Патенти на винаходи і корисні моделі

⇐ ПредыдущаяСтр 50 из 51Следующая ⇒

Винахід - це нове технічне вирішення задачі в будь-якій галузі народного господарства, яке має істотні відмінності, що дають позитивний ефект. Рішення визнається новим, якщо до дати пріоритету заявки сутність його не була ніде (ні в країні, ні за кордоном) розкрита настільки, щоб було можливим його здійснення.

Оформлення прав на винахід здійснюється шляхом отримання авторського посвідчення, або патенту. Авторське посвідчення засвідчує визнання якої-небудь пропозиції винаходом, пріоритет винаходу й авторство особи на отриманий ним винахід. Воно має територіальну дію, тобто винахід, засвідчуваний ним, не може безперешкодно і безоплатно використовуватися й в інших країнах, якщо він там не запатентований.

Патент - це документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель).

Під цим мається на увазі, що ніхто не використовує винахід без згоди власника патенту. Власне кажучи, патент — це титул власника на винахід, що підкріплюється промисловим зразком або реєстрацією товарного знаку. Згода на використання винаходу виражається шляхом видачі (продажу) ліцензії на часткове використання або повну передачу патентних прав.

Законодавство України про охорону прав на винаходи (корисні моделі) базується на Конституції України і складається ЗаконуУкраїни "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" № 3687-XII від 15 грудня 1993 року (зі змінами 2000 – 2003 рр.), законів України "Про власність", "Про державну таємницю" та інших нормативно-правових актів.

Згідно з Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі",

- винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології;

- патент - охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель);

- патент на винахід - різновид патенту, що видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід;

- деклараційний патент на винахід - різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи заявки на винахід;

- Установа - центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності;

- державна система правової охорони інтелектуальної власності - Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління Установи.

Правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності (тобто якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним (його може бути використано у промисловості або в іншій сфері діяльності).

Об'єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій) надається згідно з цим Законом, може бути:

· продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо);

· процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.

Пріоритет, авторство і право власності на винахід засвідчуються патентом (або деклараційним патентом), а на корисну модель - деклараційним патентом. Строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Установи, а деклараційного патенту на винахід - 6 років.

Дія патенту (деклараційного патенту), виданого на спосіб одержання продукту, поширюється і на продукт, безпосередньо одержаний цим способом.

Право на одержання патенту має винахідник, якщо інше не передбачено цим Законом. Винахідники, які спільно створили винахід (корисну модель), мають однакові права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Не визнаються винахідниками фізичні особи, які не внесли особистого творчого внеску у створення винаходу (корисної моделі), а надали винахіднику (винахідникам) тільки технічну, організаційну чи матеріальну допомогу при його створенні і (або) оформленні заявки.

Винахіднику належить право авторства, яке є невід'ємним особистим правом і охороняється безстроково. Він має право на присвоєння свого імені створеному ним винаходу (корисній моделі).

Право першого заявника. Якщо винахід (корисну модель) створено двома чи більше винахідниками незалежно один від одного, то право на одержання патенту (деклараційного патенту) на цей винахід чи деклараційного патенту на корисну модель належить заявнику, заявка якого має більш ранню дату подання до Установи або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за якою не прийнято рішення про відмову у видачі патенту.

Порядок одержання патенту. Особа, яка бажає одержати патент (деклараційний патент) і має на це право, подає до Установи заявку.

Заявка на винахід повинна стосуватися одного або групи винаходів, пов'язаних єдиним винахідницьким задумом (вимога єдиності винаходу). Заявка на корисну модель повинна стосуватися однієї корисної моделі (вимога єдиності корисної моделі).

Заявка складається українською мовою і повинна містити:

· заяву про видачу патенту на винахід чи деклараційного патенту на винахід (корисну модель);

· опис винаходу (корисної моделі);

· формулу винаходу (корисної моделі);

· креслення (якщо на них є посилання в описі);

· реферат.

За подання заявки сплачується збір.

Експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з попередньої експертизи, формальної експертизи та, за заявкою стосовно патенту на винахід, кваліфікаційної експертизи і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі Установою.

Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обгрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про видачу патенту або про відмову у видачі патенту. Рішення Установи надсилається заявнику.

Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним рішення Установи затребувати копії матеріалів, що протиставлені заявці. Ці копії надсилаються заявнику протягом місяця.

Заявник має право з власної ініціативи чи на запрошення закладу експертизи особисто або через свого представника брати участь у встановленому Установою порядку в розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи.

Під час проведення формальної експертизи:

· встановлюється дата подання заявки;

· визначається, чи належить об'єкт, що заявляється, до об'єктів технології, яким надається правова охорона згідно з цим законом;

· заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам даного закону та правилам, встановленим на його основі Установою;

· документ про сплату збору за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам.

По закінченні 18 місяців від дати подання заявки на видачу патенту на винахід, а якщо заявлено пріоритет, то від дати її пріоритету, Установа публікує у своєму офіційному бюлетені визначені нею відомості про заявку за умови, що вона не відкликана, не вважається відкликаною або за нею не прийнято рішення про відмову у видачі патенту.

За клопотанням заявника Установа публікує відомості про заявку раніше зазначеного строку. За подання клопотання сплачується збір.

Після публікації відомостей про заявку будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки в установленому порядку. За ознайомлення з матеріалами заявки сплачується збір.

У разі виявлення в опублікованих відомостях очевидних помилок заявник має право подати клопотання про їх виправлення.

Відомості про заявку на видачу деклараційного патенту на винахід (корисну модель) не публікуються.

Відомості про заявки, щодо яких Державний експерт прийняв рішення про віднесення їх до державної таємниці, не публікуються.

Під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого винаходу умовам патентоздатності.

Кваліфікаційна експертиза проводиться після одержання закладом експертизи відповідної заяви будь-якої особи та документа про сплату збору за її проведення.

Реєстрація патенту. На підставі рішення про видачу патенту здійснюється державна реєстрація патенту, для чого вносяться відповідні відомості до Реєстру. Форма Реєстру та порядок його ведення визначаються в установленому порядку. Державна реєстрація патенту (деклараційного патенту) на винахід та деклараційного патенту на корисну модель здійснюється за наявності документів про сплату державного мита за його видачу і збору за публікації про видачу патенту. Зазначені мито та збір сплачуються після надходження до заявника рішення про видачу патенту.

Публікації про видачу патенту. Одночасно з державною реєстрацією патенту (деклараційного патенту) на винахід чи деклараційного патенту на корисну модель Установа публікує у своєму офіційному бюлетені визначені в установленому порядку відомості про видачу патенту (деклараційного патенту).

Не пізніше 3 місяців від дати опублікування відомостей про видачу патенту Установа публікує опис до патенту (деклараційного патенту), що містить формулу та опис винаходу (корисної моделі), а також креслення, на яке є посилання в описі винаходу (корисної моделі).

Після публікації відомостей про видачу патенту будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки в установленому порядку. За ознайомлення з матеріалами заявки сплачується збір.

Оскарження рішення за заявкою. Заявник може оскаржити рішення Установи за заявкою у судовому порядку, а також до Апеляційної палати протягом двох місяців від дати одержання рішення Установи.

Видача патенту здійснюється Установою у місячний строк після його державної реєстрації. Патент видається особі, яка має право на його одержання. Якщо право на одержання одного і того ж патенту мають кілька осіб, їм видається один патент.

Деклараційний патент на винахід (корисну модель) видається під відповідальність його власника за відповідність винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності.

Перетворення деклараційного патенту

Власник деклараційного патенту на винахід або його правонаступник з метою перетворення деклараційного патенту на винахід в патент на винахід може подати стосовно заявки, за якою видано деклараційний патент, заяву проведення кваліфікаційної експертизи заявки. Заява повинна надійти до закладу експертизи не пізніше трьох років від дати подання заявки, за якою видано деклараційний патент. За подання заяви сплачується збір.

При прийнятті за результатами кваліфікаційної експертизи рішення про видачу патенту на винахід дія деклараційного патенту на винахід припиняється від дати публікації відомостей про видачу патенту на винахід. Установа публікує відомості про припинення дії деклараційного патенту в офіційному бюлетені. Строк дії патенту на винахід, виданого замість деклараційного патенту на винахід, становить 20 років від дати подання заявки на деклараційний патент на винахід.

Якщо в результаті проведення кваліфікаційної експертизи заявки прийнято рішення про відмову у видачі патенту на винахід, деклараційний патент на винахід вважається таким, що не набрав чинності від дати публікації відомостей про його видачу, про що Установа публікує відомості в офіційному бюлетені.

Права, що випливають з патенту. Патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.

Взаємовідносини при використанні винаходу (корисної моделі), патент на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник патенту може використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) та передавати право власності на винахід (корисну модель) іншій особі без згоди інших власників патенту.

Використанням винаходу (корисної моделі) визнається:

· виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;

· застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй.

Процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

Патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом.

Власник патенту може передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка стає його правонаступником, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) - тільки за погодженням із Державним експертом.

Власник патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) на підставі ліцензійного договору, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) такий дозвіл надається тільки за погодженням із Державним експертом.

Обов'язки, що випливають з патенту. Власник патенту повинен сплачувати відповідні збори за підтримання чинності патенту і добросовісно користуватися виключним правом, що випливає з патенту.

Примусове відчуження прав на винахід (корисну модель). Якщо винахід (корисна модель), крім секретного винаходу (корисної моделі), не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання винаходу (корисної моделі) було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати винахід (корисну модель), у разі відмови власника прав від укладання ліцензійного договору може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу (корисної моделі).

Якщо власник патенту не доведе, що факт невикористання винаходу (корисної моделі) зумовлений поважними причинами, суд виносить рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання винаходу (корисної моделі) з визначенням обсягу його використання, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди власнику патенту. При цьому право власника патенту надавати дозволи на використання винаходу (корисної моделі) не обмежується.

Власник патенту зобов'язаний дати дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) власнику пізніше виданого патенту, якщо винахід (корисна модель) останнього призначений для досягнення іншої мети або має значні техніко-економічні переваги і не може використовуватися без порушення прав власника раніше виданого патенту. Дозвіл дається в обсязі, необхідному для використання винаходу (корисної моделі) власником пізніше виданого патенту. При цьому власник раніше виданого патенту має право отримати ліцензію на прийнятних умовах для використання винаходу (корисної моделі), що охороняється пізніше виданим патентом.

Спори щодо умов видачі ліцензій і виплати компенсацій та їх розміру вирішуються у судовому порядку.

Згідно з Законом України „Про охорону прав на промислові зразки” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, №7, ст. 34), промисловий зразок - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Правова охорона надається промисловому зразку, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності (якщо він є новим, тобто сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету).

Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди, друкована продукція як така; об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних до них речовин тощо.

Строк дії патенту на промисловий зразок становить 10 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника патенту, але не більш як на п'ять років.

Право на одержання патенту має автор або його спадкоємець, якщо інше не передбачено цим Законом.

Експертиза заявки, державна реєстрація і видача патенту на промисловий зразок має багато спільного з порядком отримання патенту на винахід і корисну модель.

Ліцензування

Патентовласник не завжди має достатньо ресурсних можливостей, щоб використати запатентований ним винахід або корисну модель повною мірою. Тому законодавством передбачено можливість передавання права на інтелектуальну власність, зокрема на об'єкти промислової власності. Надаючи дозвіл використовувати винахід третій особі, автор винаходу має від цього комерційну вигоду.

Продаж ліцензій є достатньо поширеним видом передавання права власності. Ліцензія (лат. licentia — свобода, право) —дозвіл використовувати технічне досягнення або інший нематеріальний ресурс протягом певного строку за обумовлену винагороду.

Продаж ліцензій патентовласниками та придбання їх суб'єктами підприємницької діяльності здійснюється на основі ліцензійного договору.

Ліцензійний договір — договір, згідно з яким власник винаходу, промислового зразка, корисної моделі, товарного знака, комерційної таємниці (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, ноу-хау, товарні знаки тощо.

Існує декілька видів ліцензій (рис. 9.3).

Рисунок 9.3 – Види ліцензій

1. Залежно від підстави, на якій видається дозвіл використовувати технічне досягнення, ліцензії поділяють на добровільні та примусові.

Добровільна ліцензія. Сутність її полягає в тому, що власник патенту з власної волі передає свої майнові права іншій фізичній або юридичній особі на підставі договору, в якому регламентуються обов'язки кожної сторони, обсяг користування і порядок виплати винагороди. Ліцензійний договір вважають дійсним, якщо він укладений у письмовій формі, підписаний сторонами та зареєстрований.

Примусова ліцензія. Це дозвіл на використання винаходу, що видається уповноваженою на це урядовою установою за встановленою нею винагородою проти волі патентовласника. Світова практика показує, що вони видаються лише за виняткових обставин.

В Україні примусові ліцензії уповноважений реалізовувати Державний департамент інтелектуальної власності. За законодавством України це може мати місце тоді, коли юридична особа, яка бажає використати запатентований винахід, не в змозі дістати прямий дозвіл патентовласника. Однак примусова ліцензія є певним обмеженням прав власника, тому може бути оскаржена патентовласником у судовому порядку.

Примусова ліцензія може реалізовуватись двома шляхами: адміністративним або судовим. До адміністративного вдаються тоді, коли цього вимагають інтереси суспільства або інтереси національної безпеки країни. За таких умов Кабінет Міністрів України може без згоди власника передати право на використання об'єкта промислової власності будь-якій іншій юридичній особі.

У судовому порядку примусову ліцензію може бути надано за заявою зацікавленої сторони. Такі дії можуть мати місце, коли власник чи його правонаступник зовсім не використовували або використовували недостатньою мірою об'єкт промислової власності в Україні протягом трьох років після видачі патенту. Крім того, ці ж дії можуть бути застосовані і у випадку, коли використання патенту на винахід чи корисну модель було припинено на термін більш ніж три роки. Цим самим забезпечуються умови для використання винаходу суспільством.

2. Залежно від характеру об'єкта, який передається за договором, ліцензії поділяють на патентні та безпатентні. Патентна ліцензія. Вона передбачає передавання захищеного патентом технічного досягнення. Умови ліцензійного договору щодо обсягу прав і терміну дії в цьому випадку визначаються правилами, які регулюють експлуатацію патенту.

Безпатентна ліцензія. Сутність її полягає в тому, що власник технічного рішення (технології) дає дозвіл або фактично розкриває перед партнером по договору знання, які з певних причин не були запатентовані або ж не піддаються патентуванню, наприклад модернізація наявного обладнання, яка дає можливість виготовляти продукцію з іншими властивостями; навчання персоналу новій методиці роботи, ноу-хау технічного характеру. За таких умов укладення угоди про передавання технології у формі безпатентної ліцензії містить ризик для власника технології, оскільки не забезпечує його прав власності при ознайомленні протилежної сторони з цінністю та деякими таємницями технології. Для зменшення цього ризику практикується укладення опціонної угоди про нерозголошення таємниць технології. Вона передбачає надання майбутньому імпортеру технології технологічної документації або дослідного зразка, які не повинні розголошуватися ним певний термін, а власнику технології — опціонної винагороди, яка при укладенні угоди про передавання технології враховується як частина ліцензійного платежу; у протилежному випадку — втрачається покупцем опціонної угоди.

3. Залежно від обсягу прав на використання розрізняють звичайні, виключні й повні ліцензії.

Звичайна ліцензія. Надає ліцензіату право використання об'єкта ліцензії. Право розпоряджання зберігається за ліцензіаром.

Виключна ліцензія. Цей вид ліцензії надає ліцензіату право виключного користування об'єктом ліцензії за умови збереження за ліцензіаром права користування технічним рішенням у частині, що не передається ліцензіату; при цьому ліцензіар не має права давати ліцензії на використання об'єкта промислової власності іншій особі на цій самій території в обсязі наданих ліцензіату прав.

В угоді за виключною ліцензією ліцензіар може обмежити права ліцензіата стосовно:

— терміну дії угоди (який може бути рівним або меншим за термін дії патенту);

— території (конкретним підприємством, областю, країною тощо);

— виду використання (тільки продаж об'єкта або тільки його виробництво тощо).

Повна ліцензія. Згідно з нею ліцензіат одержує всі права на використання та розпорядження технологією.

Ліцензійний договір передбачає передавання прав на використання об'єктів інтелектуальної власності на комерційній основі. Тому виникає необхідність обґрунтування доцільності придбання ліцензій, суть якого полягає у визначенні і порівнянні витрат на проведення власних НДДКР і промислового освоєння їх результатів і витрат, пов'язаних з придбанням ліцензій і промисловим освоєнням.

Вибір способу оплати ліцензії на переданий об'єкт інтелектуальної власності залежить від розміру втраченої вигоди ліцензіара за умов передавання об'єкта, захисту прав власності на нього, ступеня освоєння технології (лабораторна чи прикладна). Відповідно до цього у практиці господарювання сформувалися такі способи оплати ліцензії:

— у формі паушального платежу — разової або поділеної на кілька частин суми виплат, яка визначається загальною величиною можливих втрат ліцензіара та наданих ним послуг. Такий спосіб оплати, як правило, використовується при передаванні незавершених технологічних розробок;

— у формі роялті — періодичних сум виплат ліцензіару (встановленого відсотка від обсягів виготовленої продукції на основі переданої технології);

— у формі поєднання паушальної суми платежу та роялті.

Отже, передавання прав на використання продукту інтелектуальної діяльності через укладення ліцензійного договору дає змогу винахідникам отримувати вигоду від результатів своєї роботи навіть за умов, коли вони безпосередньо не займаються впровадженням новації у виробничу діяльність. Крім того, придбання ліцензій фірмами забезпечує прискорення процесу дифузії інновацій, а значить, сприяє економічному зростанню суспільства.

5 Оцінка вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності

Оцінка прав на винаходи і корисні моделіна практиці може здійснюватися за допомогою підходів: витратного, додходного (прибуткового) і порівняльного (ринкового).

Одним з методів витратного підходу є метод вихідних витрат. За цим методом вартість прав на винахід чи корисну модель, створені на власному підприємстві, може бути визначена за формулою:

                                                                        (9.1)

де k₁ — коефіцієнт морального старіння, розрахований на дату оцінки за формулою:

                                                                                                  (9.2)

де t_юр — юридичний термін дії, охоронного документа на дату оцінки;

t_n — номінальний (повний) термін дії охорони документа;

З — витрати річні сумарні в t-м періоді, грн;

к₂_t — коефіцієнт індексації, що враховує зміни індексу цін у t-м періоді у відповідних галузях промисловості (визначається по банківській чи дисконтній ставці, або по галузевих індексах цін, або за коефіцієнтами індексації пенсій):

к₃_t— коефіцієнт дисконтування в t-му періоді:

                                                                               (9.3)

де і_t - банковський відсоток за використання капіталу в t-м періоді, %.

При визначенні витрат виявляються усі фактичні затрати, пов'язані зі створенням, правовою охороною і введенням ОІВ у дію:

                     З_t =З_pt + З_ot,                                                            (9.4)

де З_р_t— витрати на розробку ОІВ, грн;

З_ot— витрати на правову охорону ОІВ, грн.

У свою чергу:

                     З_pt = З_ндр + З_ктд ,                                                     (9.5)

де З_ндр — витрати на проведення НДР, грн;

З_ктд — витрати на розробку конструкторсько-технічної, технологічної і/чи проектної документації, пов'язані зі створенням ОІВ, грн.

                 З = З_п + З_тд + З_е + З_в + З_з + З_інш,                                 (9.6)

де З_n — витрати на пошукові роботи, грн;

З_тд — витрати на проведення теоретичних досліджень, грн;

З_е— витрати на проведення експериментів, грн;

З_в— витрати на проведення випробувань, грн;

З_з — витрати на складання, розгляд і затвердження звітів, грн;

З_інш — інші витрати.

              З_інш = З_еп + З_тр + З_рп + З_р + З_ан + З_д,                             (9.7)

де З_еп — витрати на виконання ескізного проекту, грн;

З_тр — витрати на виконання технічного рішення, грн;

З_рп — витрати на виконання робочого проекту, грн;

З_р — витрати на виконання розрахунків, грн;

З_ан — витрати на проведення авторського нагляду, грн;

З_д — витрати на дизайн, грн.

Для визначення вартості ОІВ за ринковим підходомздійснюють збір, аналіз і систематизацію даних про комерційні умови укладених ліцензійних та інших договорів на передачу ОІВ і їхню ціну на міжнародному і внутрішньому ринках за галузевим принципом і на цій основі створюють бази даних.

Визначення ринкової вартості ОІВ на основі наявних аналогів можливо лише при правильному зіставленні цілей, параметрів, обсягів і умов наданні прав, а також характеристик оцінюваних ОІВ і аналога.

Визначення продажної ціни продукції з ОІВ на основі порівняння продажів здійснюється за допомогою складання прайс-листів порівнюваних об'єктів, зіставлення комерційних умов продажів і технічного рівня оцінюваного об'єкта з наявними аналогами. Наявні в базах даних порівняльні дані, у тому числі терміни договорів, ставки роялті, продажні ціни й ін., використовуються для уточнення розрахункових параметрів, отриманих при оцінці ОІВ на основі дохідного підходу.

У рамках дохідного підходу оцінку вартості прав на винахід і корисні моделі найчастіше роблять за методом надлишкового прибутку.

Під "надлишковим прибутком" у данному випадку розуміють різницю між прибутком, отриманої при використанні винаходів чи корисної моделі, і тим прибутком, який виробник одержує від реалізації продукції без використання винаходу чи корисної моделі. Надлишковий прибуток дисконтують з урахуванням передбачуваного періоду його одержання.

Вартість прав на винахід чи корисну модель можна визначити за формулою:

                                                     (9.8)

де — чистий надлишковий прибуток, одержуваний за рахунок використання винаходів чи корисної моделі в періоді t, грн;

r — ставка дисконту, %;

п — число періодів t, у яких передбачається одержання надлишкового прибутку.

                                                                       (9.9)

де — чистий надлишковий прибуток, одержуваний від використання чи винаходу корисної моделі в період t, віднесений до одиниці продукції, грн;

V_t — число одиниць продукції, вироблених у період і.

Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" податок на прибуток складає 25%.

Вартість промислового зразка може бути визначена за формулою:

                                                (9.10)

де — чистий прибуток, одержуваний у період t від того обсягу техніки, у якому використаний промисловий зразок, грн;

r - ставка дисконту, %;

п — число періодів t, у яких передбачається одержання прибутку від об'єкта техніки.

                                                                    (9.11)

де — чистий прибуток, одержуваний з одиничного об'єкта техніки в період t, грн.;

V_t — число одиниць об'єкта техніки, вироблених у період t, шт.

Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 403; Мы поможем в написании вашей работы!
Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 42 43 44 45 46 47 48 495051 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!