Бреттон-Вудська валютна система.
Друга світова війна визначила перебіг подальшого розвитку всієї світової економіки. США вийшли з війни наймогутнішою нацією, з непошкодженою структурою економіки, зосередивши у себе 70 % світових запасів золота та валютних резервів. Європа та Японія, навпаки, виснажені війною, потребували фінансового і фізичного капіталу для відбудови економіки. Бреттон-Вудську угоду (липень 1944 р.) було, таким чином, укладено між сильним, тобто США, і слабким, тобто Європою, партнерами.
У липні 1944 р. на міжнародній валютно-фінансовій конференції ООН у Бреттон-Вудсі (США) була юридично оформлена нова валютна система — Бреттон-Вудська валютна система.
Основні риси цієї системи були визначені в прийнятих на Бреттон-Вудській конференції угодах, які почали діяти з грудня 1945 р. і полягали в тому, що:
1) за золотом зберігалася функція світових грошей в тій мірі, в якій воно залишалося загальним втіленням багатства та використовувалося для остаточних розрахунків між країнами, однак масштаби його використання в міжнародних валютних відносинах значно звузилися;
2) поряд із золотом у міжнародному обігу використовувалися національні грошові одиниці окремих країн — долар США, а також меншою мірою — англійський фунт стерлінгів. Офіційно цю систему почали називати золотовалютним, а неофіційно – золото доларовим стандартом;
3) резервні валюти могли обмінюватися на золото;
|
|
4) встановлення валютних курсів та взаємний обмін валют здійснювалися на основі узгоджених країнами — членами МВФ валютних паритетів, виражених одночасно в золоті та доларах США.
5) ринкові курси валют не повинні були відхилятися від фіксованих доларових паритетів цих валют більше ніж на 1%;
6) на валютних ринках національні валюти вільно обмінювалися на долари США та одна на іншу за курсами, які коливалися в межах 1 %. На основі вільної конвертованості валют
здійснювалися багатосторонні розрахунки між країнами;
7) міжнародне регулювання валютних відносин здійснювалося переважно через посередництво МВФ, який забезпечував додержання країнами — учасниками Фонду офіційних валютних паритетів, курсів і вільної конвертованості валют. Для зміни паритетів або введення валютних обмежень обов'язково потрібна була згода МВФ.
Бреттон-Вудська угода зберегла принцип вільної торгівлі, для чого бажаним було усунення протекціонізму та відновлення конвертованості за зовнішньоторговельними операціями. Для допомоги слабким країнам заснували другу організацію — Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), який мав забезпечити інвестування й розвиток найбідніших країн світу, У 1947 р. у Женеві 23 країни підписали угоду під назвою Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), створивши організацію для сприяння ліквідації торговельних бар'єрів між країнами.
|
|
Бреттон-Вудська система існувала до 1973 p., а окремі елементи — до 1976 p., коли було припинено розмін доларів на золото і введено плаваючі валютні курси.
Ямайська валютна система.
У січні 1976 р. у м. Кінгстоні (Ямайка) було підписано угоду, що стала основою четвертої світової валютної системи — Кінгстонської (Ямайської), яка набула чинності 1 квітня 1978 р.
Головні положення Кінгстонської валютної системи були юридично оформлені у серії поправок до Статуту МВФ, сутність яких така:
• кожна країна — член МВФ на свій розсуд може вибирати режим курсу власної валюти, тобто фактично узаконювався режим "плаваючих" курсів, до яких більшість країн прийшла раніше, коли в березні 1973 р. було введено режим "плаваючих" курсів для своїх валют всупереч вимогам статуту МВФ;
• золото перестає бути еталоном вартості в міжнародній валютній системі і відповідно відміняється його офіційна ціна;
• відбувається процес повної демонетизації золота — виведення його з внутрішньої сутності грошово-валютних відносин як це було при системі золотомонетного стандарту і перетворення його на звичайний, хоч і стратегічний, товар з правом вільної купівлі-продажу на світових валютних аукціонах.
|
|
• юридичне надання права кожній з валют країн — учасниць Кінгстонської системи виконувати роль резервної валюти, але в перспективі перевага віддавалася СПЗ;
• взаємна домовленість учасників Кінгстонської угоди про надання виконавчому органу МВФ — Директорату — широких повноважень для здійснення нагляду за виконанням країнами своїх зобов'язань за угодою, особливо у відношенні дотримання ними погоджених валютних курсів.
Створення Кінгстонської валютної системи поки ще не завершено. Однак уже сьогодні цілком очевидним є той факт, що долар США продовжує зберігати своє провідне становище в системі міжнародних валютних відносин як міжнародний платіжний засіб, не розмінний на золото.
Кінгстонська валютна система поки що не забезпечує повністю валютну стабілізацію у світі. Нині в рамках Кінгстонської угоди намітилась тенденція переходу від доларового стандарту до багатовалютного, який включає поряд з доларом США євро, японську єну, що безумовно означає посилення конкурентної боротьби між трьома світовими валютно-фінансовими центрами: США, Західною Європою і Японією.
ТЕМА 4. ВАЛЮТНИЙ КУРС
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 206; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!