ФАКТОРИНГОВІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ
Факторинг— це операція, яка поєднує у собі низку посередницько-комісійних послуг з кредитуванням оборотного капіталу суб'єкта господарювання. Основою факторингу є перевідступлення першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору. Фактично банк купує рахунки-фактури постачальника за відвантажену продукцію, виконані роботи чи надані послуги.
Факторингові операції включають:кредитування у вигляді попередньої оплати боргових вимог; ведення бухобліку постачальника; інкасування дебіторської заборгованості постачальника; страхування постачальника від кредитного ризику.
Учасники:посередник, (банк); постачальник товарів; покупець.
Відносини між суб'єктами факторингу регулюються договором, який укладається у письмовій формі між фактором і постачальником. У ньому дається перелік істотних умов, до яких, зокрема, належать ті, що захищають інтереси сторін — взаємні зобов'язання і відповідальність сторін, розмір кредиту і плати за факторингове обслуговування, вид факторингу.
Факторингові операції можна класифікувати за багатьма ознаками:
За сектором ринку - розрізняють внутрішній та зовнішній (міжнародний) факторинг.
Залежно від того, чи повідомляються дебітори клієнта про перевідступлення ним прав вимоги боргу - факторинг може бути конвенційним (відкритим) та конфіденційним (закритим).
|
|
|
Залежно від характеру взаємовідносин між фактором і постачальником - розрізняють факторинг з правом та без права регресу.
За набором послуг - з повним набором послуг та з частковим набором послуг.
Залежно від охоплення факторингом перевідступлення постачальником боргових вимог - факторинг з перевідступленням усіх боргів або лише визначеної їх частки.
Залежно від порядку оплати боргових вимог розрізняють: факторинг з попередньою оплатою та факторинг без попередньої оплати.
Зміст і послідовність здійснення 1.Відвантаження товарів постачальник-покупець; 2.Акцепт покупцем боргових вимог за товари; 3.Пред'явлення постачальником боргових вимог фактору з метою їх перевідступлення; 4.Вивчення фактором кредитоспроможності постачальника і укладення з ним договору факторингу; 5.Перерахування постачальникові 70-90% суми боргових вимог, придбаних фактором; 6.Виставлення фактором боргових вимог для оплати їх покупцем; 7.Оплата покупцем боргових вимог; 8.Після отримання платежу від покупця фактор перераховує постачальнику залишок коштів (З0—10%) за мінусом плати за факторингове обслуговування.
За здійснення факторингу фактор стягує з постачальника відповідну плату, розмір якої, залежить від виду факторингу, кредитоспроможності постачальника, розміру процентної ставки за кредит, рівня ризиків, які несе фактор, а також від строку перебування ресурсів фактора в розрахунках з покупцем.
|
|
|
Плата за факторингове обслуговування включає: комісію за послуги у розмірі визначеного договором процента від загальної суми придбаних фактором боргових вимог; процент за кредит, наданий фактором постачальнику.
Факторингові операції вигідні як постачальнику, так і фактору.
“+” для постачальника:прискорити одержання грошових коштів за відвантажені товари (роботи, послуги); зменшити ризик появи сумнівних боргів; поліпшити процес інкасування боргів; оперативно одержати від фактора кредит; зменшити витрати, пов'язані з обліком та інкасацією боргів.
“-” для постачальника: вища вартість цієї операції порівняно зі звичайним кредитом.
“+” для фактора:поліпшити обслуговування клієнтів та залучити нових, збільшити і диверсифікувати джерела доходів.
“-” для фактора:є високий ризик цієї операції.
Для мінімізації ризику фактор здійснює лімітування кредитної заборгованості постачальника, встановлює ліміти відвантаження товарів конкретному платникові, страхує окремі угоди тощо.
|
|
|
ТРАСТОВІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ.
Трастовимипослуги засновані на довірчих правовідносинах, коли одна особа - засновник, передає своє майно у розпорядження іншій - довірительному власнику, для управління в інтересах третьої - бенефіціара.
Учасники:довіритель майна (засновник) — юр. або фіз. особа, яка заснувала траст та/або передала довірительному власнику повноваження власника належного їм майна відповідно до умов укладеного між ними договору; довірительний власник (траст) — сторона, яка здійснює управління майном (трастові компанії (довірчі товариства) або відділи банків); бенефіціар — особа, на користь та в інтересах якої надаються довірчі послуги. (довіритель майна або 3 особа).
Виникнення та розвиток довірчих послуг пов'язані з:відсутністю або недостатнім рівнем знань та вміння у власників майна, щоб розпоряджатися ним, особливо великим та різних видів; заінтересованістю клієнтів в одержанні все більшого набору банківських послуг; конкуренцією між банківськими та небанк. фін.-кред. установами та між самими банками; проблемами ліквідності банків та зниженням прибутковості традиційних операцій і послуг; порівняно невеликими витратами на здійснення; необхідністю залучення додаткових ресурсів.
|
|
|
Класифікація трастових послуг:
Залежно від характеру розпорядження майном: активні -майно може видозмінюватися (шляхом продажу, надання в позику або заставу) без додаткової згоди довірителя; пасивні, коли майно не може бути використане без відповідної згоди довірителя.
За характером дій: пов'язані з управлінням майна довірителя і не пов'язані з таким.
Залежно від категорії довірителя майна: для фіз. осіб; для юр. осіб.
Банки здійснюютьтрастові операції коштами та ЦП за договорами з юр. та фіз. особами.
Трастові послуги на користь фізичних осіб:
1.Розпорядження спадщиною, або заповідальний траст, - розпорядження майном клієнта після його смертівідповідно до письмового заповіту, за рішенням суду.
2.Управління майном або прижиттєвий траст - довіритель передає банку в управління майно, який зберігає його, інвестує, розпоряджається доходом, у визначеному порядку (довіритель не хоче передавати майно спадкоємцям відразу, або не в змозі чи не бажає самостійно займатися своїм бізнесом).
3.Опікунство та забезпечення зберігання майна аналогічне управлінню. Поширюється на неповнолітніх, які вважаються недієздатними для управління та володіння майном.
4.Агентські послуги - одна особа (агент) учиняє як юр. так і фактичні дії за дорученням і за рахунок іншої (принципала). Мета агентських послуг - встановлення договірних зобов'язань між принципалом і 3 особою. Агент діє від імені принципала, і укладені ним або за його сприяння договори створюють права та обов'язки безпосередньо для принципала.
Трастові послуги на користь юридичних особі:обслуговування облігаційної позики; агентські послуги; створення фондів погашення заборгованості, з яких, може здійснюватись погашення боргів, сплата відсотків, викуп облігацій; виплата дивідендів акціонерам тощо; тимчасове управління справами компанії у випадку її реорганізації чи ліквідації; послуги депозитарію; розпорядження активами, вкл. управління нерухомістю всередині країни, і кордоном; обслуговування працівників компанії ; інвестування коштів клієнта у визначені ним види активів; управління коштами благодійних фондів.
Послуги щодо зберігання цінностей надаються банками у трьох формах:
зберігання цінностей клієнтів у сховищі - банк приймає цінності згідно з умовами договору, складає описи, в яких указуються найменування цінностей і сума оцінки кожного виду. Цінності мають бути вкладені в упаковку і опечатані. Цінності поміщають до сховища (ґрати, замок);
надання клієнтам сейфів у приміщенні банку - здавання клієнту в оренду сейфа для самостійного використання, банк зобов'язується забезпечити зберігання сейфа та доступ до нього виключно клієнта або уповноважених ним осіб;
надання нічних сейфів клієнтам - відбувається тоді, коли у них виникає потреба здійснювати регулярні внески грошових коштів до банку, після закінчення робочого банку.
За надання довірчих послуг банк стягує плату, розмір якої встановлюється в договорі між банком та клієнтом.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 279; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!