Інноваційна екосистема та сучасні тенденції глобалізації економіки.
Екосистема у ринковій економіці розглядається як складна група компаній і покупців, постачальників, конкурентів, дистриб’юторів, які здійснюють вплив на бізнес осіб і груп, а також партнерів, які отримують вигоду один від одного. В екосистемі покупців ринкова діяльність (інвестиції, спільне розроблення товарів, ринкова комунікація, логістика і трансакції) здійснюються і контролюються не стільки постачальником, як споживачем. Взагалі, інноваційна екосистема (ІЕ) - це самоорганізуюча, саморегулююча і саморозвиваюча, відкрита система, що характеризується вхідними потоками ідей, капіталу, людей, інформації, ресурсів. У цьому сенсі інноваційна екосистема приклад економіки, в якій діють специфічні суб'єкти економічних і соціальних відносин. Відмінність інноваційної екосистеми (ІЕ) в тому, що вона продукує інновації, ідеї, інтелектуальну власність і людей для суспільства та інших галузей, які у відповідь дають ІЕ проблеми і запити, а також ресурси для саморозвитку. ІЕ не може існувати без глобальної економіки, оскільки саме з неї йде попит на інновації і зміни, а глобальна економіка без ІЕ приречена на стагнацію і деградацію, тому що ІЕ накопичує в собі ключовий креативний ресурс. Ядром ІЕ є інноватори - ті, хто створює, розвиває й просуває інновації на основі власних мотивацій або на основі попиту. Крім інноваторів ключовими субʼєктами ІЕ є різні агенти, які допомагають інноваторам: фахівці, інвестори; корпорації; фонди, що фінансують інновації.
|
|
|
Однак, головна роль належить творцям, тому що навіть якщо є величезний попит, що перетворити його в дію потрібна особистість, яка проявить ініціативу. Комерціалізація інновацій - єдиний процес перетворення потоку ідей, розробок або компетенцій в активи у форматах проектів з подальшими угодами з продажу створених активів. Елементи екосистеми та їх функції :
Наука, інженерно-технічне співтовариство і вищі навчальні заклади (постачають інноваційні ідеї для комерціалізації, кадри, з яких формуються команди розробників для технологічних компаній, а також науково-технічної експертизи). Індустрія венчурних інвестицій (відповідає за залучення в екосистему фінансових ресурсів і бізнес-компетенцій, необхідних для становлення інноваційних компаній та перетворення їх на повноцінний бізнес)
Інфраструктура (створює сприятливі умови для існування інноваційних компаній) Стійкий попит на інновацій (забезпечує нормальне функціонування усієї екосистеми не тільки на споживчому ринку, але і на попит великого бізнесу та інших компаній реального сектору на високотехнологічну продукцію, на технології і стартапи) Законодавчо-правове поле (створює комфортні умови роботи не тільки для самих інноваційних компаній, але і для всіх учасників екосистеми, а також задає зручні правила гри, що дозволяють вибудовувати розумний баланс інтересів між різними ринковими гравцями).
|
|
|
Виділяють три базових моделі інноваційного розвитку, що розповсюджені на сучасному етапі глобалізації.
1. «Традиційна» модель - модель повного інноваційного циклу, що представлена в основному країнами євроатлантичного регіону. Найкращим прикладом традиційної моделі є національна інноваційна система США.
2. «Європейська» модель: ̶ національна інноваційна система великих європейських країн (держави з тривалою інтелектуальною та науковою традицією: Великобританія, Німеччина, Франція, Італія); інноваційна система малих високорозвинених європейських країн (Швеція, Нідерланди, Данія, Швейцарія, Фінляндія); 3. «Азійська» модель - значно відрізняється від «традиційної» моделі, в інноваційному циклі відсутній компонент фундаментальної й частково прикладної науки (Японія, Південна Корея, Гонг-Конг, Китай). Що стосується США, то до основних задач, на розв’язання яких спрямована сучасна науково-технічна політика США, яка реалізується через структури НІС, належать такі: підтримка інноваційної активності у приватному секторі; розвиток базових технологій, якими займаються переважно університети при співпраці з корпоративним сектором;
|
|
|
розробка програм підтримки малого бізнесу для покращення ефективності поширення інноваційних технологій на ринку; державно-приватне партнерство у розробці інноваційних проектів для підтримки інноваційних підприємств на ранній стадії розвитку;активна участь у міжнародному поділі праці у сфері НДР із метою скорочення витрат на дослідження і розробки.
Велику увагу в ФРН приділяють всебічному сприянню поглиблення процесів розробки та комерціалізації інновацій, а саме: практичної співпраці між наукою та реальним сектором економіки, розширенню мереж кооперації та обʼєднань потенціалу науково-дослідних установ і компаній через створення інноваційних союзів і кластерів; інвестування у сферу наукової й інноваційної діяльності та, водночас, поєднання інвестицій з науковим потенціалом університетів, науково-дослідних інститутів: технопарки, інкубатори технологій, інноваційні центри та їхні аналоги, які почали успішно розвиватися набагато раніше. Національна інноваційна модель Фінляндії, де вважається переміг хайтек, визнана однією з найбільш ефективних у світі. Вирішальним фактором, що сприяв швидкій зміні орієнтирів фінської економіки, було збільшення інвестицій у науково-дослідницьку діяльність, тобто відбулась переорієнтація економіки з виробництва сировинних ресурсів на наукомістке виробництво. При визначенні основних напрямків інноваційної політики у Фінляндії акцент було зроблено на якісну післядипломну освіту, а також на заохочення наукової діяльності, що стало вирішальним у створенні відповідних закладів. Основна мета школи післядипломної освіти - поліпшення якості підготовки майбутніх науковців у процесі роботи над дисертаційним дослідженням й розширення можливостей міжнародного співробітництва, яка нараховує у цій країні вже близько 130 таких закладів. На даний момент Японія концентрується на прикладних інженерних розробках з ефективним комерційним виходом, поступово розвиваючи разом із цим новітні фізичні дослідження в галузі напівпровідникових матеріалів і нанотехнологій. Найважливішою особливістю національної інноваційної системи Японії є її орієнтація на забезпечення високоякісних продуктів експорту у високотехнологічній сфері.
|
|
|
Патент.
Патент — документ, що засвідчує авторство на на певну нову технологію (винахід, корисна модель) чи дизайн (за українським законодавством – промисловий зразок) та виключне право на використання його протягом певного строку. Строк визначаеться згідно з національним законодавством.
В результаті власник патенту має змогу певний час на території дії патенту одноосібно користуватись результатом своєї інтелектуальної праці та дозволяти (видавати ліценції) або забороняти таке використання іншим, а суспільство після спливу дії патенту надбає такий результат для вільного використання.
Однією з умов одержання патенту є світова новизна технології чи дизайну. При цьому лише під час реєстрації патенту на винахід проводиться перевірка на відповідність його критерію новизни (винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки, що містить у собі всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки). Атакож до умови патентоздатності винаходу є винахідницький рівень та промисловапридатність.
Обов’язками патентоволодільця є:
- сплата патентних зборів;
- використання винаходу.
Використання винаходу визнають виготовлення, пропонування до продажу, введення в господарський обіг, застосування, ввезення або зберігання в зазначений цілях продукту, що його охороняє патент.
США протягом майже 40 років залишаються лідером за кількістю міжнародних патентних заявок. За даними World Intellectual Property Organization, в 2015 році компанії зі Штатів подали 57 385 звернень (26,3% від загального обсягу). Вісім з десяти найбільш інноваційних компаній за версією PwC родом з Америки.
Американська корпорація IBM, один з найбільших в світі виробників і постачальників апаратного і програмного забезпечення, оголосила про те, що в 2015 році нею було отримано 7 355 патентів США. Це досягнення дозволило IBM очолити щорічний світовий рейтинг найбільших одержувачів патентів 23-й рік поспіль. Найактивніші гравці також — Qualcomm (2442 заявки) і Hewlett Packard (1310 заявок).
Об’єкт авторського права.
Об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, виражені в будь-якій об'єктивній формі. Твір — це результат творчої праці, комплекс ідей, образів, поглядів тощо. При цьому твір визнається об'єктом правової охорони незалежно від його призначення, художнього рівня, а також змісту і способу його вираження.
Об'єктом авторського права може бути не будь-який твір, а лише той, що має певні, встановлені законом, ознаки: а) творчий характер; б) вираження у будь-якій об'єктивній формі. Об'єктом авторського права може бути лише твір, що є результатом творчої праці. Якщо якесь творення не є результатом творчої праці, то така робота не може бути визнана твором і, отже, об'єктом авторського права.
Авторське право не поширюється на будь-яку ідею, процедуру, метод, процес, концепцію, відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку, раціоналізаторську пропозицію, звичайні дані, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі тощо.
Види об'єктів авторського права. Ст. 8(1) Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право набувають:
- літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або
іншого характеру;
- виступи, лекції, промови, проповіді й інші усні твори;
- комп’ютерні програми;
- бази даних;
- музичні твори з текстом або без тексту;
- драматичні, музично-дрматичні твори, пантоміми;
- хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу та їх постановки;
- аудіовізуальні твори;
- твори образотворчого мистецтва;
- твори архітектури, містобудування та садово-паркового мистецтва;
- фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами подібними до фотографії;
- твори прикладного мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, вироби з художнього скла, ювелірні тощо;
- ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;
- сценічні обробки творів і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;
- похідні твори;
- збірники творів, обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних,
інші складні твори за умови, що вони є результатом творчої праці з добору, координації або
упорядкування змісту та не порушують авторські права на твори, що входять до них як складові
частини;
- тексти перекладів, призначені для дублювання, озвучення, субтитрування українською та
іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;
- інші твори.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 224; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!