Класифікація бойових отруйних речовин (ОР). (Знати)

Наявність великої кількості ОР, представників різних класів хімічних сполук, що мають різні фізичні, хімічні та токсичні властивості, зумовила створення різних класифікацій, основними з яких є:

- токсикологічна;

- так­тична;

- за швидкістю дії;

- за поведінкою на місцевості;

-  хімічна.

 

Разом ці класифікації враховують фізичні, хімічні та токсичні властивості.

 

Токсикологічна класифікація (за токсичною дією) групує ОР за харак­тером їх дії на організм і симптомів ураження.

Відповідно до цього, ОР розподіляються на такі групи:

а) ОР нервово-паралітичної дії:

зарин, зоман, V-гази (Vх-гази) - викли­кають розлад функцій нервової системи, м’язові судоми та паралічі;

б) ОР шкірно-наривної дії:

іприт, азотистий іприт, люїзит — уражають шкіру з утворенням пухирів та виразок, а оскільки вони є універсальними клітинними отрутами, то уражають також органи зору, дихання та інші внутрішні органи;

в) ОР загально-отруйної дії:

 синильна кислота та хлорціан — виклика­ють загальне отруєння організму внаслідок пригнічення тканинного ди­хання;

г) ОР задушливої дії:

фосген - уражає легені, що призводить до пору­шення або зупинки дихання внаслідок розвитку їх набряку;

д) ОР подразнюючої дії:

хлорацетофенон, Сі-Ес (СS), Сі-Ар (СR), адам­сит — подразнюють слизові оболонки очей і верхніх дихальних шляхів, ви­кликають сильну сльозотечу та різь в очах і носі, нестримне чихання, біль у грудях;

е) психотоміметичні (психохімічні) ОР:

Бі-Зет (ВZ), діетиламід лізергінової кислоти (ДЛК) та ін. - викликають розлад діяльності нервової сис­теми з появою симптомів психічних захворювань.

Тактична класифікація розподіляє ОР на 3 групи,за їх бойовим призна­ченням:

 

а) смертельнодіючі ОР

призначені для знищення живої сили — ОР нервово-паралітичної, шкірно-наривної, загальноотруйної та задушливої дії.

б) подразнюючі ОР

призначені для ослаблення боєздатності військ і їх знесилення - використовують також у поліцейських та навчальних цілях.

в) ОР, що тимчасово виводять із ладу особовий склад, призначені для дезорганізації військ-психотоміметичні ОР.

Класифікація ОР за поведінкою на місцевості в умовах бойового застосування:

а) стійкі ОР (СОР) - речовини, що зберігають свою уражаючу дію у зо­внішньому середовищі понад одну годину після застосування, довго зара­жають місцевість і всі об’єкти, і є джерелом тривалого зараження повітря - речовини з температурою кипіння понад 140° С — зарин, зоман, V-гази, іп­рит, люізит, СS;

б) нестійкі ОР (НОР) - гази та речовини з температурою кипіння до 140° С, що швидко випаровуються, уражаюча дія яких зберігається всього до однієї години після застосування - фосген, хлорціан, синильна кислота.

 

За швидкістю настання уражаючої дії:

а) швидкодіючі ОР, що не мають періоду прихованої дії і основна симп­томатика ураження ними виникає протягом першої години після дії ОР (за­рин, зоман, Vх —інгаляційно, синильна кислота, хлорціан, СS, СR);

б) ОР сповільненої дії, що мають період прихованої дії понад одну го­дину (Vх - через шкіру, іприт, фосген, ВZ).

 

 

Хімічна класифікація розподіляє ОР, залежно від хімічної структури, до визначених класів хімічних сполук.

5.

Клінічна картина ураження ФОР, перша медична допомога. (Знати).

 

Отруйні речовини нервово-паралітичної дії (фосфорорганічні сполуки) належать до групи високотоксичних. За хімічним похо­дженням, вони є похідними фосфорної кислоти. В якості БОР представни­ками цієї групи є зарин, зоман, V - гази. В організм ФОС потрапляють інгаляційно, крізь рану та перорально. Вони відрізняються надзвичайно високою токсичністю, дуже швид­кою дією, труднощами виявлення (без кольору та запаху, не викликають місцевих реакцій в організмі) і стійкістю, що створює можливість для за­раження великих територій.

 

 

За клінічним перебігом, виділяють три форми ураження:

1) ураження органу зору (міотична);

2) переважне порушення функцій дихання головним чином внаслідок бронхоспазму (бронхоспастична);

3) тяжча форма з розпо­всюдженим судомним синдромом (генералізована, або судомна).

 

Легкий ступінь ураження виникає через декілька, а інколи десятки хви­лин і навіть 1-1,5 години після впливу ФОС в надто малих концентраціях. Постраждалий відзначає невелике утруднення дихання. Суб’єктивно таке відчуття сприймається по-різному, що і знаходить відображення в характе­рі скарг (легка задуха, відсутність відчуття вільного дихання тощо). Неза­баром після цього або водночас з утрудненням дихання з’являються ознаки порушення зору: відчуття “сітки” або “туману” перед очима, погіршення видимості далеких предметів, неспроможність розрізняти дрібний друкар­ський шрифт, зниження зору під час смеркання та при штучному освітлен­ні. При спробі зафіксувати погляд на будь-якому предметі та напруженні зору, виникає біль у лобній частині, в ділянці очних яблук. Нерідко з’являються запаморочення, головний біль, нудота. Дуже швидко постраждалі стають неспокійними, у них виникають стан тривоги і почуття страху, значно рідше - прояви депресії. При огляді звертає на себе увагу емоційна лабільність. Характерними ознаками легкого отруєння є різке звуження зі­ниць (до розмірів шпилькової головки), зникнення зіничних реакцій на сві­тло, спазм акомодації, гіперемія кон’юнктиви. Іншими ознаками легкого отруєння можуть бути задишка, що супроводжується вираженим виділен­ням серозної рідини з носа та салівацією. У легенях можуть вислуховува­тися поодинокі сухі хрипи.

Прогноз при легких ураженнях сприятливий, тривалість лікування, в се­редньому, не перевищує 3-5 днів (при невротичній формі - до 7діб). При ле­гких ураженнях ускладнень, як правило, не буває і швидко настає одужання.

 

Ураження середньої тяжкості характеризується швидшим розвитком. На фоні описаних вище ознак легкого отруєння виникають виражені роз­лади дихання, кровообігу, функції ЦНС тощо. До описаних вище скарг не­забаром приєднується відчуття нестачі повітря, стиснення в грудях, біль за грудиною, біль у животі, виражена задишка, кашель. Хворі потребують стаціонарного обстеження і лікування впродовж 2-3 тижнів. Інколи при от­руєннях середнього ступеня тяжкості провідними можуть бути психічні розлади, а саме приголомшення і сопор, що три­вають до 2 годин. При інтоксикації середнього ступеня тривалий час мо­жуть зберігатися серйозні порушення функцій органів дихання, зумовлені частими, повторними приступами рецидивуючого бронхоспазму, інколи — розвитком бронхіту з ядушним компонентом, у ряді випадків розвивається пневмонія. На 3-4-у добу з’являються вираженні розлади у вигляді астені­чного або астено-вегетативного синдрому. У хворих мають місце загальна слабкість, знижена працездатність, пітливість, серцебиття, поганий апетит, сонливість, апатія, лабільність пульсу, короткочасний біль в ділянці серця. Наслідки уражень середньої тяжкості зберігаються протягом 2-3 тижнів. Найрозповсюдженішим ускладненням тяжкого ураження є пневмонія.

Се­ред отруєнь середнього ступеня тяжкості виявлені тільки дві форми: бронхо- спастична і психоневротична.

 

Тяжкий ступінь інтоксикації характеризується бурхливим розвитком загрозливих симптомів внаслідок ураження в першу чергу ЦНС і пов’язаних з цим розладів життєво важливих функцій. У лічені хвилини до початкових симптомів ураження (салівація, бронхоспазм, посилене пото­виділення, нудота, блювота, загрудинні болі, гіпертензія, спазм кишківни- ка), приєднується неспокій, почуття страху, слабкість. З’являються розпо­всюджені міофібриляції (спочатку жувальної мускулатури, а потім м’язів кінцівок і верхньої частини тулуба), посилюється загальний руховий не­спокій. Незабаром розвиваються клонічні (клоніко-тонічні) судоми, що мають нападоподібний характер. Тяжке ураження розвивається лавинопо­дібно і може швидко (через декілька хвилин — десятки хвилин після впливу ОР) призвести до смертельного наслідку. Протягом 1-2 діб стан ураженого залишається тяжким, можливий рецидив гострого отруєння (бронхоспазм, судоми), зупинка дихання або гостра серцево-судинна недостатність. При сприятливому результаті лікування тяжкого отруєння, на 2-3-й добі симп­томи інтоксикації зменшуються і стан ураженого покращується.

Діагноз ураження ФОС ґрунтується, головним, чином на клінічній кар­тині інтоксикації. Найвірогіднішими ознаками ураження ФОС є наступні:

-  при інгаляційному впливі: міоз, спазм акомодації, бронхоспазм, салі­вація, підвищене потовиділення, фібриляції окремих мускульних груп і судоми;

- при ураженні через шкіру: м’язові посмикування на місці аплікації отрути, судоми і паралічі;

- при пероральному ураженні: повторна блювота, біль в епігастральній ділянці, розлитий біль в животі, часті й рідкі випорожнення, вологі шкірні покриви, м’язові фібриляції, судоми, звуження зіниць.

При слабко вираженій клінічній симптоматиці застосовують лаборатор­ні засоби дослідження крові на холінестеразну активність. В теперішній час використовується експрес-засіб з індикаторними папірцями.

 

Периша медична допомога.

- По сигналу “хімічний напад” необ­хідно негайно затримати дихання, закрити очі і надягти протигаз.

- При попаданні ОР на шкіру або на одяг проводять обробку цих ділянок вмістом ІПП.

-  При перших ознаках ураження за допомогою шприц-тюбика через одяг потерпілий вводить собі внутрішньом’язево антидот, що знахо­диться в індивідуальній аптечці. У випадку відсутності ефекту санітар (са­нітарний інструктор) вводить антидот повторно.

- При зупинці дихання здій­снюють штучне дихання, попередньо очистивши порожнину рота і носо­глотки від слизу і рідини.

- Потерпілий повинен бути евакуйований на МПБ (медр) у першу чергу.

 

6.

---

Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 918; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!