Грошові фонди та фінансові ресурси
Грошові кошти на п-стві формуються у процесі утворення статутного фонду. У подальшому кошти інвестуються для забезпечення виробничо-господарської д-сті розширення та розвитку виробництва. У процесі реалізації продукції, робіт, послуг на рахунки п-ств постійно надходять грошові кошти у вигляді виручки від реалізації. У складі виручки від реалізації продукції на п-ство надходить сума акцизного збору, ПДВ, який підлягають внесенню у бюджет. Реальним платником цих податків є споживач, перераховує їх п-ство, яке реалізує дану продукцію. Частина коштів, яка залишилась після відрахувань у бюджет акцизного збору та ПДВ спрямовується на заміщення коштів авансовані в обороті та основні фонди на використання фінансових зобов”язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями та іншими суб”єктами господарювання.
Грошові фонди – це частина грошових коштів, які мають своє спрямування. До грошових фондів належать
1.статутний фонд(використовується п-ством для інвестування коштів в оборотні та основні фонди) ;
2.фонд оплати праці (служить для виплати основної та додаткової зарплати працівникам);
3.амортизаційний фонд (служить для фінансування відтворення основних та поза оборотних активів);
4.резервний фонд (служить для покриття збитків та подолання тимчасових фінансових ускладнень)
Основні джерела фінансування ресурсів п-ства- це власні кошти до яких відносять статутний фонд, амортизаційний фонд, прибуток і валовий дохід. До залучених коштів відносять отримані кредити, пайові та ін. Внески, кошти мобілізовані на фінансовому ринку.
|
|
|
Основи організації фінансів п-ства.
Під організацією ФП розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругооборотом для досягнення економічних цілей згідно законодавчими актами. Основні принципи: 1) саморегулювання; 2) самоокупність; 3) самофінансування. Метою цих принципів є одержання максимального прибутку за мінімально можливого ризику. Суб”єкт господарювання має фін. Незалежне право самостійно вирішувати, що, як виробляти, кому реалізовувати продукцію, як розпоряджатися прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати.
2.1 Формування валового і чистого доходу.
Виручка від реалізації продукції у відтворювальному процесі матеріального в-цтва відіграє важливу роль як одна з ланок нового кругообігу коштів п-ства. За рахунок грошових надходжень від реалізації продукції відшкодовується вартість матеріальних витрат на виробництво використаної сировини, напівфабрикатів, матеріалів, палива, а також перенесена частина вартості основних фондів (амортизаційні відрахування).
|
|
|
Валовий дохід- це грошовий вираз вартості створеної продукції. Він визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами і амортизаційними відрахуваннями у складі собівартості реалізованої продукції. Валовий дохід є важливим показником д-сті п-ства і характеризує його ефективність. У валовому доході відображається підвищення продуктивності праці, збільшення заробітної плати та скорочення матеріаломісткості продукції. Використання валового доходу дає змогу визначити реальний економічний ефект, який отримується від д-сті кожного п-ства.
Оплата праці- витрати на виплату основної та додаткової зарплати, яку виражають у грошовій формі як вартість необхідної праці. Праця поділяється на необхідну і додаткову (додатковий прибуток). Додатковий прибуток- це продукт, створений працею людей на п-ствах, який виступає як чистий дохід (грошова форма додаткового продукту). Чистий дохід- виражає у грошовій формі вартість додаткового продукту і визначається як перевищення виручки від реалізації продукції над вартістю матеріальних витрат (амортизаційних відрахувань), зарплати або як різниця між валовими доходами і зарплатою. Чистий дохід реалізується у вигляді акцизів ПДВ, відрахувань у фонди соц. Та пенс. Страхувань та інші державні цільові фонди. Значна частина чистого доходу реалізується у формі прибутку.
|
|
|
2.2 Доходи від фінансово-інвестиційної діяльності.
Фін. інвестиції зумовлені потребою ефективного використання вільних фін. ресурсів, коли кон”юктура фін. ринку уможливлює отримання значно більшого рівня прибутку на вкладений капітал, ніж операційна діяльність на товарних ринках. Важливий напрямок фінансової діяльності п-ства за ринкової- це раціональне використання вільних фін. ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестиційних коштів, які даватимуть п-ству додатковий прибуток. Прибуткове інвестування грошових коштів здійснюється на фін. ринку. Купуючи акції або облігації інших п-ств необхідно виходити з того, що інвестувати треба тільки надлишкові фін. ресурси. При цьому у п-ств мають бути готівкові кошти на випадок надзвичайних обставин. Ця готівка може бути у формі грошового залишку на банківських рахунках або у високо ліквідованих цінних паперах (високол.наз.держ.облігації) та казначейські зобов”язання. Перш ніж придбати акції та облігації будь-якого п-ства необхідно вивчити його д-сть п-ства та проаналізувати його фін. результати. Цінність акції визначається тими доходами, які отрим. п-ством у майбутньому, а нерівним девідентів, обіцяних рекламних проспектах.
|
|
|
Лізинг.
П-ство має право здавати в оренду нерух. Майно (будівлі, споруди) за відповідну плату або за фін. лізинг. Лізинг- це форма довгострокової оренди, яка передбачає передачу права користування майном іншому суб”єкту п-цької д-сті на платній основі і на визначений угодою строк. Об”єктом лізингу є мат. Цінності, які входять до складу основних засобів.
Сторони лізингової угоди: 1.п-ство- постачальник; 2.ліз. фірма- п-ство-орендавець;3.орендатор, який отримує нерухоме майно і користується ним протягом використаного часу.
Види лізингу:
1.фінансовий- передбачає виплату постачальнику, тобто лізинговій фірмі вартість обладнання, яке зумовлене орендатором і передачу його в оренду. За фін. лізингу строк оренди обладнання відповідає строку його амортизації. Фін. лізинг має назву лізинг майна з повною окупністю або з повною виплатою. Це означає, що лізингодавець протягом плинності договору повертає собі всю вартість майна і отримує прибуток від лізингової операції. Після закінчення строку дії договору орендатор може викупити об”єкт лізингу за залишковою вартістю або повернути його лізингодавцеві або укласти новий контракт на оренду.
2.оперативний- укладається на час, менший за амортизаційний період майна. Після заключного договору об”єкт лізингу повертається лізингодавцеві або знову здається в оренду.
Лізингова плата- залежить від виду основних засобів строку лізингу та ін. умов договору. Сума лізингової плати є фіксованою і виноситься однаковими частинами протягом усього терміну дії договору.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 359; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!