Допуски і посадки шпонкових та шліцьових з’єднань.
Номінальним розміром, за яким відбувається з'єднання вала і корпусу шпонкою, прийнятий розмір шпонки Ь. Для всіх стандартизованих шпонкових з'єднань на нього встановлене поле допуску Ь9.
Граничні відхилення по ширині Ь шпонки, пазів отвору та вала представлені в табл. 8.2.
Граничні відхилення розмірів з'єднань, що не сиряжуються, з призматичними шпонками представлені в табл. 8.3
Згідно з номінальним розміром Ь встановлено 3 види з'єднань:
- вільне — для отримання нерухомих посадок, які застосовуються при утруднених умовах складання (вільне з'єднання для сегментних шпонок не передбачається);
- нормальне — для отримання нерухомих розбірних з'єднань при сприятливих умовах складання;
- щільне — для отримання нерухомих з'єднань з напресува-ням при складанні, що працюють при реверсивних навантаженнях.
Таблиця 8.2
Граничні відхилення по ширині Ь та орієнтовне призначення посадок у з'єднаннях з призматичними шпонками
Примітка. Для термооброблених деіалей допускаюїься грашічіи відхилення розміру ширини паза вала НІ], якщо не не впливає на пранездаї тої ь з'єднання.
Рекомендується для з сдпдпь з довгими шпонками (І - 2ч1) Перед використанням
бажана дослідна перевірка
Шпонкові з’єднання
Позначення шпонок:
Нормативний документ - По СТ СЕВ 189-75;
Назва виробу - шпонка призматична;
Габаритні розміри: ширина 
мм,
висота 
мм,
довжина 
мм;
|
|
|
Матеріал шпонки – сталь цільнотягнута з 
Мпа;
Позначення на кресленні:
- виконання шпонки – А;
- виконання шпонки – В;
- виконання шпонки – С.
Нормативний документ - По ГОСТ 10748-68;
Назва виробу - шпонка призматична висока;
Габаритні розміри: ширина мм,
висота 
мм,
довжина мм;
Матеріал шпонки – сталь цільнотягнута з МПа;
Позначення на кресленні:
- виконання шпонки – 1;
- виконання шпонки – 2.
Довжини шпонок вибирають із стандартного ряду чисел по таблиці 1.
Таблиця 1 Стандартний нормальний лінійний ряд довжин шпонок по ГОСТ 10748-68
|
| 6 | 8 | 10 | 12 | 14 | 16 | 18 | 20 | 22 | 25 | 28 | 32 |
| 36 | 40 | 45 | 50 | 56 | 63 | 70 | 80 | 90 | 100 | 110 | 125 | |
| 140 | 160 | 180 | 200 | 220 | 250 | 280 | 320 | 360 | 400 | 450 |
Посадки шпонок:
Поля допусків розмірів шпонок призматичних по СТ СЕВ
| Параметр шпонки | Позначення та інтервали розмірів | Поле допуску |
| Ширина |  , мм; весь діапазон розмірів
| 
|
| Висота |  , мм; 2÷6 мм
|
|
 , мм; >6 мм
| 
| |
| Довжина |  , весь діапазон розмірів
| 
|
Поля допусків розмірів шпоночних пазів (глибини) по СТ СЕВ
| Параметр шпонки | Позначення та інтервали розмірів | Поле допуску | ||
| , мм; весь діапазон розмірів
|
| |||
| Висота пазу у ступиці
| , мм; 2÷6 мм
|
| ||
| , мм; >6 мм
|
| |||
| Глибина пазу на валу | , весь діапазон розмірів
|
|
Таблиця 2 Посадки шпона-вал:
| Поле допуску шпонки („валу”) | Тип з’єднання | Поле допуску шпон очного пазу на валу („отвору”) | Посадка |
|
| Вільне з’єднання, посадка з зазором | 
| 
|
|
| Нормальне з’єднання, посадка перехідна | 
| 
|
|
| Посадка з натягом, туге з’єднання | 
| 
|
Таблиця 3 Посадка шпонка-ступиця:
| Поле допуску шпонки („валу”) | Тип з’єднання | Поле допуску шпон очного пазу у ступиці („отвору”) | Посадка |
|
| Вільне з’єднання, посадка з зазором | 
| 
|
|
| Нормальне з’єднання, посадка перехідна | 
| 
|
|
| Посадка з натягом, туге з’єднання |
|
|
Дані про з'єднання з клиновими шпонками представлені в табл. 1.13.4.
Шпонки переважно з'єднуються з валами по ширині шпонки нерухомою посадкою, а з втулкою однією з рухомих посадок.
Натяг потрібний для фіксування положення шпонки при експлуатації, а зазор - для компенсації неминучих похибок пазів та їхнього перекосу.
Схеми контролю шпонкових з'єднань
Контроль шпонкових з'єднань відбувається за допомогою спеціальних граничних калібрів; ширина пазів вала і втулки Ь перевіряється пластинами, які мають прохідний та непрохідний бік (рис. 1.13.3, а); розмір сі + і2отвору - пробками зі ступінчастою шпонкою (рис. 1.13.3, б); глибина паза вала (розмір і:) перевіряється кільцевими калібрами, які мають стрижень з прохідним та непрохідним степенем.
|
|
|
Види шліцьових з'єднань
Шліцьові з'єднання мають таке ж призначення, що і шпонкові, але мають перед останніми значні переваги:
- внаслідок зминання та зрізу шпонок, послаблення перерізів валів і втулок пазами і утворення концентраторів напружень шпонкові з'єднання не можуть передавати великі крутні моменти;
- в результаті перекосів і зміщення пазів, а також контактних деформацій від радіальних сил в шпонкових з'єднаннях можливий перекіс втулки на валу.
Шліцьові з'єднання передають великі крутні моменти, мають великий опір утомі, високу точність центрування та направлення. Для забезпечення концентричності поверхні втулки відносно осі обертання вала у шліців деталей, що спряжу-ються, передбачена центрувальна поверхня.
В залежності від профілю зубів шліцьові з'єднання поділяються на прямобічні, евольвентні, трапецеїдальні та трикутні (рис. 1.13.5).
Рис. 1.13.5. Види шліцьових з'єднань
|
|
|
Шліцьові з'єднання з евольвентним профілем (рис 1.13.5, б) мають широке використання. Вони:
- здатні передавати значні крутні моменти;
- мають концентрацію напружень біля основи зубів на
10-40 % меншу, ніж при прямобічному (рис. 1.13.5, а) профілі;
- мають підвищену циклічну довготривалість;
- забезпечують краще центрування і направлення деталей при з'єднанні;
- більш прості у виготовленні.
Шліцьові з'єднання з трапецеїдальним (рис. 1.13.5, в) та трикутним (рис. 1.13.5, г) профілем не стандартизовані, переважно їх використовують замість посадок з натягом, а також при тонкостінних втулках для передачі невеликих крутних моментів.
1.13.6.1. Шліцьові з'єднання з прямобічним профілем
Допуски і посадки встановлює ГОСТ 1139-80 в залежності від призначення з'єднання та прийнятої системи центрування втулки відносно вала. Існує три способи центрування схеми яких представлені на рис. 1.13.6:
|
|
| Рис. 1.13.6. Схеми центрування арямобічних з'єднань |
- за зовнішнім діаметром Б (рис. 1.13.6, а);
- за внутрішнім діаметром (і (рис. 1.13.6, б);
- за бічними сторонами зубів Ь (рис. 1.13.6, в);
Центрування по Б рекомендується при підвищених вимогах до точності співвісності елементів з'єднання, коли втулку термічно не обробляють, або коли твердість її матеріалу після термічної обробки дозволяє використовувати метод чистового протягування, а для обробки вала — використовувати метод фрезерування до отримання кінцевих розмірів зубів.
Такий спосіб простий і економічний, використовується для нерухомих з'єднань, а також для рухомих, які передають незначний крутний момент, тобто для з'єднань з малим зношенням поверхонь.
Центрування по й використовується в випадках підвищених вимог до співпадання геометричних осей; якщо втулка має високу твердість після термічної обробки, і це не дозволяє обробити отвір чистовим протягуванням (отвір шліфують на звичайному внутрішньошліфувальному верстаті); коли можуть виникнути значні короблення довгих валів після термічної обробки.
Спосіб забезпечує точне центрування і використовується переважно для рухомих з'єднань, але значно дорожчий за інші.
Центрування по Ь використовується при передаванні знако-перемінних навантажень, великих крутних моментів, а також при реверсивному русі.
Цей метод сприяє більш рівномірному розподіленню навантаження між зубами, але не забезпечує високої точності центрування. Метод простий і економічний, але застосовується рідко.
1.13.6.2. Допуски і посадки прямобічних шліцьових з'єднань
Для різних способів центрування ГОСТ 1139-80 встановлює поля допусків і рекомендовані посадки для валів і втулок (див. табл. 1.13.5).
Посадки шліцьових з'єднань призначають в системі отвору для центруючої циліндричної поверхні та бокових поверхонь впадин втулки і зубів вала (тобто по Б і Ь при центруванні по Б; по сі і Ь при центруванні по сі; по Ь при центруванні по Ь).
Числові значення допусків і основних відхилень для розмірів Б, й, Ь шліцьового з'єднання призначають згідно з ГОСТ 25346-82.
Сполучення посадок по Б і Ь або по сі і Ь стандартом не регламентовано (встановлюється конструктором).
1.13.6.3. Позначення прямобічних шліцьових з'єднань
Шліцьові поверхні зображуються на кресленнях двома лініями: лінія номінального профілю -- основною лінією, лінія впадин шліців суцільною тонкою лінією, розташованою з боку матеріалу, на відстані, встановленій масштабом креслення.
Позначення шліцьового з'єднання вказується на поличці лінії—виноски, як показано на рис. 1.13.7.
Позначення шліцьових з'єднань складаються:
- з літери, яка позначає поверхню центрування;
- з числа зубів та номінальних розмірів сі, Б, Ь з'єднання вала і втулки;
- позначення полів допусків (для деталей) або посадок (для з'єднання) за розмірами сі, Б, Ь.
З'єднання шліцьові евольвентні Способи центрування
Центрування деталей евольвентного з'єднання виконують переважно по бокових поверхнях 8 та по зовнішньому діаметру Б (по 8 виконують часто, воно є економічним, а по Б лише при необхідності точної співвісності деталей на валу). Допускається, але не рекомендується також центрування по внутрішньому діаметру сі. В машинобудуванні часто використовують центрування відносно допоміжної поверхні.
При вказаних способах центрування можливе як рухоме так і нерухоме з'єднання.
На рис. 1.13.8, а) показані вихідний контур і форма зубів вала та втулки: на рис. 1.13.8, б), при центруванні по зовнішньому діаметру Б; форма зубів вала і втулки при центруванні по бокових поверхнях зубів з плоскою та заокругленою (показана штриховою лінією) формою впадини на рис. 1.13.8, в).
|
|
Рис. 8.7. Форма зубів і способи центрування евольвентних шліцьових з'єднань
Допуски і посадки евольвентних з'єднань
Допуски і посадки встановлені в ГОСТ 6033-80.
При центруванні по бокових поверхнях встановлено два види допусків ширини є впадин втулки і товщини 8 зуба вала (рис. 1.13.9):
- Тр (Т8) - допуск власне ширини впадини втулки (товщини зуба вала);
- Т - сумарний допуск, до якого входить також відхилення форми і розташування елементів профілю впадин (зуба).
Відхилення розмірів є та 8 відраховують від їхнього загального номінального розміру за дугою ділильної окружності.
Для ширини є впадини втулки встановлене одне основне відхилення Н і степені точності 7, 9, 11.
Для товщини 8 зуба вала встановлені десять основних відхилень: а, с, а, і, §, Ь, к, п, р, г і степені точності 7, 8, 9, 10, 11.
Контроль шліцьових з'єднань
Шліцьові з'єднання контролюють комплексними прохідними калібрами (рис. 1.13.10) та поелементними непрохідними калібрами або на універсальних вимірювальних приладах.
Контроль шліцьового вала або втулки комплексним каліб ром є достатнім в одному положенні, без перевстановлення калібру.
Рис. 8.8. Калібри для контролю шліцьових з'єднань
На рис. 1.13.10, а) показані калібри для контролю прямобі-чних з'єднань; на рис. 1.13.10, б) - для контролю евольвентних з'єднань.
Контроль поелементним непрохідним калібром необхідно виконувати не менше, як в трьох різних положеннях. Якщо калібр проходить хоча б в одному з цих положень, контрольовану деталь вважають бракованою.
Допуски калібрів для контролю шліцьових прямобічних з'єднань регламентовані ГОСТ 7951-80, допуски і види калібрів для контролю шліцьових евольвентних з'єднань - ГОСТ 24969-81.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 954; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!