Тема:Сутність процесу навчання
Тема: Дидактика як теорія освіти і виховання
Поняття дидактики і її р-к
Термін «дидактика» введений 1613 р Хелвігом і Юнгом у книзі «Короткий звіт дидактики або мистецтво навчання радихія» - дидактика розглядається як теорія навчання.
1632 р – написана, а опублікована 1657 р. праця з дидактики Яна Коменського – «Велика дидактика» - наука розглядається як мистецтво навчання і виховання..
Найбільш цілісною дидактичною системою є система, розроблена ЙоганомГербертом на основі сучасних уявлень про псих процеси, розробив теорію виховного навчання, в осн якого лежали етапи навчання як процесу мислення – т ч була завершена розробка теорії авторитарної педагогіки.
Протягом 18-19 ствонавлоскон шляхом розробки форм і методів навчання, уніфікації підручників та їх змісту і комплексу допоміжних матеріалів для вчителів.
Центром дидактичної системи завжди виступає вчитель, вимоги до його д-сті і усталюється позиція, що резнавч на 100% зал від нього.
На поч. 20 ст на грунті експериментів у Пн.Америці, Фр, Англії була видана книжка Дьюї Джона «Демократія та освіта», де була викладена концепція педоцентричної дидактичної системи – осн ідея: знання мають цінність лише тоді, коли дитина бачить їх практичну користь. Дослідники:С.Френе, Г.Керменштайнер, М.Монтесорі, Р.Штайнер.
Сучасна дидактична система(дидактика співробітництва діалогу) - в основі лежать уявлення про процес навчання як процес співпраці вчителя і учня.Представники:течії конструктивізму і реконструктивізму.
|
|
|
Ця система ніде не реалізована у чистому вигляді, за винятком невеликих приватних шкіл. Є найскладнішою для виконання, бо включає управління чужими пізнавальними процесами.
Осн ознакою наявності цієї сист є середовище співпраціі в-дії, яке має ознаки формув спільного емоційного простору – співпереживання.
Сучасна дидактика – галузь знань, яка склад з загальної та спеціальної дидактики. Серед них: дидактики окремих галузей знань та дидактики певних вікових рівнів або рівнів освіти.
Дидакт дошкільної освіти, аг сер освіти, позашкільна осв, вища школа, професійна освіта, післядипломна освіта, аспірантура, докторантура, самоосвіта.
Основні дидактичні категорії
Освіта, навчання, зміст освіти, формули навч, методи навч, закономірності навч процесу, принципи навч, понятта сутності процесу навч. У с-рі освіти: р-нінавч.
Розгляд р-ні освіти дидактика звертає увагу на відношення між ними, завдання кожного з них, наявність або відсутність вільного переходу між ними.
Наявність всіх цих ознак твердить пр. сформ акт освіти – сукупність організованих за певними принципами закладів освіти за вертик, горизонт або верт-горизонт структурою.
|
|
|
Зміст освіти – сукупність знань, умінь та навиків, досвіду д-сті та досвіду емоційно-цілісного ставлення до дійсності, що уклад відповідно до вимог і освітніх стандартів.
Держ стандарт освіти в Укр – це поняття визначає вимоги до змісту, обсягу, р-нязг освіти та фахової підготовки. 1996 – закон «Про освіту».
Державний стандарт освіти – це зведення норм і положень, що регулюють д-стьсист освіти на підставі держ вимог до освідченості учнів і викладачів.
С-радерж стандарту середньої освіти:
1-базовий освітній план аг-осв закладів – має міністерський 90% та шкільний 10% компоненти. План регулює навантаження і склнавч робочий план школи. Існнавч плани шкіл з поглибленим вивченням дисциплін, також окремі навч плани мають школи типу гімназій, ліцеї.
2 – держ стандарти зг сер освіти(істор, мате мат, хімічної). На їх основі склнавч плані з шкільних курсів, типовий навч план визнач обсяг обов’язкові знань, умінь та навиків з окремої дисципліни.
3 – держ вимоги до р-ня знань учня – виражаються через завдання аг-нац тестувань р-ня знань учня.
Порівняльний аналіз осн дидактичних систем
| критерії | авторитарна | педоцентрична | сучасна |
| Автори | Й.Гербарт,Коменський, Песталоцці, Дістерверг | Дьюї, Паркхерст, Френе, Монтесорі | Виготський, Брунер ,Девід, Занько, Волков, Ільїна, Шаталов |
| Осн ідея | Формувати інтелектуально багатий і морально сильний х-р | Створ середовище для р-ку пізнавальних інтересів дитини | Спрям пізнавальний інтерес дитини лінією та логікою навч предмета і розвин інтерес, спрям його, ств середовище для виникн власних сенсів пізнавальної д-сті |
| Гол роль | Вчителеві – його д-сть має бути регламент, систематизована і максимал. методично забезпечена | Дитині – тому найціннішими є її спонтанні пізнавальні інтереси, оск логіка індивід р-ку у кожного своя, школа не повинна втруч у регул цих інтересів | Середовище співпраці та в-дія вчителя і учня,тому осн – це ств допомагаючи взаємин, які дозвол шляхом підтримки пізнавальних інтересів дитини, спрямувати її інтелект дії. |
| Рушійна сила | Наказ, оцінка, заохочення, покарання | Власні спонтанні інтереси дитини | Ствсист внутр. Стимулів, які спонукають дитину до роботи: атмосф відкриттів, творчості, установка на успіх |
| Переваги | Забезп найвищих рез-татів засвоєння знань | Забезп середовища для р-ку індивід нахилів та здібностей | Забезп досвід інтелект співробітництва та індивід здібностей. |
| недоліки | Найвищий р-ньвтрати інтересу та внутр. Мотивівпізннавчд-сті, передача систематик знань, ігнор індивід інтересів розум. активності | Вчися того, що хочеш. |
|
|
|
|
|
|
Тема:Сутність процесу навчання
Поняття про процес навчання
Навч процес у суч школі розгляд на оск психолог знань про природу пізнавальних процесів.
Авторитарна дидсист – вих.-ня і оцінка – в осн якого лежить управління розвиткомпфзнавльних процесів дитини.
Розглядаються способи організації навч., метою якого є макс засвоєння знань майб можливою к-сстю учнів у класі.
Розглядається процес навчання як учіння, основою якого є природня активність дитини, що має потребу накопичувати власний інформаційний та операційний потенціали досвіду.
Мета навч процесу –створ умови для того, щоб був простір для будь-якої пізнавальної активності дитини. – педоцентрична
Взаємозвяз, взаємообумовлд-сть вчителя і дитини. Мета – створити умови для спрямування природн активності дитини лінієюта логікою навч предмета – сучасна.
В оснд-сті людини. Вона розвив у 3ьох видах:
1 - звичайне життєве пізнання;
2 – наукове пізнання;
3 – навчальне пізнання;
1: нецілеспрямоване і несистематичне. Дж інформ – випадкові і процес їх появи єнерегульований людиною.
| Наукове пізнання | Навчальне пізнання |
| Процес довготривалий | короткотривалий |
| Інфотрим шляхом проб і помилок, причому є рівно важливою | Процес пристос до темпу р-ня знань, вікових особлучн, здеборієнт на шлях відкриттів та успіхів |
| Над людством не стоїть фасилітатор, що полегшує шлях до знань | Заздалегідь оптимально співвіднесено зміст і час на його засвоєння |
Обидва процеси є пізнавальними за своєю природою, цілеспрямовані, систематичні і орієнт на досягнення заздалегідь відомого рез-тату.
Пізнавальні процеси є властиві психіці людини від народження. Виокремлюють:
1 – «обслуговуючий» процес – увага – конкретне зосер психолог активності. Вчитель має володіти прийомами привертання уваги, відключ уваги, довільного переключ уваги на підставі певного завдання. Вміти володіти власним досвідом управління увагою. Максимальний об’єм уваги – 6-7 обєктів.
2 – «самостійний» процес – відчуття (інтероцентривні, пропріоцентривні, екстероцентривні) – об’єкти і явища зовн дійсності.
3 – сприйняття – є рез-татом сукупності даних різних органів відчуттів з попер досвідом людини про аналог об’єкти.
4 – мислення 5 – пам'ять – осн у навч процесі.
6 – мовлення.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 264; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!