Елементи психологічного програмування 7 страница
а) дискурс-рамка — загальний дискурс, своєрідна по-
роджувальна система в межах певної ідеології;
б) конкретний дискурс — наділений певним сюжетом
дискурс-твір, наприклад дискурс президентських вибо
рів, дискурс щодо масового обговорення проекту консти
туції тощо.
Стосовно політичного дискурсу використовують семіотичний аналіз (вивчення дискурсу-рамки), знання риторики і літературознавства (аналіз конкретного дискурсу-тво-ру). Одним із найрозвиненіших напрямів є контекстний аналіз політичного дискурсу.
Із дискурсним пов'язаний постмодерністський підхід у політичному аналізі, прихильники якого заперечують можливість існування єдиного для всіх учасників політичного процесу образу реальності, вважаючи навколишній світ продуктом індивідуальних уявлень і вірувань людей. Тому зміст шукають у мовленні (тексті), яке є механізмом створення і транслювання індивідуальних уявлень, у т. ч. й політичних.
Позиційний підхід у політичному аналізі. Сповідуючи цей підхід, аналітик зосереджується на пізнанні реальних можливостей (ресурсів) впливу учасників політичного процесу на його зміст і перебіг, ухвалення і реалізацію політичних рішень, розв'язання конкретних проблем. Джерелом інформації при цьому є правові акти, програмні документи партій, біографії політичних лідерів та ін.
Діяльнісний підхід у політичному аналізі. Основна увага аналітика за такого підходу спрямовується на вив-
|
|
400 Прикладні політичні дослідження
чення результатів, ефективності діяльності політичних гравців, особливостей їх взаємодій у конкретних політичних ситуаціях. Пізнавальним матеріалом при цьому є документи, статистичні звіти, які стосуються діяльності об'єкта аналізу, безпосередні спостереження аналітиків.
Міждисциплінарний підхід у політичному аналізі. Як правило, політичні процеси, явища акумулюють у собі економічні, соціальні, психологічні, духовні, культурні, демографічні, географічні, екологічні, історичні та інші чинники, дослідження яких потребує використовуваного відповідними науками спеціального пізнавального інструментарію і логіки його використання. Це дає змогу побачити їх у різних вимірах і виробити адекватні засоби впливу на них.
Немало цінної інформації аналітик почерпне, використовуючи нормативний підхід (аналіз політичних явищ крізь призму правових, моральних, етичних норм), емпіричний (вироблення міркувань на основі широкої емпіричної інформації) та ін.
У межах певних методологічних підходів застосовують конкретні методи політичного аналізу — інструменти, засоби оброблення актуальної політичної інформації. Вибір їх залежить від характеру політичної події, процесу, явища, цілей і завдань аналітика, ресурсів, якими він володіє (час, фінанси, інформація), особливостей аналітичного продукту, на який розраховує замовник. При цьому головним є не метод, а результат (продукт) політичного аналізу. Часто аналітики використовують інструменти і методи суміжних дисциплін: аналіз здобутків і витрат, витрат і ефективності — запозичено з економіки; експертні методи (синектика, метод «Дельфі» та ін.) — із психології; інтерв'ю, контент-ана-ліз, анкетне опитування — із соціології; івент-аналіз (англ. event — подія) — з політології. Сукупність методів політичного аналізу поділяють на загальні і часткові, хоч ця класифікація не цілком відображає їх багатоманітність.
|
|
Загальні методи політичного аналізу зумовлюють його спрямованість, ракурс і методологічне забезпечення. До них відносять івент-аналіз і ситуаційний аналіз.
Івент-аналіз як метод політичного аналізу. При використанні його політичний процес уявляють як послідовність певних подій, якими можуть бути виступи політичних лідерів, масові акції, прийняття політичних актів, які впливають на зміст і розвиток політичної ситуації і відображають інтереси певних політичних сил. Це дає змогу відстежити, оцінити в потоці політичних подій певні об'єктивні тенденції, закономірності, побачити перспективи їх розвитку. Все це, як правило, передбачає:
|
|
Прикладний політичний аналіз 401
— виявлення учасників конкретного політичного процесу і неполітичних суб'єктів, які впливають на нього;
— оцінювання рівня політичного впливу та інших ресурсів учасників подій і сил, які їх підтримують;
— встановлення стратегічних цілей і тактичних завдань учасників політичного процесу;
— з'ясування ймовірних стратегічних союзів і тактичних коаліцій;
— формулювання альтернативних дій та оцінювання ймовірності їх успіху;
— формування стратегії на основі оптимальних варіантів дій з урахуванням прогнозу розвитку ситуації, а також необхідних для їх реалізації засобів і ресурсів.
Загалом івент-аналіз передбачає опис політичної ситуації в такій послідовності: політична ситуація — події — середовище — учасники (ресурси, інтереси, зв'язки) — обмеження в діяльності — цілі і завдання (критерії успіху, невдачі) — альтернативні рішення — сценарії і прогнози — стратегія діяльності.
|
|
Ситуаційний політичний аналіз. Суть його полягає в постійному моніторингу політичної ситуації, динаміці основних її параметрів, прогнозуванні перспектив їх розвитку і чинників, які його обумовлюють, виробленні стратегій впливу на неї наявних і прогнозованих умов.
Часткові методи політичного аналізу взяті зі статистики, соціології, економіки та інших дисциплін. їх використовують у різних комбінаціях на певних етапах аналітичної роботи, що залежить від характеру проблеми, ресурсів дослідника, термінів виконання замовлення тощо. До часткових методів зараховують метод експертної оцінки, порівняльного аналізу, контент-аналіз, методи аналізу ієрархій, наукового моделювання, аналізу вигід і витрат у політичному аналізі, фактор-аналіз, ігрові методи, альтернативні, групові експертні оцінки.
Метод порівняльного аналізу. Особливості його полягають у з'ясуванні закономірностей, притаманних різним політичним ситуаціям і типам політичної поведінки за різних політичних і соціальних умов. Етапами його є виявлення у них однакових і відмінних ознак, взаємозв'язків між ними; формулювання гіпотез щодо їх розвитку. У такий спосіб порівнюють різні політичні системи, інститути, типи політичної поведінки, політичних лідерів, електоральні групи та ін.
Контент-аналіз. Як кількісний метод аналізу він сформувався у 20-ті роки XX ст. в лоні соціології і психології, в Україні його почали використовувати в 60-ті роки
402 Прикладні політичні дослідження
XX ст. Полягає він у цілеспрямованому вивченні з використанням комп'ютерних технологій носіїв інформації (книг, кінофільмів, гасел, виступів у ЗМІ) щодо наявності (повторюваності) у них певних мотивів, настанов, аргументацій, на підставі чого роблять висновки про актуальність, масштаби певного політичного явища, ставлення до нього індивідів, спільнот тощо. Кількісний аспект контент-аналізу полягає у підрахунку частоти вживання певних слів. Однак не всі документи піддаються йому. Іноді неможливо задати чіткі правила для фіксування певних елементів змісту, надати їм статистичної значущості, формалізованості.
Метод аналізу ієрархій. Використання його дає змогу, декомпонувавши проблему, побачити її складові автономно і в різноманітних зв'язках (ієрархії). Досить ефективним він є під час політичних переговорів, оскільки дає змогу учасникам побачити проблему та її складові, позиції сторін, оцінити пропоновані стратегії крізь призму різноманітних інтересів, виробити взаємоприйнятне рішення.
Методи наукового моделювання. Взявши їх за основу, аналітик імітує структуру, процес функціонування і розвитку політичної системи (створює її модель), що дає йому змогу побачити всю сукупність її елементів і зв'язків, спрогнозувати їх параметри за різних умов, а нерідко і поекспериментувати з нею. Моделювання може бути здійснене й у формі гри.
Аналіз вигід і витрат у політичному аналізі. До цього методу вдаються, маючи на меті досягти найвищої ефективності від участі у політичному процесі. Часто критерій ефективності виражається у грошовій формі, а перевага надається альтернативі, яка обіцяє найвищий результат за найнижчих витрат.
Фактор-аналіз. Основою його є використання когні-тивних карт-матриць, у яких фіксують типові реакції політичних лідерів на кризові ситуації, їх дії у стабільних умовах, біографічні дані та іншу інформацію, яка є основою прогнозування майбутньої їх поведінки.
Ігрові методи. У політичному аналізі передбачають конструювання ситуації, імітацію певного варіанту розвитку процесу, конфлікту. Це дає змогу виробити різні моделі дій управлінських структур, політичних сил, розподілити ролі учасників подій, уточнити особливості їхньої поведінки та взаємовідносин між ними.
Метод альтернатив у політичному аналізі. За необхідності обирати рішення на основі кількох альтернативних критеріїв аналітик може скористатися методом задовільних альтернатив (якщо жодна альтернатива не відпо-
Прикладний політичний аналіз 403
відає оптимальним очікуванням, перевагу надають тій, яка найбільше може задовольнити потребу), методом домінантних альтернатив (пріоритетною вважається альтернатива, яка переважає хоча б одну з конкурентних і не поступається всім іншим), методом еквівалентних альтернатив (альтернатива, яка найбільше відповідає усім критеріям, вважається оптимальною).
Групові експертні оцінки. їх цінність полягає у можливості синхронного використання під час аналітичних процедур кількох експертів, що за належної організації роботи значно підвищує якість аналізу ситуацій, ефективність прогнозів. Групові експертні оцінки поділяють на очні (наради, семінари, «мозковий штурм», дискусії з використанням психологічних методик, простий обмін думками) і заочні (метод «Дельфі» та ін.).
Головними вимогами до методів політичного аналізу є їх оперативність і своєчасність, аргументованість, адаптованість до конкретної політичної ситуації, придатність до вироблення доступних для реалізації рішень. Функціональні особливості певних груп методів аналізу політичних проблем можна відстежити, аналізуючи табл. З.1.
Таблиця 3.1
Ефективність використання методів аналізу конкретних політичних проблем
404 Прикладні політичні дослідження
Закінчення таблиці 3.1
Результати політичного аналізу втілюються у політичному консультуванні, налагодженні та здійсненні політичної практики.
Особливості здійснення прикладного політичного аналізу
З огляду на визначальну роль у прикладному політичному аналізі потреб замовника деякі дослідники не вважають його точною наукою, оскільки, на їх погляд, замість пошуку істини, аналітик займається підготовкою, обгрунтуванням, забезпеченням кон'юнктурного політичного рішення. А запропоновані ним моделі іноді дають ефективні результати навіть за відсутності їх наукового обгрунтування.
Процес прикладного політичного аналізу охоплює такі етапи:
1) концептуалізація проблеми (розгляд конкретної ситуації, її впливу на суспільство, соціальні спільноти, інтереси політичних гравців; збір, опис інформації; формулювання проблеми);
Прикладний політичний аналіз 405
2) моделювання, структурування проблеми (вироблен
ня на основі дослідницької гіпотези цілісного уявлення
про проблему та її складові; перехід від якісних до кількіс
них параметрів ситуації, внаслідок чого проблема постає
як вимірюване явище);
3) складання програми дослідження (формулювання мети, вибір методів збору інформації та основних її показників). Залежно від мети дослідження може бути прогностичним — спрямованим на пізнання гіпотетичної ситуації; актуальним — зосередженим на аналізі поточної ситуації; ретроспективним — зорієнтованим на пошук нових підходів у пізнанні минулих подій;
4) вибір методів аналізу політичної проблеми і розв'язання конкретного політичного завдання (уточнення правил, процедур, дослідницьких операцій, техніки і методики пізнання політичної дійсності);
5) пояснення причин, ідентифікація й оцінювання її симптомів, характеристика важливості; визначення її суті (з'ясування розбіжностей між очікуваннями, інтересами клієнта і можливостями щодо їх задоволення); моделювання (опис поведінки учасників політичного процесу залежно від впливу конкретних політичних чинників);
6) аналіз альтернативи політики. Фахово відповідаль
ний політичний аналітик, з'ясувавши проблему, перед
якою опинився клієнт, обов'язково займеться пошуком
адекватних відповідей на неї, тобто з'ясуванням альтерна
тиви політики. На думку Д.-Л. Веймера, Е.-Р. Вайнінга,
етапами цієї роботи є визначення, моделювання, форму
лювання цілей діяльності, на підставі яких відбувається
вибір альтернатив політики. При цьому аналітику і його
клієнту варто дотримуватися таких правил:
— альтернативи мають створювати реальні варіанти вибору політики;
— чіткість, зрозумілість альтернатив, що є передумовою свідомого вибору клієнтом кращої з них;
— неможливість на практиці ідеальної (домінантної) альтернативи, бо жодна альтернатива не може бути ідеальною, а навіть найкраща політика — домінантною;
— недоцільність вибору альтернативи без оцінювання її в контексті цілей політики і наявних ресурсів. Для забезпечення умов раціонального вибору цілі політики мають бути сформульовані якомога абстрактніше, а варіанти (альтернативи) політики — якомога точніше;
— недопустимість протиставлення обраної клієнтом
альтернативи політики штучним, вигаданим;
— уникнення нездійсненних альтернатив;
406 Прикладні політичні дослідження
7) вироблення рекомендацій щодо прийняття політичного рішення (вибору альтернатив політики). У процесі прийняття ефективного рішення (вибору конкретної альтернативи політики) можуть бути використані такі підходи:
— когнітивний підхід, який ґрунтується, за аналогією до людського мислення, на розкладанні процесу на послідовні етапи: розпізнавання (хто і коли виявив проблему), формулювання (як можна виокремити проблему чи об'єднати її з іншими проблемами), вироблення альтернативних варіантів (джерело і зміст альтернатив), пошук інформації (яку і яким способом зібрано інформацію), судження, тобто вибір (автор судження, суб'єкт вибору, інформаційна їх основа), дії (як виконувалися рішення), зворотний зв'язок (інформація про результати, що надійшла до суб'єктів рішення);
— раціональний підхід, заснований на переконанні, що рішення є результатом логічних кроків: формулювання (виявлення проблеми, визначення цілей), пошук (визначення, розроблення, дослідження альтернатив), прогнозування (передбачення політичного середовища у перспективі), моделювання (побудова і використання моделей для з'ясування впливів), оцінювання (порівняння і ранжуван-ня альтернатив);
— ціннісний підхід (модель Вінера), за яким джерелом політичних рішень є цінності, норми, стандарти, а на їх вироблення і прийняття впливають ментальний (ідеальні норми політики), інституційний (можливості та обмеження інституцій), ситуаційний (поєднання ідей і подій), екологічний (значення для громадян і суспільства) контексти.
Вибір конкретного підходу залежить від сфери його застосування (простору політики) та багатьох інших зовнішніх і внутрішніх чинників. Головне при цьому — зробити кращий вибір «маніпулювання реальним світом» (Е. Квейд).
Результатом реалізації аналітичної роботи є нове знання, подане у формі аналітичних довідок, оцінок, прогнозів, рекомендацій, порад, настанов, планів, програм, сценаріїв, діяльності тощо.
Конкретним продуктом прикладного політичного аналізу можуть бути:
а) довідка — документ, в якому стисло викладено суть
або певні параметри проблеми;
б) аналітична записка — документ, який містить все
бічний аналіз причин, суть проблеми, а також пропозиції
щодо її подолання. Масштабне бачення проблеми поєдну
ється в ньому з детальним аналізом основних її аспектів,
Прикладний політичний аналіз 407
ілюстрування міркувань, висновків конкретними фактами, статистичними даними;
в) оглядова записка — документ, в якому положення широко ілюструються фактами політичного життя (цитатами документів, публікацій, виступів, описом особливостей політичної ситуації, поведінки в ній конкретних політичних акторів, статистичними даними).
Матеріал аналітичних документів повинен бути викладений чітко, лаконічно, з точним використанням термінології. Обов'язкові їх атрибути: об'єктивна оцінка ситуації; конкретні, зрозумілі замовнику висновки (узагальнення), прагматичні рекомендації щодо подальшої діяльності (бажано кілька варіантів із відповідними їх прогнозними оцінками. Особливо важливо, щоб документ акцентував увагу на корінних проблемах, розкривав їх причини, значущість і шляхи їх подолання. Аналітичний документ може супроводжуватися додатками (таблицями, цитатами, проектами рішень, планів дій тощо).
Для полегшення сприйняття клієнтом аналітичного документа доцільно супроводжувати його виконавчим резюме (стислим викладом найважливіших аспектів аналізу, положень, висновків), переліком розділів, використовувати заголовки і підзаголовки, які передають зміст фрагменту тексту, а також діаграми, таблиці, графіки тощо.
Прикладні політико-аналітичні розробки мають бути адекватними політичній ситуації, коректними, обґрунтованими, зосередженими на пізнанні і практичному вирішенні проблеми, своєчасними, містити оцінки, пропозиції та рекомендації, зорієнтовані на використання оптимальної кількості інформаційних, управлінських, фінансових, людських та інших ресурсів.
Науково, фахово коректний політико-аналітичний продукт необхідно відрізняти від різноманітних його імітацій, якими намагаються відгородити громадську думку від об'єктивного бачення і розуміння проблем, спотворити її, інспірувати вигідні для деяких політичних гравців стереотипи сприйняття політичних реалій і відповідну політичну поведінку.
Інформаційне забезпечення прикладного політичного аналізу
Інформація є одним із найважливіших ресурсів політичної діяльності, як і діяльності політичного аналітика. Тому будь-який суб'єкт політики повинен налагодити по-
408 Прикладні політичні дослідження
стійне інформування суспільства про свої програми, плани і результати їх реалізації, аналізувати інформацію про плани і діяльність своїх опонентів. Відсутність такої інформації або несвоєчасне використання її може суттєвео погіршити його політичні позиції.
Ефективний політичний аналіз неможливий без комплексної інформації про клієнта і середовище його діяльності, яку, як правило, нагромаджують у спеціальних базах даних. У ній зберігається об'єктивна (статистичні дані, результати спеціальних досліджень) і суб'єктивна (статті, виступи, окремі висловлювання, що стосуються клієнта і його діяльності) інформація. Політичним аналітиком вона може бути використана як довідкова (різноманітні статичні, інформативні відомості), рекомендована (результати політичних досліджень, прогнози, оцінки тощо), нормативна (програми, проекти), регулятивна (закони, підза-конні акти), сигнальна (відомості про несподівані зміни в політичному середовища). їм потрібна як внутрішня (стосується різноманітних аспектів діяльності клієнта), так і зовнішня (про стан політичного ринку й основних його гравців) інформація. За формою вираження вона буває кількісною (статистичні, аналітичні дані) і якісною (судження, оцінки).
Цей інформаційний комплекс є базовим джерелом для суджень, висновків, рекомендацій аналітика, який у своїй мислительній діяльності виявляє зв'язки, закономірності, суперечності між даними. Завдяки таким інтелектуальним процедурам політичного аналітика у його клієнта формується відносно об'єктивне розуміння, наприклад, закономірностей, тенденцій електоральної поведінки людей у певний час і в конкретних регіонах, залежності її від ситуації, старань політичних сил і команд, які на них працюють.
Запитання. Завдання
1. У чому полягають суть і завдання політичного аналізу, чим він відрізняється від теоретичної політології?
2. Аналіз яких проблем є особливо актуальним для політичних партій напередодні парламентських виборів?
3. На аналізі яких проблем необхідно, на вашу думку, зосередитися уряду перед реформуванням фіскальної політики у державі?
4. Сформулюйте завдання політичному аналітику щодо таких до
сліджень: а) ставлення студентської молоді до ідеї запровадження
двопалатного парламенту; б) з'ясування рівня довіри до політичної пар-
Політичне прогнозування 409
тії і чинників, які його обумовлюють; в) вкажіть причини електоральних симпатій, виявлені до різних партій на парламентських виборах.
5. Якими факторами обумовлена методологічна різноманітність політичного аналізу? Від чого залежить вибір методів аналізу конкретних проблем?
6. Сформулюйте основні вимоги до документа, створеного за результатами дослідження конкретної політичної проблеми.
Література
Аналіз вигід і витрат: Практ. посіб. / Секретаріат Ради Скарбниці Канади: Пер. з англ. С. Соколик; Наук. ред. О. Кілєвич. — К., 1999.
Браун М. Посібник з аналізу державної політики. — К., 2000.
Веймер Д., Вайнінг Е. Аналіз політики: концепції і практика / Пер. з англ. І. Дзюби, А. Олійника; Наук. ред. 0. Кілєвич. — К., 1998.
Державна політика: аналіз та механізм її впровадження в Україні: Навч. посіб. / За заг. ред. В. Ребкала, В. Тертички. — К., 2000.
Коваленко А. О. Політичний аналіз і прогнозування. — К., 2002.
Пал Л., Леслі А. Аналіз державної політики. — К.: 1999.
Парсонс В. Публічна політика: Вступ до теорії й практики аналізу політики — К., 2006.
Ребкало В. А., Валевський О. Л., Кальниш Ю. Г. Політична аналітика та прогнозування: Навч. посіб. — К., 2002.
Ребкало В. А., Кальниш Ю. Г. Практикум з політичної аналітики в державному управлінні: Навч.-метод, посіб. — К., 2005.
Романов В., Рудік О., Брус Т. Вступ до аналізу державної політики. — К., 2001.
Симонов К. В. Политический анализ: Учеб. пособие. — М., 2002.
Сурмин Ю. П. Методология анализа ситуаций. — К., 1999.
Телешун С. О., Баронін А. С. Політична аналітика, прогнозування та політичні консультації. — К., 2001.
Теорія і практика політичного аналізу: Навч. посіб. / За заг. ред. О. Л. Валевського, В. А. Ребкала. — К., 2003.
Тертичка В. Державна політика: аналіз та здійснення в Україні. — К., 2002.
3.3. Політичне прогнозування
Людство завжди прагне якомога більше дізнатися про своє майбутнє, зацікавленість прогнозами має сильні життєві мотиви. У реалізації цих прагнень воно вдається до прогнозування, від рівня якого залежить ефективність планування й управління. Отже, політичне керівництво повинно застосовувати науково обґрунтовані прогнози як
лл q Прикладні політичні дослідження
одну з гарантій передбачуваного розвитку суспільно-політичних подій і явищ.
Прогнозування виходить із необхідності виявлення загальних тенденцій розвитку суспільства. Особливу роль воно відіграє у політиці, яка пронизує усі сфери суспільного життя і стосується інтересів мільйонів людей. Надзвичайно важливим є передбачення майбутніх наслідків політичних рішень. Ефективна політика завжди правильно оцінює сучасність, використовує минулий досвід, враховує складність соціальних, політичних і економічних явищ, що можуть проявитися в майбутньому.
Сутність, можливості і межі політичного прогнозування
Ключовим фактором у політичному прогнозуванні є прогноз як універсальний метод і функція будь-якої наукової дисципліни.
Прогноз — науково обгрунтоване судження про можливі стани певних явищ, процесів у майбутньому, альтернативні шляхи і терміни їх реалізації.
Політичний прогноз покликаний розв'язувати проблеми політичного і суспільного розвитку, ґрунтується на аналізі конкретних ситуацій, а тому його часто формулюють як рекомендацію щодо оптимізації певних аспектів політичного розвитку через побудову моделей майбутнього.
Прогнози розробляють з метою запобігання небажаного розвитку подій, розуміння тенденцій майбутнього розвитку, пристосування до неминучого. Навіть за наявності вихідних даних неможливо зробити прогноз, не розуміючи соціальних і економічних взаємозв'язків усередині процесу, об'єкта, явища. Прогноз спирається на знання про невідомі на момент прогнозування властивості об'єктів дійсності, а також на знання про властивості неіснуючих на момент прогнозування об'єктів.
Крім смислових, прогноз має і часові виміри, головним із яких є період випередження — проміжок часу від певного моменту до майбутнього, на який розробляється прогноз. Із ним пов'язаний прогнозний горизонт — максимально можливий період випередження.
Різноманітними питаннями теорії методології і практики розроблення прогнозів займається прогностика —
Політичне прогнозування 411
міжгалузева дисципліна, що охоплює методологію дослідження динаміки і перспектив розвитку процесів і явищ суспільного життя. Метою прогностики є забезпечення процесу прогнозування у певному сегменті суспільного життя. Прогностичні дослідження постійно підвищують обґрунтованість та ефективність прогнозів. Основними інструментами, якими оперує прогностика, є ретроспективний аналіз, нелінійні методи опанування майбутнього, стратегія і тактика, моделювання сценарного простору, проектування оптимальних траєкторій, моніторингові зрізи громадської думки, визначення недоступних для людського розуміння зон індивідуального і суспільного буття людини.
Прогнозування у широкому значенні є виробленням імовірного судження про стан явища в майбутньому; у вузькому — спеціальним науковим дослідженням перспектив розвитку явища, переважно з кількісними оцінками і вказівкою приблизних термінів його зміни. Успішність його залежить від наявності достовірної інформації; знання національних та етнічних особливостей країни, регіону, що досліджуються; використання знань на основі загальних принципів передбачення; компетентності; творчих здібностей, досвіду, здатності зріло оцінювати. Процес прогнозування, як правило, передує розробленню планів, програм, проектів і пов'язаний із баченням наслідків їх реалізації. У прогнозуванні процес пізнання розвивається від сутності об'єкта на певний момент до майбутнього її вияву. Основою прогнозування є такі взаємопов'язані джерела інформації про майбутнє: оцінювання перспектив розвитку майбутнього стану прогнозованого явища на основі існуючого досвіду за допомогою аналогії з відомими подібними явищами і процесами; екстраполяція на майбутнє тенденцій, закономірності яких у минулому і на певний час добре відомі; модель передбачуваного стану явища, процесу, побудована відповідно до очікуваних або бажаних змін, характер і перспективи розвитку яких достатньо відомі.
Здійснюється прогнозування одноразово або безперервно. Одноразове прогнозування виправдане за можливості передбачати або контролювати основні чинники, що впливають на об'єкт. Безперервне прогнозування застосовують до об'єктів, що постійно оновлюються. Воно є дорожчим за разовий прогноз, однак раціональнішим за серію спеціальних одноразових досліджень.
412 Прикладні політичні дослідження
Прогнозування повинне здійснюватися на розвинутій науково-теоретичній основі, без чого воно перетвориться на збирання інформації і припущень. У кожній сфері прогнозування має специфічні особливості. Політологія займається соціальним прогнозуванням, складовою якого є політичне прогнозування як один із найважливіших напрямів випереджального пізнання політичної дійсності з метою запобігання небажаних результатів у країні, світі, а також забезпечення розвитку суспільства у потрібному напрямі. З огляду на роль, яку відіграє у суспільстві політика, політичне прогнозування вважають самодостатнім напрямом прогностики.
Політичне прогнозування — здійснення спеціальних наукових досліджень політичних процесів, явищ, подій, внаслідок чого на основі відомих даних про минуле і актуальний стан виробляють уявлення про можливий їх розвиток у майбутньому.
До проблематики політичного прогнозування належать глобальні питання, що охоплюють великі регіони, людство, та локальні проблеми в різноманітних сферах людської діяльності. Важливими його аспектами є проектування у політичній сфері, розроблення політичних сценаріїв, проектів майбутнього політичного буття. При цьому суттєве значення має здатність до політичного передбачення за допомогою інтуїції, знання, інтелектуального чи соціального проектування на основі сукупного досвіду. Політичному прогнозуванню передує політичний аналіз, який ґрунтується на знаннях про допустимі технології, їх можливості та обмеження.
У теорії і практиці політичного прогнозування останнім часом активно використовують: екотопія (грец. oikos — дім, середовище і topos — місце) — глобальне проектування майбутнього, спрямоване на виживання людства; технотопія (грец. techne — мистецтво, майстерність і topos — місце) — передбачення майбутнього за допомогою практичного застосування знань, умінь, досвіду; eyncu-хія — розкриття духовного світу особистості за допомогою соціальної терапії; практопія — формування системи соціальних реформ, спрямованих на побудову кращого, ніж існуючий, світу; есхатологія (грец. eschatos — останній і logos — учення) — вивчення загроз сучасної цивілізації і можливих шляхів розв'язання наявних технологічних, соціально-політичних проблем; альтернативістика (лат. аі-terno — чергую, змінюю) — дослідження різноманітних
Дата добавления: 2016-01-06; просмотров: 13; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!