Ринкові реформи в Китаї (кін.70-их рр.. ХХ ст.).

Соціально-економічні реформи в Китаї розпочалися з 1978 р., набагато раніше, ніж в інших соціалістичних країнах із директивним плановим господарством. За геополітичним й ідеологічним значенням вони важливіші, ніж в інших постсоціалістич-них країнах. По-перше, реформи дали економічному розвиткові Китаю поштовх, який тягне за собою корінні зміни в геополітичній розстановці сил. За прогнозами вчених, якщо навіть у перспективі Китай не зможе підтримувати високі темпи економічного зростання (близько 9 % у середньому за рік), то навіть збереження половинного рівня перетворить країну на другу наддержаву протягом максимум наступних двох десятиліть¹⁰. За зростанням економічної могутності завжди настає зростання війскової сили, дипломатичного, політичного та іншого впливу. По-друге, результати китайських реформ мають велике ідеологічне значення. Крах радянського східноєвропейського соціалістичного експерименту однозначно інтерпретується переважною більшістю політиків і вчених, як тотальна поразка комуністичної ідеї порівняно з капіталізмом. Китайське керівництво і теоретики не погоджуються з такими висновками, стверджуючи, що вони від комуністичної ідеї не відмовляються, оскільки успіхи країни доводять її потенціал, а крах радянської і східноєвропейської соціально-економічної системи означає лише невдачу окремих моделей соціалістичного (комуністичного) типу. На таких позиціях стоїть і В'єтнам. Тому не випадкові намагання різних напрямів використати "китайську карту" для підкріплення своїх, нерідко прямо протилежних за ідейним змістом, концепцій. По-третє, Китай і В'єтнам залишилися єдиними соціалістичними країнами, які фактично вибрали шлях конвергенції двох соціально-економічних систем - директивно-планової і ринкової.

Мы поможем в написании ваших работ!