неможливістю їх реалізації. Карпенка-Карого («Сава Чалий»),
Комедія— це драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири розвінчуються негативні суспільні й побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людині. І. Карпенко-Карий – «Хазяїн», «Мартин Боруля», «Сто тисяч»
Трагікомедія — драматичний жанр, якому властиві риси одночасно і трагедії, і комедії.
Інтермедія — жанр невеликої комічної п'єси або сцени, яку виконували між діями основної драми.
Водевіль — жанр легкої комедійної п'єси, в якій драматична дія поєднується з музикою, піснею-куплетом, танцями.
Драма — це п'єса з гострим конфліктом соціального чи побутового характеру, який розвивається в постійній напрузі. «Одержима» Лесі Українки.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 177; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!