У зв’язку з цим, кожний вихователь ДНЗ, залучений до процесу інноваційної діяльності, повинен уміти розробляти проект своєї дослідницької роботи.
Під педагогічним проектуванням ми розуміємо професійну діяльність педагога, що ініціюється проблемою, яка охоплює строго впорядковану послідовність дій, які приводять до інновацій у практиці.
Технологія педагогічного проектування припускає цілеспрямоване створення нових, доцільних форм діяльності спочатку за допомогою випереджаючих уявлень, а потім шляхом реалізації відповідного проекту.
При такому підході доводиться не просто описувати те, що вже з’явилося в реальності, але створювати на основі теоретичного бачення то, чого до здійснення проектної роботи не було.
Отже, інноваційний процес нерозривно пов’язаний з педагогічним проектуванням.
Адже проектування є технологія застосування наукових знань для зміни практики.
Потреба в педагогічному проектуванні виникає всякий раз тоді, коли є усвідомлення необхідності переходу від існуючої до прогностичної моделі освітньої системи, як результат — виникає проблема розробки проекту. Проектування сьогодні — найважливіший чинник розвитку дошкільної освіти і практика його організації багатоманітна. Неможливо охопити всі реально існуючі варіанти, проте є щось загальне, що дозволяє виокремити два напрями.
Перший – проектування і створення проектів в інтенсивних формах (організаційно — діяльнісні, інноваційні, продуктивні ігри, проектувальні збори і тощо).
Друге – покрокове спільне проектування освітнього процесу всіма його учасниками, де сам процес проектування розглядається як один з чинників становлення дошкільного навчального закладу (групи).
|
|
|
Проектувальна діяльність в ДНЗ охоплює процеси проблематизації, цілепокладання, позиційного аналізу рефлексії, групової творчості. До них слід віднести і стратегію власне проектувальної діяльності, коли рух йде від визначення мети до пошуку засобів досягнення результату і можливих наслідків в реалізації проекту.
Технологію педагогічного проектування в дошкільних навчальних закладах як основу управління розвитком дошкільної освіти можна представити у вигляді таких етапів (за О.Ломакіною):
I етап – ініціювальний:
§ аналіз, діагностика і оцінка поточного стану об’єкту проектування (педагогічну систему, педагогічний процес, педагогічну ситуацію), виявлення в ньому наявних недоліків, суперечностей; аналіз об’єкту проектування припускає розгляд його структури, виявлення слабих місць і недоліків;
§ аналіз наукових досліджень, теоретичне обґрунтування заданої проблеми;
§ ресурсне забезпечення проектувальника: визначення просторово-часових показників – просторове забезпечення означає підготовку оптимального місця для реалізації проекту; тимчасове забезпечення – це співвідношення проекту з часом за його обсягом, темпом реалізації, ритмом, послідовністю, швидкістю;
|
|
|
§ матеріально-технічне забезпечення – продумування необхідних засобів для здійснення педагогічного проектування;
§ правове забезпечення педагогічного проектування – це облік юридичних основ при проектуванні педагогічної дійсності.
Результат: обґрунтування необхідності проектування, створення якнайкращих умов і інформаційно-матеріального ресурсного забезпечення.
II етап – концептуальний:
§ з’ясування мети проектування, прогнозування варіантів і вірогідності досягнення мети;
§ встановлення меж проектування;
§ концептуалізація проектного педагогічного задуму;
§ оформлення цілісної програми проектування;
§ планування;
§ визначення процедур поточного контролю.
Результат – створення проекту, представленого в особливому документі (концепції, моделі, програмі, плані).
III етап – прагматичний:
§ уявне експериментальне запровадження проекту – це програвання в думці створеного проекту, його самоперевірка;
§ апробація проекту (перевірка ідеї, інновації на добровільній основі в діяльності окремих вихователів, дітей).
|
|
|
Результат: констатація (не) переходу освітньої системи до нової якості.
IV етап – прикінцевий:
§ самооцінка отриманого проекту і якісних результатів його апробації;
§ незалежна експертна оцінка ефективності проекту педагогічного об’єкту;
§ критична рефлексія виниклих труднощів, корекція, оптимізація проекту;
§ ухвалення рішення щодо використання проекту в широкому досвіді роботи дошкільних навчальних закладів.
Результат – створення поліпшеного проекту на майбутнє. Отже, технологія проектування педагогічної діяльності показує, що проводиться поступовий перехід від виникнення ідеї до її упровадження. Створюваний проект як нормативна модель повинен, з одного боку, чітко визначати окреслені контури нововведення, з іншого – бути достатньо універсальним, вживаним до будь-якого можливого варіанту педагогічного процесу в ДНЗ(групі).
Участь усього педагогічного колективу в пошуковій проектувальній діяльності змінить позицію керівників і педагогів дошкільних навчальних закладів, підвищить рівень їх професійної готовності до інноваційної діяльності, а також загальну соціально-педагогічну атмосферу ДНЗ. Це пов’язано із затвердженням нових ціннісних орієнтацій у колективах педагогів, підвищенням ефективності дошкільної освіти.
|
|
|
Проектувальну діяльність в ДНЗ як основу управління розвитком дошкільної освіти можна також розглянути як засіб забезпечення співпраці, співтворчості дітей і дорослих, як спосіб реалізації особистісно-зорієнтованого підходу до освіти, створення здоров’язберігаючого освітнього середовища.
У цьому процесі важлива роль завідувача, методиста як організаторів інноваційної діяльності в дошкільному навчальному закладі. Без сумніву — необхідне вміння бачити проблему, здатність концептуально мислити, прогнозувати результат. Методист, який володіє культурою прикладної методології, зможе поєднати дослідницьку і методичну роботу в ДНЗ, вивести її на рівень індивідуально-колективної стратегії і тактики.
Необхідно враховувати такі вимоги:
1. віддзеркалення з творчої позиції суб’єктів, які взаємодіють у проектувальному процесі. Ця ознака виражається, по-перше, у критичності щодо свого і чужого досвіду; по-друге, в тому, що мета кожного учасника, дорослого і дитини, — процес сумісного пошуку, де кожний, посідає співтворчу позицію і виступає для іншого основою розвитку;
2. взаємодія суб’єктів співтворчості пов’язана не стільки з взаємообміном досвідом (у дітей він часто взагалі невеликий), скільки з взаємним перетворенням і добудовуванням один одного як цілісних осіб. Кожний учасник стає каталізатором для розвитку іншого;
3. для суб’єктів розвитку в проектувальній діяльності ДНЗ кожна знахідка, кожний випадок відкриття нового є лише мотивом, виходом в інше знання, але не правилом, не остаточною істиною.
(За матеріалами КРУТІЙ КАТЕРИНИ ЛЕОНІДІВНИ – проректор з наукової роботи, завідувача кафедри дошкільної та початкової освіти комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради, доктора педагогічних наук, професора).
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 152; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!