Форми обліку результатів дослідження у овець
| Індивідуальний номер вівцематки | Дата окоту | Кількість новонароджених ягнят, гол. | Жива маса ягняти, кг | Індивідуальний номер ягняти | |
| при народженні | у віці 20 днів | ||||
У дослідах з баранами-плідниками, поряд з показниками живої маси і витрати кормів, враховують об’єм еякуляту та якість спермопродукції, зокрема активність, резистентність і концентрацію сперміїв.
Молодняк овець ставлять на дослід здебільшого відразу після відбивки його від маток у віці 3,5-4 місяців. Групи з ягнят молодшого віку у кількості 20-25 голів комплектують протягом місяця від початку окоту разом з матками. Піддослідних ягнят цього віку годують за схемою досліду, а маткам усіх груп призначають однакові раціони. Двійні і трійні у цьому випадку під дослід не беруть.
Зважують ягнят щомісяця у два суміжні дні вранці, до годівлі. За даними зважування обчислюють величину абсолютного, відносного і середньодобового приросту живої маси.
Для того щоб визначити, як розвивається молодняк, на початку і в кінці досліду, а також у віці 4, 10 і 18 міс. беруть принаймі три основних проміри (висота в холці, коса довжина тулуба, обхват грудей за лопатками), а при можливості доповнюють їх промірами висоти в крижах, ширини і глибини грудей, обхвату п’ястя, ширини в маклаках. Для повної характеристики тілобудови за екстер’єрними промірами розраховують відповідні індекси (грудний, тазогрудний, збитості, розтягнутості, костистості, довгоногості, перерослості, шилозадості, масивності).
|
|
|
Виживаність молодняку визначають обліком падежу ягнят від народження до відбивки від маток у 4-місячному віці і від відбивки до річного віку.
Стрижуть молодняк у 6-7-місячному віці, коли довжина вовни у штапелі становить не менше 4,5 см. Вовнову продуктивність піддослідного молодняку оцінюють за настригом вовни у фізичній масі, виходом митого волокна і настригом чистої вовни.
Настриг вовни у немитому волокні визначають зважуванням кожного руна з точністю до 0,1 кг на технічних терезах відразу після стриження.
Вихід чистого волокна (у %) дорівнює відношенню маси чистої вовни до маси немитої.
Відбирають середні зразки вовни та визначають її механічні й технологічні показники за спеціальною методикою.
Для оцінки м’ясної продуктивності молодняку з кожної групи забивають 3-5 типових особин. Забій тварин, розбирання і обвалку туш здійснюють за спеціальною методикою.
У дослідах з розведення при порівнянні варіантів схрещування оцінюють відгодівельні і м’ясні якості молодняку методом контрольної відгодівлі відразу після відбивки протягом 65 днів 10 типових для кожної групи валашків і 10 баранців з подальшим забоєм 3-5 голів, які мають середні для своєї групи показники.
|
|
|
Хімічний склад м’яса визначають за даними аналізу середніх зразків м’якотної частини стегна та найдовшого м’яза спини.
У дослідах з вівцями залежно від їх мети і завдання можуть бути проведені фізіологічні і біохімічні дослідження. Для цього з кожної групи відбирають не менше 5 типових особин.
При розподілі вівцематок враховують такі ознаки:
Маса - допустиме відхилення не більше ± 5 % середньої маси;
Настриг вовни - допустиме відхилення ± 2 - 5 % (2 % - між аналогами всередині груп, 5 % - між групами).
Довжина вовни - допустима різниця в 0,5-1 см;
Товщина - допускається різниця в 1 порядок;
Походження - від одних баранів-плідників чи від маток-сестер.
При розподілі баранчиків по групах враховують такі ознаки:
Порідність - однакова чи близька;
Вік - різниця між аналогами ± 2-5 днів;
Маса - допустимі відхилення не більше ± 5-10 % (5 % між аналогами всередині груп, 10 % між групами;
Енергія росту - розходження в прирості не повинно перевищувати 5% середнього по групі;
Походження - від одних баранів-плідників чи від маток-сестер.
Досліди з кіньми.
|
|
|
При проведенні науково-господарських дослідів з кіньми для вивчення питань їх розведення, годівлі й утримання використовують переважно метод груп. У кожну групу підбирають по 10 коней, мінімально 4-6. При невеликій кількості тварин у групі для більшої достовірності висновків досліди бажано повторити.
Групи робочих коней комплектують за принципом аналогів з урахуванням породи, віку, статі, живої маси, тілобудови, нормального тяглового зусилля, темпераменту. Відібраних для дослідів робочих коней ділять попарно для спільної роботи. Підбір таких пар дуже важливий як для виконання роботи, так і для результатів досліду. За різної живої маси, тяглового зусилля і темпераменту коні працюватимуть не злагоджено, а за даними їх зважування взагалі важко зробити якісь висновки.
Для перевірки правильності формування груп тривалість зрівняльного періоду збільшують до одного місяця. У цей період усіх коней утримують в однакових умовах і вони попарно виконують різні роботи. Зважують їх щодекади, постійно спостерігаючи за їх станом і роботою. Якщо жива маса коней в обох групах змінюється однаково, то їх залишають, а якщо ні, то тварин у парах або групах переставляють.
|
|
|
Основний період досліду триває 2-3 місяці, заключний - один місяць. За невеликого поголів’я коней у групах для більшої переконливості висновків схему експерименту можна вдосконалити і поставити його методом груп-періодів. Це дає змогу вивчати одночасно в одному експерименті дію кількох факторів як на організм, так і на тяглове зусилля коней.
Наприклад, слід дослідним шляхом з’ясувати, що краще давати коням - кормові чи цукрові буряки. Для цього у раціон для коней першої групи вводять 10 кг кормових, а другої - 5 кг цукрових буряків. За загальною поживністю ці даванки однакові, а за вмістом перетравного протеїну - дуже близькі. Порівняльне вивчення дії цих кормів на організм і працездатність робочих коней можна провести в досліді, поставленому за такою схемою ( табл. 1.3).
Таблиця 1.3
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 295; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!