Вибір методів організації й механізації робіт

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 7Следующая ⇒

Методи організації та виробництва робіт при проектуванні ПВР вибирають з метою уточнення й деталізації прийнятих на стадії розробки ПОБ рішень.

При розробці проекту (роботи) його виконують лише для спорудження основних конструкцій будівлі, тобто потрібно вибрати способи монтажу і/або виконання цегляної кладки.

Конструкції наземної частини будівлі проектуються, як правило, із збірних залізобетонних елементів. Тому основним будівельним процесом при їх зведенні є монтажний. Якщо конструкції проектуються монолітними (цегляними), організаційно-технологічна схема, яка використовується при їх зведенні, практично аналогічна схемі зведення будівель із збірних елементів.

Організація монтажного процесу зведення будівлі в загальному випадку являє собою комплекс заходів, спрямованих на впорядкування і приведення в систему виконання монтажних робіт на будівельному майданчику. Ці заходи, в загальному випадку, мають передбачати прийняття можливих рішень з таких питань:

6. розвиток фронту робіт (можливі напрямки його здійснення: поздовжній, поперечний, горизонтальний, вертикальний чи комбінований);

7. послідовність або черговість установлення змонтованих елементів у проектне положення (роздільне, комплексне чи комбіноване);

8. ступінь укрупнення конструкцій і виконання цих робіт в умовах будівельного майданчика (без укрупнення і з укрупненням);

9. транспортування та подача конструкцій в зону монтажу (з транспортних засобів, з приоб’єктного складу, з конвеєрної лінії).

Одноповерхові промислові будівлі монтуються, як правило, самохідними стріловими кранами. Здебільшого монтаж здійснюється мішаним способом. Першим монтажним потоком установлюють колони в стакани фундаментів, другим - підкранові балки, підкроквяні й кроквяні ферми, плити покриття. При великих обсягах робіт другий монтажний потік поділяється на ряд самостійних з меншими обсягами робіт у кожному. Наприклад, одним потоком монтуються підкранові балки та підкроквяні ферми, другим - кроквяні ферми й плити покриття. Завершальним є потік з монтажу стінової огорожі. Можливі і інші варіанти розподілу монтажного на складові монтажного процесу.

Для кожного потоку вибирають монтажний кран, який послідовно встановлює всі збірні елементи будівлі з урахуванням необхідних технологічних перерв. Звичайно розвиток монтажного потоку і напрям руху крана відбуваються вздовж прольотів будівлі, тобто використовується поздовжній спосіб монтажу.

Багатоповерхові будівлі зводять, як правило, за допомогою баштових кранів. Якщо будівля неширока, крани розміщують з одного її боку; якщо ж будівля широка, крани встановлюються з двох боків або в площині будівлі. Якщо будівля надто довга, можна розміщувати кілька кранів на одній підкрановій колії. При зведенні будівлі в загальному випадку використовується комплексний спосіб, який передбачає зведення різних конструкцій у межах одного поверху. Як виняток можна не споруджувати конструктиви, що виконуються з дрібноштучних елементів (наприклад, перегородки з цегли), які не є несучими конструкціями будівлі. До того як буде перекритий поверх, на нього необхідно подати негабаритне устаткування та інші матеріали, необхідні для завершення будівельно-монтажних робіт у межах поверху (ділянки): цеглу, віконні й дверні балки тощо.

У реальному проектуванні при виборі типу крану керуються: відповідністю технічних характеристик крана умовам робіт; наявністю їх у машинному парку будівельно-монтажних організацій, яких залучено для зведення об'єкта, чи можливостями їх придбання в оренду, техніко-економічними показниками кожного типу крана. При виконанні проекту (роботи) вибір крану здійснюється виходячи тільки технічних характеристик крана, тобто може бути прийнятий будь-який кран, який включено в довідник.

Практично не можливо вибрати кран, у якого б усі параметри відповідали заданим. Звичайно до розрахункових близький один із параметрів крана, решту доводиться приймати з певною надлишковістю. Тому тип крана вибирають у два етапи. На першому здійснюється технічний добір, тобто добираються ті механізми, які можуть виконати даний вид робіт. На другому етапі виконується порівняльний аналіз техніко-економічних показників і вибирається найефективніший за прийнятим критерієм. При цьому остаточне рішення, як правило, приймається не по окремих кранах, а за можливими варіантами комплектів кранів, які можуть бути використані при зведенні об'єкта. Критеріями при такому виборі звичайно є вартісні показники чи показники, які характеризують рівень використання крана за вантажопідйомністю. Методика порівняння варіантів за критерієм "вартість" розглядається при вивченні дисципліни "Технологія будівельного виробництва".

Однією з додаткових, проте не менш важливих вимог (умов) при прийнятті остаточного рішення щодо вибору кранів є забезпечення найменшої кількості їх типів на будівельному майданчику. Як свідчить досвід, це дає змогу підвищити ступінь їх використання та полегшити умови експлуатації.

При виконанні проекту (роботи) технічний вибір кранів здійснюється згідно з прийнятою номенклатурою робіт сітьового графіка за окремими елементами, що монтуються. У результаті такої роботи добирають щонайменше два можливих варіанти. Остаточний варіант вибирають за критерієм "рівень використання крана за його максимальною вантажопідйомністю при прийнятій довжині стріли", який також використовується в практиці будівництва нарівні з іншими.

(1.9)

де n_i - кількість елементів і -го виду, що монтуються (піднімаються) краном;

і – найменування елемента, що монтується (піднімається);

q_i - маса і - го елемента, що монтується (піднімається);

n_k - загальна кількість елементів, змонтованих краном;

q_k - розрахункова максимальна вантажопідйомність крана, яка визначається за довідниками, з урахуванням його роботи зі прийнятої довжини на мінімальному вильоті.

Технічний вибір передбачає встановлення потрібних робочих параметрів кранів у ході монтажу окремого елемента чи їх сукупності. До них належать:

10. вантажопідйомність крана - найбільша маса вантажу, яку можна підняти краном за умови збереження його стійкості й міцності конструкцій;

11. висота підйому вантажного гака - відстань від рівня стоянки крана до центра вантажного гака в його верхньому положенні;

12. виліт гака крана (виліт стріли) - відстань між вертикальною віссю обертання поворотної платформи крана і вертикальною віссю, що проходить через центр обойми вантажного гака;

13. довжина стріли - відстань між центром осі п'яти стріли до осі обойми вантажного поліспаста.

Потрібна вантажопідйомність крана визначається за виразом

Q^потр = Q_l + Q_t (1.10)

де Q_i - маса найважчого вантажу, який піднімають; при зведенні промислових будівель її приймають за табл. 3.1, а при зведенні багатоповерхових житлових будинків для її встановлення розроблюють специфікацій елементів, що монтуються, рекомендовану форму якої наведено в табл. 1.7;

Q_т - маса вантажозахватних пристосувань. яку приймають за табл. 3.14.

Таблиця 1.7

Найменування елементів які піднімаються	Геометричні розміри, м			Питома вага матеріалу, кг/м³	Маса елемента	Кількість елементів
	Довжина	Висота	Ширина

Решту потрібних технічних характеристик кранів визначають графоаналітично згідно зі схемами, показаними на рис. 1.16, та рис. 1.17 - для самохідних і на рис. 1.18 - для баштових кранів.

Рис. 1.16. Схема для визначення потрібних робочих характеристик самохідних кранів.

а – кран без “гуська”; б – кран обладнаний “гуськом”.

Як бачимо з рис. 1.16 і 1.18, необхідну висоту підйому гака можна визначити за виразом:

Н^потр = h_o + h_б + h_е + h_т, (1.11)

де h_o - перевищення опори елемента, що монтується, над рівнем стоянки крану конструкції, відповідно до правил техніки безпеки для різних видів елементів, які піднімаються (монтуються) приймається в межах 0,5...2.0 м);

h_б -запас по висоті, необхідний для заведення конструкції до місця встановлення чи перенесення її через змонтовані конструкції, відповідно до правил техніки безпеки для різних видів елементів, які піднімаються (монтуються) приймається в межах 0,5...2.0 м);

h_е - висота елемента, що піднімається;

h_т - конструктивна висота вантажозахватного пристосування (крокв, траверси), розміщеного над елементом, що монтується, під час піднімання (відстань від верху монтованого елемента до центра гака крана); її можна приймати за табл. 3.14.

У загальному випадку максимально можливе наближення самохідного крана до місця встановлення монтованого елемента, тобто потрібний мінімальний виліт стріли (гака), можна визначити (рис. 1.16, а) за виразом:

(1.12)

де b - мінімальний зазор (призначають виходячи з вимог техніки безпеки) між краєм стріли і монтованим елементом або краєм стріли крана й раніше змонтованою конструкцією; у першому випадку приймають b = 0.5 м, у другому - b = 1 м;

b₁- відстань від осі гака крана до наближеного до стріли краю монтованого елемента;

b₂ - половина товщини стріли крана на рівні верху монтованого елемента чи раніше змонтованої конструкції, умовно приймається b₂ = 1 м;

h_n - мінімальна висота поліспаста в стягнутому положенні, що залежить від конструкції використовуваного крана, умовно приймається h_n = 1.5 м;

h_ш - відстань від рівня стоянки крана до рівня опори стріли, цей розмір залежить від конструкції прийнятого крана й умовно приймається h_ш = 1.5 м;

с - відстань від осі обертання крана до осі шарніра п'яти стріли, цей розмір залежить від конструкції прийнятого крана й умовно можна прийняти с = 1,5 м.

Якщо використовуються крани, стріли яких обладнані "гуськом", значення (b + b₁ + b₂), наведені у формулі (1.12), зменшують на довжину "гуська" (див. рис. 1.16, б). Якщо отримана різниця має від'ємне значення або дорівнює нулю, приймається мінімальний виліт стріли крана, який визначається за технічними характеристиками крана, наведеними в довідниках.

Потрібну довжину стріли крану визначають за формулою:

(1.13)

Потрібний виліт стріли (гака) самохідного крана значною мірою залежить від прийнятої схеми його руху. Залежно від технічних характеристик використовуваного крана, маси й габаритних розмірів монтованих елементів і раніше змонтованих конструкцій, ширини прольоту вісь руху крана може проходити як посередині прольоту, так і зміщуватися до осі розміщення монтованих конструкцій. Наприклад, у процесі встановлення колон з однієї стоянки крана може здійснюватися монтаж однієї, двох або чотирьох колон (див. рис. 1.17).

Рис. 1.17. Можливі схеми організації робіт при час монтажу колон самохідним краном

СТ-1, СТ-2, СТТ-3, СТ-4 – стоянки крана; а – проліт будівлі; б – крок колон.

Схема 1, яку показано на рис. 1.17, передбачає організацію монтажу на мінімально можливому вильоті стріли самохідного крана (яка і розглянута на рис. 1.16 та формулами 1.12 і 1.13), схеми 2 і 4 передбачають проходження крана посередині прольоту.

При організації монтажу за схемою 3 (див. рис. 1.17) виліт стріли визначається за виразом:

(1.14)

де б - крок колон;

r - радіус габариту поворотної платформи крана, що визначається за довідниками. Якщо в довіднику ці значення не вказано, для кранів вантажопідйомністю до 40 т можна приймати r= 3.5 м, для кранів більшої вантажопідйомності - r = 5.0 м;

в- відстань між гранню зведених частин будівлі і частиною поворотної платформи крана, що найбільше виступає. Відповідно до вимог техніки безпеки приймають b= 1 м.

Дані про розрахункову потрібну довжину стріли, при використанні схем “б” та “в” наведених на рис.1.17 розраховують, при потребі, аналогічно методі використаної в формулі 1.13.

При використанні баштового крана потрібний виліт стріли (див. рис. 1.18)

l_с^потр = l_б + b + c (1.15)

де l_б - ширина будівлі;

b - відстань від частини крана, що виступає найбільше, до будівлі. відповідно до вимог техніки безпеки приймається b = 1 м;

с - відстань від частини крана, що виступає найбільше, до осі крана, вона умовно приймається рівною 3,0...4,0 м для кранів з нижньою поворотною платформою і 1,0 м для кранів з верхньою поворотною частиною, а потім уточнюється за довідниками.

Рис. 1.18.. Схема для визначення потрібних робочих характеристик баштових кранів.

Виходячи з розрахованих потрібних параметрів за характеристиками, встановленими за довідниками (графіками зміни вантажопідйомності й висоти підйому гака залежно від довжини й вильоту стріли), вибирають такі крани, які задовольняють потрібні значення.

Результати робіт щодо вибору кранів рекомендується зводити у відомість, форму якої наведено в табл. 1.8. Якщо остаточно рішення приймають з урахуванням додаткових умов, у таблицю вводиться допоміжний рядок (див. Табл. 2.4).

Таблиця 1.8

Показник	Одиниця	Найменування елементів які піднімаються
Потрібні параметри		Прийнята схема монтажу
1.Маса вантажу, що піднімається 2.Висота підйому гака 3.Виліт стріли 4.Довжина стріли 5.Довжина “гуська”	т м м м м
Параметри крана		Найменування кранів
1.Вантажопідйомність а) максимальна б) розрахункова в) робоча 2.Робоча висота підйому гака 3.Робочий виліт стріли 4.Прийнята довжина стріли 5.Прийнята довжина “гуська”	т т т м м м м
Кількість монтованих (що піднімаються) елементів	шт.
Рівень використання крана за максимальною вантажопідйомністю	%
Прийнятий кран

Примітки: 1. Максимальна вантажопідйомність крана визначається за довідниками з урахуванням його роботи зі стрілою мінімальної довжини на мінімальному вильоті.

2. Розрахункова вантажопідйомність крана приймається за довідниками відповідно до прийнятої довжини стріли й робочого вильоту гака крана.

Транспортування конструкцій у зону монтажу здійснюється безпосередньо від постачальника, зі складу чи майданчика укрупненого складання, розміщених на будівельному майданчику. Розрізняють дві схеми організації такої доставки: з попереднім розкладанням або без нього.

Рис. 1.19. Схема послідовності монтажу стінових та перегородкових панелей.

При проектуванні організації монтажного процесу по одноповерховій промисловій будівлі розроблюють також схеми організації руху кранів під час монтажу елементів каркаса будівлі та стінового огородження. Розроблені схеми включаються до складу будгенплану. Якщо розробка будгенплану не передбачена завданням, розроблюють лише схеми організації руху кранів, їх включають до складу пояснювальної записки. При цьому всі схеми можна сумістити на одному кресленні (рисунку).

Рис. 1.20. Організаційно-технологічна схема монтажу безкранових багатоповерхових промислових будівель двома баштовими кранами.

а – монтаж колон; б – монтаж ригелів; в – монтаж плит покриття.

Рис. 1.21. Організаційно-технологічна схема розвантаження, розкладання й монтажу елементів покриття прольотів 18 ті 24 м з кроком колон і ферм 6 і 12 м повздовжнім методом.

1 – тимчасове огородження; 2 – інвентарна розпірка для тимчасового кріплення ферм; 3 = змонтоване покриття; 4 – сходи-площадка приставна; 5 – кроквяна ферма; 6колона; 7 – кран; 8 – штабель плит; 9 – транспортний засіб; 10 – траверса; 11 – монтована плита; 12 – відтяжка.

Попереднє розкладання здійснюється допоміжними механізмами та основним механізмом у зоні його дії (у зоні виконати робіт з монтажу).

У разі складування конструкцій у зоні монтажу їх потрібно розкладати так, щоб при їх захопленні, підйомі та встановленні в проектне полонення не доводилося часто змінювати виліт стріли крана. Розрізняють роздільну й групову схеми попереднього розкладання конструкцій. Роздільна передбачає складування конструкцій лише одного виду, наприклад колон, підкранових балок тощо. Її виконують паралельно осям об'єкта. У разі того підходу забезпечується робота самохідних монтажних кранів при мінімальних вильотах стріли. Групова схема передбачає складування різних конструкцій, наприклад ферм, підкроквяних ферм (балок), плит покриття. У разі такої схеми монтажний механізм, як правило, працює без переміщення: з однієї стоянки здійснюється монтаж усіх видів конструкцій, при цьому різні конструкції монтуються, при різних вильотах стріли.

Вибираючи схему розкладання конструкцій, необхідно враховувати розміри зон розвантажування та складування, габаритні розміри об'єкта і його частин (прольотів), а також габаритні розміри використовуваних монтажних, транспортних і допоміжних машин і механізмів.

Доставка конструкцій у зоні монтажу без попереднього розкладання передбачає переміщення доставлених конструкцій монтажним механізмом безпосередньо з транспортних засобів до місця встановлення. Така схема робіт, пов'язаних з організацією розвантажування транспортних засобів і виконанням монтажних робіт, у літературі дістала назву "монтаж з коліс". У разі такого підходу (способу) скорочуються затрати часу та фінансових ресурсів скороченням виконуваного переліку робіт без залучення додаткових або використанням основного механізму на розвантажувальних роботах. Проте при цьому знижується рівень надійності системи виконання робіт через жорстку ув'язку термінів доставки конструкцій з термінами здійснення монтажного процесу. Будь-які зриви розроблених планів як при доставці конструкцій, так і при здійсненні монтажного процесу призводять до простоїв.

При виконанні курсового проекту (роботи) рішення щодо організації робіт, пов'язаних з доставкою конструкцій у зону монтажу, студенти приймають, не виконуючи спеціальних техніко-економічних обгрунтувань.

За кожним з вибраних варіантів організації монтажних робіт розроблюються організаційно-технологічні схеми виконання монтажних процесів. На рис. 1.19 як приклад показано схему організації монтажу стінових і перегородкових панелей багатоповерхового житлового будинку, на рис. 1.20 - схему організації монтажу безкранових багатоповерхових промислових будівель двома баштовими кранами, на рис. 1.21 - схему організації робіт під час монтажу елементів покриття одноповерхової будівлі, який виконують за допомогою самохідного крана.

Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 493; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 567 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!