Тема 15. Провадження у суді касаційної інстанції

1. Сутність касаційного оскарження.

2. Право касацій­ного оскарження, його суб'єкти і об'єкти.

3. Пору­шення процесу перегляду судових рішень у каса­ційному порядку.

4. Розгляд справ у касаційній ін­станції.

5. Повноваження і постанова касаційної ін­станції.

6. Перегляд судових рішень Вищого госпо­дарського суду України Верховним Судом України.

Сутність касаційного оскарження.

Провадження у касаційній інстанції є самостій­ною стадією господарського процесу і призначена для перевірки законності судових рішень господарського суду, які набрали за­конної сили.

Вищий господарський суд України є касаційною інстанцією у системі спеціалізованих господарських судів. Він переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів і постанов апеляційних господарських судів.

Судовий контроль касаційної інстанції за діяльністю судів та керівництво ними має здійснюватися у процесуальній формі спо­собом винесення касаційною інстанцією постанов з кожної роз­глянутої справи. Законодавством також передбачено можливість перегляду у касаційному порядку постанов і ухвали про повер­нення касаційної скарги (подання) Вищого господарського суду України Верховним Судом України — найвищим судовим орга­ном у системі судів загальної юрисдикції.

Провадження у касаційній інстанції як самостійної стадії гос­подарського процесу — це сукупність процесуальних дій, які ви­никають і розвиваються між господарським судом касаційної ін­станції та особами, які беруть участь у справі, з метою перевірки судових рішень місцевих та апеляційних господарських судів, які набрали законної сили, а у визначених господарським процесуаль­ним законодавством випадках, перевірки постанов Вищого гос­подарського суду України.

Право касаційного оскарження рішень і постанов господарсь­ких судів першої та апеляційної інстанцій, які набрали законної сили, є правом на порушення діяльності суду касаційної інстанції з перевірки зазначених судових актів. Право на касаційне оскар­ження виникає з дня набрання законної сили рішень та постанов, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій, за наявності передбачених законом передумов. Такими передумовами є: наяв­ність рішення місцевого господарського суду та постанови апе­ляційного суду, що набрали законну силу; суб'єкти оскарження, віднесені до кола осіб, які мають право на касаційне оскарження.

Згідно з ст. 107 ГПК сторони у справі мають право подати ка­саційну скаргу, а прокурор — касаційне подання на рішення міс­цевого господарського суду, що набрало законної сили, та поста­нову апеляційного суду. Право подати касаційну скаргу мають позивач, відповідач, треті особи, а також їх правонаступники. Судовий представник, який діє на підставі довіреності, має право подати касаційну скаргу, якщо це оговорено у довіреності. Гос­подарське процесуальне законодавство передбачає право на по­дання касаційної скарги для осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їхніх прав і обов'язків. У цьому випадку такими особами можуть бути, у тому числі громадяни, що не є суб'єктами підприємниць­кої діяльності (Роз'яснення ВГСУ № 04-5/367 від 28.03.02 «Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Госпо­дарського процесуального кодексу України»).

У передбачених законодавством випадках сторони у справі та Генеральний прокурор України мають право оскаржити у каса­ційному порядку постанову Вищого господарського суду Украї­ни, прийняту за наслідками перегляду рішення місцевого госпо­дарського суду, що набрало законної сили, чи постанови апеляційного господарського суду, а також ухвалу Вищого гос­подарського суду України про повернення касаційної скарги (по­дання) до Верховного Суду України.

Об'єктом касаційного оскарження можуть бути лише рішення місцевого господарського суду, які набрали законної сили, по­станови апеляційного господарського суду, а у випадках, перед­бачених законодавством, — постанови Вищого господарського суду та ухвала Вищого господарського суду України про повер­нення касаційної скарги (подання). Ухвали місцевого або апеля­ційного господарського суду можуть бути оскаржені у касацій­ному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом та Законом України «Про відновлення плато­спроможності боржника або визнання його банкрутом». Касацій­ні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду ка­саційних скарг на рішення місцевого господарського суду, по­станови апеляційного господарського суду. У випадках скасу­вання Вищим господарським судом України ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про пору­шення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або про залишення без розгляду заяви у провадженні у справі про банкрутство справа передається на розгляд до суду першої інстанції.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, каса­ційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної ін­станції норм матеріального і процесуального права. Вона не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи ін­шого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстан­ції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були пред­метом розгляду в суді першої інстанції (ст. 111-7 ГПК).

Касаційна скарга (подання) подається (вноситься) до Вищого господарського суду України через місцевий чи апеляційний гос­подарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постано­ву протягом одного місяця з дня набрання ними законної сили (ст. 109, ПО ГПК). Місячний строк подання касаційної скарги (подання) встановлено законом, тому не може бути продовжено чи змінено. За клопотанням особи, яка подає скаргу, Вищий гос­подарський суд України може відновити пропущений строк ка­саційного оскарження, визнавши причину пропуску поважною.

З клопотанням про відновлення пропущеного строку можуть звертатися лише особи, що мають право на подання касаційної скарги. Таке клопотання може бути викладено у скарзі чи в окремій заяві і має бути подано одночасно з поданням касаційної скарги. Клопотання розглядається, якщо воно надійшло до вине­сення ухвали про повернення касаційної скарги. Клопотання про відновлення строку подання касаційної скарги розглядається ко­легією суддів без повідомлення осіб, що беруть участь у справі, до вирішення питання про прийняття касаційної скарги до прова­дження. Відповідно до ст. 53 ГПК відновлення пропущеного процесуального строку здійснюється господарським судом за на­явності поважної причини його пропуску. За результатами роз­гляду клопотання про відновлення пропущеного строку вино­ситься ухвала, яка не підлягає оскарженню. Про відмову у відновленні пропущеного строку може бути зазначено в ухвалі про повернення касаційної скарги.

Місцевий або апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення або постанову, зобов'язаний надісла­ти скаргу (подання) разом зі справою до Вищого господар­ського суду України у п'ятиденний строк з дня її надходження (ст. 109 ГПК).

Касаційна скарга (подання) подається (вноситься) у письмовій формі (ст. 111 ГПК) і повинна містити:

— найменування касаційної інстанції;

— найменування місцевого або апеляційного господарського суду, судове рішення якого оскаржується, номер справи та дату прийняття рішення або постанови;

— найменування особи, що подає скаргу (подання), та іншої сторони (сторін) у справі;

— вимоги особи, що подала скаргу (подання), із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріаль­ного чи процесуального права;

— перелік доданих до скарги (подання) документів.

Касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу, або її уповноваженим представником. До скарги додаються докази сплати державного мита. Особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні. Прокурор, який вносить касаційне подання, надсилає сторонам у справі його ко­пію і копії доданих до нього документів, які відсутні у справі. До скарги також додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Не допускається посилання у касаційній скарзі (поданні) на недоведеність обставин справи.

Сторона у справі, отримавши касаційну скаргу (подання), має право надіслати відзив на неї касаційній інстанції та особі, що подала скаргу (подання) (ст. 111-2 ГПК). Відсутність відзиву на касаційну скаргу (подання) не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується. Надіслання відзиву є правом, а не обов'язком сторони.

Невиконання вимог законодавства щодо змісту касаційної скарги та порядку її подання тягне повернення касаційної скарги. Відповідно до ст. 111-3 ГПК касаційна скарга (подання) не при­ймається до розгляду і повертається судом, якщо:

— касаційна скарга (подання) підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

— скаргу (подання) надіслано інакше, ніж через місцевий або апеляційний господарський суд, що прийняв рішення або поста­нову;

— до скарги (подання) не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі;

— до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі;

— скаргу (подання) подано після закінчення строку, встанов­леного для її подання, без клопотання або таке клопотання відхи­лено про відновлення цього строку;

— у скарзі (поданні) не зазначено суті порушення або неправи­льного застосування норм матеріального чи процесуального права;

— до надіслання ухвали про прийняття скарги (подання) до провадження від особи, що подала скаргу (подання), надійшла заява про її відкликання.

Про повернення касаційної скарги (подання) виноситься ухвала.

Після усунення зазначених обставин, крім випадку подання скарги (подання) після закінчення строку, встановленого для її подання, і його не поновлено, сторона у справі має право повтор­но подати касаційну скаргу, а прокурор внести касаційне подання у загальному порядку.

Про прийняття касаційної скарги (подання) до провадження суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце роз­гляду скарги (подання). Ухвала надсилається усім учасникам су­дового процесу (ст. 111-4 ГПК).

Касаційна скарга (подання) розглядається у двомісячний строк з дня надходження справи разом із касаційною скаргою (подан­ням) до Вищого господарського суду України (ст. 111-8 ПІК).

Особа, що подала касаційну скаргу (подання), має право від­мовитися від неї до винесення постанови касаційною інстанцією (ст. 111-6 ГПК). Касаційна інстанція має право не прийняти від­мову від скарги з підстави того, що це суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Про прийняття відмови від скарги (подання) касаційна інстанція виносить ухвалу, якщо рішення або постанову господарського суду не оскаржено іншою стороною.

У касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за пра­вилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком про­цесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК Касаційна інстанція за резуль­татами розгляду касаційної скарги (подання) має право:

— залишити рішення першої інстанції або постанову апеля­ційної інстанції без змін, а скаргу (подання) без задоволення;

— скасувати рішення першої інстанції або постанову апеля­ційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;

— скасувати рішення першої інстанції або постанову апеля­ційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду пер­шої інстанції, якщо суд припустився порушень, передбачених Господарським процесуальним кодексом України;

— скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

— змінити рішення першої інстанції або постанову апеляцій­ної інстанції;

— залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або по­станов.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого гос­подарського суду або постанови апеляційного господарського суду, що передбачені ст. 111-10 ГПК, є порушення або неправи­льне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апе­ляційного господарського суду, якщо:

— справу розглянуто судом у незаконному складі колегії суддів;

— справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сто­рін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду;

— господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі;

— рішення або постанова не підписані будь-ким із суддів або підписані не тими суддями, що зазначені в рішенні або постанові;

— рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглянула справу;

— рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної чи виключної підсудності, крім випадків, передбачених у Господарському процесуальному кодексі України.

За наслідками розгляду касаційної скарги (подання) суд при­ймає постанову (ст. 111-11 ГПК). У постанові мають бути зазна­чені:

• найменування касаційної інстанції, склад суду, номер справи і дата прийняття постанови;

• найменування сторін і найменування особи, яка подала ка­саційну скаргу (подання);

• найменування місцевого господарського суду або апеляцій­ного господарського суду, рішення, постанова якого оскаржуєть­ся, номер справи, дата прийняття рішення, постанови, прізвище судді (суддів);

• стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду;

• підстави, з яких оскаржено рішення, постанову;

• доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу (подання);

• мотиви, за якими касаційна інстанція не застосовує закони та інші нормативні правові акти, на котрі посилалися сторони, а також закони та інші нормативно-правові акти, якими керувався суд, приймаючи рішення;

• у разі скасування або зміни рішення, постанови, — мотиви, за якими касаційна інстанція не погодилася з висновками суду першої або апеляційної інстанції;

• висновки за результатами розгляду касаційної скарги (по­дання);

• дії, що їх повинні виконати сторони та суд першої інстанції у разі скасування рішення, постанови і передачі справи на новий розгляд;

• новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсила­ється сторонам у справі у п'ятиденний строк з дня її прийняття.

Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріаль­ного права повинна бути застосована, і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Виконання постанови Вищого господарського суду прова­диться на підставі наказу, який є виконавчим документом. За змі­стом ст. 116 і 117 ГПК видавати накази мають право виключно місцеві господарські суди після вирішення ними спорів у першій інстанції. У разі скасування або зміни рішення місцевого госпо­дарського суду за результатами його перегляду в касаційному порядку, касаційна інстанція у резолютивній частині своєї поста­нови має зобов'язати господарський суд першої інстанції видати відповідний наказ, зокрема, про поворот виконання рішення, по­станови згідно з вимогами ст. 122 ГПК. Питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови або ухвали касаційної ін­станції за наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 121 ГПК, ви­рішує сама касаційна інстанція, якщо ці обставини стали їй відо­мі до винесення ухвали або постанови за результатами перегляду рішення господарського суду першої інстанції. У цих випадках припис про відстрочку або розстрочку, зміну способу та порядку виконання ухвали або постанови має міститись у резолютивній частині зазначеної ухвали або постанови. Питання про відстроч­ку або розстрочку виконання постанови касаційного суду та по­рядку її виконання вирішується касаційним судом одночасно з прийняттям постанови за результатами перегляду судового рішення, про що зазначається у постанові. В інших випадках, тобто коли відповідну заяву подано після прийняття постанови каса­ційним судом, зазначені питання вирішуються господарським судом, який розглянув справу у першій інстанції, з винесенням ухвали на підставі ст. 121 ГПК.

Верховний Суд України (ст. 111-15 ГПК) переглядає у каса­ційному порядку постанови чи ухвали Вищого господарського суду України у випадках, коли вони оскаржені:

— з мотивів застосування Вищим господарським судом України закону чи іншого нормативно-правового акта, що супе­речить Конституції України;

— у разі їх невідповідності рішенням Верховного Суду Украї­ни чи Вищого суду іншої спеціалізації з питань застосування норм матеріального права;

— з мотивів невідповідності постанов чи ухвал міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Ра­дою України;

— у зв'язку з виявленням різного застосування Вищим госпо­дарським судом України одного й того ж положення закону чи іншого нормативно-правового акта в аналогічних справах;

— на підставі визнання постанов чи ухвал міжнародною судо­вою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України.

Підставами для скасування постанов чи ухвал Вищого госпо­дарського суду України є їх невідповідність Конституції України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, чи інше неправильне застосування норм матеріального права (ст. 111-19 ГПК).

Касаційна скарга, касаційне подання Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України мо­жуть бути подані не пізніше одного місяця з дня її прийняття. У разі виникнення підстав для оскарження постанови чи ухвали Вищого господарського суду України після закінчення зазначе­ного строку Верховний Суд України зобов'язаний прийняти ка­саційну скаргу (подання) до свого провадження.

Касаційна скарга, касаційне подання Генерального прокурора України на постанову чи ухвалу Вищого господарського суду України подаються до Верховного Суду України через Вищий господарський суд України. Вищий господарський суд України надсилає касаційну скаргу (подання) разом із справою до Верхов­ного Суду України у десятиденний строк з дня надходження скарги (подання) (ст. 111-16 ГПК).

Питання про порушення провадження з перегляду Верховним Судом України постанови чи ухвали Вищого господарського су­ду України вирішується позитивно у разі згоди хоча б одного з суддів на засіданні колегії у складі трьох суддів Судової палати у господарських справах і розглядається протягом місяця з дня надходження касаційної скарги чи касаційного подання. Поста­нова чи ухвала Вищого господарського суду України перегляда­ється на засіданні суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України.

Постанови чи ухвали Вищого господарського суду України переглядаються у касаційному порядку за правилами розгляду справи у господарському суді першої інстанції за винятком про­цесуальних дій, пов'язаних зі встановленням обставин справи та їх доказуванням (111-17 ГПК).

Верховний Суд України за результатами розгляду касаційної скарги, касаційного подання Генерального прокурора України на постанову чи ухвалу Вищого господарського суду України має право:

— залишити постанову чи ухвалу без змін, а скаргу (подання) без задоволення;

— скасувати постанову і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції або скасувати ухвалу і передати справу на розгляд до Вищого господарського суду України;

— скасувати постанову чи ухвалу і припинити провадження у справі.

За результатами касаційного розгляду більшістю голосів суд­дів, які брали участь у перегляді постанови чи ухвали Вищого го­сподарського суду України, ухвалюється постанова Верховного Суду України (ст. 111-20 ГПК). Судді, які не погоджуються з рі­шенням, можуть висловити окрему думку, яка додається до по­станови.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і оскар­женню не підлягає, надсилається сторонам у справі у п'яти­денний строк з дня її ухвалення.

Вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду Украї­ни, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи та для Вищого господарського суду України у ході розгляду матеріалів касаційної скарги чи касаційного по­дання. Постанова Верховного Суду України за результатами пе­регляду у касаційному порядку постанови чи ухвали Вищого господарського суду України не може містити вказівок про до­стовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про пере­ваги одних доказів над іншими, про те, яку норму матеріального чи процесуального права повинно бути застосовано, і яке рі­шення має бути ухвалено у разі нового розгляду справи.

Контрольні запитання для самоперевірки

1. Укажіть, хто має право на касаційне оскарження?

2. Назвіть підстави для повернення касаційної скарги (подання).

3. У чому полягають повноваження суду касаційної ін­станції?

4. Хто може подати касаційну скаргу до Верховного Суду України?

5. Охарактеризуйте повноваження Верховного Суду України за результатами розгляду касаційного подання.

 

---

Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 263; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!