Основні тенденції судової практики



Сергій Шапченко,

                                                   доцент кафедри кримінального права

                                                                  та кримінології

                                                             юридичного факультету

                                                        Київського національного університету

                                                             імені Тараса Шевченка

              СКАСУВАННЯ СМЕРТНОЇ КАРИ В УКРАЇНІ:

ДІАЛЕКТИЧНА ЛОГІКА» ДВОХ РІШЕНЬ

КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

 

Від автора.  26 січня 2011 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України та за конституційним зверненням громадянина Савчука Миколи Миколайовича про офіційне тлумачення положень Кримінального кодексу України 1960 року із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України» від 22 лютого 2000 року № 1483–ІІІ, щодо їх дії в часі у взаємозв’язку із положеннями статті 8, частини першої статті 58, пункту 22 частини першої статті 92, частини другої статті 152, пункту 1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України, статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», частини другої статті 4, частин першої, третьої, четвертої статті 5, частини третьої статті 74 Кримінального кодексу України 2001 року (справа про заміну смертної кари довічним позбавленням волі) (далі Рішення КСУ від 26 січня 2011 року).

На тлі попередніх «знакових» рішень Конституційного Суду України – Рішення від 30 вересня 2010 року у справі про додержання процедури внесення змін до Конституції України та Рішення від 6 жовтня 2010 року у справі про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів – Рішення КСУ від 26 січня 2011 року не викликало значного суспільного резонансу і не стало, принаймні поки що, предметом серйозного обговорення вітчизняною юридичною спільнотою. Між тим специфічний зміст підстави для розгляду справи Конституційним Судом України, а також юридичний зміст мотивувальної та резолютивної частин ухваленого ним Рішення такого обговорення заслуговують.

Долучаючись до цього обговорення, хотілося б зазначити наступне. Проблеми скасування смертної кари в Україні автор розглядає не вперше. Ще в 2000 році у «Юридичному віснику України» була опублікована стаття «Скасування смертної кари: проблем побільшало» (№ 33, 17 – 23 серпня 2000 року, с.25 – 29). У наступні роки були підготовлені два висновки для Конституційного Суду України та відповідь на запит судді Верховного Суду України. Упродовж всього цього періоду автор послідовно відстоював власне бачення правових проблем, пов’язаних зі скасуванням смертної кари в Україні, та основних підходів до їх вирішення. Саме це бачення і визначає ставлення автора до Рішення КСУ від 26 січня 2011 року і, відповідно, зміст даної статті. ЇЇ скорочений варіант був надрукований 14 травня 2011 року у газеті «Дзеркало тижня» (№17) під назвою «Тенденція, однак…», але, наскільки відомо автору, викликав швидше емоційні оцінки, ніж змістовні відгуки. Друкуючи повний текст статті у спеціалізованому юридичному виданні, автор сподівається, що вона викличе серйозну дискусію з найбільш значущих питань, пов’язаних зі скасуванням смертної кари в Україні.       

Деякі попередні зауваження

    1. Формат цієї статті визначає її полемічний характер, дещо  «публіцистичний» стиль та очевидну фрагментарність. Водночас в межах своєї наукової діяльності автор сформулював конкретне і до певної міри цілісне розуміння правової ситуації, яка була предметом розгляду Конституційним Судом України, а також запропонував можливі підходи до її вирішення. Найбільш повно це втілилося у Висновку, підготовленому разом з доцентом А.А. Стрижевською як відповідь на запит судді Конституційного Суду України – доповідача по справі – і затвердженому кафедрою кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (http://ord-ua.com/2011/04/29/smyagchit-nelzya-usilit-4/?lpage=1).

    2. У Рішенні КСУ від 26 січня 2011 року відсутні правові позиції Конституційного Суду України щодо міжнародно-правової складової тієї ситуації, яку він розглядав. Вона обумовлена, зокрема, підписанням Україною 5 травня 1997 року Протоколу № 6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари, а також змістом статті 18 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, яка передбачає обов’язок держави не позбавляти договір (в даному разі – Протокол № 6) його об’єкта і мети до набрання ним чинності. В цій статті міжнародно-правова складова також не розглядається. На думку автора, вона має бути предметом окремого дослідження, яке, можливо, матиме наслідком додаткові вагомі аргументи проти того підходу, який реалізував Конституційний Суд України в резолютивній частині свого Рішення.

    3. Обсяг і спрямованість даної статті не дозволяють у повній мірі відтворити всітенденції судової практики щодо застосування відповідних положень Кримінального кодексу України 1960 року (далі – КК України 1960 р.) та відповідних положень Кримінального кодексу України 2001 року (далі – КК України 2001 р.) в умовах тієї правової ситуації, яка була предметом розгляду Конституційним Судом України. Однак основні тенденції застосування цих положень судами загальної юрисдикції будуть наведені, оскільки саме вони дозволяють визначити їх загальні підходи до розуміння правового змісту вказаної ситуації.

4. З урахуванням зазначеного оцінка Рішення Конституційного Суду України від 26 січня 2011 року у справі «про заміну смертної кари довічним позбавленням волі» передбачає: а) визначення особливостей нормативного змісту ситуації, яка була предметом розгляду Конституційним Судом України; б) відтворення основних тенденцій судової практики і з’ясування відповідних правових позицій судів загальної юрисдикції; в) оцінку підходів до розуміння нормативного і правового змісту даної ситуації в мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 26 січня 2011 року; г) оцінку резолютивної частини цього Рішення.

 

    Особливості нормативного змісту ситуації, яка була

предметом розгляду Конституційним Судом України     

   Основний нормативний зміст даної ситуації обумовлений двома особливими юридичними фактами – ухваленням Конституційним Судом України Рішення від 29 грудня 1999 року у справі про смертну кару (далі – Рішення КСУ від 29 грудня 1999 року) та набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України» від 22 лютого 2000 року № 1483-ІІІ» (далі – Закон №1483 – ІІІ). В узагальненому вигляді цей зміст – стосовно КК України 1960 р. – характеризується такими особливостями:  

а) до 29 грудня 1999 року чинними були положення КК України 1960 р., які передбачали смертну кару як вид покарання і допускали можливість її призначення за окремі особливо тяжкі злочини (ст.24, санкції відповідних статей Особливої частини КК 1960 р.);

б) відповідно до пунктів 1, 2 Рішення КСУ від 29 грудня 1999 року ці положення були визнані неконституційними і втратили чинність;

в) 4 квітня 2000 року (за іншим підходом – 29 березня 2000 року) набрав чинності Закон №1483 – ІІІ, відповідно до якого, зокрема, КК України 1960 р. був доповнений ст.252 «Довічне позбавлення волі», а в санкціях відповідних статей його Особливої частини слова «смертною карою» були замінені словами «довічним позбавленням волі».

Таким чином, в межах ситуації, що розглядалася Конституційним Судом України, діяли три окремі редакції КК України 1960 р.:

а) КК України 1960 р. в редакції до 29 грудня 1999 року; ця редакція передбачала смертну кару як вид покарання і допускала можливість її призначення за окремі особливо тяжкі злочини; 

б) КК України 1960 р. з урахуванням Рішення КСУ від 29 грудня 1999 року; ця редакція у період з 29 грудня 1999 року і принаймні до 29 березня 2000 року передбачала нечинність положень щодо можливості призначення покарання у виді смертної кари і не передбачала положень щодо можливості призначення покарання у виді довічного позбавлення волі.

в) КК України в редакції Закону №1483 – ІІІ; ця редакція не містила положень щодо можливості призначення покарання у виді смертної кари і водночас передбачала довічне позбавлення волі як вид покарання та допускала можливість його призначення за окремі особливо тяжкі злочини.

Основні тенденції судової практики


Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 186; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!