Тема 19. Третейський розгляд господарських спорів

1. Третейські суди: поняття і значення.

2. Види третейських судів.

3. Підвідомчість справ.

4. Угода про передачу спора на вирішення третейсько­го суду.

5. Порядок створення третейських судів.

6. Процедура вирішення спору.

7. Рішення третей­ського суду та його виконання.

Третейські суди: поняття і значення.

Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами за­хищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до ст. 12 ГПК підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім випадків, передбачених законодавством.

За чинним законодавством та сталою практикою можуть ство­рюватися такі види третейських судів:

— третейський суд для вирішення господарських спорів між фізичними особами, юридичними особами та фізичними й юри­дичними особами (створюються та діють на підставі Закону України «Про третейські суди» від 11 травня 2004 p.);

— третейські суди, які відповідно до законодавства України за­безпечують вирішення спорів, що виникають у сфері міжнародних економічних зв'язків, до яких відносяться Міжнародний комерцій­ний арбітражний суд, Морська арбітражна комісія при Торговельно-промисловій палаті України (їх діяльність регулює Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24 лютого 1994 p.);

— у теорії міжнародного права також відокремлюють і такий тип третейських судів — міжнародний третейський суд для розв'язання спору між двома країнами за посередництвом третьої країни чи групи країн.

Порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні регламентується нормами Закону України «Про третейські суди», їх особливості, але дія цього Закону не поширюється на міжнаро­дний комерційний арбітраж. Порядок утворення і діяльності Міжнародного комерційного арбітражу встановлюють норми За­кону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Роль і місце третейських судів у системі органів, які вирішу­ють господарські спори, зумовлено особливостями розвитку про­цесуального права, що обслуговує господарський оборот у дер­жаві, а третейські суди для суб'єктів господарювання виступають як альтернатива господарському суду в разі звернення для вирі­шення господарських спорів. Третейські суди не включені до су­дової системи України, встановлену VIII розділом Правосуддя Конституції України. Такі суди не є державними органами, які здійснюють правосуддя.

Вирішення спору між суб'єктами господарювання третейсь­ким судом є форма вирішення господарських спорів, що здійс­нює не державний суд, а орган, який утворений самими сторона­ми спору відповідно до Закону України «Про третейські суди».

Третейський суд на підставі угоди сторін розглядає спори, підвідомчі у відсутності такої угоди, державним судам. Саме то­му третейський розгляд називають також альтернативою (стосо­вно державних судів) формою вирішення спору. Завданням тре­тейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів сторін третейського розгляду шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до Закону. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських право­відносин, крім випадків, передбачених законом.

Третейський суд, який вирішує господарські суперечки,— суд, утворений за угодою сторін для вирішення спору, який ви­ник між ними. Він є недержавним незалежним органом, що утво­рюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих осіб— суб'єктів господарювання у порядку, встановленому за­коном, для вирішення спорів, що виникають із цивільних і госпо­дарських правовідносин.

Сутність третейського розгляду спору полягає в тому, що сто­рони, які сперечаються, обирають третіх осіб, яким довіряють, вирішення спору і винесення рішення. При цьому сторони зазда­легідь зобов'язуються підкоритися рішенню третейського суду.

Третейські суди діють як недержавний механізм вирішення спору і мають порівняно з державними господарськими судами певні переваги, такі як оперативність, спеціалізація, довірочність, конфіденційність, зручність для сторін стосовно часу місця вирі­шення спору, відсутність публічності, іноді економічність та ін. В Україні згідно з Законом «Про третейські суди» можуть утво­рюватись та діяти третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc) та постійно діючі третейські суди. Такі суди утворюються без статусу юридичної особи.

Третейський суд ad hoc (лат. «на даний випадок, для даної ме­ти») створюється сторонами для розгляду конкретного спору. Склад такого третейського суду формується сторонами і самі сторони можуть встановлювати практично всі процесуальні пра­вила, які застосовуються під час розгляду і вирішення спору, за виключенням правил, що визначені законодавством як імперати­вні, тобто такі, що не підлягають зміні за угодою сторін. Після винесення рішення такий суд припиняє своє існування. Такі третейські суди називають тимчасовими, ізольованими, ad hoc.

Постійно діючі третейські суди створюються при певних ор­ганізаціях — юридичних особах. Порядок утворення, устрою та функціонування постійно діючих третейських судів регламенту­ється його Положенням.

Постійно діючий третейський суд — це орган, якому за уго­дою сторін доручено організувати третейське вирішення певного спору. За своєю суттю постійно діючий третейський суд — орган, який на підставі угоди сторін формує склад третейського суду для вирішення спору і організує розгляд справ. Сторони, які по­годились на передачу їх спору до постійно діючого третейського суду, вже не мають тієї свободи в окремих процесуальних аспек­тах розгляду справи, як у третейських судах ad hoc. Можна вважати, що коли сторони уклали угоду про передачу спору на роз­гляд постійно діючого суду, вони вже погодили між собою той порядок розгляду і вирішення спору, який передбачений його ре­гламентом, що встановлює порядок та правила розгляду справ у третейському суді.

Залежно від рівня компетенції (кола категорій спорів, які мо­жуть бути розглянуто відповідно до положення) серед постійно діючих судів відокремлюють суди: 1) відкритого типу (загальної і спеціальної компетенції); 2) закритого типу; 3) змішані, що об'єднують в собі ознаки першого і другого типу.

Третейські суди відкритого типу загальної компетенції мають право розглядати будь-які суперечки, які мають бути передано до третейського суду за угодою сторін. Третейські суди відкритого типу спеціальної компетенції мають право розглядати лише кате­горії спорів, які визначені в їх затвердженому положенні. Третей­ські суди закритого типу розглядають суперечки лише між членами-організаціями — засновниками (асоціації, біржі тощо).

На вирішення третейського суду може бути передано будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовід­носин, крім випадків, передбачених законом. Підвідомчий госпо­дарському суду господарський (економічний) спір, який виник з адміністративних відносин, не може бути передано на розгляд третейського суду. У ст. 12 ГПК України законодавець визначає дві категорії спорів, які не може бути передано сторонами на ви­рішення третейського суду:

— спори про визнання актів недійсними;

— спори, що виникають під час укладання, зміни, розірвання та виконання господарських договорів, пов'язаних із задоволен­ням державних потреб.

Справи про банкрутство підвідомчі лише господарським су­дам, отже, не можуть розглядатися третейськими судами.

Закон України «Про третейські суди» (далі — Закон) регламен­тує діяльність третейських судів, які вирішують спори як між фі­зичними, так і між юридичними особами. Отже, ст. 6 Закону вста­новлює виключення із підвідомчості третейського суду, а саме: справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових ак­тів; справ у спорах, що виникають під час укладення, зміни, розі­рвання та виконання господарських договорів, пов'язаних із задо­воленням державних потреб; справ, пов'язаних з державною таєм­ницею; справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна уста­нова чи організація, казенне підприємство; інших справ, які відпо­відно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; справ, коли хоча б одна зі сторін спору є нерезидентом України.

До міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають у разі здійснення зовнішньо­торговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї зі сторін знаходить­ся за кордоном; спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спо­ри з іншими суб'єктами права України.

Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сто­ронами, з того ж предмета і з тих самих підстав. Проте зацікавле­ні особи мають дотримуватися вимог, передбачених законодав­ством, що встановлює умови, за наявності яких можна звертатися до третейського суду. Господарський спір може бути переданий на розгляд третейського суду, а третейський суд вправі розгляда­ти і вирішувати спори лише за наявності між сторонами третей­ської угоди, яка відповідає вимогам Закону України «Про третей­ські суди». Угода про передачу спору до третейського суду — це угода сторін про передачу третейському суду певного спору, окремих категорій або всіх спорів, які виникли або можуть виник­нути між ними у зв'язку з будь-якими правовідносинами, неза­лежно від того, чи мали вони договірний характер. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений тре­тейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Законодавство передбачає певні вимоги до форми угоди про передачу спору третейському суду. Така угода має бути зафіксо­вана у письмовій формі. Недодержання письмової форми угоди тягне визнання її неукладання.

Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої пись­мової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказі­вці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейсь­кий суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі супереч­ності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.

Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями телетайпом, по телеграфу або з використанням засобів електрон­ного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна зі сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не запере­чує. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Вимоги щодо форми третейської угоди містить ст. 12 Закону України «Про третейські суди», у разі недодержання правил, пе­редбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Третейське застереження розглядається як автономне від ін­ших умов основного договору положення. Це означає, що ви­знання недійсності окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.

Третейський суд вирішує питання про наявність або дійсність угоди між сторонами про передачу спору на його розгляд. Якщо третейський суд визнає відсутність або недійсність угоди сторін, спір може бути переданий на вирішення господарського суду.

Угода про передачу спору третейському суду може бути анульо­вана лише за взаємозгодою сторін. Одностороння відмова від угоди про передачу спору до третейського суду не допускається, але заці­кавлена сторона за наявності підстав може звернутися до господар­ського суду з позовом про визнання такої угоди недійсною.

Процесуальний ефект угоди про передачу спору до третейсь­кого суду полягає в тому, що її укладення виключає можливість розгляду спору в державному господарському суді, навіть у по­рушеної справі. Згідно з п. 5 ст. 80 ГПК господарський суд при­пиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про пе­редачу даного спору на вирішення третейського суду.

Порядок утворення третейського суду для вирішення конкретно­го спору визначається третейською угодою, умови якої не можуть суперечити положенням Закону України «Про третейські суди».

Постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих за чинним законодавством України: всеук­раїнських громадських організаціях; всеукраїнських організаціях роботодавців; фондових і товарних біржах, саморегулятивних орга­нізаціях професійних учасників ринку цінних паперів; торгово-промислових палатах; всеукраїнських асоціаціях кредитних спі­лок, Центральній спілці споживчих товариств України; об'єднан­нях, асоціаціях суб'єктів підприємницької діяльності — юридич­них осіб, у тому числі банків. Постійно діючі третейські суди не можуть утворюватися та діяти при органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про третейські суди» утворення по­стійно діючого третейського суду вимагає:

1) прийняття рішення про утворення постійно діючого третейського суду;

2) затвердження Поло­ження про постійно діючий третейський суд;

3) затвердження регламе­нту третейського суду;

4) затвердження списку третейських судців.

Місцезнаходженням постійно діючого третейського суду є мі­сцезнаходження його засновника, що не обмежує засновника тре­тейського суду в праві визначати розміщення третейських суддів за адміністративно-територіальним принципом.

Постійно діючий третейський суд підлягає державній реєстрації, і визнається таким, що утворений з моменту державної реєстрації. Згідно з ст. 9 Закону України «Про третейські суди» державна ре­єстрація постійно діючого третейського суду провадиться Міністер­ством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерст­ва юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським і Севастопольським міськими управліннями юстиції протягом п'ятнадцяти днів з дня подання його засновником заяви. До заяви додаються рішення про утворення постійно діючого тре­тейського суду, затверджені Положення і регламент цього суду та список третейських суддів, копії свідоцтва про державну реєстра­цію юридичної особи та її статуту, довідка органу державної стати­стики про включення цієї юридичної особи до державного реєстру.

Положення про постійно діючий третейський суд та регла­мент третейського суду затверджуються його засновником і пуб­лікуються. Положення про постійно діючий третейський суд повинно містити відомості про його найменування, місцезнахо­дження, відомості про засновника третейського суду, склад, ком­петенцію та порядок створення органів самоврядування тре­тейських суддів, порядок обрання голови третейського суду, під­стави та порядок припинення діяльності третейського суду. По­ложення про постійно діючий третейський суд може містити інші положення, визнані засновником за необхідні для забезпечення належної діяльності третейського. Порядок та правила розгляду справ у постійно діючих третейських судах встановлюються За­коном України «Про третейські суди» та регламентом третейсь­кого суду. Регламент третейського суду повинен визначати поря­док та правила звернення до третейського суду, порядок форму­вання складу третейського суду, правила вирішення спорів третейським судом, інші питання, віднесені до компетенції тре­тейського суду. Регламент третейського суду може містити по­ложення, які хоча і не передбачені законом, але не суперечать принципам організації та діяльності третейського суду, визначе­ним законом, і є необхідними для належного здійснення третей­ським судом повноважень з третейського вирішення спорів.

Сторони мають право вільно призначати чи обирати третейсь­кий суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони мо­жуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначен­ня чи обрання третейського суду чи суддів. Для призначення чи обрання третейських суддів у кожній справі необхідна їхня згода. У постійно діючих третейських судах призначення чи обрання третейських суддів здійснюється зі списку третейських суддів, який за регламентом цього постійно діючого третейського суду може мати обов'язковий чи рекомендаційний характер.

Третейський суд може розглядати справи у складі одного тре­тейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суд­дів. У постійно діючому третейському суді кількісний та персо­нальний склад третейського суду визначається за правилами, вста­новленими регламентом третейського суду. У третейському суді для вирішення конкретного спору сторони на власний розсуд мо­жуть домовитися про кількісний і персональний склад третейського суду. За всіх умов третейський суд може розглядати справи в будь-якій непарній кількості третейських суддів. Якщо сторони не пого­дили кількісний склад третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору, то третейський розгляд здійснюється у складі трьох суддів (ст. 16 Закону «Про третейські суди»).

Формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, пого­дженому сторонами. Якщо сторони не погодили іншого, то фор­мування складу третейського суду в третейському суді для вирі­шення конкретного спору проводиться у такому порядку:

1) формуючи третейський суд у складі трьох і більше третейсь­ких суддів, кожна зі сторін призначає чи обирає рівну кількість третейських суддів, а обрані у такий спосіб третейські судді оби­рають ще одного третейського суддю для забезпечення непарної кількості третейських суддів. Якщо одна зі сторін не призначить чи не обере належної кількості третейських суддів протягом десяти днів після одержання прохання про це від іншої сторони або якщо призначені чи обрані сторонами третейські судді протягом десяти днів після їх призначення чи обрання не оберуть ще одного третей­ського суддю, то розгляд спору в третейському суді припиняється і цей спір може бути переданий на вирішення компетентного суду;

2) якщо спір підлягає вирішенню третейським суддею одно­особово і після звернення однієї сторони до іншої з пропозицією про призначення чи обрання третейського судді сторони не при­значать чи не оберуть третейського суддю, то розгляд спору в третейському суді припиняється і цей спір може бути передано на вирішення компетентного суду.

Головуючий складу третейського суду у справі та третейський суддя обираються не менш як двома третинами від призначеного чи обраного складу суду шляхом відкритого голосування.

Формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регла­ментом третейського суду.

Третейські судді не є представниками сторін. У ст. 18 Закону України «Про третейські суди» встановлено вимоги до їхніх суд­дів. Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано незаінтересована в результаті вирі­шення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору. Третейськими суддями не можуть бути: особи, які не досягли повноліття, та осо­би, які перебувають під опікою чи піклуванням; особи, які не ма­ють кваліфікації, погодженої сторонами безпосередньо чи визна­ченої у регламенті третейського суду; особи, які мають судимість; особи, визнані в судовому порядку недієздатними.

У разі одноособового вирішення спору третейський суддя по­стійно діючого третейського суду повинен мати вищу юридичну освіту. У разі колегіального вирішення спору вимоги щодо наяв­ності вищої юридичної освіти поширюються лише на головуючо­го складу третейського суду.

При вирішенні спору третейським судом для вирішення конк­ретного спору угодою сторін можуть бути встановлені додаткові вимоги до третейських суддів.

Статтями 19 і 20 Закону України «Про третейські суди» пе­редбачено підстави і порядок відводу чи самовідводу третейсько­го судді, причому у третейському суді для вирішення конкретно­го спору угодою сторін можуть бути встановлені додаткові підстави для відводу чи самовідводу третейського судді, а стат­тею 23 визначена також заміна третейського судді.

Третейський суддя не може брати участі у розгляді справи, а після його призначення чи обрання підлягає відводу чи самовідво­ду: якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у ре­зультаті розгляду справи; якщо він є родичем однієї зі сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими осо­бами чи сторонами в особливих стосунках; на його прохання або за спільним рішенням сторін; у разі встановлення стороною обста­вин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ'єктив­ним ставлення третейського судді до справи, про яке сторона діз­налася після його обрання чи призначення; у разі тривалого, більш як один місяць від дня призначення чи обрання, невиконання ним обов'язків третейського судді у конкретній справі; у разі виявлен­ня невідповідності третейського судді вимогам, встановленим ст. 18 Закону України «Про третейські суди»; якщо третейський судця бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов'язаний з виконанням ним службових повноважень, наданих державою. Жодна особа не може бути третейським суддею у спра­ві, в якій вона раніше брала участь як третейський суддя, але була відведена чи заявила самовідвід як сторона, представник сторони або у будь-якій іншій якості. У третейському суді для вирішення конкретного спору угодою сторін можуть бути встановлені додат­кові підстави для відводу чи самовідводу третейського судді.

У разі звернення до особи за отриманням згоди на обрання чи призначення її третейським суддею у конкретній справі ця особа повинна повідомити про наявність обставин, які є підставами для відводу чи самовідводу. Третейський суддя повинен без зволікання повідомити сторони про підстави його відводу чи самовідводу, що виникли після початку третейського розгляду, та заявити самовід­від. За наявності підстав сторона може заявити про відвід обраного нею третейського судді лише у разі, якщо обставини, які є підста­вою для відводу призначеного чи обраного нею третейського судді, стали відомі цій стороні після його призначення чи обрання. Сто­рони можуть погоджувати процедуру відводу третейського судді у третейському суді для вирішення конкретного спору. Процедура відводу третейського судді у постійно діючому третейському суді визначається регламентом третейського суду з додержанням зако­ну. Якщо в третейській угоді або у регламенті третейського суду не визначена процедура відводу третейського судді, то письмова мо­тивована заява про відвід третейського судді має бути подана сто­роною протягом трьох днів після того, як цій стороні стали відомі обставини, які є підставою для відводу третейського судді. У разі пропуску встановленого строку питання про прийняття заяви про відвід третейського судді вирішується головою третейського суду залежно від причин пропуску строку, якщо інше не передбачено регламентом третейського суду. Заява сторони про відвід подається третейському судді третейського суду для вирішення конкретного спору, кандидатура якого відводиться, або голові постійно діючого третейського суду. За відсутності заперечень іншої сторони щодо заявленого відводу третейський суддя є відведеним з дня подання стороною заяви про його відвід. Якщо інша сторона не погоджу­ється з відводом третейського судді, вона має право протягом трьох днів подати голові третейського суду свої мотивовані заперечення. У цьому випадку питання про відвід вирішується головою третей­ського суду спільно з іншими третейськими суддями, призначени­ми чи обраними у справі, протягом п'яти днів з моменту отримання заяви сторони, рішення яких є обов'язковим для сторін. Незалежно від заперечень сторони третейський суддя третейського суду для вирішення конкретного спору, якому заявлений відвід, не може брати участі у справі. Якщо протягом десяти днів після відводу та­кого третейського судді сторони не погодять іншої кандидатури, спір може бути переданий на вирішення компетентного суду.

Повноваження третейського судді припиняються: за погоджен­ням сторін; а також у разі: відводу чи самовідводу відповідно до за­кону; набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього; набрання законної сили судовим рішенням про визнання йо­го обмежено дієздатним чи недієздатним; його смерті, визнання йо­го безвісно відсутнім або оголошення померлим рішенням суду, що набрало законної сили. Повноваження складу третейського суду, яким вирішувався спір, припиняються після прийняття ним рішення по конкретній справі у випадках прийняття додаткового рішення, роз'яснення і виправлення рішення, повноваження складу третейсь­кого суду поновлюються і припиняються після проведення зазначе­них процесуальних дій (ст. 21 Закону України «Про третейські суди»). У разі якщо повноваження третейського судді припинені відповідно до Закону, інший третейський суддя призначається чи обирається за правилами, які застосовувалися при призначенні чи обранні третейського судді, який замінюється.

Третейський суд самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи, до того ж законодавець передбачає у разі необхідності активну участь сторін у вирішенні цього питання. З питань наяв­ності чи відсутності компетенції третейський суд у зазначених випадках виносить мотивовану ухвалу.

Приймаючи позов, третейський суд вирішує питання про на­явність і дійсність угоди про передачу спору на розгляд третей­ського суду. У разі якщо третейський суд дійде висновку про від­сутність або недійсність зазначеної угоди, він повинен відмовити у розгляді справи. Про відмову у розгляді справи виноситься мо­тивована ухвала, яка надсилається сторонам. При цьому заявнику разом з ухвалою повертаються позовні матеріали (ст. 27 Закону України «Про третейські суди»).

Правила третейського розгляду у третейському суді для вирі­шення конкретного спору визначаються Законом України «Про тре­тейські суди» та третейською угодою. Правила третейського роз­гляду постійно діючим третейським судом визначаються регламен­том третейського суду, який не повинен суперечити Закону. З пи­тань, не врегульованих регламентом третейського суду або третей­ською угодою у третейському суді для вирішення конкретного спо­ру щодо правил третейського розгляду, третейський суд застосовує норми Закону України «Про третейські суди» та може визначити власні правила третейського розгляду лише в тій частині, що не су­перечить принципам організації та діяльності третейського суду, які визначені Законом. Для зручності розгляду спору третейським су­дом поряд з іншими питаннями правила розгляду спору обов'язково мають визначити місце, строки і мову третейського розгляду.

Зазначеним Законом України «Про третейські суди» окреслено правові інститути, які регламентують відносини у процесі вирішен­ня господарських спорів третейськими судами: учасники третейсь­кого розгляду; витрати, пов'язані з вирішенням спору; докази; про­цесуальні строки; позовна заява, відзив, зустрічний позов; забез­печення позову та ін. Певним чином усі відносини, що регламенту­ють правові норми названих інститутів, мають бути узгоджені в угоді сторін та встановлені в регламенті третейського суду, але ва­жливим є те, що сторони мають вільно домовлятися щодо питань, урегульованих диспозитивними нормами права, і не мають такого права щодо питань, урегульованих імперативним нормами.

При прийнятті позову третейський суд вирішує питання про на­явність і дійсність угоди про передачу спору на розгляд третейсько­го суду. У разі якщо третейський суд дійде висновку про відсутність або недійсність зазначеної угоди, він повинен відмовити в розгляді

справи. Про відмову у розгляді справи виноситься мотивована ух­вала, яка надсилається сторонам. При цьому заявнику разом з ухва­лою повертаються позовні матеріали (ст. 27 Закону України «Про третейські суди»).

Позовна заява подається у письмовій формі (ст. 35 Закону України «Про третейські суди»). У позовній заяві, що подається до третейського суду, повинні зазначатися:

— назва постійно діючого третейського суду або склад тре­тейського суду для вирішення конкретного спору;

— дата подання позовної заяви;

— найменування і юридичні адреси сторін, які є юридичними особами, та/або прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, мі­сце проживання і місце роботи сторін, які є фізичними особами;

— найменування і юридична адреса представника позивача, якщо він є юридичною особою, або прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, місце проживання і місце роботи представника, який є фізичною особою, у випадках, коли позов подається пред­ставником;

— зміст вимоги, ціна позову, якщо вимога підлягає оцінці;

— обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, докази, що їх підтверджують, розрахунок вимог;

— посилання на наявність третейської угоди між сторонами та докази її укладення;

— перелік письмових матеріалів, які додаються до позовної заяви;

— підпис позивача або його представника з посиланням на документ, що засвідчує повноваження представника.

До позовної заяви додаються документи, що підтверджують:

1) наявність третейської угоди;

2) обґрунтованість позовних вимог;

3) повноваження представника;

4) направлення копії позовної заяви іншій стороні (опис вкладення про відправлення цінного листа, ви­писка з реєстру поштових відправлень тощо) (ст. 35 Закону).

Відповідач повинен надати третейському суду письмовий від­зив на позовну заяву. Відзив на позовну заяву направляється по­зивачу та третейському суду в порядку та строки, що передбачені третейською угодою у третейському суді для вирішення конкре­тного спору або регламентом третейського суду, або визначені Законом України «Про третейські суди».

Відповідач вправі подати зустрічний позов для розгляду тре­тейським судом, якщо такий позов є підвідомчим третейському суду та може бути предметом третейського розгляду відповідно до третейської угоди. Зустрічний позов може бути подано на будь-якій стадії третейського розгляду до прийняття рішення по справі (ст. 37 Закону України «Про третейські суди»).

Розгляд справи третейським судом починається з винесення відповідної ухвали та направлення її сторонам. Третейський роз­гляд здійснюється у засіданні третейського суду за участю сторін або їх представників, якщо сторони не домовилися про інше що­до їхньої участі в засіданні. Третейський суд вправі визнати явку сторін у засідання обов'язковою. Протокол засідання третейсько­го суду ведеться лише в разі наявності угоди між сторонами про ведення протоколу або коли ведення протоколу передбачено рег­ламентом третейського суду.

Сторони мають право закінчити справу укладенням мирової угоди як до початку третейського розгляду, так і на будь-якій його стадії до прийняття рішення. За клопотанням сторін третейський суд приймає рішення про затвердження мирової угоди. Мирова уго­да може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета спору. Зміст мирової угоди викладається безпосередньо в рішенні третейського суду (ст. 33 Закону України «Про третейські суди»).

Після дослідження усіх обставин справи рішення третейського суду приймається третейським суддею, що одноособово розгля­дав справу, або більшістю голосів третейських суддів, які вхо­дять до складу третейського суду, і оголошується на засіданні третейського суду.

Третейський суд вправі оголосити лише резолютивну частину рішення. У цьому випадку, якщо сторони не погодили строк на­правлення їм рішення, мотивоване рішення має бути направлене сторонам у строк, який не перевищує п'яти днів з дня оголошення резолютивної частини рішення. Кожній стороні направляється по одному примірнику рішення. У разі відмови сторони одержати рі­шення третейського суду або її неявки без поважних причин у за­сідання третейського суду, де воно оголошується, рішення вважа­ється таким, що оголошене сторонам, про що на рішенні робиться відповідна відмітка, а копія такого рішення надсилається такій стороні (ст. 45 Закону України «Про третейські суди»).

Рішення третейського суду викладається у письмовій формі і підписується третейським суддею, який одноособово розглядав справу, або повним складом третейського суду, що розглядав справу, в тому числі і третейським суддею, який має окрему думку. Окрема думка третейського судді викладається письмово та додається до рішення третейського суду.

Рішення постійно діючого третейського суду скріплюється підписом керівника та круглою печаткою юридичної особи — за­сновника цього третейського суду. Підписи третейських суддів третейського суду для вирішення конкретного спору на рішенні третейського суду посвідчуються нотаріально (ст. 46 Закону України «Про третейські суди»).

Рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не під­лягає, крім випадків, передбачених Законом, і може бути оскар­жене стороною до компетентного суду відповідно до встановле­них законом підвідомчості та підсудності справ, протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом.

Рішення третейського суду може бути оскаржено та скасовано лише з таких підстав:

1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаче­ному третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третей­ського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що сто­сується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відпо­відав положенням Закону України «Про третейські суди» щодо складу третейського суду, його формування, вимог до третейсь­ких суддів, порушено норми про відвід та самовідвід третейсь­кого судді.

Скасування компетентним судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, якщо рішення третейського суду скасовано повністю або частково внаслідок визнання компетентним судом недійсною третейської угоди, або через те, що рішення прийнято у спорі, який не передбачений третейською угодою, чи цим рі­шенням вирішені питання, що виходять за межі третейської уго­ди, відповідний спір не підлягає подальшому розгляду в третей­ських судах (ст. 51 Закону України «Про третейські суди»).

У разі неможливості вирішення спору по суті третейський суд припиняє третейський розгляд, про що постановляє ухвалу. Підстави припинення третейського розгляду передбачені у ст. 53 За­кону України «Про третейські суди», а саме:

— спір не підлягає вирішенню в третейських судах України;

— є рішення компетентного суду між тими ж сторонами, з то­го ж предмета і з тих самих підстав;

— позивач відмовився від позову;

— сторони уклали угоду про припинення третейського розгляду;

— підприємство, установу чи організацію, які є стороною тре­тейського розгляду, ліквідовано;

— третейський суд є некомпетентним щодо переданого на йо­го розгляд спору;

— у разі смерті фізичної особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду без будь-яких зволікань чи застережень. Рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно в порядку та строки, що встановлені в рішенні.

Виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого са­моврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа (ст. 55 Зако­ну), тобто господарським судом наказу.

Рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, під­лягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Зако­ном України «Про виконавче провадження».

Контрольні запитання для самоперевірки

1. Визначте правові і нормативні акти, що регламен­тують діяльність третейського суду.

2. Що є обов'язковою умовою звернення до третей­ського суду?

3. Які підстави оскарження рішення третейського суду?

4. Охарактеризуйте загальні умови виконання рішення третейського суду.

5. Чи є стадія виконання рішення третейського суду стадією третейського процесу?

 

 

---

Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 542; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!