Багатоповерхові промислові будівлі.

Розділ 1. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОНАННЯ ОКРЕМИХ ЧАСТИН ПРОЕКТУ (РОБОТИ).

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ`ЄКТА ТА УМОВ БУДІВНИЦТВА.

1.1.Характеристика об`ємно-планувальних та конструктивних рішень об`єкта.

Методи та способи організації будівництва в значної мірі залежать від об`ємно-планувальних та конструктивних рішень прийнятих по об’єкту, що планується спорудити.

Згідно із завданням розроблюється ескізний проект плану, розрізу і фасаду об`єкта, а також наводиться короткий опис прийнятих конструктивних рішень, не відображених у розроблених кресленнях (прийняті рішення по внутрішньому та зовнішньому опорядженню і т.п.). Деталізація рішень, що приймаються при розробці ескізного проекту, має забезпечувати можливість розрахунку обсягів робіт по будівлі згідно з прийнятою номенклатурою робіт. При проектуванні плану рекомендується використовувати масштаб М 1:500 або М 1:1000, а фрагментів розрізу й фасаду - М 1:200. Як приклад на рис. 1.1 показано розріз і фрагмент фасаду багатоповерхового житлового будинку.

Рис. 1.1. Приклад оформлення креслень ескізного проекту розрізу та фасаду багатоповерхового житлового будинку.

За відмітку (±0.00) умовно приймається відмітка чистої підлоги першого поверху.

При розробці ескізного проекту потрібно враховувати необхідність улаштування температурних швів. У промислових будівлях вони розміщуються через 60...90 м по довжині будівлі. У цих місцях по кожній осі передбачається встановлювати додаткові колони на один фундамент, а в прольоті - ферми (ригелі). У реальних проектах окрім поперечних можуть проектуватися також поздовжні температурні шви, які при розробці ескізного проекту умовно не враховуються. У житлових будинках температурними швами є межі секцій будинку.

Кількість складових частин об`єкта будівництва (прольотів, секцій, кроку колон, поверхів тощо), а також характеристики об’емно-планувальних рішень будівлі встановлюються згідно з виданим завданням. Для найменування (кодування) осей і рядів при розробці ескізного проекту плану в одному напрямі вживаються літери, в іншому - цифри. До того ж літери "З", "Й", "О". "Ь" (рос. "Ъ") не використовуються. Якщо кількості літер не вистачає, вводяться найменування типу "А/Б", "Б/В" і т.д.

По периметру будинку на ширину 1 м передбачено вимощення з асфальтовим покриттям на щебеневій основі.

Об`ємно-планувальні та конструктивні рішення об`єктів визначаються технологією виробництва (експлуатації) будівлі, що будується. Коротко розглянемо основні характеристики будівель, які є об`єктами проектування організації будівництва.

Одноповерхові промислові будівлі.

Таки будівлі зводяться з метою експлуатації підприємств з горизонтальним технологічним процесом виробництва. Вони представляють собою намет, призначений для захисту робітників і використовуваного обладнання від впливу зовнішнього середовища (сезонних змін температури, можливих атмосферних опадів тощо), а також для сприйняття навантаження від технологічних мостових кранів. Кількість кранів та їх вантажопідйомність визначаються технологією підприємства. У проекті (роботі) умовно приймається, що в прольоті встановляється два крани вантажопідйомністю 10 т на температурний блок. Каркас (намет) будівлі складається з фундаментів під колони, колон, конструкцій покриття та огорожі. З метою експлуатації мостових кранів по колонах встановлюються підкранові балки. Приклад об`ємно-планувального рішення одноповерхової промислової будівлі показано на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Схематичне конструктивно-планувальне рішення одноповерхової промислової будівлі.

1 – монолітний фундамент з приливком для спирання фундаментних балок; 2 – колона; 3 – монолітний фундамент середнього ряду; 4 – відмітка низу кроквяної конструкції; 5 – підкроквяна ферма; 6 – ребриста плита покриття; 7 – вимощення; 8 – стінові панелі; 9 – металеві віконні рами; 10 – підкранова балка і кранова колія; 11 – фундаментна балка; 12 – утеплювач; 13 – стяжку; 14 – рулонний килим; 15 – кроквяна ферма.

Фундаменти під каркас будівлі виконуються з монолітного залізобетону, ступінчастими з підколонниками стаканного типу. Глибина закладання фундаментів у реальному проектуванні приймається відповідно до несучої здатності грунту і наявності підземних виробничих споруд. При виконанні проекту (роботи) глибину закладання вибирають відповідно до завдання і наявності підземних споруд. Конструктивне рішення фундаментів під каркас будівлі зі стаканом глибиною 0.85 м показано на рис. 1.3.

У реальному проектуванні розміри фундаментів визначаються розрахунком залежно від несучої здатності грунту і навантаження. що сприймається конкретним фундаментом. При розробці ескізного проекту розміри ступенів опорної частини фундаментів крайнього й середнього рядів (а/б) умовно приймаються рівними і встановлюються залежно від виду грунту та величини прольоту за табл. 3.9*. Якщо розміри прольотів, що примикають до даного фундаменту, не однакові, то розміри підошви фундаменту приймаються за більшім із них. Висота ступенів фундаментів умовно встановлюється 400 мм. Геометричні розміри підошви фундаментів під колони, що розміщені на температурному шві, умовно збільшуються в напрямі кроку колон у 1,6 рази і приймаються кратними 300 мм. Об`єм фундаменту середнього ряду, розміщеного на температурному шві, умовно приймається в 1.6 рази більшим від об'єму рядового фундаменту середнього ряду. Конструктивні рішення фундаментів, які розміщені в місцях примикання окремих складових частин цеху і є водночас опорою для колон цих частин, умовно не розглядаються і приймаються рівними за об`ємом фундаментам, розміщеним на температурному шві.

Для зведення несучих елементів каркаса будівлі використовуються типові збірні залізобетонні конструкції, специфікацію яких наведено в табл. 3.1. Серія використовуваних конструкцій приймається згідно із завданням.

_________________________________

* Нумерація таблиць прийнята виходячи з черговості їх подання в третій частині посібника.

Рис. 1.3. Монолітні фундаменти під колони каркасу будівлі.

А, Б – розміри опорної частини фундаменту; 1 – підколонник; 2 – двох чи триступінчата опорна плита; 3 – відмітка глибини закладання підошви фундаменту; 4 – підливки для спирання фундаментних балок, ширина яких умовно приймається 300 мм.

Використання типових конструкцій потребує певного розміщення на плані колон відносно розбивочних осей, які залежать від низки умов. Приблизне рішення спряження колон і осей будівлі показано на рис. І.4.

Рис. 1.4. Вузли спряження колон і осей будівлі.

а – рядова колона крайнього ряду; б – торцьова колона крайнього ряду; в - рядова колона середнього ряду; г - орцьова колона крайнього ряду; д - колони, розміщені на температурному шві; е – примикання колон двох блоків (частин) будівлі.

При використанні підкроквяних ферм у тих випадках, коли кроки колон зовнішнього і середнього рядів не збігаються, висота оголовка (верхньої частини) колон у процесі виготовлення зменшується на висоту опорної частини підкроквяної ферми, яка умовно приймається рівною 0,5 м.

Відмітка опори підкранової балки приймається на 2,5...З,5 м нижче відмітки низу кроквяної конструкції (ферми).

Огороджуючи конструкції будівлі виконуються із збірних керамзитобетонних панелей і металевих віконних рам, які встановлюють по всьому периметру будівлі, за винятком крайніх прольотів у кутах будівлі. Стінові рядові панелі виготовляють довжиною 6 або 12 м і висотою 1.2 або 1,8 м. Розміри панелей віконних блоків (рам) відповідають розмірам рядової стінової панелі.

При вирішенні фасаду будівлі передбачається встановлювати по фундаментних балках цокольну стінову панель висотою 1.8 м. Варіанти можливих рішень фасаду будівлі показано на рис. 1.5.

Рис. 1.5. Варіанти можливих рішень фасадів одноповерхових промислових будівель.

Кількість панелей і віконних рам визначається залежно від висоти будівлі. Приблизне (можливе) рішення по розкладці стінових панелей і віконних блоків показано на рис. 1.6.

Рис. 1 6. Можлива розкладка стінових панелей та віконних блоків одноповерхових промислових будівель.

Для встановлення стінових панелей по торцях будівлі передбачається влаштовувати фахверкові колони, їх встановляють у збірні залізобетонні фундаменти стаканного типу. Глибина закладання таких фундаментів умовно приймається рівною 1,8 м.

Виходячи з технології промислового виробництва в будівлі передбачається певна кількість воріт. При розробці ескізного проекту кількість воріт студент встановлює самостійно. При цьому умовно приймається щонайменше одні ворота на три прольоти по торцю будівлі .

Як зазначалось, основною метою намету будівлі є створення умов для роботи людей і технологічного устаткування. Для розміщення (встановлення) технологічного устаткування, в реальних умовах, зводять спеціальні споруди. Їх розміщують як над рівнем підлоги, за який приймають, як правило, відмітку (±0.00), так і нижче відмітки (±0.00), тобто під землею.

Фундаменти під устаткування виконуються з монолітного, збірно-монолітного та збірного залізобетону. Іноді замість збірного залізобетону, як правило для колон, використовуються металоконструкції. Габаритні розміри фундаментів визначаються виходячи з розмірів, ваги та особливостей експлуатації встановлюваного їй них устаткування. Вони можуть мати велику кількість перепадів по висоті, бути порізані внутрішніми каналами й тунелями з більшою кількістю типорозмірів перерізів.

Окрім власне фундаментів під устаткування зводять різні допоміжні споруди (маслопідвали, насосні станції, резервуари, комунікаційні тунелі та ін.), пов`язані з функціонуванням встановлюваного устаткування. Вони можуть розміщуватись як у тілі фундаменту під устаткування, так і за його межами.

У цеху, що проектується, зводяться фундаменти під технологічне устаткування двох видів. Перші являють собою монолітні залізобетонні масиви висотою 2 м, шириною 4.О...5.0 м і довжиною 25...35 м. Глибина їх закладання має становити (-1.5 м). Другі мають вигляд силової залізобетонної плети товщиною 35 см на щебеневій основі товщиною 10 см. З метою забезпечення функціонування устаткування, що встановлюється на фундаменти першого виду, передбачається зводити підземні споруди, де розміщують підсобне та допоміжне устаткування. Одна підземна споруда площею 50 м обслуговує устаткування, що розміщується на одному фундаменті першого виду. Вони можуть блокуватися для обслуговування устаткування, що розміщується на кількох фундаментах. Прийняте конструктивне рішення щодо них показано на рис. 1.7. Глибина закладання підземних споруд умовно приймається – 4,6 м. Товщина збірних залізобетонних стінових панелей і плит перекриття умовно приймається відповідно ЗО і 40 см. ширина - 1,0 м. маса - 2.7 і 3.5 т. Днище, товщиною 35 см, виконується з витратою арматури 40 кг на 1.0 м³ бетону.

Рис. 1 7. Конструктивна схема підземної споруди

1 – зовнішня стінова панель; 2 – внутрішня збірна стінова панель; 3 – плити перекриття; 4 – монолітне залізобетонне днище.

Розміщення фундаментів під устаткування та підземних споруд студент здійснює самостійно і погоджує з керівником-консультантом. При цьому (у разі проектування) потрібно керуватися такими умовами:

1. площа частини прольотів, у яких зводяться фундаменти першого виду, має становити 15-25% усієї площі цеху;

2. відстань між окремими фундаментами першого виду по довжині прольоту має становити щонайменше 6...12 м;

3. мінімальну відстань від осі прольоту до краю масиву фундаменту слід приймати 2,5 м;

4. у 24 та 30-метрових прольотах слід споруджувати дві нитки фундаментів першого виду, а в 18-метрових - як правило, одну;

5. фундаменти у вигляді силової плити потрібно споруджувати по всій ширині прольоту.

Особливу увагу, при проектуванні розміщення підземних споруд, потрібно приділяти питанню перевірці співвідношення глибини закладання фундаментів під каркас будівлі та глибині закладанню підземної споруди. Іншими словами перевірити – чи не попадуть в зону обвалення фундаменти під каркас будівлі під час спорудження підземної споруди.

У реальних проектах у цеху окрім фундаментів і підземних споруд проектуються наземні споруди різного призначення: побутові приміщення, майстерні та ін. При виконанні курсового проекту (роботи) вони не враховуються.

Влаштування підлог у районі розміщення фундаментів під устаткування, що виконані у вигляді залізобетонних масивів, здійснюється по бетонній основі товщиною 100 мм. Конструкція верхнього покриття (чистого) підлоги в цьому районі приймається згідно із завданням.

Влаштування підлог у районі розміщення силової плити здійснюється безпосередньо по плиті. У цьому районі чисту підлогу влаштовують з асфальтобетону, який укладають товщиною 25 мм.

Покрівля - утеплена з покриттям у три шари рубероїдом.

Внутрішні опоряджувальні роботи передбачає: вапняне фарбування стель, стін і колон, масляне фарбування колон на висоту 1.8 м, цокольної панелі та віконних рам.

Зовнішнє опорядження будівлі передбачає: фарбування силікатними складами з попередньою розшивкою швів стінових панелей, за винятком цокольної, яку облицьовують плиткою, масляне фарбування віконних рам.

Багатоповерхові промислові будівлі.

Такі будівлі зводяться для об’єктів, у яких виробничий технологічний процес можна організувати частково чи повністю вертикально. Будівлі такого виду використовуються в легкій, електротехнічній, електронній промисловості, приладобудуванні та в аналогічних виробництвах, пов`язаних з обробкою і переміщенням невантажоємких деталей і заготовок. У них окрім власне виробничої частини розміщують адміністративно-побутові приміщення, інженерну частину та інші підрозділи й служби збудованого підприємства.

Розроблено багато різних варіантів об`ємно-планувальних і конструктивних рішень багатоповерхових промислових будівель. Найпоширенішими є залізобетонні каркасні будівлі з однаковими або зі збільшеними прольотами на верхніх поверхах, обладнаних підвісними (мостовими) кранами. Конструктивною основою таких будівель є каркас, який складається з колон, ригелів (балок) і діафрагм жорсткості (пов`язей). Як огороджувальні конструкції використовуються навісні збірні панелі з керамзитобетону.

Приклад об`емно-планувального вирішення будівлі показано на рис. 1.8.

1.8. Приблизне конструктивно-планувальне вирішення багатоповерхової промислової будівлі

1 – монолітний фундамент з підливом для спирання фундаментної балки; 2 – фундаментна балка; 3 – колона нижнього ряду; 4 - колона середнього ряду; 5 - колона верхнього ряду; 5 - колона середнього ряду; 7 – ригель; 8 – балка покриття; 9 – плита перекриття; 10 – плита покриття; 11 – діафрагма жорсткості; 12 – перегородка з дверним прорізом; 13 – стінові панелі; 14 – металеві віконні рами; 15 – сходовий марш з площадкою; 16 – звукоізоляція; 17 – цементна стяжка; 18 – чиста підлога; 19 – утеплювач; 20 – рулонний килим; 21 – кран-балка; 22 – вимощення.

Проектована будівля складається з трьох відносно відокремлених частин: блоку А, в якому розміщуються адміністративні підрозділи, що займають 30-40% площі блока, та побутові приміщення; блоку Б, призначеного для розміщення власне виробничої частини об’єкту та блока В, у якому знаходиться лабораторно-експериментальна частина об’єкта. Схема компонування окремих блоків будівлі між собою приймається згідно із завданням. Блоки А та В мають однакові прольоти на всіх поверхах, а блок Б – збільшені прольоти на верхньому поверсі, обладнані підвісними кранами. Кількість прольотів верхнього поверху блока Б і їх розміри студент приймає самостійно й погоджує з викладачем-консультантом.

У практиці проектування й будівництва висоту поверхів приймають відповідно до технологічного призначення частини будівлі. Так, висота поверхів адміністративно-побутового блоку будівлі приймається 3,6 м. При розробці ескізного проекту висота всіх частин будівлі приймається однаковою згідно із завданням.

Конструктивне вирішення фундаментів під каркас багатоповерхових будівель з глибиною стакана 0,75 м аналогічне рішенням, що приймаються для одноповерхових (див. рис. 1.3). Розміри ступенів фундаменту та їх кількість наведено в табл. 3.9. Глибина закладання фундаментів визначається згідно із завданням і наявністю підземної частини будівлі. При влаштуванні підвалів вона визначається підсумовуванням значень відмітки чистої підлоги підземного поверху, висоти опорної частини фундаменту та висоти підколонника, що умовно приймається 0,85 м.

Колони каркаса будівлі поділяються на крайні й середні. Для спирання ригелів у колонах передбачено консолі. Основний тип колони - висотою у два поверхи, додатковий - висотою в один поверх. Колони першого рівня встановлюють у стакани фундаментів, верх яких розміщують на 150 мм нижче рівня чистої підлоги. Стикування колон по вертикалі здійснюють приварюванням стиковочних стержнів до сталевих оголовків колон з наступним бетонуванням.

Ригелі стикують з колоною зварюванням випусків арматури та опорних закладних деталей ригеля із закладними деталями колон, а зазори між ними заповнюють бетоном.

Плити перекрить спираються на верхню площину ригеля. Пазухи між ребрами суміжних плит і верхньою частиною ригеля армуються та замонолічуються бетоном. Схему розкладки плит показано на рис. 1.9.

Рис. 1.9. Схема розкладки плит.

1 – колони; 2 – ригель; 3 – ребристі плити перекриття; 4 – стінова огорожа.

З метою підвищення просторової жорсткості та стійкості каркаса встановлюють пов'язі (діафрагми) різного виду - наскрізні й у вигляді сталевих діагональних (портальних) конструкцій або у вигляді залізобетонних стінок. При розробці ескізного проекту умовно приймається влаштування пов'язей із залізобетонних панелей товщиною 140 мм і шириною 2.0... 3.0 м. При їх виготовленні використовується бетон з питомою вагою, що умовно приймається 2.1 т/м³. Загальна довжина діафрагм, яка встановлюється на один поверх температурного блока, приймається такою, що дорівнює подвійній ширині блока.

Діафрагми жорсткості проектуються на всю висоту будівлі починаючи від фундаменту. Елементи діафрагм представляють собою залізобетонні стінки (перегородки) - глухі чи з дверними прорізами. З колонами й між собою вони з'єднуються зварюванням. Стики замонолічуються бетоном. Вони виготовляються з бетону об’ємною вагою 2,1 т/м³.

Перегородки, що використовуються в промислових будівлях, поділяються на відгороджувальні, які перекривають доступ у виділені приміщення (інструментальні комори, склади тощо), і роздільні (такі, що повністю розділяють приміщення з різними виробничими режимами. Нині в реальному проектуванні застосовуються різні варіанти конструктивних рішень відгороджувальних перегородок - дерев'яних, металевих та ін. При розробці ескізного проекту детальне конструктивне рішення не розробляється, лише умовно їх висота приймається 2.5 м з масою одного квадратного метру 60 кг/м². Роздільні перегородки проектуються двох вадів - із цегли або гіпсобетонних панелей об'ємною вагою 1400 кг/м³. Висота панелей відповідає висоті поверху, її товщина - 8 см, довжина – від 2,4 до 6,0 м, кратною 300 мм. У підземній частині будівлі зводяться лише роздільні перегородки збудовані з цегли.

У перегородках і діафрагмах жорсткості проектують дверні прорізи, розміри й конструкцію яких приймають згідно а діючими стандартами. При розробці ескізного проекту умовно приймається - усі встановлювані двері розміром 2,0х0,9 м.

Сходові клітки розміщуються в комірці сітки колон 6х3 м. Якщо висота поверху 3,6м, то сходи умовно приймаються двомаршевими, якщо 4,8 м – тримаршевими, а якщо 6,0 м - чотиримаршевими. Маса однієї сходового маршу з площадкою приймається рівною 1,9 т.

В адміністративно-побутовій і лабораторній частинах будівлі проектується по дві, а у виробничій - по одній сходовій клітці на температурний блок. Окрім того, усі блоки будівлі обладнуються ліфтами, місце розташування яких, при розробці ескізного проекту, не встановлюється.

Огороджувальні конструкції будівлі виконуються зі збірних керамзитобетонних панелей і металевих віконних рам, що встановлюються по всьому периметру будівлі, за винятком крайніх прольотів у кутах будівлі. Стінові рядові панелі виготовляються довжиною 3, 6 або 9 й і висотою 1,2 або 1,8 м. Розміри панелей віконних рам приймаються такими, що дорівнюють розмірам стінових панелей.

При проектуванні фасаду будівлі можна приймати варіанти вирішень, зображені на рис. 1.10. Для варіанта з установленням міжвіконних блоків їх висоту приймають такою, що дорівнює висоті вікна, ширину – 1,2, 1,8 або 2,4м, товщину – 0,24 м. Їх виготовляють із керамзитобетону, питома вага якого приймається 2100 кг/м³.

Виходячи з технології промислового виробництва в будівлі передбачається певна кількість воріт. Умовно приймаються щонайменше одні ворота на один температурний блок виробничої частини будівлі. Вирішення, покладене в ескізний проект, студент вибирає самостійно.

Відповідно до завдання під одним чи кількома блоками об'єкта розміщується підземна (підвальна) частина, її конструктивні рішення приймаються аналогічно рішенням з наземної частини будівлі. Для влаштування зовнішніх стін підвалу умовно приймаються стандартні стінові панелі, що використовуються для спорудження зовнішніх стін наземної частини будівлі.

Використання типових конструкцій потребує певного розміщення на плані колон відносно розбивочних осей, які залежать від ряду умов. При розробці ескізного проекту рекомендується розбивочні осі колон середніх рядів суміщувати з геометричними, а для крайніх колон використовувати "нульову прив'язку". тобто суміщення зовнішньої грані колони з розбивочною віссю (див. рис. 1.4 - а, в). У місцях улаштування деформаційних швів і примикання окремих частин (блоків) будівлі прив'язка колон умовно здійснюється згідно з рис. 1.4 – д, е.

Приблизна схема розкладання стінових панелей показано на рис. 1.11. Надвіконні панелі встановлюють нижче відмітки міжповерхових перекриттів на 600 мм.

Підлоги по підземній частині та першому поверху будівлі, в блоках які не мають підвального приміщення, виконуються по бетонній основі товщиною 100 мм.

Підлоги в наземній частині будівлі здійсняються по перекриттях. Умовно конструкція підлоги приймається з двох елементів: основи (тепло- й звукоізоляційного шару, стяжки) і покриття (чистої підлоги). Конструкція, чистої підлоги приймається залежно від призначення приміщення. Характеристику прийнятих рішень наведено в табл. 1.1

У підземній частині будівлі підлоги передбачено асфальтобетонні товщиною 30 мм

Покрівля - утеплена з покриттям у три шари рубероїдом.

Рис. 1.10. Можливі варіанти вирішення фасадів багатоповерхових промислових будівель.

А – зі стрічковими прорізами; б – із прорізами й простінками.

Внутрішні опоряджувальні роботи: штукатурення цегляних перегородок; підготовка (затирання) поверхонь збірних конструкцій і гіпсопрокатних перегородок під фарбування або обклеювання шпалерами; масляне фарбування відгороджувальних перегородок, віконних рам, дверей, а також чистове опорядження роздільних перегородок і внутрішніх поверхонь зовнішніх стін будівлі. Рішення, що приймаються з чистового опорядження стін приміщень, розміщених усередині будівлі, залежать від призначення збудованих блоків будівлі. Характеристику прийнятих рішень наведено в табл. 1.1. Для фарбування стель приймаються рішення, аналогічні рішенням з фарбування стін (вапняне фарбування чи фарбування силікатними фарбами). Рішення щодо обклеювання стін шпалерами (вид матеріал, що використовується для фарбування стель) студент приймає самостійно. У підземній частині будівлі передбачається вапняне фарбування стін і стель

Рис. 1 11 Можлива схема розкладки стінових панелей і віконних рам багатоповерхової промислової будівлі

Таблиця 1.1

Характеристика прийнятого рішення	Корпус
Характеристика прийнятого рішення	адміністративний	побутовий	лабораторний	виробничий
Підлоги
Паркет	75%	-	-	-
Лінолеум	15%	60%	40%	10%
Мозаїчні	-	30%	20%	20%
Метлахської плитки	10%	10%	10%	10%
Бетонні товщиною 40мм	-	-	30%	60%
Роздільні перегородки та стіни
Обклеювання шпалерами на всю висоту	80%	35%	25%	-
Масляне фарбування на висоту 1,5 м	-	20%	15%	40%
Облицьовування плиткою на висоту 2,0 м	5%	25%	15%	10%
Силікатне фарбування на всю висоту	15%	20%	45%	50%
Силікатне фарбування на всю висоту від верху масляної панелі або плитки до стелі	5%	25%	20%	30%
Те саме, вапняне	-	20%	10%	20%

Зовнішнє опорядження будівлі передбачає фарбування силікатними складами з попереднім розшиванням швів стінових панелей, за винятком цокольної, яку облицьовують плиткою і масляне фарбування віконних рам.

Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 1344; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 3 4 5 6 7 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!