Техніко-економічні показники вагонів
Структура основних параметрів вагонів та їх призначення
Успішна організація перевезень вантажів та пасажирів при мінімальних експлуатаційних витратах залежить від техніко-економічних параметрів, які задаються під час розроблення, конструювання і виготовлення вагонів. В експлуатації головне – правильно і ефективно ці параметри використовувати.
Найбільш важливими параметрами, що характеризують ефективність вантажних вагонів, є вантажопідйомність, тара, осність, об’єм кузова, площа підлоги, лінійні розміри кузова і навантажувально-розвантажувальних пристроїв вагона, а також похідні цих параметрів – осьове навантаження (від колісної пари на рейки), погонне навантаження на колію (розподілення загальної ваги вагону за довжиною розтошування на рейках), коефіцієнт тари, питомий об’єм кузова (відношення повного об’єму кузова до вантажопід’ємності) чи питома площа підлоги (відношення площі підлоги вагону-платформи також до вантажопід’ємності) і визначають своє технічне тлумачення.
Щодо пасажирських вагонів, то їм притаманні властиві майже всіх перелічених параметрів, але для порівняння різних типів пасажирських вагонів використовуються такі питомі показники, як місткість (розрахункова населеність) на одиницю довжини або площі підлоги, потужність тягових двигунів на вісь (для моторних вагонів тобто пригородного або поміжобласного типу). При цьому важливе значення має рівень комфортності, забезпечення зменшення ергономічних (фізичних, нервових та психічних) навантажень на пасажирів, дотримання санітарних і естетичних вимог.
|
|
|
Правильне визначення параметрів вагонів має важливе значення. Від цього залежать раціональні витрати матеріальних цінностей, продуктивність праці при організації перевезень, ефективність міждержавних перевезень, забезпечення безпеки руху. Пошук оптимального використання зазначених параметрів зумовлює найменшу собівартість перевезень і підвищення їх прибутковості та рентабельності.
Вантажопідйомність, пасажиромісткість, тара, осність
Одним із основних параметрів, за яким оцінюється продуктивність кожного вантажного вагона, є його вантажопідйомність, а пасажирського – місткість.
Вантажопідйомність – це найбільша маса вантажу, що допускається до перевезення у конкретному вагоні.
Виходячи із структури вантажообороту та раціонального використання габариту рухомого складу, вантажопідйомність вагона обчислюється за формулою:
(2)
|
|
|
де 
- можливий об’єм кузова, обумовлений вписуванням вагона в габарит;
- питомий об’єм, обумовлений для даного вантажооберту.
Вантажопідйомність для платформ визначається за формулою:
(3)
де 
- оптимальна площа полу;
- питома площа полу.
Вантажопідйомність вагона, що визначається конструкцією та станом мостів може бути визначена по формулі:
(4)
де 
- проектна довжина вагона по осям зчеплення автозчепок;
- допустиме погонне навантаження на колію від брутто вагона;
- технічний коефіцієнт тари вагона.
Вантажопідйомність вагона при допустимому осьовому навантаженні визначається по формулі:
(5)
де 
- допустиме осьове навантаження на один погонний метр колії;
- кількість колісних пар вагона (осність).
Місткість – це кількість пасажирів у вагоні, на які забезпечено оптимальні умови комфорту.
|
|
|
Кількісні величини цих показників позначаються на кузові вагонів: на пасажирських – кількість місць; на вантажних вантажопідйомність у тонах.
Збільшення цих показників дає зниження собівартості перевезень, але водночас збільшує руйнівний вплив на несучі елементи вагонів і рейкову колію, внаслідок чого собівартість перевезень може збільшитись.
Тара – це власна маса порожнього вагона, її позначають в нижній частині кузова вагона в тоннах (т). Велике значення має проблема зменшення тари вагона. Ефективність зменшення тари вантажних вагонів оцінюється коефіцієнтом тари: технічним, навантажувальним та експлуатаційним.
Технічний або конструктивний коефіцієнт тари визначається співвідношенням тари вагона до його вантажопідйомності:
(6)
де Р – вантажопідйомність;
Т – тара.
Навантажувальний коефіцієнт тари враховує відношення тари до фактичного використання вантажопідйомності вагона в експлуатації, визначається за формулою:
(7)
|
|
|
де 
– коефіцієнт використання вантажопідйомності вагона, 
.
Експлуатаційний коефіцієнт тари враховує пробіги вагона у порожньому та навантаженому стані і визначається за формулою:
(8)
де 
– коефіцієнт порожнього пробігу вагона (відношення порожнього пробігу вагона до його завантаженого пробігу);
– середнє динамічне навантаження одного вагону в експлуатації, т
, (9)
де 
– виконаний обсяг перевезень (т·км нетто) n вагонами робочого парку;
– загальний пробіг n вагонів робочого парку (вагоно-кілометри).
Бажано, щоб конструкція вагонів і організація їх експлуатації так впливали на перелічені коефіцієнти тари, щоб вони мали мінімальне значення і різниця їх величин була якомога меншою. За рахунок таких показників на залізницях підвищують продуктивність вагона за одиницю часу і у підсумку досягають зниження собівартості перевезень.
Осність – кількість колісних пар вагона. Більшість вагонів чотиривісні, але бувають шести-, восьми та багатовісні. Пасажирські вагони в основному чотиривісні. В деяких країнах Західної Європи і Азії використовуються і двовісні вагони.
Збільшення осності вантажних вагонів дає можливість підвищити їх вантажопідйомність, а пасажирських – місткість, але конструктивно це виконується дуже складно і внаслідок цього не завжди досягається покладена у проектування мета.
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 233; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!