ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № _30/4_
1. Вірш «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» входить у збірку «Зів’яле листя». Поет, створюючи поетичний образ коханої, захоплюється її красою, проте, як і в народній традиції, протиставляє ніжній дівочій вроді запальний характер: «серденько — колюче терня», «слово остре, як бритва».Ліричний герой проголошує свою приреченість вічно любити байдужу до нього дівчину. І вічно страждати від цього.Душевна щирість та справжня любов чоловіка проявляються повною мірою у відсутності будь-якого осуду поведінки коханої.Образ горіхового зерня є не лише оригінальним, але й надзвичайно ємним: він викликає зорові, дотикові асоціації в читачів.Провідною темою вірша «Чого являєшся мені у сні?»стає декадентський настрій занепаду, руйнування раціонального щасливого світу ліричного героя, нещасливого, нездійсненного кохання.У вірші змальовано складний внутрішній світ закоханої безнадійно людини, де спогади про зародження кохання, його руйнацію приходять до ліричного героя уві сні.Поет висловлює найщиріші, найглибші почуття, звіряючи своє кохання тій гордій і неприступній, від якої не чекає на взаємність.Схвильованість, переживання ліричного героя відтворені змінним ритмом поезії, який утворюється чергуванням різноскладових рядків: від двоскладових до дев’ятискладових.Завершується ця поезія ліричним зверненням до своєї зіроньки коханої з проханням з’являтися хоч уві сні, дарувати радість і оживляти його стомлене серце.
|
|
|
2. «Як варити і їсти суп із дикої качки» — одна з найдотепні-ших усмішок Остапа Вишні. Присвячена Максимові Рильському, близькому другові письменника. Уперше надрукована в журналі «Перець» 1945 р.Побудований твір у вигляді порад молодому мисливцеві, який збирається на полювання . збирання на полювання — неприхована іронія, передчуття неповторної мисливської романтики, відчуття чоловічої свободи, розслаблення від клопотів, умиротворення.. Особливо промовистою є фраза, яка характеризує ставлення письменника до самого процесу полювання: «І вільно дихається, і легко дихається…».Це щире зізнання автора, бо немає значення, чи вполював щось мисливець, чи ні, головне — що недаремно витратив час. Герої усмішки, здається, не полювали по-справжньому: найважливішим під час полювання для них було відпочити від повсякденної метушні, помилуватися вечірніми зорями та світанковими ранками над тихими озерами. Крізь смішну й трохи химерну оповідь про способи полювання на бенгальського тигра у гуморесці проглядаються й гострі пазурики сатири, спрямовані проти тогочасних суспільно-громадських та політичних вад. Наприклад, про способи розподілу та купівлі на базарі хлібних карток, про стосунки колонізаторів і «тубільців» і т. ін. Бурхлива фантазія та гумор автора спрямовані, очевидно, не лише на розважання читача, ай на посилення його уваги до важливих суспільних, світових проблем.
|
|
|
3. Нове́ла (італ. novella, від лат. novellus — новітній) — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією. Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. Серед різновидів епічного жанру новела вирізняється строгою й усталеною конструкцією. До композиційних канонів новели належать: наявність строгої та згорненої композиції з яскраво вираженим композиційним осередком (переломний момент у сюжеті, кульмінаційний пункт дії, контраст чи паралелізм сюжетних мотивів тощо), перевага сюжетної однолінійності, зведення до мінімуму кількості персонажів.
Персонажами новели є особистості, як правило, цілком сформовані, що потрапили в незвичайні життєві обставини. Автор у новелі концентрує увагу на змалюванні їх внутрішнього світу, переживань і настроїв. Сюжет новели простий, надзвичайно динамічний, містить у собі момент ситуаційної чи психологічної несподіванки.
|
|
|
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 29/_3
1. Юрій Яновський — співець революційних подій 1917 року. Однією з найпоетичніших новел роману є "Шаланда в морі", в якій письменник змальовує образ жінки в чеканні, образ люблячої матері, образ дружини, що вічно чекає чоловіка з моря."Був місяць січень чи лютий, море замерзло на сотню метрів, на морі розходилися хвилі... все показувало, що незабаром ревтиме й справжній штормило", коли вийшла на берег стара Половчиха виглядати свого Мусія з моря. Небагатьма штрихами змальовує письменник зовнішність жінки: "вона була висока та сувора, як у пісні", "одежа на ній віялась, мов на кам'яній". Та багатющий світ внутрішніх переживань передає Ю. Яновський. Половчиха походила з "доброго рибальського роду", після одруження стала "до бою за життя, за рибу, стала поруч Мусія". Цими словами автор показує рівність в українській родині, побудованій на взаємному коханні й повазі до своєї пари. Хоч і дивувалися люди, що знайшла видна дівка у непоказному дофінівському хлопці, нижчому від неї на цілу голову.Калатає серце старої Половчихи, боїться за любого Мусія, ладне вискочити з грудей, та виривається з них тільки мовчазне голосіння. Ладна була б полетіти вона до Мусія, сили свої віддати, допомогти, "крикнути й покликати" чоловіка.Любов робить з Половчихи "маяк невгасимої сили", який указує путь Мусію додому. Сильна духом жінка не втрачає віри в те, що ще побачить свого чоловіка. Навіть коли "натовп рибалок поздіймав шапки", шануючи пам'ять про славетного голову артілі, і тоді не пустила сльози Половчиха, не заголосила. І море кориться такій силі духу: виносить напівзамерзлого "її Мусієчка", який не про своє життя вболіває, а турбується про добробут артілі. Туга огортає любляче серце жінки. Незважаючи на те, що "мати стояла на чолі родини, стояла, мов скеля в штормі", у неї ніжне серце і вразлива душа. "Преніжно обнявшись", поверталося додому подружжя, так, як ходили все життя.Розкривається образ Половчихи і як люблячої матері. Народила вона п'ять синів, виростила, і хоч не всі сини стали на правильну путь, усіх любить матір: і ледащо Андрія, який вдався у дядька Сидора, і Панаса, що "привозив матері контрабандні хустки й серги, шовк і коньяк "(він найдорожчим був матері, бо важко його народжувала), й артиста Оверка, й Сашка, й Івана, який "працює на заводі і робить революцію". Передчуває материнська душа смерть синів і болить за ними.Видатний письменник, романтик Юрій Яновський талановито, всебічно змалював образ жінки, її внутрішній світ, її сильну душу і непохитну любов. Образу старої Половчихи надав він величності і романтичної піднесеності, через що новела сприймається як дума про горе жінки, як гімн її витривалості, вірності й вічної любові.
|
|
|
2. Аналіз гуморески «Зенітка» Остапа Вишні
Гумореска «Зенітка» у творчій біографії Остапа Вишні відіграє особливу роль: вона розпочинає другий етап творчості.
За мемуарними й рукописними джерелами, задум «Зенітки» виник наприкінці 1943 рокуСпочатку були зроблені стислі нотатки першої частини гуморески, потім записано деталізований варіант «Зенітки», який Остап Вишня ретельно редагував, змінював, доповнював. Після старанного авторедагування чорнового варіанту письменник записує чистовий автограф «Зенітки», який і ліг в основу тексту першодруку в газеті «Радянська Україна» і, з незначними правками, був опублікований у збірці «Зенітка» (1947). За жанром «Зенітка» — гумористичне оповідання, гумореска, яка відповідає усім ознакам жанру. її тема -- показ героїзму українського народу при захисті своєї вітчизни від німецько-фашистських загарбників, всенародного характеру визвольної боротьби проти окупантів. Композиційно гумореска складається з двох частин. У першій йдеться про мужній вчинок діда-патріота, який з вилами воює з ворогом. Друга частина логічно вмотивовує попередню, оскільки, на думку Свирида, свій воєнний досвід він здобував не у завжди мирних «баталіях» із своєю дружиною, бабою Це порівняння — контраст між серйозними діями героя і його побутовими сутичками з дружиною Не маючи зброї, старий вирішив скористатися селянським знаряддям — вилами — для помсти ворогам і їх прибічникам за скривджений рідний край і народ, сплюндроване обійстя.
Отак від «соприкосновенія» з дідом пішли «у соприкосновеніє з землею» троє фашистів.
Дід Свирид — сміливий та винахідливий, мудрий і дотепний.
У притаманному йому жартівливому тоні розповідає головний герой про свої «війни» з дружиною Лукеркою, розкриваючи сімейні таємниці. І читачі бачать уже іншого діда Свирида. Чому я вибрав дідів? Щоб показати, що з ворогом воював увесь наш народ, що мав силу держати в руках як не гвинтівку, то бодай вила. Вживання героєм військової термінології, особливо в побутових і комічних ситуаціях, надає творові сильного гумористичного звучання. Для характеристики своїх героїв автор використовує різноманітні художні засоби, здебільшого комічно-іронічного плану. Для ворогів Остап Вишня підбирає лайливо-презирливі слова: «песиголовці», «сучі... сини», «фашистська погань». Вони «хропуть», «заверещать», «поздихали».
Усе це, разом узяте: простота викладу і задушевний тон, несподівані висновки, поетизація побутових деталей, характер героя з міцним національним підґрунтям — викликає не лише доброзичливий сміх, а й гордість за життєстверджуючий пафос нашого народу і за його талановитих митців, які цей пафос показують і підносять.
3. 2. Ми знаємо тепер, хто був той «людський хлопець», що зачарував своєю грою, а далі й закохав у себе дочку лісу, ніжну красуню Мавку. То - Лукаш, син простої селянки-вдови, небіж доброго і мудрого дядька Лева. Вся істота Лукаша, як і природа навкруги, переживала ту прекрасну пору цвітіння, коли серце переповнене мріями про щастя, а весь світ здається невимовно прекрасним. Хочеться жити і славити життя..Духовний світ Лукаша розкривається у його портреті. «Лукаш,- пише Леся Українка,- дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий і стрункий, в очах ще є щось дитяче; Звернімо увагу на одну важливу психологічну деталь портрета: в очах Лукаша є щось дитяче. Дитяче в очах Лукаша - це життєрадісність, ніжність, потяг до всього гарного, незвичайного. Серед інших позитивних рис вдачі Лукаша поетеса відтіняє його лагідність, щирість. Він із великою повагою ставиться до старших, вживаючи пошанну множину при звертанні, любить дядька Лева, прислухається до його мудрих повчань .У його мові немає лайливих слів або грубих виразів.Мавка пробудила в Лукашеві найкращі порухи ніжної душі: вона заронила в його серце палку надію на спільне щастя, викликала у відповідь любов, розвила притаманну його характерові поетичність, співучістьСвітлі риси його натури чергувалися з темними.що в ньому, мовляв, від природи існувало «дві душі». Уже перша розмова Лукаша з Мавкою виявляє його нерішучість. Здивована байдужістю, з якою Лукаш говорить про вибір майбутньої дружини. Я знайшов би собі дружину по любові,- ніби говорить він,- але хто знає, як поставилась би до цього мати, все село. Рішучості ж стати в конфлікт із віковими звичаями і неписаними законами йому бракує. Зустрівши Мавку і відчуваючи до неї незвичайний потяг, Лукаш, проте, не дбає, щоб та перша зустріч не була останньою, а покладається на волю обставин. Лукаш намагається захистити Мавку від несправедливих докорів матері, але та спроба була нетривкою і закінчувалася його ж поступкою. Юнак знає наперед, що мати буде «недоброю» свекрухою для Мавки, але протидіяти тому не може. Якщо перед наступом матері Лукаш увесь час відступав, втрачаючи кращі свої риси, то перед наступом Килини він капітулює. Прищеплені умовностями світу власників негативні риси на якийсь час приглушили здорове моральне начало в його душі. Лукаш топче в багні буденщини свої почуття до Мавки і одружується з Килиною.Дуже характерно, що в цей час Лукаш не тільки відвернувся від Мавки, але й відійшов від свого дядька, з яким досі не розлучався. Лукаш не міг ужитися із світом буденщини. Вовча подоба, якої він набув у результаті свого відступництва, важка для нього. Він прагне знову стати людиною, і в цьому допомагає йому МавкаОглядаючи свій життєвий шлях, Лукаш у мріях знову повертається до Мавки, до сопілки. Навколо зима, але мрії Лукаша весняні, радісні. Його «переможний спів кохання покриває тугу», викликає раптовий розквіт весни, як символ щастя, до якого увесь час кликала свого коханого Мавка, на шлях, на який остаточно став він в останні хвилини життя.Трагедія Лукаша - це трагедія талановитої особистості в тяжких умовах життя.
4.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 192; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!