Загальна характеристика функціонального газетного стилю
Специфіка газети як суспільного явища і взагалі специфіка масової комунікації об’єктивно приводять до необхідності визнання газетного стилю як одного із функціональних стилів. Соціальна ситуація спілкування для газети надто специфічна.
Газета – засіб інформації і засіб переконування. Вона розрахована на масову і притому дуже неоднорідну аудиторію, яку фона повинна удержати, заставить себе читати. Газету звичайно читають в умовах, коли зосередитися довільно важко: в метро, в поїзду, за сніданком, відпочиваючи після роботи, в обведений перерив і т.п. Звідси необхідність так організувати газетну інформацію, щоб передати її швидко, стисло, повідомити основне, навіть якщо замітка не буде дочитана до кінця, і оказати на читача визначений емоційний вплив. Висловлювання не повинно вимагати від читача заздалегідну підготовку, залежність від контексту повинна бути мінімальною. [1, с.76]
Крім того, газетна стаття повинна бути побудована таким чином, щоб привернути увагу читача і утримувати його на протягу всієї статті, але одночасно читач, читаючи "між ділом" або швидко перебігаючи статтю, повинен опанувати максимум інформації.
Разом із цим наряду з звичайною тематикою в газеті з’являється практично усяка тематика, яка чомусь стає актуальною. Потім ці нові ситуації і аргументи теж починають повторюватися. Ця повторність, а також й те, що журналіст звичайно не має часу на пильну обробку матеріалу, ведуть до частого використання штампів. Все це і створює своєрідність стилістворюючих факторів газетного тексту. [1, с.76]
|
|
|
Газетна та журнальна стаття являється різновидністю публіцистичного стилю, в деяких випадках надто наближеного до живого спілкування. Стиль газетної статті відрізняється свободою в порівнянні, наприклад, з діловим або науковим стилем, однак він не такий багатий, як, наприклад, художній.
Для досягнення експресивності автори використовують певні засоби, специфічні для даного стилю. Публіцистичний жанр газетного стилю активно взаємодіє з іншими функціональними стилями, використовуючи їхні прагматичні засоби і прийоми. У ньому, за словами Б. Вуайена, спостерігається «змішування розмовної мови, щоб бути зрозумілим, наукового стилю, щоб бути точним, художнього, щоб справити враження». Вплив на читача (переконання, полеміка, агітація, пропаганда) вимагає широкого використання експресивних мовних засобів. Якщо в художній літературі експресивність носить індивідуально-образний характер і має на меті емоційний і естетичний вплив на читача, то експресивність у газетній публіцистиці служить завданню впливати на маси з метою спонукання їх до активних дій, а також формування суспільної думки.
|
|
|
У мові преси виявляється тенденція до зближення норм усної і писемної мови: з одного боку, оскільки варіанти писемної мови сприймаються як найбільш очевидно нормативні, то вони починають діяти і в усному мовленні, з другого боку — навіть у діловому стилі відбувається процес поступової відмови від застарілих, книжно-писемних форм і конструкцій, що закріплюється мовною практикою газет.
Функції мови в пресі неоднорідні: тут зустрічаємо, поряд з комунікативною функцією, також функцію експресивну та імпресивну. Це залежить насамперед від газетного жанру (комунікативна функція проступає на перше місце в інформації, повідомленні; експресивна — у репортажі, фейлетоні та ін., імпресивна — у публіцистичній статті). Цей факт також утруднює бездоганне користування мовою в газеті, тому що від журналіста вимагається володіння літературною лексикою і фразеологією в дуже широкому її обсязі (нарис, есе), діловою лексикою (повідомлення, інформація), лексикою повсякденного спілкування, тобто усним варіантом літературної мови (репортаж, фейлетон та ін.)
Лексика будь-якої мови неоднорідна за уживаністю в різних функціональних стилях. Частина лексичного складу є відносно універсальною і може вживатися всіма носіями мови у будь-якій ситуації. Це загальновживана або стилістично нейтральна лексика. Стилістично обмежена (чи стилістично забарвлена) лексика – це ті слова, що, крім денотативного значення мають ще й стилістичні конотації. [3, с. 88]
|
|
|
Як відомо, кожен з нас, а значить і журналіст, реалізує в своєму мовленні тільки певну частину тих можливостей, які дає йому мова, залежно від віку, освіти, професійної належності, особистих властивостей і уподобань, внутрішнього, духовного життя, а також від потреб і обставин мовлення. Жодна людина не знає всього лексичного запасу своєї мови; мовний досвід кожного з нас частковий і однобічний. Проте газета — продукт колективної творчості, тому вона й повинна прагнути до оптимальної лексичної і фразеологічної повноти. Про негативні риси мови газет писалося й говорилося вже багато. Найголовніші з них — «штампований пафос», зловживання іншомовними словами, засмічення лексики професіоналізмами і жаргонними словами, надто ускладнений синтаксис, погано мотивована образність, невиправдана строкатість лексики та ін. Мовна помилка — завжди і скрізь риса індивідуального мовлення: адже у мові як системі помилок бути не може. Навіть найбільш «закоренілі» канцеляризми і штампи як явище мови є результатом потреб мови у постійно відтворюваних засобах вислову з точним, локальним і звичайно вузьким змістом. Тому можна погодитися з дослідниками, які твердять, що в мові немає шаблону, проте у мовленні він є: ми натрапляємо на нього в текстах, автори яких пишуть шаблонно (адже саме кількаразове повторення у тексті певного мовного засобу створює враження шаблону, якщо цей мовний засіб аж надто високомовний, недоречно вишуканий або загалом не властивий повсякденному мовленню).
|
|
|
Мова публіцистики дає багатий матеріал для досліджень у галузі функціональної і практичної стилістики, для з'ясування проблем функціональних стилів, для розроблення теорії газетних жанрів і чітко виділяється як окремий об'єкт вивчення. На газетних шпальтах публіцистичний стиль репрезентований якнайширше, і тому поняття "мова газети" і "публіцистичний стиль" часто ототожнюються. Досі дослідники найбільшу увагу звертали на газетно-журнальний різновид цього стилю - найпопулярніший вид масової комунікації. До основних рис мови газети належать: економія мовних засобів, стислість викладу і водночас інформативне його навантаження; вживання зрозумілих слів та висловів; використання суспільно-політичної термінології; помітна наявність мовних кліше, штампів; переосмислення лексики інших функціональних стилів, чіткість синтаксичних конструкцій, ретельно продумане вживання слів, використання різних виразних та зображальних засобів.
Розглянемо деякі основні особливості даного стилю.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 269; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!