Державна інноваційна політика.

Засади та принципи державної інноваційної політики.

Загалом, державна інноваційна політика - це сукупність форм і методів діяльності держави, спрямованих на створення взаємопов'язаних механізмів інституційного, ресурсного забезпечення підтримки та розвитку інноваційної діяльності, на формування мотиваційних факторів активізації інноваційних процесів.

Мета державної інноваційної політики - формування у країні таких умов для діяльності господарюючих суб'єктів, за яких вони були б зацікавлені і спроможні розробляти і виготовляти нові види продукції, впроваджувати сучасні наукомісткі, екологічно чисті технології та розширювати на цій основі свої ринки збуту.

Умовно можна виділити чотири типи державної інноваційної політики, які були пріоритетними в різні періоди,в різних промислово розвинутих країнах.

Політика технологічного поштовху — передбачає розроблення різних державних програм, великів капіталовкладення у масштабні інноваційні проекти, використання інших прямих форм державної участі в регулюванні інноваційних процесів.

Політика ринкової орієнтації. Передбачає провідну роль ринкового механізму в розподілі ресурсів та визначенні напрямів розвитку науки і техніки, а також обмеження ролі держави в стимулюванні фундаментальних досліджень..

Політика соціальної орієнтації. — Передбачає істотний вплив передових технологій на вирішення соціально-економічних проблем, на зміну галузевої структури, взаємодію суб’єктів господарювання, рівень життя, тощо.

Методи реалізації державної інноваційної політики за способом впливу можна поділити на:

1) економіко-правові методи;

2) державне фінансування наукової сфери;

3) контрактна система відносин між суб’єктами інноваційної діяльності та державою;

4) податкова система;

5) патентно-ліцензійна, антимонопольна політика;

6) амортизаційні заходи, субсидії;

7) передавання технологій;

8) підтримка міжорганізаційної кооперації та дрібного інноваційного бізнесу;

9) урядові закупівлі;

10) розвиток інфраструктури досліджень і розробок.

Принципи:

- орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України;

- визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;

- формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;

- створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково- технічного та інноваційного потенціалу; -забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;

- здійснення заходів на підтримки міжнародної науково-технологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;

- фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності;

- сприяння розвитку інноваційної інфраструктури;

- інформаційне забезпечення суб’єктів інноваційної діяльності;

- підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.

Методи та моделі державного регулювання.

У світі існує дві основні моделі інноваційної політики, які залежать від головного вектору її руху. Перша - це інноваційна політика, орієнтована на виконання науково-технічних програм і проектів загальнонаціонального значення. Головною метою є сприяння розвитку галузей, що мають пріоритетне значення для країни.

Друга - орієнтована на поширення науково-технічних знань.

Залежно від інноваційної політики, яку провадить держава, країни світу можна розділити на три групи. Перша - це країни, орієнтовані на лідерство в науці, реалізацію великих цільових проектів, що охоплюють всі стадії інноваційного циклу, причому значна частка науково- інноваційного потенціалу припадає на військову сферу. До цієї групи належать США, Велика Британія, Франція.

Інший спосіб ведення інноваційної політики - це створення сприятливого інноваційного середовища та оптимізація всієї економіки. Таку політику провадять Німеччина, Швеція і Швейцарія.

До третьої групи належать країни, які стимулюють нововведення шляхом розвитку інноваційної структури та опанування досягненнями світового науково-технічного прогресу, а також координація дій різних секторів в галузі науки і технологій. До таких країн належать Японія, і Південна Корея.

Виділяють загальні методи впливу держави на інноваційну діяльність бізнесу, що в тих чи інших формах застосовуються в більшості промислово розвинутих країн.

За ознакою форми дії на інноваційний розвиток економіки, весь спектр цих методів поділяється на методи прямого та непрямого регулювання.

Методи реалізації державної інноваційної політики за способом впливу можна поділити на:

1) економіко-правові методи, що ґрунтуються на положеннях Конституції, відповідних законів, внутрішньовідомчих, адміністративних розпоряджень;

2) державне фінансування наукової сфери;

3) контрактна система відносин між суб’єктами інноваційної діяльності та державою;

4) податкова система;

5) патентно-ліцензійна, антимонопольна політика;

6) амортизаційні заходи, субсидії;

7) передавання технологій;

8) підтримка міжорганізаційної кооперації та дрібного інноваційного бізнесу;

9) урядові закупівлі;

10) розвиток інфраструктури досліджень і розробок.

Серед непрямих методів, що стимулюють інноваційний розвиток, основними є: даткові пільги, система прискореної амортизації основного капіталу, патентна політика, зовнішньо- торгівельна політика, антимонопольна політика.

Трансфер технологій.

Трансфер технологій — це рух технології із застосуванням яких-небудь інформаційних каналів від одного її приватного або колективного носія до іншого. За допомогою трансферту здійснюється підтримка комерційної діяльності організації.

Трансфер технологій - це процес, при якому наявні знання, виробничі засоби чи потужності, отримані за державного фінансування НДДКР, використовуються для задоволення суспільних або приватних потреб.

У Законі України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій (№143 від 06.10.2006 р.) подане таке визначення:

Трансфер технології - це передача технології, що оформлюється шляхом укладання двостороннього чи багатостороннього договору між фізичними та/або юридичними особами, якими встановлюються, змінюються чи припиняються майнові права та зобов ’язання стосовно технології чи/або її складових.

Трансфер технологій містить у собі:

· передачу патентів на винаходи;

· патентне ліцензування (наданий власником патенту дозвіл на використання технічної документації або запатентованих винаходів);

· торгівлю безкоштовними винаходами;

· передачу технологічної документації;

· передачу «ноу-хау» ( надання технічного досвіду і секретів виробництва, що включають відомості технологічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру, використання яких забезпечує певні переваги);

· передачу супутніх технологічних відомостей під час придбання чи оренди (лізингу) обладнання і машин;

· інформаційний обмін у персональних контактах на семінарах, симпозіумах, виставках і т. п.;

· інжиніринг (надання технологічних знань, необхідних для придбання, монтажу і використання куплених або орендованих машин і устаткування);

· наукові дослідження та розробки у ході обміну вченими та експертами;

· проведення різними фірмами спільних розробок та досліджень;

· організацію спільного виробництва;

· організацію спільного підприємства.

Прийнято виділяти три основні форми трансферту технологій.

1.Внутрішній трансфер, коли відбувається передача технології між різними підрозділами однієї організації.

2.Квазивнутрішній трансфер, тобто рух технології усередині альянсів, союзів і об’єднань самостійних юридичних осіб.

3.Зовнішній трансфер, тобто процес поширення технології, у якому задіяні незалежні розроблювачі й споживачі технологій, між різними компаніями.

В основі трансферту лежить передача інформації, отриманої шляхом сканування й моніторингу.

Державна інноваційна політика.

Методи реалізації державної інноваційної політики за способом впливу можна поділити на:

1. економіко-правові методи;

2. державне фінансування наукової сфери;

3. контрактна система відносин між суб’єктами інноваційної діяльності та державою;

4. податкова система;

5. патентно-ліцензійна, антимонопольна політика;

6. амортизаційні заходи, субсидії;

7. передавання технологій;

8. підтримка міжорганізаційної кооперації та дрібного інноваційного бізнесу;

9. урядові закупівлі;

10. розвиток інфраструктури досліджень і розробок.

Принципи:

- орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України;

- визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;

- формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;

- сприяння розвитку інноваційної інфраструктури;

- інформаційне забезпечення суб’єктів інноваційної діяльності;

- підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.

Корисна модель.

Відповідно до ст. 7(2) Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»корисна модель вважається придатною для набуття права на неї, якщо вона є повною і придатною для промислового використання.

Корисна модель - це конструктивне використання пристрою, це внутрішнє розташування елементів, з яких складається сам пристрій, та зв'язок між ними.

Відповідно до ст. 460(2) ЦК України об’єктом корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.

Згідно з ст. 7(9) Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» об’єктом корисної моделі, придатним для набуття права на нього, може бути:

- продукт (пристрій, речовина, бібліографічний матеріал тощо);

- процес (процес, прийом, спосіб, застосування продукту чи процесу).

Сутність корисної моделі полягає саме в раціональному й оригінальному компонуванні пристрою.

Обсяг правової охорони визначається сукупністю суттєвих ознак, що містяться у формулі корисної моделі. При цьому тлумачення формули здійснюється в межах опису корисної моделі і відповідних креслень.

Умови патентоздатності корисної моделі- новизна, промислова придатність. Корисна модель є новою, якщо сукупність її суттєвих ознак невідома виходячи з рівня техніки. До суттєвих відносять всі ознаки корисної моделі, які впливають на досягнутий результат, тобто перебувають у причинно-наслідковому зв’язку із зазначеним результатом.

Новизну корисної моделі встановлюють в один день із пріоритетом, який визначають за тими самими правилами, що й пріоритет винаходу.

Промислова придатність корисної моделі визнається промислово придатною, якщо вона може бути використане в промисловості, сільському господарстві, охороні здоров’я та інших галузях діяльності.

Права власника патенту на корисну модель:

1)право на використання корисної моделі за своїм розсудом;

2) виключне право дозволяти використання корисної моделі (видавати ліцензії);

3)виключне право перешкоджати неправомірному використанню корисної моделі, у тому числі забороняти таке використання;

4) інші права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Використанням корисної моделі визнається:

· виготовлення продукту із застосуванням запатентованої корисної моделі, застосування такого продукту, пропонування для продажу, у тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) і інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;

· застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

Єдиним документом, який засвідчує права на корисні моделі є деклара-ційний патенту на корисну модель.

Відповідно до ст. 29(7) Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисну модель» строк чинності виключних майнових прав на корисну модель спливає через 10 років від дати подання заявки.

Обовязками патентоволодільця є:

- сплата патентних зборів;

- використання корисної моделі.

Використання корисної моделі визнають виготовлення, пропонування до продажу, введення в господарський обіг, застосування, ввезення або зберігання в зазначених цілях продукту, що його охороняє патент.

Переваги власника патенту на корисну модель.

Патентування корисної моделі не є обов'язковою процедурою, тобто його автор і/або власник може його виготовляти й без одержання патенту. Перевагами власника патенту на корисну модель є:

1)виключне право використання.

Патент на корисну модель робить її власника власником виключних прав на використання, тобто будь-яке використання цього об'єкта без дозволу власника є незаконним і тягне відповідальність відповідно до законодавства України.

2)ефективне вкладення коштів.

Права на корисну модель, як і інші види власності, мають свою вартість, що може істотно зрости з підвищенням попиту на певне технологічне рішення.

3)об'єкт для продажу або надання в тимчасове користування.

Авторське право.

У сучасній правовій літературі під терміном «інтелектуальна власність» розуміють сукупність норм права, котрі об ’єднуються в авторське право та право промислової власності.

Під інтелектуальною власністю розуміється право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або інший об’єкт права інтелектуальної власності.

Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать за заповітом або за договором особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.

До суб'єктів авторського права відносяться:

- автори творів;

- спадкоємці й інші правонаступники;

- організації, що керують майновими правами авторів на колективній основі.

Авторами визнаються особи, творчою працею яких створений твір. Авторами визнаються не тільки творці оригінальних творів, але й творці похідних (залежних) творів, таких як: переклади, переробки, копії творів мистецтва тощо.

Суб'єктами авторського права можуть бути також видавництва, театри, кіностудії та інші організації, що займаються використанням творів.

Авторське право містить виключні правомочності. З одного боку, це повноваження особистого характеру, які утворюють особисті немайнові права, а з іншого боку, правомочності майнового характеру, які утворюють майнові, що дозволяють автору здійснювати використання свого твору чи дозволити робити це третім особам, одержуючи за це винагороду.

Немайнові права автора:

1. право на визнання його автором твору і право вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;

2. право забороняти згадування свого імені у зв'язку з використанням твору;

3. право вибирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;

4. право на недоторканність твору й право протидіяти будь-якому посяганню на авторське право, що може зашкодити честі або репутації автора.

Майнові права автора:

1)право на використання твору;

2)виключне право дозволяти використання твору;

3)право перешкоджати неправомірному використанню твору, у тому числі забороняти таке використання;

Використанням твору визнається:

· публікація твору (випуск його у світ);

· відтворення будь-яким способом і в будь-якій формі;

· переклад;

· переробка, адаптація, аранжування й інші подібні зміни;

· включення у вигляді складової частини до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій та ін..;

· публічне виконання й публічне сповіщення творів;

· публічна демонстрація й публічний показ;

· будь-яке повторне оприлюднення твору, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, яка здійснила перше оприлюднення;

· поширення творівшляхом першого продажу, шляхом здавання в прокат і шляхом іншої передачі до першого продажу екземплярів твору;

· надання своїх творів для загального відома публіки;

· здавання в прокат після першого продажу;

· імпорт екземплярів твору.

Інноваційний розвиток.

Інноваційний розвитокрозглядається науковцями з позиції рівнів управління ним: від макрорівня до рівня окремого підприємства. В процесі формування сучасної теорії інновацій поняття «інноваційний розвиток» набуває нових відтінків, однак базові його особливості наступні:

-циклічний характер розвитку, що, в свою чергу, зумовило такі його характеристики, як безперервність, нерівномірність, динамізм та прогресивність;

-джерелами інноваційного розвитку є винаходи та відкриття, які формують його основу та забезпечують його прискорення завдяки їх подальшому впровадженню та комерціалізації;

-передумовою інноваційного розвитку виступає накопичення позикового капіталу та його інвестування в інноваційну продукцію (послуги);

-пожвавлення схильності до інноваційної активності спостерігається під час рецесії (спаду), у період якої створюються необхідні передумови для виходу з кризового стану на основі використання інструментів інноваційного розвитку;

-вплив інноваційного розвитку на основні умови господарського життя суспільства, масштабність якого визначається рівнем його здійснення;

-попри такі особливості інноваційного розвитку як його невизначеність через обмеженість інформації та недосконалість знання, існує можливість його прогнозування, з чого випливає така його особливість, як керованість;

-керованість інноваційного розвитку передбачає його залежність від людського фактору та вимагає налагодження взаємозв’язків суб’єктів усіх рівнів через розроблений механізм його управління для ефективного перебігу процесу.

Особливістю сучасного інноваційного розвитку є скорочення інноваційного лагу. Інноваційний лаг - період між появою новації та її впровадженням

Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 239; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!