Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
Експерти ООН до основних життєво важливих інтересів для кожної людини віднесли життя, здоров’я, добробут та доступ до інформації. Забезпечити їх неможливо, якщо людина знаходиться у небезпечних умовах оточуючого середовища.
Питання безпеки людини в оточуючому середовищі вивчають у всьому світі. Науки про безпеку мають світоглядно-професійний характер. Згідно з Європейською програмою навчання у сфері наук з ризиків «FORM-OSE», вони включають до свого складу наступні: гуманітарні (філософія, культурологія, лінгвістика); природничі (математика, фізика, хімія, біологія); інженерні (інженерна справа, електроніка); науки про людину (медицина, психологія, педагогіка); науки про суспільство (економіка, право, соціологія).
Безпека життєдіяльності (БЖД) – наука, що вивчає проблеми безпечного перебування людини в довкіллі в процесі різних видів її діяльності.
Об’єкт дослідження безпеки життєдіяльності – людина і оточуюче середовище, предмет дослідження – безпека людини, а обєкти і субєкти безпеки – кожна конкретна особа і суспільство вцілому.
Актуальність проблем БЖД в теперішній час визначається рядом причин:
- порушення екологічної рівноваги природного середовища внаслідок надмірного антропогенного навантаження на біосферу;
- зростання числа техногенних аварій і катастроф при взаємодії людини зі складними технічними системами;
|
|
|
- соціально-політична напруженість у суспільстві.
Основна мета безпеки життєдіяльності - навчити людину розпізнавати й оцінювати потенційні небезпеки, досягати прийнятного рівня їх прояву, визначати шлях надійного захисту від них, уміти надавати допомогу в разі потреби собі та іншим, а також оперативно ліквідовувати наслідки прояву небезпек у різноманітних сферах людської діяльності.
Вирішення цих питань реалізується в процесі управління БЖД з метою досягнення заданого соціально-прийнятного рівня безпеки на конкретному етапі розвитку людства в системі «людина - навколишнє середовище», збереження здоровя і високої працездатності в усіх сферах діяльності (науковій, виробничій, соціальній).
Основні п оняття і визначення у безпеці життєдіяльності.
«Життєдіяльність» складається з двох слів – «життя» і «діяльність», тому потрібно з’ясувати зміст кожного з них.
Життя – одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість пристосування до середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення.
Діяльність – є специфічною людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людининавколишнього середовища.
|
|
|
Життєдіяльність є багатомірне поняття, яке включає:
– властивість людини діяти в оточуючому її життєвому середовищі;
– процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства в цілому в єдності їх життєвих потреб і можливостей;
– складний біологічний процес, що відбувається в організмі людини і дозволяє їй зберігати здоров'я та працездатність.
Безпека життєдіяльності – стан діяльності, при якому з визначеною ймовірністю виключений прояв небезпеки як у виробничій, так і невиробничій сфері з урахуванням взаємного впливу навколишнього середовища, людини та суспільства.
Національна безпека — це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства й держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.
Основою життєдіяльності є чинники і параметри навколишнього середовища (сонця, повітря, води, ґрунту, біосфери) та штучного середовища життя (житлові та виробничі будівлі, споруди, транспортні та повітряні комунікації, системи забезпечення енергоресурсами, продуктами харчування), а також багато іншого, що створено руками людини для забезпечення життя.
|
|
|
Головним питанням теорії і практики безпеки життєдіяльності є питання підвищення рівня безпеки, що вимагає проведення ідентифікації (виявлення) та оцінювання наслідків негативного впливу небезпек на життєдіяльність.
Безпека - це збалансованиий, за експертною оцінкою, стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо.
Згідно ДСТУ 2293-99 безпека – це стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.
Техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об’єктах, а також у суб’єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру.
Небезпека –це явища, об’єкти, процеси, що за певних умов і в певний час здатні завдавати шкоди здоров’ю або життю людини, як відразу так і в майбутньому, тобто викликати небажані наслідки.
|
|
|
Н ебезпечн а ситуаці я - умови, за якими небезпека може реалізуватися в подію. Ситуацію, за якої проявляється можливість виникнення нещасного випадку, прийнято називати небезпечною або аварійною, а при загибелі людей – катастрофічною.
Критерієм реалізації небезпеки у просторі та часі, тобто якісним критерієм шкоди виступає р изик.
Поняття небезпеки і ризику
Потенційними джерелами небезпек є всі об’єкти, системи, предмети, які мають енергію, хімічні та біологічні активні компоненти або властивості, які не відповідають умовам життєдіяльності людини.
За своєю природою небезпеки бувають:
п отенційні (приховані: травми при аваріях, пожежах – для людини; руйнування будівель – для технічних систем; забруднення повітря, води, землі, втрата видів рослин і тварин – для екологічних систем);
перманентні (постійні, безперервні);
тотальні (загальні, всеохоплюючі).
Отже, у світі немає місця і часу, де і коли б людині не загрожували небезпеки. Раніше джерелами небезпек були явища природи, тваринний світ тощо. З часом з’явились небезпеки, створені самою людиною (антропогенного походження) та збудованим нею середовищем (техногенного походження).
Підсумовуючи вищезгадане можна константувати, що небезпека – це наслідок дії окремих чинників на людину. Чинники розділяють на уражальні, небезпечні та шкідливі .
Уражальні чинники можуть привести до загибелі людини (автомобільна аварія, витік хімічної речовини із резервуара тощо).
Небезпечнічинники викликають за певних умов травми або різке погіршення здоров’я (головний біль, погіршення зору, слуху, опіки, травми, тощо).
Шкідливі чинники можуть викликати захворювання та зниження працездатності людини як у явній, так і прихованій формі (грип, збільшення кров’яного тиску, тощо).
Між небезпечними та шкідливими чинниками немає значної різниці. Один і той самий чинник, залежно від величини та часу дії, може бути небезпечним або шкідливим. Небезпечними та шкідливими чинниками можуть бути предмети (скляні ртутні термометри), засоби (засоби для миття), продукти праці, дії, природнокліматичне середовище (грози, повені, флора, фауна), люди.
За структурою негативні чинники поділяють на прості (струм, токсичність, пил), складні (аварії, пожежі) та похідні (вибухи).
За походженням негативні чинники поділяють наактивні, пасивно-активні та пасивні.
До активних чинників відносять ті, які можуть діяти на людину через різні види енергії.
Чинники активної групи поділяються на підгрупи:механічні, термічні, електричні, хімічні, біологічні, психофізичні.
До пасивно-активної групи відносяться чинники, які проявляються внаслідок дії самої людини: нерівності поверхонь, похилі підйоми.
До групи пасивних чинників відносяться ті, які проявляються опосередковано: корозія матеріалів, накип, недостатня міцність конструкцій, підвищені навантаження на механізми і машини та ін. Формою прояву цих чинників є руйнування, вибухи, аварії.
За характером та природою впливу на людину всі небезпечні та шкідливі чинники поділяють на 4 групи. За ГОСТ 12.0.003-74* фактори класифікують на:
– фізичні (шум, вібрація, радіація, пил, освітленість, електрострум, частини машин, що рухаються тощо);
– хімічні (луги, кислоти, миючі засоби тощо);
– біологічні (мікроорганізми – гриби, бактерії, віруси, тощо та макроорганізми – домашні тварини, велика рогата худоба, миші, пацюки);
– психофізіологічні (монотонність праці, підвищена напруженість, стреси, хоча помірний стрес навіть корисний).
Для реалізації небезпеки необхідне виконання наступних умов:
– небезпека реально існує;
– людина знаходиться в зоні дії небезпеки;
– людина не має достатніх засобів захисту, не використовує їх або ці засоби неефективні.
Прояв небезпек відбувається з певних причин. Причина – це збіг обставин, внаслідок яких проявляється небезпека та виникають ті чи інші негативні наслідки: травми, хвороби, що спричиняють інвалідність, і навіть смерть людини. Таким чином, утворюється ланцюг «небезпека – причина – наслідки». Розірвавши ланцюг (тобто ліквідувавши причину), можна уникнути проявлення небезпеки і, відповідно, наслідків. Тому о снова безпечної життєдіяльності – це н едопущення проявлення небезпек з негативними наслідками.
У випадку реалізації небезпеки можна говорити про відносні показники шкоди, що виражаються у кількісних оцінках. Тому в дисципліні «Безпека життєдіяльності» прийнято наступне визначення ризику зазнати шкоду від реалізації небажаної події:
Ризик - це відношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу :
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 19; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!