РАННЯ МОЛОДІСТЬ: ПРОБЛЕМИ СМИСЛОУТВОРЕННЯ, ПОДАЛЬШЕ ПРОФЕСІЙНЕ Й ЖИТТЄВЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ
Юнацтво й молодість — це дійсно "ранок життя'', що забезпечує творчу продуктивність, імовірність якомога більшої самореалізаціі протягом подальшого життєвого шляху. Цей вік не менш складний, ніж підлітковий. Його насиченість новим досвідом, суперечливість і різноспрямованість важко переоцінити. Може, тому К. Ушинський називав період від 16 до 22—23 років найвирішальнішим у житті людини, коли остаточно складається фундамент ціннісних орієнтацій, вимальовується проекція головних напрямків пошуків самореалізації на інших вікових етапах. Професійні інтереси, політичні вподобання, стиль поведінки, характер спілкування — всі ці складові способу життя закладаються саме у ранній молодості.
Ставлення до себе як детермінанта саморозвитку особистості проявляється у новій якості — це ставлення до людини, що взаємодіє з іншими людьми, ставлення до рівноправного партнера зі спілкування, спільної діяльності На попередньому етапі найголовнішим у ставленні до себе було усвідомлення власної своєрідності, несхожості ні на кого. Новий крок у побудові свого життєвого світу пов'язаний з тим, що людина усвідомлює себе не лише як окрему яскраву індивідуальність, а й як члена групи, комунікатора, що встановлює контакти з постійно зростаючим колом людей, з великим і складним світом. Молода людина вчиться співробітництва, спілкування, знаходить собі друзів і коханих.
|
|
|
У центрі увага особистості постають її численні рольові функції. Між "Я" реальним і "Я" ідеальним вибір падає на перше, на те, що-сьогодні, "тут і зараз" проявляє свою активність. Хоча не можна не зауважити, що ідеальні побудови, мрії, уявлювані ситуації також залишаються виключно значущими. Саме тому однією з типових проблем, з якою молода людина звертається до психолога, є проблема конфлікту між буденною прозою життя і буянням уяви, "польотами уві сні і наяву".
Експериментальне вивчення актуальних життєвих проблем київського студентства (І. Маноха) дає змогу стверджувати, що серед головних проблем на цьому віковому етапі можна назвати пошук смислу власного існування, своєї необхідності у житті; страх самотності (без ілюзій щодо випадкових "попутників"); бажання особистого щастя, кохання, створення сім'ї; професійне самовизначення, можливості самореалізації своїх здібностей тощо.
Молода людина свідомо шукає смисл життя, бажає "ясно відчути все, що існує", її не задовольняють думки відомих філософів чи моралістів, мало допомагають розмови з оточуючими. Вона хоче самостійно, незалежно вирішити для самої себе, навіщо жити, яким є відношення між життям і смертю, буттям і небуттям.
|
|
|
Так, студент другого курсу відділення психології хоче "виявити,розкрити великий зміст свого існування". Серед шляхів розв'язання проблеми він називає рефлексію, збирання додаткової інформації, бесіди з людьми, що вже знайшли смисл життя. На запитання, що він реально робить для вирішення проблеми, юнак відповідає, що намагається зрозуміти свою місію, своє призначення, аби потім підпорядкувати цій головній меті всі зусилля. Однак сьогодні він відчуває розчарування у цілеспрямованих особистостях, зневіру, крах ілюзій, намагається жорстко керувати своїми почуттями, поставити розум над серцем.
Заглиблення у проблему дає змогу психологові разом із клієнтом побачити, що наполягання на раціональному розв'язанні проблеми смислоутворення — це деякою мірою бажання "позбутися страху перед собою". Не знаючи себе, не маючи змоги прогнозувати свої вчинки, відчуваючи владу підсвідомого з його афектами, потягами, раптовими імпульсами, молода людина хоче терміново навчитися керувати собою. Вона доводить до абсурду свої високі помисли, висміює їх, робить чужими, сторонніми. Цей досить типовий психологічний захист допомагає їй сприймати себе відносно константно, незалежно віл оцінок оточуючих.
|
|
|
Юнак хоче позбавитись ілюзій, яких створено людством забагато. Він вирішує твердо визначити свої головні бажання, не брехати самому собі, повторюючи чужі думки замість власних або видаючи бажане за дійсне. Виявляється, йому заважає совість, від тиранії якої треба втекти.
Так поступово розширюється життєвий контекст, в який вплетено проблему пошуку смислу. З'являються інші люди, найближче оточення. Сьогодення пов'язується з недалеким, ще дуже болісним минулим, про яке неможливо не згадувати. Серед проміжних результатів самостійного вирішення проблеми юнак називає "відмову від загальнолюдських цінностей, розуміння ставлення до інших як до об'єктів маніпулювання". Він постійно повторює, що оцінки оточуючих зовсім незначущі, що негативне ставлення з боку навколишнього середовища є нормою, що краще не давати про себе ніякої інформації. Таким чином поступово вимальовуються життєві обставини, що були поштовхом до теперішнього кризового стану.
Психологу необхідно допомогти цій людині побачити, відчути взаємозв'язок між проблемою пошуку життєвого призначення, смислу існування і проблемою спілкування, взаєморозуміння, проблемою самотності. Слід також поглибити самопізнання цієї людини, дати їй змогу адекватніше зрозуміти власні індивідуально-психологічні особливості, певний етап свого саморозвитку, його витоки. Не знаючи себе, перебуваючи у полоні ілюзій щодо свого "Я", людина не може прийняти себе як реальність, подолати страхи, тривогу, бажання захищатися, відштовхувати від себе всіх і кожного як "маніпуляторів", "випадкових попутників".
|
|
|
За характеристикою провідного представника психодинамічного напряму Е. Еріксона, молодість — це передусім поява потреби і здатності до інтимної психологічної близькості з іншою людиною, включаючи сексуальну. Якщо такої близькості немає, почуття самотності та ізоляції стає майже нестерпним.
Як до цієї потреби ставляться молоді представники чоловічої та жіночої статі? Дівчата частіше звертаються за консультативною допомогою з цього приводу. Вони повніше, чіткіше усвідомлюють свої проблеми, формулюють їх досить відверто.
Наприклад: "Моя особиста проблема — самотність, незважаючи на наявність друзів. Як я збираюся її вирішувати? Не знаю, може, краще повернутися до батьків, а може, важливіше шукати вірного, коханого і кохаючого чоловіка. Мені здається, що головне — бути потрібною, знайти об'єкт для постійної турботи". Ще один дівочий варіант цієї проблеми: "Хочу бути незалежною від батьків, тому збираюся заміж. Не можу вирішити, чи треба мені залишатися поки що дівчиною. Розмовляю про це з подругами, читаю літературу, але рішення поки немає".
Дівчата вважають, що треба постійно бути серед людей, у центрі уваги, намагатися весь час виглядати гарними, приємними у спілкуванні.
Хлопці частіше зовсім не формулюють проблеми пошуку кохання, взаємності. А якщо формулюють, то надто заземлено, спрощено:
"Маю проблему сексуального задоволення. Серед шляхів її розв'язання — необхідність мати кохану дівчину. Можливо, років через п'ять одружуся". Інший варіант: "Моя проблема — в жінках. Треба нарешті зрозуміти, що неможливо мати все. У сім'ї намагаюсь продемонструвати, як я палко кохаю, але мене не завжди розуміють. Важко упокорюватися".
Відповідно й завдання, що їх вирішує практикуючий психолог, працюючи з хлопцями та дівчатами, дещо різні. Якщо дівчата потребують допомога у формуванні певних навичок спілкування, подоланні комунікативних бар'єрів, якщо для них головне — позбавитися невпевненості у собі, навчитися безпосередньості, спонтанності, то з хлопцями справа складніша. Їхні реальні острахи, комплекси, бажання замасковані, неусвідомленї. Так, вони можуть говорити про необхідність
бути самотнім, якщо хочеш працювати творчо, а не заради грошей. Вони можуть ставитись агресивно до свого оточення, тому що їх, мовляв, вважають "не зовсім нормальними". У таких випадках слід пам'ятати, що проблема не існує ізольовано, що бажано допомогти молодій людині усвідомити якомога ширший контекст, плетиво людських відносин, що складає її життєвий простір.
Які ролі хлопець вважає для себе провідними, а які другорядними? Якщо психологічний простір — це насамперед значущі взаємини, то яким вимальовується цей простір для клієнта? Як складалися найголовніші взаємини? Які життєві ситуації сприяли виникненню стійких симпатій чи провокували глибоку антипатію? Що для юнака означає поняття психологічної дистанції? Як йому комфортніше з різними людьми? Чи є в нього уявлення про власну сумісність з іншою особистістю? Ці та інші питання бажано обговорювати, поступово наближуючись до актуальної проблеми, з якої почалася розмова. Головне — не поспішати. Хоч би як відверто ви розмовляли, все ж усвідомити одразу те, що досить довго було підсвідомим, неможливо.
Реконструюючи життєвий шлях клієнта, можна звернутися до довільних асоціацій, що їх викликають певні події минулого. Інколи бажано зробити асоціативний потік скерованішим, пропонуючи спочатку назвати кілька слів, що характеризують приємний бік подій, а потім стільки же слів неприємного змісту. Дуже корисно складати "біографію" значущих для клієнта взаємин, простежити етапи спільного з кимось життєвого шляху. Доцільно визначити разом із клієнтом, як поступово збільшувався часовий інтервал, котрий є актуальним у даний момент. Якими є відповідно до значущих взаємин минуле, теперішнє і майбутнє? Як вони пов'язані одне з одним? Уявлюване майбутнє також потребує усвідомлення у зв'язку з кожною окремою людиною, оскільки воно є важливою складовою її психологічного простору.
Молодість — це вік вирішального професійного самовизначення, і тому особистих проблем, пов'язаних із цією сферою, досить багато. Студентів турбують погана якість викладання, застарілі методи навчання. Вони скаржаться на нестачу часу, на невизначеність із майбутньою працею, на фінансові утруднення.
"Я не знаю, залишатися мені у журналістиці чи ні, — говорить студент четвертого курсу О. С. — Для того, щоб залишатися, у мене замало впевненості у своїх силах. Як працювати? Скільки часу витрачати на працю, а скільки на сім'ю? Поєднувати і ніде не виявляти себе цілком? Бачу два шляхи: палати на роботі або палати у сім'ї. Прогнозую перший шлях, але сил треба набагато більше на другий".
Розгляд життєвої ситуації дає змогу вийти на взаємозв'язок проблеми життєвого самовизначення з проблемою самотності. О.С. недарма намагається протиставити "палання" вдома і на роботі. Він вважає, що самотня людина — це така, що себе не реалізувала. "Якщо пожити самому п'ять років, можна розучитися розмовляти. Побути трохи на самоті — і ти втратиш здатність відчувати свою душу". Саме тут психологові слід шукати ключ до невпевненості клієнта у своїх професійних здібностях. Людина страждає від самотності, жахається необхідності зазирнути в себе, залишитися сам на сам із собою.
Проблема професійного самовизначення майже завжди поєднується з проблемою більш глобальної життєвої перспективи. Це не лише створення сім'ї, працевлаштування, квартирне питання. Це й суто глибинні, внутрішні проблеми самопізнання, самореалізації, самотворення.
Так, студентка механічно-математичного факультету М.Л. формулює свою проблему досить відверто: "Незважаючи на старання, я перетворююсь на машину-робота. Практично не розумію вже книжок, поезії. Читаю — і все здається мені надуманим, тому що не бачу світу. І людей теж не бачу. Дуже важко спілкуватися з товаришами-ровесниками, тому що навчання у такій абстрактній сфері, як математика, неминуче тягне за собою роздвоєння особистості на людину і математика. З часом цей розкол збільшується".
Її колега, хлопець М. М., теж формулює аналогічну проблему, але акцентує увагу на людяності й співчутті: "Щоб не зачерствіти, треба більше бути з людьми, не ховатися від життя". Прогнозуючи результати вирішення проблеми, він бажає досягти гармонії, з якою пов'язує саме творчу, а не репродуктивну діяльність: "Життя може стати цікавішим і різнобарвнішим. Буде більше віддачі за менших витрат сил і здоров'я".
В умовах нової соціальної реальності знайти своє місце у суспільстві дуже складно. Життєвий шлях, як відомо, не є лише траєкторією приватного життя окремої особистості, він окреслює і творчий, самостійний внесок в історію суспільства, і саме юнацтво акцентує увагу на своїх потенціях, на можливостях гуманізації життя, на пошукові сенсу існування. Психологічна готовність діяти, активно виявляти себе, зали шити по собі пам'ять часто стикається з невизначеністю цілей, малим життєвим досвідом, непослідовністю, невмінням спрямувати свою енергію у потрібне річище. Гострота сприймання, емоційна надмірність, динаміка настроїв, нагальна потреба в контактах не завжди допомагають цілеспрямованому пошукові сфер самовиявлення.
Молодість страждає пристрастями всього людства. Її життєві задуми — максималістські, натура звернена до нескінченного, їй усюди тісно. Індивідуалізація стає дедалі глибшою, а до розуміння обмеженості власних можливостей ще далеко. Якщо юнацтво найчастіше перебуває у загальному, то молодість вже приглядається до окремішнього як унікального, що надає сенс загальному, спільному. Молодість велетенськими кроками прямує вперед, майбутнє її не лякає, а темпи, закладені нею, відчуваються і в подальшому житті.
Відчуття повноти життя, яке виникає у спілкуванні чи з близькою людиною, чи наодинці та з'являється практично щодня, запам'ятовується та впливає на наступні етапи життєвого шляху. Кожного дня відбувається величезна кількість внутрішніх і зовнішніх подій, а психологічний час молодості має таку особливість, що суб'єктивно один день навряд чи зміг би вміститися у місяць реального життя.
Нове ставлення до себе і своєї життєвої історії потребує наповнення відповідальною діяльністю кожної години. Роздуми про свою, не від кого не залежну власну долю поступово трансформуються в реальні турботи про власну родину, благополуччя оточуючих. Життя в іншому і заради іншого стає героїчною повсякденністю, без якої все перетворюється на абсурд. Тільки врахування цих вікових особливостей молодої людини дає змогу психологові знайти конкретні форми підтримки, корекції та профілактики певних відхилень.
Основи практичної психології / В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чепелєва та ін.: Підручник.: Либідь, 1999. – С.447-454
Пиняєва С. Є., Андрєєв М.В.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 236; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!