ОСОБИСТІСНИЙ ТА ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК У ПЕРІОД ЗРІЛОСТІ
Проблема особистісного та професійного розвитку вивчається представниками багатьох наукових дисциплін (соціології, історії, філософії, юриспруденції та ін.), зокрема представниками психологічної науки. Вчені, які займалися вивченням обговорюваної проблеми, належать до різних шкіл і напрямів в психології, проте, не дивлячись на це, виявляється і загальна тенденція в їх підходах. Вона полягає в тому, що розвиток особистості в різноманітних концепціях розглядається в контексті взаємного впливу індивідуальних особливостей людини і соціокультурного середовища в процесі соціалізації та/чи професіоналізації.
<…>Розглянемо особливості особистісного та професійного онтогенезу в період зрілості. Актуальність цього питання пояснюється, з одного боку, тим, що індивідуальні характеристики людини (установки, потреби, інтереси, рівень домагань, особливості інтелекту та ін.) роблять значний вплив на вибір професії та хід професійної адаптації. Вони можуть як сприяти формуванню професійної майстерності і творчому підходу до трудової діяльності, так і перешкоджати професійному становленню (наприклад, у разі відсутності загальних професійних здібностей - активності, саморегуляції, перешкодостійкості тощо), приводити до швидшого професійного старіння і деформації. (Під професійною деформацією розуміються соціально-психологічні і психічні зміни особистості, що виникають в процесі виконання професійної діяльності).
|
|
|
З іншого боку, професійна діяльність робить зворотний вплив (позитивний або негативний) на особистісний онтогенез, наприклад на формування самооцінки, самоставлення і т.д. Так, Л.Н.Корнєєва …наводить дані експериментів, які показали динаміку професійно важливих якостей особистості впродовж всього професійного шляху людини. Нею було виявлено, що на початкових етапах професійної діяльності зазвичай підвищується тривожність, потім відбувається деяке зниження її рівня. При трьох-п'ятирічному стажі роботи вона знову стає неадекватно високою, що приводить, зокрема, до піку травматизму на цьому етапі. В подальшому після деякого зниження має місце повторне поступове підвищення тривожності до рівня, оптимального в даній діяльності. Іноді фіксується ще один різкий підйом вираженості даної якості в передпенсійний період.
На кожній віковій стадії професійне і особистісне становлення відрізняються своїм змістом та динамікою. Ми акцентуємо увагу на закономірностях особистісного та професійного онтогенезу в період зрілості (дорослості), оскільки він характеризується, по-перше, продовженням розвитку і формування особистісних (психічних і соціально-психологічних) якостей і, по-друге, найбільшою активністю в плані професійної діяльності.
|
|
|
Межі дорослості різні дослідники визначають неоднаково. Так, Е.Еріксон називає ранню (20-45 років), середню (40/45-60 років) і пізню дорослість (понад 60 роки). За Д.Б.Бромлеєм, цикл дорослості складається з чотирьох стадій: ранньої (21-25 років), середньої (25-40 років), пізньої дорослості (40-55 років) та передпенсійного віку (55-65 років). В періодизації Ш.Бюлер зрілість знаходиться між 25/30- 45/50 роками. Р.Гаулд, Д.Левінсон, Д. Вейлант виділяють сім періодів дорослого життя, що починається в 16/22 роки і завершується після 50 років. Б.Г.Ананьев дотримується періодизації, в якій середній вік (зрілість) ділиться на дві фази: 21/22-35 років та 36-55/60 років. Така різноманітність у визначенні меж цього періоду різними дослідниками може пояснюватися дією часових, економічних, соціальних та інших чинників.
Враховуючи існуючі періодизації, ми пропонуємо відносити зрілість до відрізка життя між 20 і 60 роками та описувати її у фазах - часових інтервалах по 7-10 років. (Такий розподіл періоду зрілості на фази є умовним. Ця умовність пояснюється недостатньою вивченістю питання про визначення меж обговорюваного періоду і кожної його стадії, а також неоднозначністю в позначенні цих меж різними дослідниками). Кожну фазу закінчує нормативна криза розвитку, успішність вирішення і терміни якої можуть варіювати залежно від характеру протікання попереднього періоду, індивідуальних особливостей і обставин життя в цілому.
|
|
|
У процесі зміни стабільних фаз розвитку і криз змінюються особливості особистості людини. У відносно стійкі віки розвиток здійснюється головним чином за рахунок «мікроскопічних змін особистості», що тривають декілька років, які, нагромаджуючись, потім стрибкоподібно виявляються у вигляді вікового новоутворення. При кризах, які значно коротші за тривалістю, відбуваються різкі зрушення розвиток набуває бурхливого, стрімкого характеру. Нормативні кризи розвитку є найчутливішими до деяких зовнішніх дій, які сприяють формуванню певних якостей особистості, у тому числі й професійно важливих.
До початку періоду зрілості завершується статеве дозрівання людини, стають диференційованими її розумові здібності та інтереси. Сформовані певна система цінностей (особистий світогляд і життєва позиція), цілісний образ Я, готовність до самонавчання і саморозвитку особистості, професійні наміри.
|
|
|
Перша фаза періоду зрілості, на наш погляд, триває приблизно з 20 до 30 років життя і характеризується тим, що людина прагне до самостійного, незалежного життя, усвідомлює себе дорослою і повноправною. Відбувається включення у всі види соціальної активності та оволодіння багатьма соціальними ролями. Як вважають Ш.Бюлер, Р.Гаулд, Д.Левінсон, Д.Вейлант і Д.Б.Бромлей, наступає період зустрічі з супутником життя, утворення власної сім'ї та народження дітей. Відсутність подібного досвіду, на думку Е.Еріксона, може привести до замикання людини на самій собі і прагнення до уникнення контактів. Ізоляція від людей, особливо близьких, або нерозбірливі стосунки, непередбачувана поведінка є ознаками аномального розвитку особистості.
Згідно твердженню Ш.Бюлер, протягом цієї фази вікового розвитку (до 25 років) людина, як правило, знаходить своє покликання або просто постійне професійне заняття. При цьому вона знаходиться або на фазі адепта, коли вибір професії вже зроблений і починається (продовжується) процес її освоєння, або на фазі адаптації, тобто оволодіння і прийняття норм професійної діяльності та професійного спілкування, розуміння значення професії та своєї причетності до неї.
Людей молодших 25 років, як правило, характеризує низька задоволеність, пошук сенсу життя, що пов'язано з труднощами дорослішання і входження в самостійне життя. Між 25 і 30 роками ці труднощі долаються, власне життя здається максимально осмисленим і наповненим. Зароджуються відчуття господаря свого життя, соціальна відповідальність за себе і за справу, продовжується професійне самовизначення й уточнюються критерії оцінки себе як професіонала.
Зазначимо, що трудова діяльність, практичний досвід і тренованість виступають як основний сенсибілізуючий чинник розвитку психічних функцій особистості. На думку Б.Г.Ананьева, досягнення нових, вищих рівнів функціонального розвитку в зрілі роки в процесі трудової діяльність можливо завдяки тому, що деякі психічні функції знаходяться в умовах оптимального навантаження, посиленої мотивації та операційних nеретворень. Одночасно з цим функції, що не мають таких умов, у відносно молоді роки поступово знижують свій рівень. Систематична праця призводить до того, що відбувається спеціалізація окремих психічних функцій стосовно певних об'єктів і операцій діяльності. Наприклад, удосконалюється розвиток окоміру, коректується і стає більш вибірковою увага, залежно від актуальності й інтелектуальної діяльності розвиваються пам'ять і мислення, особливо сензитивні вікові періоди (18-24 і 29-33 роки для пам'яті та 26-29 років для мислення).
У ранній зрілості (20-25 років) переважає відносна автономність, незалежність психічних функцій. З 26 років починається відносна стабілізація міжфункціональної структури на вищому рівні інтеграції. З віком (26-29 років) відбувається поступове підвищення ступеня ітегрованості всієї системи інтелекту.
Близько 30 років, згідно нашим припущенням, закінчується перша фаза періоду зрілості. Відрізок життя з 29 до 32 років Р.Гаулд, Д.Левінсон, Д.Вейлант називають перехідним. Протягом цього часу виникають нові внутрішні суперечності: перші життєві успіхи і очікування вже позаду, праця і побут стають буденними і в результаті відбувається нове зниження відчуття осмисленості та повноти буття. З'являється потреба в підведенні проміжних підсумків і одночасно у відчутних змінах, в подальшому професійному зростанні, формується відповідальність за інших (наприклад, за дітей та батьків). Людина переглядає цінності і сенс свого буття. В окремих випадках цей процес може привести до зміни сфери діяльності та устрою сімейного життя.
Подальший розвиток особистості продовжується протягом другої фази періоду зрілості (від 30 до 40 років) і залежить від багатьох чинників: ступеня та продуктивності соціальної активності людини, досягнутої нею статусу, що задає певні можливості цієї активності, особливостей протікання попередніх стабільних і кризових вікових періодів.
Зрілій людині властиві реальні очікування, тверезі оцінки можливостей. Вона ставить конкретні життєві цілі та має деякі результати просування до них, суб'єктивно переживаючи цей вік як апогей життя. У зв'язку з цим, на думку Ш.Бюлер, до 40 років встановлюється самооцінка особистості, в якій відображені результати життєвого шляху як цілого, життя як вирішуваної задачі. Стабілізація основних психічних структур, ціннісних орієнтації, рівня домагань супроводжується підвищенням стабільності і внутрішньої послідовності образу Я.
Продовжується і професійний онтогенез. У разі досягнення вищих рівнів в професійній діяльності та успіху в ній у людини посилюється її загальна мотивація, відбувається творчий розвиток себе як особистості засобами професії. Наприклад, у представника правоохоронних органів через пошуковий характер професійної діяльності підвищується рівень спостережливості, розвиваються критичність і аналітичність мислення, емпатійність. Проте, як нам здається, успіхи в професійній сфері можуть привести до розвитку і таких проявів, як перебільшення ролі окремих деталей об'єкта, надмірна підозрілість, вседозволеність, винесення поспішних і помилкових висновків.
Під впливом цілей і умов праці складається професіональний тип особистості з характерною для нього манерою діяльності, спілкування і поведінки, інтересами, установками та традиціями. О.М.Борисова відзначає, що професійний тип не є застиглим. Процес формування особистості здійснюється безперервно, і будь-які зміни в процесі професійного становлення можуть вплинути на її розвиток. Зокрема, автором розглядаються особливості особистості людини, що не «склалася як "професіонал"» і що характеризується дратівливістю, конфліктністю, прагненням пояснити свої невдачі збігом несприятливих обставин.
У той же час вибір професії спочатку пов'язаний з певними задатками та установками особистості. Тому, коли у людей певної професії помітні якісь загальні риси характеру, їх специфіка може бути обумовлена не тільки вторинним впливом професійної ролі, але і тим, що в більшості випадків її вибирають люди, що початково володіють певними особистісними особливостями. Знання цих особливостей має значення, наприклад, для діагностики ступеня професійної деформації та її профілактики.
Друга фаза періоду зрілості (близько 30--40 років), на думку Д.Б.Бромлей, характеризується як роки оптимуму для інтелектуальних досягнень.
У цей період знову посилюється диференціація окремих сторін всієї системи інтелекту на вищому рівні загальної інтегрованості. Так, в проміжку від 34 до 37 років настає другий пік в розвитку мислення, встановлюються все більш тісні й стійкі зв'язки між образним, вербально-логічним і практичним мисленням. Спостерігається посилення в розумовій діяльності ролі образного і практичного мислення. Проте до 40 років, як стверджує Д.Б.Бромлей, можливе зниження деяких фізичних і розумових функцій, що виявляється при максимальній напрузі в процесі діяльності. Наприклад, починаючи з 34-річного віку спостерігається деякий спад функціонального рівня розвитку властивостей уваги і сенсорно-перцептивних функцій.
У цілому середня дорослість (25/30- 40 років), за Д.Б.Бромлеєм, характеризується як роки накопичення відносно постійних матеріальних засобів та соціальних зв'язків, лідерство в різних видах діяльності. До 40 років людиною отримується новий статус, який складається з різноманіття її прав та обов'язків в різних сферах життя і діяльності: в суспільстві, на роботі і в сім'ї. Здійснюється попереднє підведення підсумків життя, можлива криза середини життя.
Р.Гаулд, Д.Левінсон, Д.Вейлант характеризують цю кризу (40-42 роки) як вибух, коли виникає відчуття, що життя проходить дарма, з'являються ознаки втрати молодості та погіршення здоров'я. Подібні суперечності усвідомлюються людиною як розбіжність, гнітюча невідповідність між Я-реальним та Я-ідеальним, між областю наявного і областю можливого, бажаного. На думку Б.С.Братуся, вихід з ситуації нормативної кризи може бути двояким. Необхідно або знайти шляхи подальшого самоудосконалення і тим самим досягти відповідності між своїми можливостями і мотивами, або змінити смислову орієнтацію в тому напрямі, в якому буде можливий поступальний розвиток особистості. Неможливість усвідомлення цієї альтернативи, за твердженням того ж автора, приводить до аномального розвитку особистості, реактивного подолання суперечності, що склалася. Наприклад, до появи різного роду «захисних» мотивів, які штовхають до здійснення хибнокомпенсаторної діяльності. Значення цієї діяльності зводиться до того, щоб «законсервувати», залишити колишньою внутрішню суперечність і тим самим пристосуватися до неї.
Третя фаза періоду зрілості (40 45-50/55 років), як вважає Д.Б.Бромлей, має своїми головними рисами подальше зміцнення системи соціальних ролей з домінуванням деяких з них й ослабленням інших. Людина набуває впевненої життєвої позиції і стабільності. Зростають індивідуалізація особистісного розвитку, соціальна відповідальність за світ й реалістичність самооцінки. До 50 років, згідно Р.Гаулду, Д.Левінсону, Д.Вейлант, людина набуває нову рівновагу і прихильність до сім'ї, хоча розвиток особистості ще не закінчено.
Не завершений і професійний розвиток. Накопичений значний професійний досвід, досягнуті індивідуальні вершини в праці, є творчий потенціал, вкладений і/або той, що вкладається в цю галузь. При цьому професійні домагання, як правило, залишаються стабільними.
Є.А.Клімов описує стадії професійного онтогенезу, які, на наш погляд, відповідають віковому періоду від 25/30 до 50/55 років. Інтернал, вважає автор, - це досвідчений працівник, який може цілком самостійно, все більш надійно і успішно справлятися з основними професійними функціями. На фазі майстерності працівник виділяється якимись спеціальними якостями, уміннями, универсалізмом і широким орієнтуванням в професійній області. Він знайшов свій індивідуальний стиль діяльності, його результати можуть бути стабільно хорошими, і він має підстави вважати себе в чомусь незамінним працівником. Авторитетом Є.А. Клімов називає майстра своєї справи, який добре відомий в професійному колі або навіть за його межами. На його думку зважають і колеги, і керівники. Можливо, сил і енергії у нього стає менше, ніж в раніші вікові періоди, але професійні задачі він вирішує успішно за рахунок великого досвіду, уміння організувати свою роботу і оточити себе помічниками.
У цілому, згідно уявлень Д.Б.Бромлея, в цьому віці відбувається подальше зниження фізичних і розумових можливостей. Проте, як показують дослідження Б.Г.Ананьева вербальні функції саме в цю фазу прогресують найінтенсивніше, досягаючи найвищого рівня після 40-45 років.
З віком 50-55 років пов'язана чергова психологічна нормативна криза. Після 50 років, коли накопичений досвід дозволяє реалістичніше оцінити співвідношення очікуваного і досягнутого, людина починає підводити підсумки своєї минулої діяльності та своїм звершенням, замислюватися про сенс життя і цінність зробленого. Відтепер, заглядаючи в майбутнє, людина вимушена переглядати свої цілі з урахуванням свого професійного статусу, фізичного стану і положення справ в сім'ї. На думку Р. Гаулда, Д.Левінсона, Д.Вейланта, домінуючим джерелом життєвої задоволеності після 50 років життя стають успіхи дітей.
Пізня зрілість (50/55-60 років), або четверта фаза періоду зрілості, характеризується, як стверджує Д.Б.Бромлей, очевиднішим занепадом фізичних і розумових можливостей, ослабленням сексуальних функцій та інтересів, прагненням продовжити стан життєвої активності через скорочення майбутнього часу життя. Разом з тим це пік для найзагальніших соціальних досягнень - положення в суспільстві, влади і авторитету, часткової звільненості від занять та відбору найцікавіших для особистості суспільних справ.
Можливе продовження творчої діяльності і професійного самовизначення, що виражається в аналізі та узагальненні свого професійного досвіду і передачі його наступному поколінню. В розвитку професіонала наступає наступна фаза - фаза наставництва. Поява учнів і послідовників робить життя наповненим, осмисленим та перспективним.
До завершення періоду зрілості (приблизно до 60/65 років), як правило, відбувається зниження рівня професійних домагань. Змінюється мотивація у зв'язку з підготовкою до майбутнього пенсійного способу життя, очікуванням старості або опором її настанню.
Таким чином, з одного боку, особливості особистості працівника чинять істотний вплив на процес і результати професійної діяльності, з іншого боку, самоформування особистості значною мірою відбувається в ході професійної діяльності та під її впливом.
Як пише А.К.Маркова, зрілість особистості звичайно є передумовою до того, щоб людина відбулася і як професіонал. Проте в окремих випадках, на думку того ж автора, професійний розвиток може забігати вперед в порівнянні з особистісним, а саме людина стає професіоналом, не склавшись ще в зрілу особистість.
Останнє твердження здається нам спірним; ми вважаємо, що воно потребує уточнення. На наш погляд, можна виділити як мінімум дві групи професій за ознакою важливості тих або інших особливостей особистості, що забезпечують професійну активність. В одній групі домінуюче значення має сформованість вузькоспеціалізованих професійних знань, умінь і навичок технічного рівня. При цьому вплив деяких окремих якостей особистості, наприклад гуманної спрямованості, на результат праці мінімальний і незначний. Тільки в цьому випадку людина, яка досягла високої інструментальної майстерності в праці, але ще не сформувалася як зріла особистість, може вважатися професіоналом, що відбувся.
Інша група відрізняється тим, що зрілість особистості є умовою і невід'ємним компонентом успішного професійного становлення (наприклад, в професіях типу «людина - людина»). У свою чергу, особистісний розвиток, як вже зазначалося, багато в чому залежить від особливостей процесу професіоналізації. Але якщо професійний онтогенез активніше протікає в зрілі роки, то особистісний онтогенез в періоди дитинства, отроцтва і юності не є менше насиченим і динамічним, ніж в подальші епохи. Свідченням цьому, наприклад, є велика частота, вираженість і відкритість вікових нормативних криз розвитку протягом часу, передуючого зрілості. До моменту початку активної професійної діяльності людина має певний стартовий рівень психічного і соціально-психологічного розвитку, що є основою подальшого особистісного та професійного онтогенезу. Ми не зменшуємо значення професійних знань, умінь і навичок, від яких також залежить успіх (або неуспіх) в праці. Проте, якості особистості, що склалися до приходу людини на роботу і формувалися в процесі трудової діяльності, у тому числі і професійно важливі, виконують, на наш погляд, домінуючу роль в становленні фахівця в другій групі професій.
Потреба в знанні закономірностей особистісного та професійного онтогенезу все частіше усвідомлюється суспільством при рішенні багатьох питань в самих різних сферах життя і діяльності. Наприклад, ці знання допоможуть не тільки діагностувати наявність стабільних і кризових періодів в житті людини, але і долати труднощі, пов'язані з нормативними кризами розвитку; в процесі професійної орієнтації врахування індивідуальних особливостей може сприяти знаходженню адекватних цим особливостям способів і засобів вираження людиною своєї індивідуальності та успішному професійному становленню.
Вопросы психологии. – 1998. - №2. – С.3-10.
Анциферова Л.І.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 707; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!